|
|
Скачати 1.48 Mb.
|
|
41.Національно-визвольна війна українського народу середини XVII століття. Національний і соціальний гніт, насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна, земель, об’єднали у русі протесту широкі верстви населення. Усе це зумовило національно-визвольний характер війни, рушійною силою якої стали козацтво, селяни, міщани, православне духовенство. Українська національна революція середини ХVІІ століття, стала могутнім вибухом народного гніву в 1648 році. Однак, позбавлені можливості реально впливати на перебіг подій, народні маси водночас перестали бути і носіями суверенітету, що зрештою призвело до втрати державності. Розпочавшись як селянський рух у лютому 1648 року захопленням загоном повсталих козаків Запорізької Січі й обранням гетьманом Війська Запорозького Богдана Хмельницького, Національно-визвольна війна, на думку багатьох вчених, тривала до вересня 1676. Після блискучих перемог українського війська під Жовтими Водами й Корсунем у травні 1648 козацьке повстання надзвичайно швидко переросло в загальнонаціональне. На жаль, національно-визвольна війна українського народу середини XVII століття не стала об’єктом фундаментального дослідження у вітчизняній та закордонній історіографії. У розвитку революції вирізняється кілька періодів. Перший етап (лютий 1648 - червень 1652) характеризувався найбільшим розмахом й інтенсивністю національно-визвольної і соціальної боротьби.Другий етап (червень 1652 – серпень 1657) відзначається погіршенням економічного і геополітичного становища козацької України та активним пошуком союзників на міжнародній арені з метою розгрому Речі Посполитої. Третій етап (вересень 1657 – червень 1663) охоплює час різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на два гетьманства (Правобережне і Лівобережне) та виділення Запоріжжя в окрему політичну силу.Четвертий етап (липень 1663 – червень 1668) ознаменувався прагненням польського й російського урядів поділити Українську державу П’ятий етап (липень 1668 – вересень 1676) припадає на нове загострення політичної боротьби, посилення втручання іноземних держав у внутрішні справи України, ліквідацію державних інституцій у Правобережжі та його жахливе спустошення польськими, російськими, турецькими, кримськими військами. За масштабами, змістом, формами ведення боротьби, подія, що розпочалася 1648 року, становила собою набагато складніше соціально-політичне явище української історії, ніж те, що визначають термінами «повстання», «війна», домінантою якого була боротьба за незалежність і соборність України.В зовнішньополітичному аспекті Українська революція зумовила серйозну зміну співвідношення сил у Східній, Південно-Східній, Центральній і Північній Європі.Герої революції середини ХVІІ ст. залишились в пам’яті народу, викликаючи захоплення і залишаючись невичерпним джерелом нац. духу, високого патріотизму. 65. Нова економічна політика. Відбудова народного господарства України на засадах непу (1921-1928 рр.).НЕП – система заходів, здійснюваних більшовиками в 1921-1928 рр. з метою відродження економіки Росії.Суть:-Зміцнення позицій радянської влади в суспільстві;-На відміну від «воєнного комунізму», неп містив у собі елементи ринку. Це був єдиний шлях відродження зруйнованої економіки.Початок переходу до непу:-Постанова 10 зїзду РКП(б) 15 березня 1921 р. «Про заміну продрозкладки натуральним податком».Запровадження в Україні: 1922-1928 рр.Основні заходи непу:1/Народне господарство:-Заміна продрозкладки продподатком.-Селянам надано право продавати частину продукції державі за низькими цінами, а решту – продавати на ринку.-Відновлення приватної, орендної, кооперативної форм власності.Висновок:У 1925-1927 рр. ринкові реформи (запровадження елементів ринкового господарювання) дозволили відновити промисловість і сільське господарство України довоєнного (1913р.) рівня. 68. Голодомор в Україні 1932-1933ррГолод 1932-1933р - штучний, організований тоталітарною владою СРСР. Причини голоду: а) прагнення тоталітарного режиму СРСР посилити свої позиції; б) прагнення влади приборкати українське селянство, яке чинило опір колективізації;в) встановлення нереальних для селян норм хлібозаготівлі (до 80% зібраного врожаю), вилучення продовольчих запасів (як штрафна санкція щодо боржників з хлібозаготівлі), експорт хліба (за кошти, отримані від продау за кордон хліба, купували технічне обладнання і машини)г) посилення державного тиску на селянство (7 серпня 1932р-згідно із «Законом про 5 колосків» - постановою «Про охорону майна держ. Підприємств и колгоспів і кооперацій та зміцнення суспільної власності» передбачено розстріл за розкрадання держ майна)д) недостатній рівень радянської або міжнародної допомоги голодуючимОскільки голод 1932-1933рр мав штучний і організований характер, він переріс у голодомор, який став формою терору голоду, засобом морального тиску на суспільство, жорстокою платою за Сталінські модернізацію та «Великий перелом».Наслідки голодомору: 1) масові жертви в Україні 2) Придушення опору українського селянства колективізації 3) Завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення селян4) Переселення селян з Росії до Україн 69. Утвердження Сталінського тоталітарного режиму Сталінський тоталітарний режим безжально знищував усіх, хто чинив опір або був потенційним противником його політики в Україні. 3 грудня 1932р ЦКВКП(б) починає генеральну чистку партійних лав. В Україні вона відбулася з червня 1933 - до січня 1935р. Після чистки розгорнулися кампанії перевірки й обміну партійних документів. Припинений прийом до партії, відновлено лише з листопада 1936р. у січні 1933р Сталін послав до України з диктаторськими повноваженнями П.Постишева, завданнями якого було: 1) навести порядок у колгоспах після карального вилучення продовольчих запасів у «боржників» з хлібозаготівлі2) «втихомирити» українську інтелігенцію, як потенційного носія ідеї самостійності. Постишев здійснив кілька показових акцій на користь українців як титульної нації (у 1934р столицю УСРР перенесли з Харкова в Київ). Але він розпочав нещадну боротьбу з носіями «українського» буржуазного націоналізму. До концтаборів потрапило більшість видатних діячів української культури. Жертвами чекістів стали практично всі, хто брав участь в українській революції. У 1930р відбувся судовий процес над спілкою визволення України. Судили академіків, професорів, письменників, науковців, викладачів, юристів. Протягом 1930-1941рр в Україні було виявлено понад 100 різних «центрів», «блоків», «організацій».З 1934р в СРСР розгортається терор проти «ворогів народу» - тих, кого вважали противниками радянської влади. Починаються репресії – переслідування осіб, груп осіб, нації з боку держави. Найбільші масштаби репресій припадають на 1937р. у січні 1938р виконувачем обов’язків першого секретаря ЦККП(б)У став М.Хрущов. відбувалися репресії в армії. Усього жертвами репресій 1933-1938рр в Україні стали 360 тисяч громадян. З кінця 1938р хвиля масових репресій почала спадати. 5 грудня 1936р було прийнято нову конституцію СРСР, яка офіційно проголосила перемогу соціалізму. У січні 1937р в Україні, як і в інших союзниках республіках, була прийняла нова конституція. У документі також була закріплена нова офіційна назва республіки – українська радянська соціалістична республіка (УРСР) 70. культурний розвиток в Україні в 20-30р ХХ ст.Розвиток культури України в умовах посилення тоталітарного радянського режиму був суперечливим. В освіті – ліквідовано не писемність (у 1939р тільки 1,5% дорослого населення залишалися неписьменним); у 1939р запроваджено загальну обов’язкову початкову освіту в сільській місцевості та семирічну – у містах; розширена мережа середніх спеціальних закладів; у 1933р відновлено діяльність Харківського, Одеського, Київського, Дніпропетровського університетів. Був не ліквідований дефіцит учителів з вищою освітою, не вистачало шкільних приміщень; навчальні програми і весь навчальний процес були підпорядковані комуністичній ідеології; у школах діяли піонерські і комсомольські організації, які здійснювали не тільки виховні функції, але й ідеологічний контроль над школярами; згорнуто українізацію освіти; багато хто з учителів став жертвами репресії; рівень вищої освіти, а також загальнокультурний і моральний рівень інтелігенції знизивсяНаука. Плідно працюють академії наук, видатні вчені І. Курчатов, Л.Ландау, Є.Патон, Ю.Кондратюк, О.Палладін, О.Богомолець та ін. зроблені відкриття світового значення: кібернетична теорія плазми (Л.Ландау); метод електрозварювання металів(Є.Патон); дослідження в галузі ракетної техніки, теорія космічних польотів (Ю.Кондратюк); штучне розщеплення атома літія (учені Харківського фізико-технічного інституту); теорія нелінійної математики (М.Крилом, М.Боголюбов). Але багато хто з учених був підданий репресії (історики М.Яворський, М.Грушевський, винахідники Ю.Кондратюк, геолог М.Світальський, генетик І.Агол).Література та мистецтво. 30-ті роки називають періодом розстріляного відродження в український літературі і мистецтві. Почалися масові репресії проти найяскравіших постатей укр..відродження: 89 письменників було знищено, 212 примусили замовкнути, 64 заслано, 83 емігрували. У 1936р були ростріляни всі кобзарі та лірники, кобзу і ліру проголосили «класово ворожими інструментами»На прикінці жовтня – на поч.. листопада 1937р протягом 5-ти днів в урочищі Сандормох було розстріляно 1111 вязнів Соловецького табору. Серед них Лесь Курбас, М.Куліш. М.Зеров, В.Підмгильний, М.Вороний, В.Полішук. Ті митці, хто залишилися живими, вимушені були пристосовуватися до існування за умов тоталітарног режиму, це негативно відбилося на таланті письменників, породжувало особисті драми. Але незважаючи на жорстокість політичного режиму, українська література не вмерла. Видавались твори М.Рильського, В.Сосюри, М.Бажана, А.Малишка, Ю.Смолича та ін. Радянське керівництво держави всіляко посилювало свої позиції. У 1934р був створений Союз радянських письменників України, за допомогою якого партійні чиновники контролювали літературний процес.Релігія та церква. Відбулося закриття церков, репресії проти священників. Наприкінці 1929- на поч. 1930р ліквідовано УАПЦ, репресовано її керівництво. Держава проголосила політику знищення релігії як соціального явища. Почалися гоніння на вируючих. 71. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період в 20-30ррІсторичний розкол між українцями Наддніпрянщини і Західної України у 20-30рр ХХ ст. посилилися. Якщо до І світової війни 1914-1918рр територію України було поділено між 2-ма державами- Російською та Австро-Угорською імперіями, то у 20-30рр – уже між 4-ма: Радянським союзом, Польщею, Чехословаччиною, Румунією.Для Західноукраїнських земель складалася таким чином: 1) до Польщі відійшли за Ризьким миром 1921р – Холмщина, Підляшшя, Західне Полісся, Західна Волинь, які раніше входили до Російської держави; Східна Галиччина до 1918р входила до складу Австро-Угорської імперії, 1919р було окуповано Польщею, яка 1920р домоглася відмови УНР від Східної Галичини за Варшавською угодою; 1923р Антанта визнала Східну Галичину частиною Польщі; 2) до Чехословачини 1919рза Сен-Жерменським мирним договором на правах автономії відійшла Закарпатська Україна, але реальний статус автономії вона одержала лише 1938р; 3) до Румунії відійшли захоплені нею у 1918р Північна Буковина та Північна Бессарабія.Кожна з держав будувала відносини з українським населенням, виходячи зі своїх інтересів, ігноруючи прагнення українців до самовизначення. Політика урядів мала переважно колонізаторський характер. 85.Соціально-економічне становище укр.. в суч. умовах.Основні напрямки економічної і соціальної політики в Україні.Зі зміною влади в Україні воснову діяльності новоствореного уряду було покладено програму "Назустріч людям"(лютий 2005р), яка окреслила його базові принципи, перші реформаційні кроки нової влади, довготривалі стратегічні плани. У сфері економі уряд визначив пріоритетними завданнями забезпечення вільного і рівноправного доступу субєктів підприємницької діяльності до всіх сфер ринку; створення системи протидії"тіньової" приватизації;реалізацію регіональної політики на принципі перерозподілу ресурсів на користь територій, що потребують підтримки; формування конкурентного на внутрішнньому і зовнішньому ринках виробничого потенціалу; зміцнення продовольчої безпеки держави шляхом пріоритетного розвитку аграрного сектору; технічне оновлення та модер- нізацію енергетичних підприємств; послаблення податкового тиску. У соціальній сфері передбачалося подоланя бідності шляхом створення економіко-правових умов для збільшення доходів,зростання економічної активності населення та зменшення його розташування за рівнем доходів; удосконалення соціально-трудових відносин, зростання рівня зайнятості;перетворення бюджету з інструметна обслуовуваня корпоративно-кланових інтересів на інструмент обслуговування інтересів суспільства. 27.Передумови, мета, характер, рушійні сили та періодизація Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. Боротьба, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої. З-поміж основних її причин можна виділити наступні: Соціальні причини. До середини XVII ст. вкрай загострилася соціально-економічна ситуація, пов’язана з трансформацією поміщицьких господарств у фільварки. З одного боку, це сприяло зміцненню феодальної земельної власності, а з іншого – посиленню кріпосної залежності, оскільки прибутки польських та українських феодалів тепер прямо пов’язувалися з нещадною експлуатацією селян. Значно зросла панщина, яка у Східній Галичині і на Волині досягла 5–6 днів на тиждень. У той же час невпинно зростали натуральні та грошові податки. Свавілля і влада польських магнатів і шляхти були безмежними – вони могли будь-кого з селян продати, обміняти і навіть убити. Ще однією невдоволеною соціальною верствою було реєстрове козацтво, яке, відірвавшись від кріпосного селянства, не досягло, однак, усіх прав і привілеїв шляхти. У складній ситуації опинилося й міщанство, яке мусило платити податки, відпрацьовувати повинності (чинш по 20–30 грошів з „диму”, церковну десятину та ін.) та фактично було позбавлене місцевого самоврядування. Стосовно української православної шляхти, то вона користувалася значно меншими політичними правами, ніж польська. Таким чином, майбутня національно-визвольна війна мала досить широку соціальну базу. Національно-політичні причини. Відсутність власної державності, обмеження українців у правах, проголошення їхньої неповноцінності, асиміляційні процеси – все це підводило до того, що як самостійний суб’єкт український народ міг зійти з історичної сцени. Причому імперська доктрина Польщі проголосила, буцімто українські землі споконвіку належали їй, а тепер на законних засадах Люблінської унії 1569 р. до неї повернулися. Релігійні причини. Політика національного і культурного поневолення українців Річчю Посполитою базувалася на католицизмі. Насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель об’єднали у русі спротиву широкі верстви людності, незважаючи на розбіжність економічних і соціальних інтересів. Суб’єктивні причини. Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір Суботів та збезчещену сім’ю самого Богдана Хмельницького. Для успішного початку національно-визвольної революції саме в середині XVII ст. склались й об’єктивні умови. По-перше, козацько-селянські повстання кінця XVI – першої половини XVII ст. дали українському народові значний військовий досвід, піднесли його національну самосвідомість, психологічно налаштували на переможну війну. По-друге, існування Запорізької Січі, розширення її впливу створювало основу для розбудови в майбутньому повноцінної Української держави. По-третє, на цей період припадає ослаблення королівської влади. Зміцнення великого феодального землеволодіння зумовило відцентрові тенденції у Речі Посполитій. Тобто до 1648 р. в Україні сформувався цілий клубок серйозних суперечностей, вирішення яких було можливо тільки силовими методами. І для їх застосування склалися необхідні умови. За характером це була національно-визвольна, антифеодальна боротьба українського народу, в якій значну роль відігравало і релігійне протистояння (католицизм – православ’я). |
|
Совість – це глядач та суддя доброчинності Батьківщиною. Також на чужині відмінні від наших звичаї, побут, і людині важко до цього пристосуватися |
ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД Ліквідовано 2 стихійних сміттєзвалища. Вручений припис сільському голові для усунення недоліків, що були виявлені під час перевірки.... |
|
Кири ́ ло і Мефо ́ дій Кири́ло і Мефо́дій — слов'янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов'янської азбуки, перші перекладачі богослужбових... |
Уроку. І. Актуалізація опорних знань Діти, ми з вами ознайомилися з одним із найдавніших періодів в історії нашої держави і дізналися, що на теренах нашої країни в давнину... |
|
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з гуманітарної підготовки з особовим... Навчальна мета: Вивчити з особовим складом українські народні звичаї та традиції |
1. Формування й розвиток давньоруської держави Археологічні пам’ятки... У писемних джерелах тих часів (римські історики Пліній Старший, Тацит) слов’яни згадуються під назвою “венеди”. Венеди становили... |
|
ПІЗНАВАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ Читаючи твори світової літератури,... Як ви вважаєте, чи відображено духовні й моральні цінності в літературі, яку ви вивчали? Свою думку обґрунтуйте прикладами |
Скрынников Р. Г. История Российская. IX XVII вв СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №1 2 історії слов’янських народів на І курсі інституту історії, етнології і права |
|
Перелік територій природно-заповідного фонду Краснолиманського, Слов'янського,... Відділення "Крейдяна Флора" Українського степового заповідника (Краснолиманський та Слов'янський р-ни) |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття з гуманітарної підготовки ... |