РОЗДІЛ 1 КОРЕКЦІЙНА РОБОТА ЯК УМОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ

Скачати 453.59 Kb.

Назва	РОЗДІЛ 1 КОРЕКЦІЙНА РОБОТА ЯК УМОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ
Сторінка	1/4
Дата	05.03.2016
Розмір	453.59 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фізика > Документи

1 2 3 4

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………….…………………3

РОЗДІЛ 1 КОРЕКЦІЙНА РОБОТА ЯК УМОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ………………………………...…..…5

Сутність педагогічної корекції ……………………………………….....5
Психологічні механізми корекційної роботи……………………...….10
Корекція порушень пізнавальної діяльності у молодших школярів з вадами інтелекту ………………………………………………………………….….13

РОЗДІЛ 2 OСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОРЕКЦІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ НЕДОСТАНІСТЮ……………………………….......…...16

2.1. Корекційна спрямованість структури уроку в спеціальній загальноосвітній школі. Допоміжні засоби уроку для розв’язання корекційно – розвиткових завдань………………………………………………………………....16

2.2. Уроки ручної праці та їх можливості щодо корекційно – розвиткової роботи ………………………………………………………......................................22

2.3. Індивідуальний підхід до учнів початкової школи з вадами інтелекту, як засіб та основна умова реалізації корекційної роботи …………………….......27

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...35

ВСТУП

Нині на міжнародному рівні виникають дискусії на актуальні проблеми виховання та навчання дітей з психофізичними порушеннями. Для всіх країн першочерговими є завдання підвищення якості психолого-педагогічної допомоги означеної категорії дітей, створення служб раннього виявлення і ранньої допомоги (ранньої інтервенції), забезпечення інклюзивної освіти, організація і підготовка спеціалістів, які будуть працювати в нових умовах і в новій системі цінностей.

Мета дослідження: розробка методики корекційної спрямованості навчання учнів у початковій школі.

Об’єкт дослідження: реабілітація дітей з вадами розумового та фізичного розвитку.

Предмет дослідження: зміст та методика корекційної спрямованості навчання учнів у початковій школі.

Завдання дослідження:

1. Визначити сутність педагогічної корекції

2. Дослідити психологічні механізми корекційної роботи

3. Проаналізувати процес корекції порушень пізнавальної діяльності у молодших школярів з вадами інтелекту

4. Оцінити корекційну спрямованість структури уроку в спеціальній загальноосвітній школі.

5. Визначити допоміжні засоби уроку для розв’язання корекційно – розвиткових завдань.

6. Проаналізувати індивідуальний підхід до учнів початкової школи з вадами інтелекту, як засіб та основна умова реалізації корекційної роботи

Методи дослідження. При дослідженні та проведенні теоретичного аналізу використовувалися різні загальнонаукові та спеціальні методи аналізу психилогічних та педадогічних явищ: діалектичний, функціональний; структурний, тестування, експеримент, системний, графічний і порівняльний аналізи, а також метод спостереження та моделювання, які дозволили визначити сучасний стан та перспективи розвитку сфери корекційної спрямованості навчання учнів у початковій школі.

Питання розвитку, навчання і виховання дітей досліджуються багатьма спеціалістами, зокрема, педагогами, психологами, медиками. їхні погляди не завжди співпадають, оскільки ґрунтуються на неоднакових засадах. Проблемами корекційної роботи у допоміжній школі займались В. Баудіш, О.М. Граборов, Г.М Дульнєв, Л.В. Занков, І.Г. Єременко, В.М. Синьов та інші. Науковцями висвітлено цілий ряд теоретичних та окремих практичних аспектів її розв’язання.

Теоретичне значення дослідження полягає у вивчення сутності процесу навчання розумово відсталих, зокрема на педагогічне забезпечення корекційної спрямованості навчання учнів початкової школи з інтелектуальною недостатністю.

Практична значущість дослідження полягає у розробці методики з корекційної спрямованості навчання учнів у початковій школі; наближення фізичного та розумового розвитку динини із вадами до розвитку нормальної дитини; методичних рекомендацій щодо проведення корегуючих вправ на цих заняттях. Матеріали курсової роботи можуть бути використані вчителем та вихователем системи корекційної освіти.

Місце проведення дослідження – Соколівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку. Дослідженням було охоплено 20 учнів підготовчого, першого та другого класів з легким ступенем відсталості.

РОЗДІЛ 1

КОРЕКЦІЙНА РОБОТА ЯК УМОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ

1.1. Сутність педагогічної корекції

Корекція є складовою єдиної системи спеціальної освіти. Композитами спеціальної освіти є процеси навчання, виховання та корекції. При цьому корекція розглядається як основа навчально-виховної роботи в спеціальній школі без цілеспрямованого подолання чи послаблення недоліків знижується ефективність навчання та виховання дітей: ускладнюється процес оволодіння необхідними для них знаннями, вміннями, навичками, становлення в них поведінки, особистості в цілому. Водночас слід зауважити, що виділити складові частини спеціальної освіти (навчання, виховання, корекція) можна лише абстрагуванням функцій кожної з них для їх осмислення, організації, цілеспрямованої роботи. Якщо корекцію та навчання (і виховання) брати як відносно самостійні компоненти педагогічної системи, то відмінність між ними полягає в меті, особливостях педагогічного процесу та показниках ефективності.

Так, мета навчання – дати учням знання, вміння та навички, мета корекції – виправляти вади психічної і фізичної сфер розвитку, розвивати дитину в цілому.

Досягнення мети корекційного впливу забезпечують усі складові педагогічного процесу: організація, зміст, методика. Саме від предмета корекції, тобто від того, що необхідно виправляти та розвивати у дитини, залежить постановка мети, пошук спеціальних шляхів організації педагогічного процесу, добір відповідних методичних засобів та змісту навчання, визначення показників його результативності [12].

Таким чином, корекційно-розвивальну роботу забезпечують такі компоненти педагогічного процесу: цільовий, організаційний, змістовий, методичний, результативний. Опора в процесі навчання на визначені компоненти розглядається як умова досягнення мети корекційно - розвивального впливу.

Розглянемо специфіку корекційної спрямованості ланок педагогічного процесу, зокрема спеціального навчання (Рисунок 1.1).

Визначення предмета корекції та постановка мети колекційного впливу у процесі навчання

Організація

корекційного навчання

Організація корекційного навчання

Визначення показників результативності корекційного впливу у процесі навчання

Рис.1.1. Умови досягнення мети корекції у процесі спеціального навчання

Складено автором за даними [9]

Організація корекційно спрямованого навчання у вузькому її розумінні передбачає підготовку та створення умов, потрібних не лише для роботи вал засвоєнням учнями програмного матеріалу, а й для подолання в них недоліків розвитку відповідно до попередньо поставленої спеціальної мети заняття і предмета корекції (вада мовлення чи учбово-практичної діяльності, інтелекту, особистості тощо). Організаційний бік такої роботи охоплює широкий діапазон питань від визначення оптимальної її форми (індивідуальна фронтальна залежно від того, які вади коригуються: характерні для всієї категорії дітей, для певної групи чи конкретної особи), типу і структури зняття (урок, екскурсія) до забезпечення учнів необхідними матеріалами, інструментами тощо. необхідності виконувати дію узагальнення.

Найбільш фундаментальні розробки в цій галузі в сучасній українській олігофренопедагогіці зроблені М.О. Супрун, який сформулював сутність і принципи корекційної роботи з розумово відсталими дітьми, охарактеризував умови повноцінного здійснення корекційної роботи в допоміжній школі, висвітлив психологічні питання і педагогічні прийоми корекційної роботи на уроках географії, дослідив і узагальнив теоретичні та практичні аспекти корекції інтелектуальних вад в учнів допоміжної школи, розкрив особливості виховання соціально-нормативної поведінки учнів з вадами інтелекту [27].

Навчання, виховання, розвиток та корекція розглядаються більшістю вчених як нерозривний процес, а якщо в ньому і виділяються складові, то тільки з метою вивчення, удосконалення; або, як пропонує Хохліна О.П. [30], абстрактно — з метою осмислення, організації і цілеспрямованої роботи. Т.А. Власова щодо цього вважає, що корекцію та навчально-виховний процес слід розрізняти для успішної педагогічної корекції, і що ця різниця між ними полягає в цілях, педагогічних прийомах і результатах навчання [6].

Педагогічна корекція — складна система засобів і впливів на учня з вадами інтелекту, спрямованих на послаблення або виправлення вад його розвитку, яка ґрунтується на максимальному використанні збережених можливостей дитини і реалізується у двох взаємопов’язаних напрямках:

1) послаблення або виправлення недоліків у тій чи іншій сфері розвитку дитини;

сприяння розвиткові дитини як цілісної особистості [20].

Включення у процес навчання і виховання корекційних прийомів вимагає від педагогів ґрунтовного вивчення і розуміння об’єктів корекції. Вони обумовлюються в першу чергу структурою дефекту дитини.

Аналізуючи загальні та індивідуальні об’єкти корекції учнів, вчитель обирає на кожен урок лише окремі з них і, відповідно, розв’язує не всю суму корекційних завдань, а лише ту частину з них, яка обумовлена дидактичною метою уроку і характером навчального матеріалу. На уроці розв’язується кілька корекційних завдань, решта в цей час не актуалізується. Проте на інших уроках згідно з навчальними цілями і характером матеріалу провідними стають інші корекційні завдання. Головне при цьому, щоб вчитель проводив корекційну роботу в системі, щоб виділена ним певна ланка підпорядковувалась загальним корекційним цілям.

Рис.1.2. Структура дефекту у дітей з вадами інтелекту

Складено автором за даними [24].

Корекційне навчання потребує спеціальної організації навчального процесу, що відображається в умовах, засобах, методичних прийомах тощо.

Для навчання розумово відсталих дітей використовуються ті ж методи, що й для навчання дітей з нормальним інтелектом, проте особливості психофізичного розвитку учнів допоміжної школи обумовлюють інакші способи застосування цих методів. Н.А. Менчинська [16], С.П. Миронова [17], А. Седеревічене [24], В.І. Бондар [4], А.Д. Гонєєв [8] та інші, досліджуючи цю проблему, охарактеризували особливості реалізації методів навчання в допоміжній школі та назвали основні вимоги до них. Узагальнимо та доповнимо ці характеристики. Отже, особливості реалізації методів навчання в допоміжній школі:

1. Корекційно-розвивальна спрямованість методів навчання. Це найсуттєвіша відмінність дидактичних методів масової і допоміжної школи. Така особливість означає, що будь-який метод чи прийом окрім дидактичної мети має розв’язувати і корекційну, спрямовану на розвиток учнів. В організації навчальної діяльності враховується рівень знань, темп роботи, динаміка втомлюваності, обсяг пам’яті, стійкість уваги, довільність психічних процесів дитини.

Найбільш поширеною класифікацією методів в допоміжній школі є класифікація методів за джерелом знань та способами подачі інформації (описана в загальній педагогіці Касьяненко М.Д. [13], І.Ф. Харламов [31]). Поєднання слова, практичної дії та образу відображає специфіку навчального процесу в допоміжній школі та становить основу навчання розумово відсталих дітей. Проте зведення дидактичних методів лише до їх джерельної основи часто призводить до втрати чи спрощення розвивальної мети. Тому й інші класифікації методів навчання повинні посісти відповідне місце у спеціальній дидактиці.
Методи застосовуються у нерозривній єдності. Це обумовлено характером процесу пізнання, в якому поєднуються безпосереднє сприймання об'єктів і явищ, розумова обробка результатів сприймання і практична діяльність. Тому жодна форма пізнання не може бути абсолютизована, оскільки це негативно вплине на реалізацію корекційних завдань.
Гармонійність у поєднанні методів навчання. Вона означає не рівномірний розподіл методів на уроці, а поєднання їх у оптимальних пропорціях в залежності від певного критерію. Так, за аспектом передачі та сприймання навчальної інформації узгоджуються словесні, наочні та практичні методи; за логічним — індуктивні та дедуктивні; за аспектом мислення і розв’язання корекційних завдань — репродуктивні та проблемно-пошукові; за аспектом керування навчанням — методи самостійної роботи і роботи під керівництвом вчителя; за аспектом мотивації — методи стимулювання інтересу до навчання і відповідальності за нього тощо.
Включення в процес навчання методів, які викликають інтерес до учіння. Це, зокрема, використання різних видів ігор, створення ігрових моментів, моделювання реальних ситуацій тощо. Ця особливість такого значення в масовій школі не набуває, а в допоміжній вона пов'язана із пасивністю дітей, зниженням їхнього інтересу до навчання і нерозумінням його необхідності, негативними наслідками перебування дітей в масовій школі.
Обумовленість вибору фактичних методів навчальним предметом. Засвоєння основ окремих наук вимагає специфічного добору методів, оскільки в допоміжній школі спрямовується не тільки на формування певного світогляду, а й є корекційно обумовленим.

Отже, вчитель має усвідомити, що навчання є основним шляхом корекції недорозвитку психіки розумово відсталих дітей, оскільки знаходиться у нерозривній єдності з вихованням і розвитком і може спрямовуватись також на формування новоутворень особистості дитини.
1.2. Психологічні механізми корекційної роботи

Корекція, у перекладі з латинської, — це поправка, часткове виправлення або зміна. З позицій психології, корекція розглядається як психолого-педагогічна діяльність, спрямована на виправлення вад пізнавальної та емоційно-вольової сфери, для подолання відставання чи відхилень в інтелектуальному або особистісному розвитку.

Ефективність корекційного впливу залежить від того, наскільки враховуються у цьому процесі загальні закономірності психічного розвитку, в якому М.О. Супрун [27] виділяє два етапи: натуральний і культурний. На першому здійснюється процес формування елементарних психічних функцій (відчуття, механічної пам’яті, мимовільної уваги, практичного інтелекту, емоцій тощо) за рахунок реалізації біологічних задатків. На другому етапі відбувається формування вищих психічних функцій (осмисленого сприймання, мовлення, образного та логічного мислення, довільної уваги, логічної опосередкованої пам’яті, почуттів) завдяки соціалізації, привласненню культурного досвіду у спільній діяльності дитини з дорослим. Вищі психічні функції, надбудовуючись над елементарними, якісно змінюють їх, розширюють їхні можливості.

Діти, які мають ті чи інші розлади у діяльності центральної нервової системи та аналізаторів, не можуть привласнити соціальний досвід тим самим шляхом, що й діти з нормальним психофізичним розвитком. Оскільки елементарні психічні процеси у них виявляються або порушеними, або недорозвиненими, що складає первинний дефект і перешкоджає формуванню вищих психічних функцій традиційним шляхом. Недорозвиток або порушення вищих психічних функцій складає вторинний дефект. Запобігти появі останнього або, принаймні, знизити його виразність І можна, якщо створити спеціальні умови, які б забезпечили повноцінне привласнення соціального досвіду попри недорозвиток і елементарних психічних процесів. Та обставина, що одна й та ж сама психічна або практична дія може бути сформованою різними шляхами завдяки пластичності нервової системи, обумовлює можливість корекції дефектів розвитку.

Аналізуючи проблему розумової відсталості, М.О. Супрун [26] неодноразово говорив про відносне збереження практичного інтелекту дітей-олігофренів. Дійсно, переважна більшість з них, виконуючи певні завдання з матеріальними об'єктами, виявляється здатною визначити властивості предметів, передбачити наслідки тієї чи іншої дії. Діти з психічним недорозвитком враховують властивості предметів у безпосередній практичній діяльності, але відчувають труднощі при необхідності проаналізувати, узагальнити досвід своєї роботи, чітко усвідомити її результати, перенести засвоєний спосіб дії в аналогічну ситуацію. Тому нова навчальна дія спочатку повинна виконуватись учнем у максимально розгорнутому практичному вигляді, у максимально можливій кількості конкретних ситуацій.

Зниження психічної активності дітей з недорозвиненим інтелектом, як первинний дефект, призводить до недостатності когнітивних процесів, до труднощів у формуванні соціальних потреб та пізнавальних інтересів. Разом з тим названа вада, у певному розумінні, полегшує процес навчання розумово відсталих учнів. Адже знижена психічна активність детермінує виникнення прагнення без опору сприймати зовнішні соціальні впливи, недостатність вмотивованості компенсується дисциплінованістю. Там, де дитина з нормальним інтелектом може відмовитись від виконання завдання через відсутність бажання або переважання прагнення займатись іншими справами, розумово відсталі діти без заперечень, без внутрішнього опору зроблять все, що від них вимагають. Недорозвиток активності призводить до труднощів структурування власного часу, тому учні-олігофрени із задоволенням заповнюють його запропонованими ззовні доступними видами діяльності. Властива учням допоміжної школи дисциплінованість полегшує навчально-виховний процес. Школярі здебільшого прагнуть виконувати засвоєні правила поведінки. Негативізм може мати місце лише в складних, незрозумілих дітям ситуаціях [18].

Наші спостереження показали, що нервова система учнів-олігофренів більш стійка щодо впливу стресових ситуацій. Ті подразники, які в учнів з нормальним інтелектом формують підвищену тривожність, занижену самооцінку, хворобливу сором’язливість і навіть спричиняють психічні захворювання, у розумово відсталих школярів часто не викликають подібної реакції. Невідповідність поведінки уявленням про власне “я” вони легко заперечують, використовуючи примітивні захисні механізми. Неусвідомленість внутрішнього світу, імпульсивність поведінки, призводять до того, що для розумово відсталих школярів ситуації вибору, внутрішнього конфлікту не стають актуальними, що позитивно позначається на їхньому самопочутті.

Корекція, з одного боку, може виступати як окремий вид професійної діяльності, наприклад, логопеда або практичного психолога, а з іншого — органічно поєднується з навчально-виховним процесом, який впроваджує педагог спеціальних шкіл.

Вчитель допоміжної школи, головним завданням якого виступає і освіта, і виховання, і виправлення недоліків психіки розумово відсталих учнів, стоїть перед проблемою одночасного розв’язання цих задач в межах уроку. Наявність розладів тієї чи іншої психічної функції істотно ускладнює процес засвоєння знань, а подолання цих розладів не здійснюється за декілька занять [14].

Отже, корекція розумової відсталості спрямовується на формування вищих психічних функцій на основі встановлення і зміцнення зв’язків між першою та другою сигнальними системи. Починається вона з вивчення особливостей розвитку дитини, визначення проблемних та збережених сторін її психіки. На основі результатів діагностики складається програма та намічаються шляхи і засоби корекційної роботи. Паралельно здійснюється навчання завдяки створенню умов, за яких вади психіки дитини нівелюються і не перешкоджають засвоєнню знань. Цей етап має назву “пристосування до дефекту”. Поступово здійснюється перехід до “власне корекції”, основним механізмом якої виступає формування у взаємодії з дорослим зовнішньої практичної дії, її засвоєння та удосконалення з наступним переведенням у внутрішній розумовий план. У процесі корекції обов’язково враховується, з одного боку, індивідуальні особливості дитини, а з іншого — загальні закономірності психічного розвитку.

1 2 3 4

Схожі:

Л.І. Тихончук на конференції педагогічних Розділ ІV. Забезпечення психологічного супроводу процесу адаптації дітей до нових умов навчання, робота з дітьми з особливими освітніми...	Ю. В. РІБЦУН КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ П’ЯТОГО... Вавіна Л. С. – кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки...
Корекція агресивної поведінки дітей підліткового віку з розумовими вадами Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших проблем нашого суспільства, де за останні...	Методичний кабінет спеціальної загальноосвітньої школи для дітей... Методичний кабінет спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з вадами розумового розвитку
Соціально-психологічна та педагогічна реабілітація дітей з особливими потребами Проблема соціально-педагогічної підтримки дітей з різними вадами фізичного і психічного розвитку в нашій країні є актуальною	Розширити знання дітей про життя Святого Миколая та на його прикладі... Корекційна мета: Розвивати мову дітей, поповнюючи словниковий запас слів, використовуючи вірші, пісні; розвивати у дітей уяву, фантазію,...
КОМПОНЕНТ У кожному з вищеописаних принципів реалізуються корекційні прийоми, проте специфіка навчання учнів з вадами інтелекту обумовлює і...	ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ І ПСИХІАТРИЧНИХ МЕТОДІК У РЕАБІЛІТАЦІЇ... Едагогічний. Зважаючи на те, що велика частина дітей, що проходять курс лікування в Центрі, крім органічних захворювань нервової...
Н.І. Ройко, вчитель географії Луцький навчально-реабілітаційний центр ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ДІТЕЙ З ВАДАМИ ЗОРУ ЯК СКЛАДОВА СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ	1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів Пояснювальна записка Здоров'я — найперша необхідна умова успішного розвитку кожної людини, її навчання, праці, добробуту, створення сім'ї і виховання...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання