Казка виходить на сцену

Сцена прикрашена. На лавці дід та баба.
Дід. Ось, стара, що надумав я зробити
козу - дерезу на базарі купити.
Баба. То іди, старий, іди
та козу вже приведи.
Ведучий 1.У києві на базарі

люди козу продавали

а дід козу полюбив,

аж три копи заплатив.

Поклав кізоньку на віз

та й додому привіз.

Дід. Гляди, бабо, кози,

що купив я на торзі

Ведучий 1. Баба козу шанувала,

пасла, добре напувала,

а коза-дереза

та й жалітися пішла

Дід. Козу моя люба,

козу моя мила,

чи ти пила, чи ти їла?

Коза. Ой, я, діду, не пила

я голодна була.

Бігла я через гребельку

та випила водиці крапельку,

ой бігла я через місточок,

та й вхопила кленовий листочок.

Тільки пила, тільки їла.

Діти співають. Розсердився старий дід,

Свою бабу сварив,

а козу-дерезу сам на пашу повів.

Дід веде козу на пасовисько, а згодом сам раніше повертається додому.

Коза ж прибігши додому, побачила, що дід сидить вдома та обідає.

Дід запитує кізоньку.

Дід. Козу моя люба,

козу моя мила,

чи ти пила, чи ти їла?

Коза. Ой, я, діду, дідусеньку,

не пила, не їла

бо ота лиха личина

мене не гляділа!

Ведучий 1. Дід зрозумів, що коза каже неправду, розсердився!!!

Діти співають. Розсердився старий дід

на козу брехливу,

узяв ніж та прив’язав

дерезу до хліву.

Як пішов дідусь до хліву

ножика шукати,

кізка – скік-поскік

та й ну утікати.

Звучить музика. Імітація співу пташок. Діти грають на свистульках.

На сцені з’являється лисичка, чепуриться та співає.

Лисичка. Я лисичка, я сестричка

Не сиджу без діла,

Я гусятка пасла, полювать ходила.

А тепер мені в неділю

Треба відпочити

Свою хатку гарнесенько

Треба прикрасити.

А щоб краще, а щоб краще

Була моя хатка,

Треба піти у гайочок

Квіточок нарвати.

Лисичка йде за квітами, а з іншого боку вискакує коза, перелякана, озирається на всі боки.

Коза (схлипує). Ой, боже, мій, боже, що маю робити,

Як нажене старий дід, знов буде лупити!

Ведучий 2. Побачила лисиччину хатку, сховалась.

Коза. От тепер я нікого не боюсь, не боюсь!

Ведучий 2. Тим часом лисичка повертається із квітами, та й питається стиха

Лисичка. Ой, хто, хто в лисиччиній норці?

Ой, хто,хто прийшов сюди в гості?

Ведучий 1. Коза тупотить ногами, стукотить рогами й грізно відповідає.

Коза. Я коза-дереза

Півбока луплена

За три копи куплена

Тупу-тупу ногами,

сколю тебе рогами,

хвостиком замету,

тут тобі й смерть.

Ведучий 2. Лисичка злякалася й утікає в ліс. Коза вискакує з нірки, пританцьовує.

Діти грають веселу музику на музичних інструментах.

Коза. Я коза-дереза

Хитра та лукава,

Я лисицю оту

Добре налякала!

Ведучий 1. Тим часом лисичка зустрілася із зайчиком.

Він до неї співає (на мотив української народної пісні «Добрий вечір дівчино»)

Зайчик. Добрий вечір лисонько, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш?

Лисичка. Отут живу у хатинці, край води,

а ти туди зайчику, не ходи!

Бо мене вже саму, сором і казати

Вигнав звір якийсь лихий із власної хати.

Ведучий 2. Зайчик підбігає до лисиччиної нірки, та й питає?

Зайчик. Ой, хто, хто в лисиччиній хатці?

Хто смів лиску з хати виганяти?

Коза (грізно із нори). Я коза-дереза….

Зайчик. Ой-ой-ой (втікає до лісу)

Ведучий 1. В лісі щось виє, щось відбувається, напевно страшний звір сюди наближається.

Коза ховається, лисичка теж, виходить вовк,співає (на мотив української народної пісні «Ой під вишнею, під черешнею»).

Вовк. Ой я сірий вовчок, по степах гуляю,

та на тих овечок пильно поглядаю.

Побачив лисичку.

Вовк. Чого це ти сестричко ридаєш

Слізьми гіркими мордочку обтираєш?

Лисичка. Ой, як мені не плакати, брате,

Щось страшенне залізло до хати!

Прибігав тут зайчик мене рятувати,

Та злякався, й ну утікати!

Куди ж тобі вовче худенький?!

Вовк клацає зубами, кричить до нори.

Вовк. Ой хто, хто,

в лисиччиній хатці,

Той буде добре мої зуби знати!

Коза. Я коза-дереза…

Вовк. Тут щось не до речі, хоч голос і овечий.

Та вже надто дужий, утікай мій друже (біжать з лисичкою в різні боки)

Коза вилазить і весело пританцьовує

Коза. Ось вам коза, ось вам коза,

Хитра та лукава,

І зайчика і вовчика

Добре налякала!

У лісі чути тупотіння та тріскіт. З лісу поважно, не поспішаючи йде ведмідь, витираючи лапою вуса.

Побачив пеньок, та й сідає на нього. З іншого боку підходить лисичка, зітхає.

Ведмідь. Чого це ти свахо ридаєш, карі свої очі стираєш,

Чого це свій хвостик волочиш, й всміхнутьсь не хочеш?

Лисичка. Ой, як мені не плакати свате,

Щось страшне залізло до хати,

Та ще мене бідну лякає,

із своєї хати виганяє!

Ведмідь. А ти свахо не журись,

Глянь на мене, подивись!

Підходить до нори, розмахує кулаками, загукує грізно!

Ой хто, хто в лисиччиній хатці

Отой буде добре мої лапи знати!

Коза (з нори). Я коза….

Ведмідь. Оце так, що попав,

я такого не чував,

цур йому, пек!

Просувається назад, крутить головою, утікає до лісу.

Щось здалека шелестить у лісі. Це лізе рак, чіпляючись за сухе гілля. Зняв кліщі вгору, співає (на мотив української народної пісні «І шумить і гуде»)

Рак. Ой я рак-неборак

Я не простий козак,

Через те на мені,

Не кирея, не сюртук.

Подивіться добрі люди,

який пишний жупан.

Побачив, що лисичка під кущем плаче.

Рак. Чого це тітко плачеш,

за слозами й світу не бачиш?

Лисичка. Як мені не плакати, небоже,

В моїй хаті сталося негоже:

Поселилось щось страшне таке!

Тупотить й кричить ме-ке-ке-ке!

Рак. О, я такого звіра добре знаю,

Якщо хочеш – зараз налякаю!

Лисичка. Куди тобі раче, були тут і кращі,

та злякались, повтікали,

Злого звіра не прогнали!

Рак. А я прожену!

Коза. А я таки не боюсь, не боюсь,

Та з вас добре насміюсь!

Я коза…

Рак. А я рак неборак

Я не простий козак

Посилав мене дід

За тобою у слід

А я тебе не здогнав,

Та на слід твій попав!

Гей, козо, не хвались,

глянь-но краще, подивись,

Нас тобі не злякати,

вилізай негайно з хати!

Рак запускає кліщі, коза вискакує з нори. Всі звірі вже чекають її. Хапають її, хто за що зможе.

Коза. Ме-ке-ке.

Звучить музика

Коза. Я усіх, усіх вас прошу:
Мені боки не лупіть,
Буду я тепер хороша,
Тож від себе не гонить.
Коза стає посередині і всі беруться за руки. Головні герої починають танцювати, а діти грають та на музичних інструментах та підспівують.