|
|
Скачати 1.64 Mb.
|
75. Юридична колізія: поняття, види. Колізійні норми права. Способи вирішення юридичних колізій. Під юридичними колізіями розуміються розбіжності або протиріччя між окремими нормативно-правовими актами, що регулюють ті самі або суміжні суспільні відносини, а також протиріччя, що виникають у процесі правозастосування й здійснення компетентними органами й посадовими особами своїх повноважень. Насамперед юридичні колізії можна розділити на чотири групи: 1)колізії між нормативними актами або окремими правовими нормами; 2)колізії в правотворчості (безсистемність, дублювання, видання взаємовиключних актів); 3) колізії в правозастосуванні (різнобій у практиці реалізації тих самих приписань, непогодженість управлінських дій); 4) колізії повноважень і статусів державних органів, посадових осіб, інших владних структур й утворень.2. Колізії між законами й підзаконними актами. Дозволяються на користь законів, оскільки закони мають верховенство й вищу юридичну чинність. Особливість даних протиріч у тім, що вони носять найпоширеніший, масовий характер і заподіюють інтересам держави й громадян найбільшу шкоду.3. Колізії між Конституцією й всіма іншими актами, у тому числі законами. Розв'язуються на користь Конституції.На рівні практичного правозастосування відповідні органи й посадові особи при виявленні колізій звичайно керуються наступними правилами:а) якщо суперечать один одному акти одного й того самого органа, але видані в різний час, то застосовується останній за принципом, запропонованим ще римськими юристами: пізніше виданий закон скасовує попередній у всьому тому, у чому він з ним розходиться;б) якщо колізійні акти видані одночасно, але різними органами, то застосовується акт, що має більш високу юридичну чинність (наприклад, закон і указ, указ і урядова постанова, постанова Уряду й акт галузевого міністерства), тобто за основу береться принцип ієрархії нормативних актів;в) якщо розходяться загальний і спеціальний акти одного рівня (колізії по горизонталі), то застосовується останній; якщо різного рівня (колізії по вертикалі), те загальний. Подібні акти або норми іноді називають конкуруючими.Способи розв'язання юридичних колізій.У цілому способами розв'язання колізій є: 1) тлумачення; 2) прийняття нового акту; 3) скасування старого; 4) внесення змін або уточнень у діючі; 5) судовий, адміністративний, арбітражний розгляд; 6) систематизація законодавства, гармонізація юридичних норм; 7) переговорний процес, створення погоджувальних комісій; 8) конституційне правосуддя.76. Підзаконні нормативно-правові акти центральних органів влади: їх класифікація.Підзаконні нормативно-правові акти приймаються, видаються на основі й на виконання законів. В Україні, по суб'єкті прийняття (видання) серед підзаконних нормативно-правових актів розрізняють: -постанови Верховної Ради України; -акти Президента України (укази, розпорядження); -акти органів виконавчої влади: а) Уряду України( постанови, розпорядження); б) центральних органів виконавчої влади ( наприклад, акти міністерств); в)місцевих органів виконавчої влади ( наприклад, розпорядження глав місцевих державних адміністрацій); -контрольно-наглядових органів (наприклад, акти Генерального прокурора України); -акти органів місцевого самоврядування ( рішення ); - і ін. По характеру компетенції органа, що видав підзаконний акт, а також сфері його дії, звичайно розрізняють акти: -загальні ( видаються органами загальної компетенції , діють у межах країни ): наприклад, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України (Уряду України); -місцеві (видаються місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, діють у межах відповідної території ,наприклад, області, району); -відомчі ( видаються органами спеціальної компетенції - відомствами, поширюються на структурні підрозділи, особи, що перебувають у системі адміністративного, службового, дисциплінарного підпорядкування даного відомства, тобто мають внутрішньовідомче значення ) : наприклад, акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. -локальні (корпоративні) - видаються органами керування корпорації (підприємства, установи, організації), мають внутрікорпоративна дія, тобто діють у межах даного підприємства, установи, організації; серед них є акти прийняті керівником, загальними зборами, виконавчими органом( наприклад, радою директорів) корпорації , акти матеріально-правові й процесуально-правові, прийняті самостійно (у рамках закону) або на основі типових нормативних документів ( у порядку їхнього розвитку, доповнення). 77. Укази Президента України, їх види та юридична сила. Інститут контрасигнації. Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент України видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Президента України мають підзаконний характер: вони видаються на основі Конституції та законів України.Указ - це правовий акт глави держави, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний (правозастосовний характер). Нормативні укази стосуються до невизначеного кола фізичних та юридичних осіб і мають довгострокову дію. Ненормативні укази мають індивідуальне значення. Розпорядження - ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний організаційний характер. Юридична природа цих указів виражається в тім, що Президент протягом трьох років після вступу в дію Конституції має право видавати схвалені Кабміном і скріплені підписом Прем'єр-міністра укази по економічних питаннях, не врегульованим законами, з одночасною подачею відповідного законопроекту у Верховну Раду в порядку, установленому Конституцією. Такий указ вступає в дію, якщо протягом 30 календарних днів від дня подачі законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада не прийме закон або не відхилить представлений законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятого Верховною Радою із цих питань. Серед подібного роду указів розрізняють: укази, які набули чинності й діють; укази, які діяли, але втратили чинність (діяли до набрання чинності відповідного закону); укази, які не діяли (не набули чинності у зв'язку з відхиленням відповідного законопроекту постановою Верховної Ради України); У загальнотеоретичному плані контрассигнатура («міністерський підпис») або інститут контрасигнування (контрасигнація) означає підписання прем'єр-міністром або уповноваженим міністерства правового акту глави держави або парламенту, що надає такому акту юридичну чинність і покладає на особу, що його підписало, юридичну й політичну відповідальність за виконання даного акту. 78. Підзаконні нормативні акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт органів місцевого самоврядування — акт-документ (постанова, рішення), що видається в межах компетенції органу місцевого самоврядування (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад), який містить норми права, обов'язкові для населення самоврядованих територій, а також для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій: постанови (Верховної Ради Автономної Республіки Крим), рішення органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад), нормативні накази керівників відділів та управлінь виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів Це правовий акт громадянського суспільства. Слід зважити на те, що місцеві референдуми мають вищу юридичну чинність щодо інших нормативно-правових актів місцевого самоврядування.Особливістю актів місцевого самоврядування є їх територіальна обмеженість і самостійність в ухваленні рішень, які стосуються питань управління комунальною власністю, формування, затвердження і виконання місцевого бюджету, встановлення місцевих податків і зборів, здійснення охорони суспільного порядку та ін. їхні рішення обов'язкові для розташованих на відповідній території підприємств, установ і організацій незалежно від відомчої підлеглості, а також для посадових осіб і громадян цієї території. 79. Відомчі нормативні акти. Нормотворча діяльність ОВС. Відомчий акт — підзаконний нормативний акт (указ, інструкція, нормативний наказ та ін.), що видається в межах компетенції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комітету, відомства), який містить вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Відомчі нормативні акти вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації (внесення до Державного реєстру), яка здійснюється Міністерством юстиції України, якщо в них не передбачений пізнішій строк, але не раніше їх офіційного дня обнародування. Призначення відомчих актів: 1) встановлення права одного суб'єкта і відповідно до обов'язку іншого; 2) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) прав або обов'язків, викладених у законі в загальних рисах; 3) розширення (звуження) змісту права одного суб'єкта і звуження (розширення) права іншого; 4) введення нових або доповнення старих вимог для здійснення суб'єктом свого права; 5) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) контрольної функції органу управління, який знаходиться в сфері відання міністерства, комітету, відомства. 80. Локальні нормативні акти. До локальних нормативних актів як джерел аграрного права належать нормативні акти територіальних громад та органів місцевого самоврядування місцевих державних адміністрацій, районних і обласних управлінь сільського господарства, місцевих органів ветеринарної служби, насіннєвої служби, земельних ресурсів, а також установчі документи з питань створення сільськогосподарського підприємства, господарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, зокрема статути, засновницькі договори, рішення зборів засновників господарського товариства, загальних зборів кооперативу, внутрішні акти сільськогосподарських організацій, колективні договори та інші акти. 81. Тлумачення норм права: поняття, мета, способи. Тлумачення норм права (інакше: інтерпретація норм права) — це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі встановленням їх точного значення (змісту). Розрізняють такі способи (методи) тлумачення: 1) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення — це з'ясування змісту норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм. Передусім установлюють значення кожного слова і виразу, вжитих у нормативному розпорядженні. Потім переходять до аналізу граматичної форми іменників і прикметників, способів дієслів, виду дієприкметників і т.д. Далі усвідомлюють граматичну структуру пропозицій. Окремі слова і вирази, розділові знаки недпустимо трактувати як зайві. В результаті граматичного тлумачення виявляється буквальний зміст норми права, на підставі якого далеко не завжди можна зробити достовірний висновок; 2) системне тлумачення — це з'ясування значення норми через встановлення її системних зв'язків з іншими нормами. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному акті, галузі права, всій правовій системі. Всі норми потребують системного тлумачення, особливо норми відсилочні і бланкетні, які побудовані так, що можуть розглядатися лише у сукупності з нормами, до яких зроблено відсилання; 3) історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-поріяняльне) — це з'ясування значення норм права на підставі аналізу конкретних історичних умов їх прийняття; з'ясування цілей і завдань, закладених законодавцем. Важливим є урахування соціально-економічних і політичних факторів, які обумовили ініціативу і раму появу акта, процесу його обговорення — парламентського слухання першого, другого, постатейного тощо, зокрема доповіді і співдоповіді про проект прийнятого нормативно-правового акта. Істотне значення в історико-політичному тлумаченні мають альтернативні проекти, їх порівняння, публікації в пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті, внесені поправки, підстави їх прийняття або відхилення. Самі по собі історико-політичні дані не можуть бути джерелом розуміння закону і стати основою для прийняття юридичних рішень. 4)Логічне тлумачення — це з'ясування змісту норми права через використання законів і правил формальної логіки; дозволяє розкрити зміст юридичних норм, який іноді не збігається з буквальним значенням через невдалий вибір законодавцем словесних форм. При логічному тлумаченні аналізуються не слова і вислови, а поняття, які вони відображають. 5)Спеціально-юридичне тлумачення — це з'ясування значення норми, яке ґрунтується на досягненнях юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону — дефініції понять, а також у роз'ясненнях судових інстанцій і наукових коментарях. Тлумачення права юристом-професіоналом є компетентним внаслідок того, що юрист використовує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання. Тому спеціально-юридичне тлумачення посідає центральне місце серед інших способів тлумачення. 6)теологічний – з’ясування змісту норми права відповідно до закладеної в ній мети - орієнтира для поведінки. 82. Буквальне, розширювальне, обмежувальне тлумачення норм права. Буквальне (адекватне) тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту, тобто «літері» закону. «Дух» і «літера» закону збігаються. Поширювальне (розширювальне) тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права ширше за її буквальний текст; «дух» закону ширше за його «літери». Наприклад, дійсне значення поняття «втрата», яке міститься в Законі України «Про заставу», треба розуміти ширше, ніж буквальне значення цього слова: це і загибель, і саморуйнування, і всі інші випадки припинення існування даного предмета. Або інший приклад: «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону» — це нормативне розпорядження не вказує на народних засідателів, однак на них, як і на суддів, поширюється принцип незалежності. Обмежувальне тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права вужче за її текстуальний вираз; «дух» закону вужче за його «літери. Наприклад, відповідно до Закону України про шлюб і сім'ю «повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них», однак цей обов'язок не може поширюватися на дітей, хоча і повнолітніх, але непрацездатних. 83. Офіційне та неофіційне тлумачення норм права: поняття, види. Тлумачення норм права за участю ОВС. Офіційне тлумачення - це випливає з компетенції державних органів і посадових осіб роз'яснення ними втримування норм права, що є юридично обов'язковим для застосування на практиці. Види офіційного тлумачення: Автентичне тлумачення - це офіційне роз'яснення втримування норми (норм) права тим органом, що її (їх) установив. Делеговане (легальне) тлумачення - це офіційне роз'яснення втримування норми (норм) права тим органом, що її (їх) не встановлював, але вповноважений законом давати такого роду роз'яснення. Автентичне й делеговане тлумачення може бути нормативним і казуальним. Нормативне тлумачення - це офіційне роз'яснення втримування норм права, що є юридично обов'язковим для застосування на практиці у всіх випадках, коли застосовується толкуемая норма. Казуальне тлумачення - це офіційне роз'яснення втримування норм права при розгляді конкретної юридичної справи, що обов'язково для застосування тільки відносно цієї справи. Суб'єктами казуального тлумачення виступають вищестоящі правозастосовні органи при розгляді неправильних рішень, винесених по конкретному юридичних справах відповідними нижчестоящими правозастосовними органами. Результати казуального тлумачення обов'язкові для застосування при повторному розгляді даної юридичної справи нижчестоящою інстанцією. Вони також можуть служити іншим правозастосовним органам зразком правильного тлумачення й застосування певних норм права (матеріального, процесуального). Результати казуального тлумачення нерідко втримуються, наприклад, у правозастосовних актах вищестоящих судових інстанцій (судів касаційної, наглядової інстанції). Неофіційне тлумачення- це роз'яснення втримування норм права, що не є юридично обов'язковим для застосування на практиці. Розрізняють наступні види неофіційного тлумачення: а) повсякденне, тобто роз'яснення втримування норм права неюристами; б) професійне, тобто роз'яснення втримування норм права юристами-практиками (прокурорами, суддями, адвокатами й т.д.); в) доктринальне, тобто роз'яснення втримування норм права з. |
| Службовою роллю юридичної науки, інструментальна цінність якої полягає... Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку);... |
ШПАРГАЛКИ з Теорії Держави І Права Предмет ТДП – загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правової організації суспільства,... |
| Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ... Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни... |
| Закономірності та тенденції виникнення, розвитку і зміни історичних типів держави і права Предметом курсу є вивчення процесів формування, розвитку державних утворень, правничих норм, правових систем, що існували на території... |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
| Конспект з курсу “Теорія держави і права”. § Теорія права і держави в системі юридичних наук У залежності від того, які з цих компонентів, підсистем, структур і функцій чи їхніх аспектів і рівнів вивчаються, і підрозділяються... |
Теорія держави і права в системі юридичних наук Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство |
| 1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн... Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення... |
1. Палеогеографія: предмет, об’єкт, методологічні засади й принципи дослідження Землі, яка вивчає просторово-часові закономірності її розвитку. Головна мета науки – просторово-часове вивчення будови, складу, структури... |