|
|
Скачати 1.64 Mb.
|
91.Акт застосування норм права: поняття, ознаки, види. Правозастосовчі акти ОВС. Акт застосування норм права (правозастосовний акт) — це індивідуальний правовий акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права (компетентного державного органу або посадової особи), що встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення. У встановлених законом випадках він оформляється у вигляді письмового документа (акта-документа). Правозастосовний акт — вирок, рішення, визначення, висновок тощо (наприклад, нарахування пенсіонеру пенсії; вирок суду у конкретній кримінальній справі) — результат вирішення юридичної справи і підсумок застосування норм права. Серед актів застосування норм права слід розрізняти: - основний акт, в якому виражене рішення юридичної справи в цілому; - допоміжні акти (проміжні, додаткові, супутні), що оформляються при встановленні фактичних обставин справи, у ході судового процесу, на інших стадіях. Ознаки акта застосування норм права такі. 1. Приймається на основі нормативно-правового акта і спирається на певну норму права, тобто є законним і обґрунтованим. 2. Виходить від компетентних органів держави в особі їх посадових осіб і являє собою категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави. 3. Адресується чітко визначеним суб'єктам, тобто є персоніфікованим, індивідуальним. 4. Поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію (виключається поширення на подібні випадки), вичерпує себе одноразовим застосуванням, тобто розрахований на один раз. 5. Має певну, встановлену законом форму документа (наказ, рішення, вирок, розпорядження), якщо це письмовий акт (а їх більшість). Містить чітко позначені реквізити: назву, підпис, дату. Має сувору структуру: вступну, описову, мотивувальну і результативну частини. 6. Може бути оскаржений чи опротестований ким-небудь із зацікавлених осіб. Акт застосування норм права — найпоширеніший вид правових актів. Як і нормативно-правовий акт, він має юридичну силу, носить державно-владний обов'язковий характер. Правозастосовчий акт є визнанням особи як носія певного права і підставою для його реалізації. Наприклад, постанова про визнання особи потерпілим, рішення про взяття під варту підозрюваного. У той же час ці акти є підставами для виникнення різноманітних правовідносин між людьми і державними органами. Основними вимогами, які існують для правозастосовчих актів, є: 1)Дотримання законності - тобто застосування норми права, що прямо відноситься до конкретного випадку, суворе відповідання її точному змісту, вирішення справи в суворих рамках компетенції державного органа або посадової особи; 2)Обгрунтованість - необхідність старанно й об'єктивно вивчати всі факти, що стосуються справи; недоведені і сумнівні факти не повинні прийматися до уваги; 3)Доцільність - саме доцільне вирішення питання є точним виконанням вимог закону. Необхідно вимагати найбільш доцільного здійснення норм права і конкретної життєвої ситуації; 4)Справедливість - усвідомлення правильності вирішення справи, тобто переконливість і доведеність зібраних даних, об'єктивний підхід до дослідження обставин справи. Обов'язковою умовою перетворення правозастосовчого акту в життя є те, що він має виноситися компетентним органом і бути відповідним чином оформленим. Акт повинен містити всі необхідні реквізити - найменування документа, дату, місце упорядкування, орган, що підготував акт, зміст аналізованої події або факту, суть прийнятого рішення, терміни, порядок і засоби його виконання, підписи посадових осіб і в необхідних випадках - печатка, що завіряє. Як і всякий інший елемент правозастосовчого процесу, офіційне рішення державного органу, зафіксоване відповідним актом, носить владний характер. Проте від інших правових актів воно відрізняється тим, що містить індивідуально конкретні розпорядження, обов'язкові для виконання тільки тими суб'єктами, що є учасниками даних правовідносин. До такого відносяться, по-перше, адресат, тобто суб'єкт, до якого застосована відповідна норма права. По-друге, органи або посадові особи, зобов'язані здійснити прийняте рішення, у третіх, державні органи і конкретні особи, інтереси яких можуть бути зачеплені в результаті реалізації цього рішення. Правозастосовчі акти класифікуються за різними підставами, відповідно до яких всі акти діляться на дві великі групи: 1. Акти, що виносяться в порядку юридичних спорів і охорони правопорядку, включаючи захист прав і свобод особи. 2. Акти, що приймаються в рамках оперативно - виконавчої діяльності державних органів. До першої групи актів відносяться ті, що найбільш часто вживаються правоохоронними органами і виконують безпосередню охоронну роль у випадках, коли мають місце правопорушення й інші фактори, негативні для прав і свобод громадянина. Друга група використовується компетентними органами в ході їх повсякденної оперативно-виконавчої роботи і спрямована на досягнення соціально корисних результатів, включаючи реалізацію громадянами своїх конституційних і інших прав і свобод. У першу групу входять такі акти: 1. Вердиктно-штрафні (акти про винуватість і покарання). Вони найбільш впливово виражають реакцію держави на ті або інші порушення чинного законодавства. Частіше усього застосовуються при винесенні юридичних рішень по кримінальним (вирок про призначення покарання у вигляді позбавлення волі), адміністративним справам (штраф, вилучення знарядь правопорушення), цивільно-правовому виробництву (відшкодування збитків тощо). 2. Відновлюючі - відновлюють вихідне положення індивіда, і він повертає собі можливість користуватися певними благами. Необхідність у таких актах виникає у випадках, коли права і свободи порушені, створені перешкоди для їх здійснення, або особа необгрунтовано притягнутий до відповідальності. У якості подібних заходів можна привести виправдувальний вирок, постанову слідчого про повернення майна законному власнику до висновку суду по кримінальній справі, рішення вищестоящого начальника про скасування постанови нижчестоящого керівника по накладенню штрафу. 3. Запобігаючі - широко використовуються в практиці правоохоронних органів, як допоміжні стосовно наступних актів, що відновлюють суб'єктивні права і свободи особи. Суть їх полягає в офіційно-владних перешкодах для зазіхань, і спрямовані вони на припинення адміністративних і кримінально-правових відносин. До цих актів можуть бути віднесені постанови слідчого про застосування запобіжних заходів - затримання, вилучення речей, предметів, підписка про невиїзд. 4. Процедурно-охоронні - забезпечують кримінально-правовий захист порушених злочинами прав і свобод шляхом регламентації ходу і послідовності правоохоронної діяльності. Такими актами є, наприклад, постанови про порушення кримінальної справи, визнання особи цивільним позивачем, виробництво експертизи; протокол про адміністративне правопорушення; дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів тощо. Друга група містить у собі наступні акти: 1. Регламентуючі акти - найбільш поширений вид офіційної документації, здатної підтверджувати наявність належних громадянину суб'єктивних прав, упорядкувати процедуру їхньої реалізації. Частіше усього вони виносяться при організації внутрішньослужбової діяльності органів внутрішніх справ, а також для регулювання зовнішньої сфери правовідносин із населенням. В першому випадку мова йде про накази (наприклад, про присвоєння звання, заохочення тощо. В другому - рішення органів внутрішніх справ про видачу паспорта громадянина України, посвідчення водія тощо. 2. Акти дозволу - приймаються в процесі реалізації громадянами своїх прав. Варто мати на увазі, що дозвільний порядок використання прав відноситься не до всіх, а лише до деяких спеціальних прав, що потребують підвищеного соціального контролю для забезпечення громадської й особистої безпеки громадян. Ці акти є індивідуальними і містять юридичні рішення про дозвіл громадянину його права. Наприклад, право іноземця на в'їзд в Україну, право на відвідування закритих зон, право особистої власності на вогнепальну зброю тощо. 3. Реєстраційні акти - засвідчують і враховують фактичні і юридичні явища, що супроводжують реалізації громадянами своїх суб'єктивних прав. Такі акти застосовуються при відсутності яких-небудь негативних обставин, що перешкоджають використанню громадянином своїх законних прав. Прикладом реєстраційних актів може служити реєстрація автомототранспорту. 4. Акти, що засвідчують, або акти про визнання, котрими офіційно закріплюється певний стан особистості. Такі акти носять стабільний і довгостроковий характер і нерідко спричиняють юридичні наслідки не тільки для громадянина, але і державного органа, покликаного забезпечити реалізацію того чи іншого права. Наприклад, визнання особи безвісти відсутнім, належність особи до українського громадянства. 5. Директивні акти - призначені для коректування й уточнення шляхів і засобів реалізації особистих прав в окремих життєвих ситуаціях. З їх допомогою органи внутрішніх справ впливають на волю і свідомість людей, чим забезпечують безпечну реалізацію прав громадян і навколишніх людей, запобігають негативним факторам. До директивних актів можна віднести документи ДАІ, що містяться в актах техогляду, розпорядження Держпожнагляду про необхідність усунення порушень встановлених правил, подання слідчого про усунення причин і умов, що сприяють злочинам. 6. Акти, що забороняють - пов'язані зі скоєнням злочинів і проступків, недотриманням іншими громадянами умов для нормального використання особою своїх прав. У якості таких актів служать такі, як арешт на майно, відсторонення від роботи особи, що знаходиться в нетверезому стані. У певному смислі забороняючі акти носять категоричний, превентивний характер. Наприклад, акт робітника ДАІ, що забороняє експлуатацію несправного транспорту. 92.Співвідношення нормативно-правового акту, акту тлумачення і акту застосування норм права. Спільним у нормативно-правових актів, актів застосування та актів тлумачення норм права є те, що: • у поєднанні вони утворюють так звану "тріаду" правових актів; • усі правові акти мають юридичну силу, державно-владний обов'язковий характер; • усі види правових актів можуть походити від одних і тих самих органів та посадових осіб (парламенту, уряду, глави держави, міністерства тощо). Нормативно-правовий акт відрізняється від інших правових актів, зокрема актів застосування норм права та інтерпретаційних актів (актів тлумачення) тим, що: • нормативно-правовий акт містить норми права, тобто приписи для невизначеного кола суб'єктів. Інші юридичні акти ніколи не встановлюють норми права, зокрема правозастосовчі акти — індивідуальні приписи, що адресовані персонально до зазначених у них осіб, а акт тлумачення дає лише роз'яснення змісту чинних норм права; • нормативно-правовий акт містить норми права загального характеру, він поширює свою дію на всіх суб'єктів права, тоді як акт застосування має індивідуальну спрямованість, поширює чинність норми права на конкретну ситуацію, стосується конкретних осіб; • нормативно-правовий акт призначений для багаторазового використання, а акти застосування мають одноразову чинність; • акт застосування норм права та інтерпретаційний акт приймаються на основі нормативно-правового акта; • акт застосування включає обов'язок підкорення — виконати сформульоване у справі рішення; • акт тлумачення норми права не містить нових нормативних приписів, він є уточнювальним судженням про вже наявну норму права; • нормативно-правові акти виражають метод загальнонормативного, абстрактного правового регулювання, а інші правові акти — метод індивідуального (казуального) регулювання; • нормативно-правові та інтерпретаційні акти завжди мають документальну форму вираження, а акти застосування — не завжди. |
| Службовою роллю юридичної науки, інструментальна цінність якої полягає... Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку);... |
ШПАРГАЛКИ з Теорії Держави І Права Предмет ТДП – загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правової організації суспільства,... |
| Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ... Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни... |
| Закономірності та тенденції виникнення, розвитку і зміни історичних типів держави і права Предметом курсу є вивчення процесів формування, розвитку державних утворень, правничих норм, правових систем, що існували на території... |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
| Конспект з курсу “Теорія держави і права”. § Теорія права і держави в системі юридичних наук У залежності від того, які з цих компонентів, підсистем, структур і функцій чи їхніх аспектів і рівнів вивчаються, і підрозділяються... |
Теорія держави і права в системі юридичних наук Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство |
| 1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн... Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення... |
1. Палеогеографія: предмет, об’єкт, методологічні засади й принципи дослідження Землі, яка вивчає просторово-часові закономірності її розвитку. Головна мета науки – просторово-часове вивчення будови, складу, структури... |