|
|
Скачати 4.14 Mb.
|
|
3. Форми і методи взаємовідносин держави і кооперації Історичний досвід засвідчує, що взаємовигідна й тісна співпраця кооперативів з державою на партнерських засадах можлива саме в умовах ринкової демократії. Відмовляючись від диктату щодо кооперативних організацій, демократична держава створює економічні, організаційні та правові умови, за яких вони добровільно враховують у своїй діяльності положення програмних документів економічного і соціального розвитку країни. Кооперативні організації утворюють один з секторів економічної системи України. Суспільний господарський порядок в цій системі базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм і їх рівності. Він формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів. До загальних принципів господарювання в Україні відносять: свободу господарської діяльності (у межах, визначених законом); рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого само-врядування, їх посадових осіб у господарські відносини та ін. [6. ст. 6]. Основні напрями та форми участі держави у сфері господарювання визначені у статтях глави 2 Господарського кодексу України. Стаття 9 ГК України визначає форми реалізації державою економічної політики: у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах. Правовими формами взаємовідносин держави і кооперації є:
Найпотужнішим інструментом впливу держави на кооперативні відносини є законодавство. У законодавчому регулюванні кооперативних відносин при авторитарному режимі на перший план виступали заборона, юридична відповідальність, інші примусові державно-владні засоби впливу, а саме регулювання межувало із прямим, цілеспрямованим і систематичним втручанням державних органів у діяльність кооперативів. З утворенням Української держави і початком формування демократичних відносин влади і суспільства в законодавчому регулюванні кооперативних відносин зросла роль дозволів [108, с. 236]. Необхідність у застосуванні правових норм виникає в таких основних випадках, коли:
У процесі своєї господарської діяльності виникає необхідність для спільного вирішення державними і кооперативними органами питань виробництва сільськогосподарської та іншої продукції, торговельного обслуговування населення, закупівель і переробки сільсько-господарської продукції та сировини, надання населенню різних послуг тощо. Об'єднання фінансових та інших ресурсів здійснюється на підставі договорів, тобто передбачає добровільність і рівність сторін у взаємовідносинах. Договори між державними і кооперативними органами належать до господарських і регулюються чинним законодавством. Методи взаємовідносин держави і кооперації – це комплекс юридичних засобів взаємовпливу зазначених суб’єктів, який здійснюється як у сфері правового регулювання кооперативних відносин, так і поза цією сферою. Вихідними методами правового регулювання кооперативних відносин є: централізований, який здійснюється державними органами на владно-імперативних засадах; децентралізований, який характеризується активністю кооперативних органів щодо правового врегулювання внутрішньокооперативних відносин [108, с. 234-235]. Кооперативні організації можуть використовувати різноманітні способи і засоби зворотного впливу на державну владу: брати участь у розробці та обговоренні проектів законодавчих актів, у здійсненні громадського контролю за діяльністю державних органів; вдаватися до судового та адміністративного захисту своїх прав і законних інтересів у відносинах з державою; здійснювати інформаційний вплив на державні органи та їх службовців тощо. Загальні параметри взаємовідносин держави та кооперації визначені законами України про кооперацію. Так, розділ V Закону України «Про кооперацію», що має назву «Держава і кооперація» [2, ст. 37-38], покладає на державу обов’язок гарантувати додержання прав і законних інтересів кооперативних організацій та їх членів, максимально сприяти розвитку і зміцненню їх господарської самостійності. Зазначено також, що:
Розділ ІХ Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», що має назву «Держава і кооперативи» [5], повторює деякі з положень розділу V Закону України «Про кооперацію». Розділ VІІ Закону України «Про кредитні спілки» [3] («Державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок») лише фіксує правообов’язок Держфінпслуг та інших органів держави відповідно до їх компетенції здійснювати регулювання і нагляд у цій сфері. Найдетальніше законом врегульовано відносини держави і споживчої кооперації. Розділ VІІ Закону України «Про споживчу кооперацію» [4, ст. 17] крім положень, які містяться і в Законі України «Про кооперацію»:
Сьогодні однозначного тлумачення поняття «законодавство» на семантичному (словниковому) й загальнотеоретичному рівні в правовій науці й практиці не існує. Наявні енциклопедичні, довідкові та словникові видання зазвичай пропонують одразу декілька визначень цього фундаментального поняття загальної теорії права. Зокрема, Ю.С. Шемшученко визначає поняття «законодавство» як систему нормативних актів, якими регулюються суспільні відносини, і як головний засіб реалізації функцій законодавчої влади та один з основних методів здійснення правотворчої функції держави, що полягає у діяльності відповідних державних органів з розробки, розгляду, прийняття й оприлюднення законів та інших нормативних актів [96, с. 72]. Історія розвитку кооперативного руху як в Україні, так і в інших країнах світу, дає підстави стверджувати, що фокусом, у якому доцільно розглядати широкий спектр відносин держави і кооперації, є кооперативне законодавство. Воно виступає головним інструментом державно-правового впливу на кооперацію і, водночас, є результатом взаємин державної влади і кооперативних структур, що взаємодіють між собою та з іншими недержавними організаціями. Слід підкреслити, що за певних конкретно-історичних умов існування держави і кооперації, як, наприклад, в Україні періоду національно-визвольних змагань, ці суспільні сили за своїм потенціалом можна вважати співвимірними, тоді як під тиском тоталітарної влади кооперація втрачає свою силу і зникає зовсім або перетворюється на своєрідний соціальний «фантом». Створення кооперативного законодавства, сприятливого для функціонування й розвитку кооперативних організацій, у більшості країн світу було результатом наполегливих зусиль кооперативної громадськості. Важливу роль у поступальному розвитку кооперативного законодавства відігравали такі чинники, як ставлення до кооперативного руху інших громадський рухів і політичних партій, популярність кооперативної ідеї серед населення тощо. Отже, рівень розвитку кооперативного законодавства і сам факт його існування відображають відносини соціального партнерства в суспільстві, спроможність держави, кооперації та інших соціальних сил вести рівноправний діалог задля досягнення суспільного прогресу. У разі, коли законодавство не є деформованим руйнівними впливами недемократичного режиму, воно здатне виступати ефективним засобом обмеження державної влади як сили, що потенційно, внаслідок своєї природи, може становити небезпеку для кооперативів та інших громадських утворень. Правові закони повинні чітко обмежувати сферу застосування державою адміністративних методів впливу на кооперативні організації. Під таким кутом зору кооперативне законодавство виступає не лише як форма вираження державної волі, а передусім як засіб збалансування відносин держави й кооперації, їх діалогізації. Глосарій основних термінів та понять (далі Глосарій): кооперація, кооператив, кооперативне об’єднання, кооперативна організація, кооперативна система, кооперативний рух, кооперативна ідея (ідеологія), кооперативна діяльність, держава, законодавство, інститут громадянського суспільства, правові форми взаємовідносин держави і кооперації, нормоустановча (правотворча) діяльність, правозастосовча діяльність, метод взаємовідносин держави і кооперації. Лекційне заняття План
Семінарське заняття Питання для обговорення
Питання самостійного вивчення
Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань: 1. Дати відповідь на контрольні питання. 1.1. Які значення має термін «кооперація»? 1.2. Які тенденції характеризують розвиток кооперативного законодавства у світі в ХІХ столітті? 1.3. Якими рисами позначене правове регулювання кооперативних відносин у самодержавній Росії? 1.4. За якими етапами відбувався розвиток кооперативного законодавства в радянській Україні доби нової економічної політики? 1.5. Чи існували кооперація і кооперативне право в СРСР 30-80-х років? 1.6. Охарактеризуйте правові форми взаємовідносин держави і кооперації. 1.7. У яких випадках виникає необхідність у застосуванні правових норм (правозастосовчій діяльності)? 1.8. Дайте коротку характеристику методів взаємовідносин держави і кооперації. 1.9. Які основні принципи взаємовідносин держави і кооперації закріплено у чинних законах України про кооперацію? 1.10. Яку роль відіграє законодавство у взаємовідносинах держави і кооперації? 2. Скласти термінологічний словник до теми. 3. Скласти опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті. 4. Виконати завдання: 4.1. Знайти в основній використаній та рекомендованій літературі для поглибленого вивчення курсу декілька визначень поняття «кооперація» і виписати їх до таблиці 1.2 за зразком: Таблиця1.2
4.2. Користуючись рекомендованою літературою, заповнити і доповнити таблицю «Багатомірність кооперації як суспільного феномена»: Багатомірність кооперації як суспільного феномена
4.2. Скласти хронологічну таблицю «Історія розвитку кооперативного законодавства в Україні». 4.3. Користуючись нормативно-правовими актами, заповнити таблицю «Функції і компетенція державних органів у взаємовідносинах з кооперативами» за зразком: Функції і компетенція державних органів у взаємовідносинах з кооперативами
5. Розв’язати тести: 5.1. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація це: а) організована колективна діяльність, яка здійснюється групою людей; б) взаємодопомога в будь-якій організованій формі; в) форма соціального захисту малозабезпечених громадян; г) система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. 5.2. Статут Харківського споживчого товариства, яке вважається першим споживчим кооперативом в Україні, було затверджено в: а) 1852 році; б) 1866 році; в) 1873 році; г) 1895 році. 5.3. «Положення про заклади дрібного кредиту», яке запроваджувало новий тип організацій – кредитні товариства, урядом Російської імперії було видане в: а) 1866 році; б) 1895 році; в) 1902 році; г) 1917 році. 5.4. «Нормальний статут споживчих товариств» був затверджений в Російській імперії в: а) 1866 році; б) 1897 році; в) 1902 році; г) 1917 році. 5.5. 20 березня 1917 року Тимчасовий уряд Росії видав універсальний кооперативний закон під назвою: а) «Положення про заклади дрібного кредиту»; б) «Положення про кооперативні товариства та їх спілки»; в) «Положення про артільні товариства»; г) «Про кооперацію». 5.6. Декрет РНК УСРР «Про споживчу кооперацію», розроблений на засадах нової економічної політики, було видано в: а) 1919 році; б) 1921 році; в) 1922 році; г) 1924 році. 5.7. Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР» було прийнято Верховною Радою СРСР у: а) 1927 році; б) 1935 році; в) 1966 році; г) 1988 році. 5.8. Держава за зобов'язаннями кооперативних організацій: а) відповідає в усіх випадках; б) не відповідає; в) відповідає лише тоді, коли ці зобов’язання виникли не з правопорушень; г) відповідає лише перед зарубіжними кредиторами. 5.9. Кооперативні організації за зобов'язаннями держави: а) відповідають лише коштами резервного фонду; б) не відповідають; в) відповідають лише тоді, коли одержували кредит з державних коштів; г) відповідають лише в умовах війни і надзвичайного стану. 5.10. Збитки, завдані кооперативній організації внаслідок виконання рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб, відшкодуванню: а) не підлягають; б) підлягають у встановленому порядку; в) підлягають лише в разі, коли їх завдано злочинним шляхом; г) підлягають, якщо кооператив є неприбутковим. |
| Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до... |
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни „Економіка підприємства” обговорено і схвалено на засіданні кафедри теоретичної... |
| Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних... Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Фінансове право України” (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.: М.... |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |