Технічні норми – норми, пов’язані з найбільш ефективним впливом людини на природу
Інші
Релігійні
Звичаї, традиції
Корпоративні норми
Норми моралі
Норми права
Технологія виробництва та ін.
Агрономічні
Санітарно-гігієнічні
Правила експлуатації технічних засобів
Основними видами соціальних норм є:
норми моралі;
звичаї;
корпоративні норми;
релігійні норми;
норми права.
Об'єктивне право — це система формально - обов’язкових правил поведінки (юридичних норм), що забезпечується державою.
Суб'єктивне право — це закріплена правовими засобами можливість (свобода) конкретної особи здійснювати свої юридичні права.
Право – це сукупність конкретних, загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, які встановлюються (санкціонуються), гарантуються і охороняються державою
Загальна обов’язковість виконання
Нормативність
Системність
Формальність
Забезпеченість державою
Багаторазовість застосування
Принципи права (основні положення, які закріплені в законі)
Законність
Внутрішня узгодженість
Демократизм та
ін.
Гуманізм
Рівність громадян перед законом
Функції права (основні напрямки правого впливу
на суспільні відносини)
Спеціально - юридичні
Загальносоціальні:
Гуманістична
Організаційно-управлінська
Інформаційна (комунікативна)
Оціночно-орієнтувальна
Ідеологічно-виховна
Гносеологічна (пізнавальна)
Охоронна-охороняє відповідну систему відносин, забезпечує їх недоторканність з боку правопорушників, не допускає правопорушень
Регулятивна-регулює громадські відносин шляхом правотворення
-
Правовий
звичай
|
Правовий
прецедент
|
Нормативний
договiр
|
Нормативно-правовий акт
|
Iндивiдуальний
правовий акт
|
Конституція
Конституційні закони
Органічні закони
Укази Президента
Постанови Верховної Ради
Постанови Кабінету
Міністрів
Накази міністрів, державних комітетів та інших органів виконавчої влади
Постанови, рішення місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування
Нормативні накази, інструкції окремих підприємств, установ
Звичайні (поточні)
закони
Нормативно-правові акти
Закони
Підзаконні нормативно-
правові акти
Систематизація законодавства
Кодифікація
Інкорпорація
Консолідація
Офіційна
Неофіційна
Хронологічна
Галузева
Систематична
Інші
2. Правові відносини та система права
Правові відносини
Суб'єкти (юридичні властивості)
Зміст (взаємні права і обов'язкі)
Об'єкти
Право-суб'єктив-ність
Правоздатність
Це певні особисті або соціальні блага, для здобуття і використання яких встановлюються взаємні юридичні права і обов'язки суб'єктів
Суб'єктивне
право
Юридичні
обов'язки
Дієздатність
Види суб'єктів
Фізичні особи
Юридичні особи
Соціальні спільноти
Види об'єктів
Матеріальні
(фізич. стан, речі, гроші)
Нематеріальні (моральний психологічний стан)
Система права – сукупність норм права правових інститутів і галузей права
Інститут права-сукупність юридичних норм, що регулює відносно самостійну групу суспільних відносин (інститут права власності, інститут забов’язань в цивільному праві)
Норми права-загальнообов’язкові формально визначені правила поведінки, які встановлюються і оберігаються державою
Галузь права-сукупність норм права, які регулюють певну однорідну сферу однорідних суспільних відносин (майнових, трудових тощо)
Види галузей права
Процесуальні:
- цивільне;
- кримінальне;
- адміністративне
Профілюючі:
- конституційне;
- цивільне;
-адміністративне;
- кримінальне
Спеціальні:
- трудове;
- земельне;
- сімейне;
- фінансове
Комплексні:
- банківське;
- податкове;
- авторське;
- страхове
Інститут права — це частина норм певної галузі права, яка регулює конкретний вид чи сторону однорідних відносин.
Первинним елементом системи права є норма права.
Структура норми права
Гіпотеза (пропозиція)
Диспозиція (розпорядження)
Санкція (стягнення)
Гіпотеза — частина норми права, в якій містяться умови, обставини за наявності яких діє правило, визначене в її диспозиції. Гіпотеза відповідає на запитання: «коли?», «в яких випадках?», «за яких умов?».
Диспозиція — частина норми права, в якій визначається певне правило поведінки (суб’єктивні права та обов’язки), тобто саме правило поведінки суб’єкта. Ця частина норми права відповідає на запитання: «що робити?», «що не робити?», «що відбувається?» Саме в диспозиції міститься державно-владне розпорядження про необхідну або можливу поведінку її адресатів. .
Санкція — частина норми права, в якій містяться юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, визначених у диспозиції, або умов, установлених у гіпотезі норми права. Санкція відповідає на запитання: «що буде?», «що станеться?», «які будуть наслідки?».
Структуру правової норми можна відобразити такою схемою:
Інакше...
То...
Якщо...
Гіпотези, диспозиції, санкції бувають прості та складні. Санкції поділяються на каральні та відновлювальні.
3. Правопорушення і юридична відповідальність
Правопорушення - це суспільно небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізичної чи юридичної особи), за яке чинним законодавством встановлена юридична відповідальність.
Склад правопорушення
Суб'єкт
Суб'єктивна
сторона
Об'єкт
Об'єктивна
сторона
Фізичні особи
Посадові службові особи
Підприємці, неюр. особи
Вина
Юридичні
особи
Прямий
Непрямий (побічний)
Умисел
Необережність
Найбільш поширеною класифікацією правопорушень є їх розподіл за ступенями соціальної небезпеки, коли правопорушення поділяються на злочини і проступки. Згідно із ст.11 Кримінального Кодексу України злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Види правопорушень
Проступки
Злочини
Адміністративні
Конституційні
Цивільні
Дисциплінарні
Кримінальне правопорушення
Юридична відповідальність - це закріплені у нормативно-правових актах і забезпечувані державним примусом несприятливі наслідки (міра державного примусу), які настають для конкретної особи у зв’язку з вчиненим нею правопорушенням.
Види юридичної відповідальності
Кримінальна
відповідальність
(покарання, яке застосовується тільки судом до винних у кримінальному злочині)
Дисциплінарна
Конституційна
Кримінальна
Адміністративна
Цивільно-правова
Матеріальна
Питання для самоконтролю
Дайте визначення основним поняттям : право, об’єктивне та суб’єктивне право, джерела права, звичаєве право, нормативно-правовий акт, індивідуально - правовий акт , систематизація нормативно-правових актів, кодифікація, інкорпорація, система права, гіпотеза, диспозиція, санкція, правопорушення, проступок, юридична відповідальність.
Що відрізняє правові норми від норм моралі ?
Як ви розумієте поняття «джерело права» ?
Наведіть приклади суб’єктів і об’єктів правовідносин та юридичних фактів.
Список літератури та нормативних актів для самостійної роботи
Конституція України. Відомості Верховної Ради України. – 1996р. - №30.
Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / За редакцією В.В. Копейчикова. - К.,2001.
Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. - К., 1996.
Основи правознавства: Навч. посібник /За редакцією С. В. Ківалова і М. П. Орзіх. К., 2001.
Правознавство: Навч. посібник / За редакцією В. В. Копейчикова. К., 2002.
6. Теорія держави і права в схемах і таблицях / Навч. посібник. Суми: вид – во Сум ДУ, 2001.
Тема 3. Конституція України - Основний закон держави
Питання теми
Конституційне право - провідна галузь національного права України.
Конституція України про основні засади конституційного ладу.
Безпосередня і представницька демократія.
Основні терміни теми: конституційне право, конституція, конституційний лад, засади конституційного ладу, державні символи, демократична держава, правова держава, соціальна держава, державна мова, верховенство закону, народовладдя, безпосередня демократія, представницька демократія, референдум, активне виборче право, пасивне виборче право, вибори, виборча система, мажоритарна виборча система, пропорційна виборча система .
Інформаційний блок
1. Конституційне право - провідна галузь національного права України
Конституційне право - це система правових норм, що закріплюють економічні, соціальні та політичні основи держави, форму правління та державного устрою, визначають організацію, компетенцію та порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, основні права та обов'язки громадян, форми народовладдя, виборче право та виборчу систему.
Предметом конституційного права є суспільні відносини, які складаються в процесі організації і здійснення державної влади.
Суб'єктами конституційно-правових відносин є: народ, окремі фізичні особи, об'єднання громадян і трудові колективи, юридичні особи, державні органи, територіальні громади, органи місцевого самоврядування, держава в цілому, інші держави, їхні фізичні та юридичні особи.
Основним джерелом конституційного права є конституції.
Термін “конституція” походить від латинського слова сonstitutio (“встановлення”,“устрій”).
Конституція - це основний закон держави, в якому регламентуються основи державного ладу, права, свободи й обов’язки людини та громадянина, система та принципи організації державної влади, територіальна організація держави.
В залежності від юридичної форми конституції бувають писані й неписані.
За порядком прийняття, шляхів та засобів зміни конституції поділяються на гнучкі та жорсткі.
За способом прийняття класифікують даровані, народні та договірні конституції.
За часом дії конституції поділяються на тимчасові і постійні.
У відповідності з державним устроєм конституції можуть бути федеративними (США,РФ та ін.) й унітарними (Франція, Білорусія тощо).
Конституція має найвищу юридичну силу.
Загальна характеристика та структура Конституції України.
Структура Конституції:
Преамбула.
I Загальні засади.
II. Права, свободи і обов'язки людини і громадянина.
ПІ. Вибори. Референдум.
IV. Верховна Рада України.
V. Президент України.
VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади.
VII. Прокуратура.
VIII. Правосуддя.
IX. Територіальний устрій України.
X. Автономна Республіка Крим.
XI. Місцеве самоврядування.
ХП. Конституційний суд України.
XIII. Внесення змін до Конституції України.
XIV. Прикінцеві положення.
XV. Перехідні положення.
2 . Конституція України про основні засади конституційного ладу
Державний лад - це система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами.
Конституційний лад - це сукупність соціальних відносин, які регламентують юридичну організацію державного і суспільного ладу, політико - правову основу формування громадянського суспільства і правової держави, порядок забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Засади конституційного ладу - це система загальних принципів організації державної влади, взаємовідносини держави з людиною та інститутами громадянського суспільства.
Принцип народовладдя отримав закріплення в ст. 5 Конституції України: “Носієм суверенітету єдиним джерелом влади в Україні є народ”.
Конституція визначає Україну як суверенну і незалежну демократичну, соціальну, правову державу.
Демократична держава - держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо.
Соціальна держава - держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існування доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.
Правова держава - це держава, в якій забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влад та визнаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина.
Необхідною передумовою конституційного ладу в будь-якій державі є її суверенність.
Державні символи - це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки даної держави, які уособлюють її суверенітет, а в деяких випадках мають і певний історичний чи ідеологічний зміст. Конституція України встановлює такі символи нашої держави - Державний Прапор, великий і малий Державні Герби, Державний Гімн - і викладає їх загальну характеристику.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України і визначається законом. Закон “Про мови в Українській РСР” від 28 жовтня 1989 р. містить 6 розділів і визначає державний статус української мови.
Одним з виявів суверенітету держави є встановлення громадянства.
Громадянство України - це юридична належність особи до держави Україна, що визначає постійний правовий зв'язок цієї особи з державою, який виявляється у взаємних правах та обов'язках.
В Україні конституційно закріплено принцип верховенства права, на якому ґрунтується і сама Конституція. Конституція має вищу юридичну силу.
Форма держави передбачає три елементи: форму державного правління, державного устрою та політичний (державний) режим. Конституція дає чітке визначення усіх їх:
- за формою державного правління Україна е республікою;
- за формою державного устрою - унітарна держава з автономним утворенням у вигляді Автономної Республіки Крим;
- за формою політичного (державного) режиму Україна - демократична держава.
3. Безпосередня і представницька демократія
Народовладдя - належність усієї суспільної влади, в тому числі державної, народові, вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверенної волі в інтересах як всього суспільства, так і кожної людини.
Народовладдя в Україні реалізується на основі Конституції через інститути безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. Безпосередня (пряма) демократія - це пряме здійснення влади народом у загальнодержавному або місцевих масштабах (народне волевиявлення).
Найважливішими формами безпосередньої демократії є вибори та референдум.
Вибори - це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатур, що висунуті до складу представницького органу або на заміщення певної посади.
Референдум (від лат. - те, що має бути повідомлено) - голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.
Визначаються види референдумів - всеукраїнський, референдум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум.
Представницька демократія - засіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади - насамперед, народних депутатів, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, Президента України
У Конституції України, а також у законах про вибори закріплено принципи виборчого права - керівні ідеї, які покладені в основу регламентації цього конституційно-правового інституту.
Активне виборче право - право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Пасивне виборче право - право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
В сучасному світі існують три різновиди виборчих систем, які різняться порядком визначення результатів голосування:
- мажоритарна виборча система система (абсолютної більшості) - виборча система, у відповідності з якою обраним вважається той кандидат, який одержав установлену законом більшість голосів виборців. В її основі лежить принцип абсолютної більшості, - 50% + та кваліфікаційна більшість -2/3 голосів виборців, поданих за кандидатів ;
- пропорційна виборча система - виборча система, у відповідності з якою депутатські мандати розподіляються між виборчими об'єднаннями (партійними списками кандидатів) пропорційно кількості голосів виборців, поданих за кожний список. Обраними вважаються представники партії, які подолали так звану виборчу квоту (як правило, від 3 до 6%);
- змішана пропорційно-мажоритарна система, відповідно до якої мандати розподіляються за принципом 50 х 50відносно депутатів, обраних в одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою, і депутатів, обраних за списком партії, яка подолала виборчу квоту в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі.
Виборчий процес - це здійснення виборцями, виборчими комісіями, партіями (блоками), кандидатами у депутати, офіційними спостерігачами від партій виборчих процедур, передбачених законодавством.
Питання для самоконтролю
Дайте визначення основним поняттям : конституційне право, конституція, конституційний лад, засади конституційного ладу, державні символи, демократична держава, правова держава, соціальна держава, державна мова, верховенство закону, народовладдя, безпосередня демократія, представницька демократія, референдум, активне виборче право, пасивне виборче право, вибори, виборча система, мажоритарна виборча система, пропорційна виборча система .
Назвіть основні принципи конституційного ладу України.
Вкажіть відмінність між поняттями «вибори» та «референдум».
Якою на даний момент є виборча система в Україні ?
Список літератури та нормативних актів для самостійної роботи.
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 р.
2. Закон України “Про Державний гімн України” від 06.03.2003р
3. Закон України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989р.
4. Закон України “Про національні меншини в Україні ” від 25.06.1992р
5. Закон України “Про громадянство” від 18.01.2001р.
6. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми ” від 03.07.1991р.
7. Закон України “Про вибори народних депутатів” від 25.03. 2004р.
8. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 17.12.1997р.
9. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 06.04.2004р.
10. Закон України “Про вибори Президента України” від 18.03. 2004р.
11. Закон України “Про статус народного депутата України” від 22.03.2001р
12. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. - К., 2000.
13. Конституційне право України / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К., 2002.
14. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. - К., 2002.
15. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. - К., 2002.
Тема 4. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України
Питання теми
1. Поняття, види прав і свобод людини і громадянина.
2. Загальна характеристика громадянських (особистих) та політичних прав і свобод людини і громадянина.
3. Економічні, соціальні та культурні (духовні) права і свободи людини і громадянина.
4. Основні гарантії і механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
5. Обов'язки людини і громадянина
Основні терміни теми: права і свободи, міжнародні стандарти з прав людини, особисті права, свобода слова, свобода думки, свобода світогляду, політичні права, соціальні права, економічні права, культурні права, право на освіту, конституційний обов`язок, загальний військовий обов`язок, військова служба, альтернативна служба, гарантії забезпечення прав і свобод особи, механізм захисту прав і свобод людини і громадянина.
Інформаційний блок
1. Поняття, види прав і свобод людини і громадянина.
Права і свободи – це обсяг і межі благ, які держава зобов’язується гарантувати особі у суспільстві.
Міжнародні стандарти в галузі прав людини це встановлені державами загальні правові норми поводження з особами, які перебувають на їх територіях.
Вони закріпляються у міжнародних документах і поділяються:
- по дією у просторі - на універсальні (діють у всьому світі) і регіональні (діють в окремих регіонах світу);
- за колом осіб – загальні (стосуються прав всіх людей) і спеціальні (стосуються прав окремих категорій осіб).
До найважливіших міжнародних документів із прав людини належать:
- Загальна декларація прав людини (1948);
- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966);
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966);
- Європейська конвенція про захист прав людини та фундаментальних свобод (1950);
- Європейська соціальна хартія (1961);
- Заключний акт Наради з питань безпеки й співробітництва в Європі (1975);
- Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав — учасниць Наради з питань безпеки й співробітництва в Європі (1989).
2. Загальна характеристика громадянських та політичних прав і свобод людини і громадянина.
Особисті права і свободи людини. Особисті права і свободи людини безпосередньо пов'язані із самою сутністю людини як фізичної особи.
До особистих прав людини належать:
право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23);
невід'ємне право на життя (ст. 27);
право на повагу до її гідності (ст. 28);
право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29);
право на недоторканність житла (ст. 30);
право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої
кореспонденції (ст. 31);
право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32);
право на свободу пересування (ст. 33);
право вільного вибору місця проживання (ст. 33);
право вільно залишати територію України (ст. 33);
право на свободу думки і слова (ст. 34);
право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати
інформацію (ст. 34);
право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35).
Політичні права і свободи. Політичні права і свободи – це гарантовані державою права особи брати участь у державному і суспільно – політичному житті. Особливість політичних прав і свобод полягає насамперед у тому, що їх носіями, суб'єктами є лише громадяни України, а не всі особи, які проживають на її території.
До політичних прав громадян належать права:
- право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36)
- право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах (ст. 38);
- право вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38);
- право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого
самоврядування (ст. 38);
- право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги походи і демонстрації (ст. 39);
- право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. (ст. 40).
3. Економічні, соціальні та культурні (духовні) права і свободи людини і громадянина.
Економічні права – це права у сфері економічних відносин людини і громадянина.
До них відносять:
- право власності та право громадян України користуватися об’єктами права
державної та колективної власності (ст. 41);
- право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42);
- право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці; (ст. 43);
- право на заробітну плату, не нижче від визначеної законом (ст. 43);
- право на захист від незаконного звільнення(ст. 43);
- право на своєчасне одержання нагороди (ст. 43);
- право на страйк (ст. 44);
- право на відпочинок (ст. 45).
Соціальні права. Це такі права і свободи, що стосуються підтримання і нормативного закріплення гідного рівня життя людини та її соціальної захищеності.
Згідно з Конституцією України це насамперед:
- право на соціальний захист(ст. 46);
- право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття, втрати годувальника, в старості (ст. 46);
- право на житло (ст. 47);
- право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48).
- право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49).
Екологічні права – це:
- право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50);
- на екологічно безпечні продукти харчування та предмети побуту (ст. 50);
- на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50).
4. Основні гарантії і механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Гарантії реалізації і захисту прав та свобод особистості — це сукупність економічних і політичних умов, а також система правових засобів, які забезпечують реальність здійснення і захисту прав та свобод людини і громадянина.
Гарантії реалізації і захисту прав та свобод особистості поділяються на дві групи:
- загальні гарантії, які стосуються всіх або більшості прав і свобод;
- спеціальні гарантії, які стосуються окремих прав і свобод.
Серед загальних гарантій розрізняють політичні, економічні, соціальні, духовні (культурні), юридичні гарантії тощо. Економічні і політичні гарантії — це гарантії реалізації прав та свобод особистості, оскільки вони створюють відповідні передумови для здійснення тих чи інших конкретних прав і свобод.
Юридичні гарантії — це гарантії захисту прав та свобод. Людина звертається до них тоді, коли порушено або порушується її суб'єктивне право чи свобода.
Механізм захисту прав і свобод - це конкретні способи захисту прав і свобод
Згідно з Конституцією України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Насамперед права і свободи захищаються судом. Згідно зі ст. 102 Основного Закону гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина є Президент України. Крім того, кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Захист прав і свобод здійснюють прокуратура, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також адвокатура, політичні партії і громадські організації, профспілки тощо.
Після використання всіх національних засобів правового захисту кожен має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна.
Серед європейських міжурядових організацій з захисту прав людини провідними є: Рада Європи, яка включає Європейський суд з прав людини (м. Страсбург) та Комітет міністрів, який складається з міністрів закордонних справ держав - учасниць Ради Європи; Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), де, крім керівних органів (зустрічей держав на міжурядовому рівні, Парламентської асамблеї, Постійної ради, Секретаріату тощо), діють і органи, що безпосередньо займаються правами людини, зокрема Верховний уповноважений (комісар) з питань національних меншин та Відомство (Бюро) з демократичних інститутів і прав людини.
5 . Обов'язки людини і громадянина
Основний обов'язок громадянина України - це встановлені Конституцією держави вид і міра його необхідної обов'язкової поведінки.
Конституційні обов'язки людини та громадянина – це закріплені в Конституції України вимоги до необхідної поведінки кожної особи, яка постійно або тимчасово перебуває на території України.
За Конституцією України ними є:
захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності (ст.65);
шанування державних символів України (ст.65);
незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині та відшкодування
завданих збитків (ст.66);
сплачування податків і зборів(ст.67);
щорічне подання до податкових інспекцій за місцем проживання декларації
про свій майновий стан та доходи за минулий рік (ст.67);
неухильне додержання Конституції і законів України (ст.68);
не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей(ст.68).
Питання для самоконтролю
Дати визначення основним поняттям : права і свободи, міжнародні стандарти з прав людини, особисті права, свобода слова, свобода думки, свобода світогляду, політичні права, соціальні права, економічні права, культурні права, право на освіту, конституційний обов`язок, загальний військовий обов`язок, військова служба, альтернативна служба, гарантії забезпечення прав і свобод особи, механізм захисту прав і свобод людини і громадянина.
На які групи можна поділити конституційні права громадян України ? Заповніть таблицю «Права й свободи людини й громадянина»
-
Особисті (громадянські) права
|
Політичні права
|
Економічні, соціальні та культурні права
|
Ст.№… Право на…
|
|
|
Що таке міжнародні стандарти в галузі прав людини ?
Список джерел для самостійної роботи (нормативні акти)
1. Конституція України, прийнята на 5сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.
2. Загальна декларація прав людини. — К.: Право, 1995.
3.Закон України “Про альтернативну (невійськову )службу” від 13 травня 1999р.
4. Закон України “Про вищу освіту” від17 січня 2001р.
5. Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001р.
6. Закон України “Про військовий обов’язок і військову службу” від 4 квітня 2006р.
7. Закон України “Про загальну середню освіту ” від 23 березня 1996р.
8. Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991р.
9. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996р. .
10. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992р.
11. Закон України “Про молодіжні та дитячі організації ” від 1 грудня 1998р.
12. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992р.
13. Закон України “Про освіту” від 23 березня 1996р. .
14. Закон України “Про політичні партії” від 5 квітня 2001р.
15. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності ” від 15 вересня 1999р.
16. Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ” від 25 квітня 1991р.
17. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991р.
Література
1.Конституційне право України: Підручник / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 200. – С. 268–298.
2.Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002. – С. 117–174.
3.Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 73- 107.
4.Кравченко В. В. Конституційне право України у визначеннях та схемах: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – С. 54–59.
5.Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 160–193.
Тема 5. Органи державної влади і місцевого самоврядування
Питання теми
1. Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні.
2. Президент України – глава держави.
3. Виконавча влада в Україні.
4. Поняття і система місцевого самоврядування
5. Конституційний статус органів суду.
Основні терміни теми: державна влада, законодавча влада, парламент, Верховна Рада України, Голова Верховної Ради України, народний депутат, Рахункова палата, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, виконавча влада, Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, місцева державна адміністрація, місцеве самоврядування, територіальна громада, судова влада, суд, судочинство, Верховний Суд України.
Інформаційний блок
1. Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні
|