|
|
Скачати 71.13 Kb.
|
|
“ З А Т В Е Р Д Ж У Ю “ Начальник Миколаївського РВ підполковник вн. служби О.В. Аралін П Л А Н - К О Н С П Е К Т Проведення заняття з гуманітарної підготовки з особовим складом 2-го караулу СДПЧ-25 Тема № 7 “ Українські народні звичаї та традиції.” Навчальна мета: Виховання патріотизму, шани і любові до рідного краю. Час - 2 година (90 хвилин) лекція Місце проведення – учбовий клас Навчально-матеріальне забезпечення: плакати. Література: 1.Учбові підручники з української мови. Порядок проведення заняття :
2. Контроль знань - 5 хв. :
3 Викладення матеріалу теми - 70хв. Питання , які вивчатимуся : 1. Українські звичаї 2. Українські традиції Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї - це невідокремлене явище в житті народу, це - втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес становлення народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв‘язана з звичаями народу. Звичаї народу - це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадянського, родинного і суспільного життя. Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова - це ті найміцніші елементи, що об‘єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробились протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір‘я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу. Свят- вечір для українців особливий день. З давніх давен в цей день і словом і ділом люди створюють образ багатства, щастя, і спокою в своєму домі. В цей вечір господині готують дванадцять свят — вечірніх страв: узвар, варять горох, квасолю, смажать капусту, рибу, ліплять вареники, готують бараболю, гриби , кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці. В цій багатій, але пісній вечері господиня представляє найголовніші плоди поля, городу і саду. Ніби дає звіт новому рокові за своє багатство в минулому році. Господар тим часом уважно оглядає своє житло, все живе і мертве, що є в господарстві, повинно зустріти урочисту хвилину Свят-вечіра на своєму місці. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом, у чужих руках –позичене чи десь забуте. Всі члени родини повинні бути вдома. Не можна сваритися в цей день, а навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році все було мирно в домі. До першої зірки в цей день не можна їсти, вечірня зоря має сповістити про велике чудо-народження Сина Божого. Свята вечеря-це спільна вечеря всього роду. Живі пам‘ятаючи усіх рідних ставлять на стіл кутю та узвар. Яскравий звичай нашого народу-це коляда. Колядують діти, дорослі парубки та дівчата. Починають колядувати не в сіх місцевостях України однаково: в окремих районах діти йдуть колядувати вже на Святий вечір; в Слобідській Україні та в Гуцульщині - на перший день Різдва Христового, після того, як у церкви скінчиться Богослужіння. Розглядаючи перше питання, слід усвідомити, що багатоманітність теоретичних концепцій в предметному колі релігіознавчих досліджень пов’язана зі світоглядно-методологічними підставами, що субординують теоретичні системи. Відмінність спрямованість, ідейних змістів, головного пафосу детермінують предмет, ціль та завдання теоретичної системи аналізу релігії. Останні можуть бути апологетичними, критичними, теологічними, світськими, раціоналістичними, феноменологічними, психоаналітичними та інші. Знайомство з теоретичним досвідом у сучасному вузівському курсі релігієзнавства передбачає принципи об’єктивності, толерантності, гуманістичність, конституційно-правової адекватності. Позбавлений ідеологічних напластувань, апології чи спростування релігії, курс релігієзнавства в системі освіти МВС допомагає майбутнім працівникам правоохоронних органів сформувати певну теоретичну базу, яка є необхідною як для загальної орієнтації у релігійно-церковних питаннях, так і для практичного їх вирішення. Курс релігієзнавства сприяє опануванню світоглядною, комунікативною та політичною культурою, а також установленню гуманістичної орієнтації особистості. Релігія є типом світогляду. Релігія як світоглядна система містить уявлення, ієрархію цінностей, норми діяльності, регулятори поведінки, життєві проекти, що є підгрунтям адаптації людини у світі. Ідея спасіння є специфічною формою інтерпретації загальної мети релігійного світогляду. Своєрідність адаптаційної світоглядної структури детермінує особливості релігійної свідомості. Це - релігійна віра, теоцентризм, символічність, діалогічність, єдність інтенціального й абсолютного, езотеричного й екзотеричного, ціннісний характер, претензія на абсолютність, авторитет традиції та суб’єктивного релігійного досвіду. Релігійна віра є центром, що грунтує інші особливості релігійної свідомості, впливає на вольові структури світогляду людини, а також обумовлює глибокі мотиви культурної діяльності. Тобто, релігійні уявлення є фундаментом мотивації не тільки смисложиттєвих програм і базою життєвої діяльності особистості, але і змістом культурної творчості взагалі. Доцільно розрізняти будистську, християнську, ісламську, іудаїстську, конфуціанську та інші парадигми культури. Деякі орієнтують на пристосування до світу, інші на зміну чи втечу від нього. Таким чином , релігія як світогляд виконує низку функцій у культурі: світоглядну, екзістенціальну, культуробудівну. У цьому розділі слід усвідомити, що релігійний епіфеномен має складну структуру. Крім релігійної свідомості, вона включає релігійний культ, релігійні відносини та релігійні організації. В свою чергу релігійний культ складається з предметів, дій (вербальних і невербальних форм комунікації), символів, спрямованих на встановлення певних відносин зі сакральним. Релігійні організації мають різні форми свого існування: церква, деномінація, секта, культ. Варіативність релігійних організацій визначає специфічність її місця та ролі в суспільній структурі. Працівникам органів внутрішніх справ слід звернути особливу увагу на секти, які відрізняються невеликою кількістю членів, що контролюється, регулярною фінансовою підтримкою з боку віруючих, опозиційностю і непримиримістю до інакомислячих, активним прозелітизмом. Все це сприяє можливості контролю з боку організації не тільки за релігійним, але й за повсякденним життям віруючих, маніпулюванню їх свідомістю та діяльністю. Наслідком цього може бути еволюція організації у напрямку так званих тоталітарних сект, що перешкоджують стабільності суспільно-політичного життя, громадської злагоди, ведуть до деформації моралі, порушень чинного законодавства, завдають шкоди здоров’ю і гідности громадян. Важливою теоретичною проблемою, що має велике практичне значення, є питання зв’зку релігійних ідей з діяльністю релігійних організацій. В площині компетенції правоохоронців це питання може бути сформульоване як проблема ідейних витоків конструктивної та деструктивної, лояльної та нелояльної діяльності релігійних організацій по відношенню до держави, права, до громадян. Слід зауважити, що діяльність релігійних організацій безпосередньо не пов’язана з релігійними концепціями. Більшість релігійних ідеологій пропонують громадську злагоду, підпорядкування існуючим нормам права, владі. Але діяльність релігійних організацій може відчувати вплив інших ідеологій і систем влади, що функціонують як у суспільстві, так і за його межами. Це можуть бути політичні, національні, економічні та інші ідеології і суспільні організації. Розгляд цього розділу слід завершити аналізом суспільних функцій релігії : регулятивної, комунікативної, компенсаторної, інтегруючої – дізінтегруючої. Розглядаючи це питання, слід зауважити, що сучасний стан релігійної ситуації в Україні пов’язаний по-перше, з релігійною традицією, що склалася протягом історії, по-друге, зі впливом релігійних організацій, що сформувалися за межами країни і перетнули кардони на хвилі міграційних процесів в останні роки. Найдавніший етап релігійної історії пов’язаний з прийняттям християнства Київською Руссю у IX –X століттях, що обумовило панівну роль православ’я в культурі України. Разом із прийняттям християнства за грецьким обрядом Русь успадкувала риси, що притаманні візантійському баченню християнської віри : догматичні канони, зв’язок державної влади і церкви, принцип соборності у догматичних питаннях та загальнолюдської єдності, виразом якої є християнська держава. Другий важливий етап релігійної історії пов’язаний з впливом католицької церкви на південно-західні князівства Русі, гострим протистоянням православ’я та католицизму на початку XVI століття, та ухваленням частиною православного кліру українських земель Брестської унії у 1596 році. В наслідок унії виникла греко-католицька церква, яка зберігала православний обряд, але приймала зверхність Папи Римського. Ця церква проіснувала на західноукраїнських землях до 1946 року і відмовила легальну діяльність на початку 90-х років. З XVI століттях на території України з’явились перші протестантські церкви, які значно зросли в XVIII столітті. У 1918 році виникає Українська автокефальна православна церква, але її існування було недовгим, в 1927 році собор УАПЦ проголосив про саморозпуск та злиття з церквою Московського патріархату. На початку 90-х років вона офіційно поновила свою діяльність в Україні. Сучасна ситуація в Україні досить складна. Сьогодні в країні співіснують 65 конфесій. Серед них традиційні та нетрадиційні , поновлені організації та центри. Ускладнилися проблеми прозелітизму, загострились міжконфесійні конфлікти, майнові питання, стосунки державних установ та релігійних організацій. ПИТАННЯ ЗАКРІПЛНННЯ: 5 хв. 1. Українські звичаї 2. Українські традиції ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ: 5 хв.
Склав: Начальник 2–го караулу ст. лейтенант вн. сл. О.В. Змінко |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №12, 21 Інтеграційні процеси у Європейському Союзі і перспективи подальшого розширення ЄС |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №21 Інтеграційні процеси у Європейському Союзі і перспективи подальшого розширення ЄС |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №14: “Тарас Шевченко національна гордість українського народу. Життя та |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Навчальна мета: Ознайомлення особового складу з тенденціями демократичних перетворень в Україні |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Навчальна мета: Ознайомлення особового складу з тенденціями демократичних перетворень в Україні |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Навчальна мета: Ознайомлення особового складу з тенденціями демократичних перетворень в Україні |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №20 Основні міжнародні та національні політико – правові документи з прав людини |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №20 Основні міжнародні та національні політико-правові документи з прав людини |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №6 “Службовий етикет і культура поведінки працівника МНС України на службі та у побуті |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №6 “Службовий етикет і культура поведінки працівника МНС України у на службі та в побуті |