|
|
Скачати 1.48 Mb.
|
33.Державотворча діяльність гетьмана П.Дорошенка, особливо його внутрішньої і зовнішньої політики. Починаючи реалізацію своіх планів П.Дорошенку довелося в дуже складних умовах: Правобережжя того часу сптавді являло собою руїну, втрпти насклення сягли 60-70% ; на гетьманську булаву претендували ще двоє - В.Дрозднгко і С.Опара; поглиблювався розкол суспільства ;укладнювалась геополітична ситуація. Активною була і зовнішня політична діяльність П.Дорошенка. Спочатку,спираючись на підтримку татар він намагається витіснити поляків з Правобережжя і водночас прводить переговори з Росією. Основна мета переговорів - повернення у повному обсягі прав і вольностей Війську ЗапорозькомуЮ, воззєднання у межах єдиної держави усіх етнічних українських земель по Перемишль, Ярослав, Львів, Галич і Володимир. Однак Ці переговори закінчились безрезультатно. Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, відчуваючи за спиною підтримку могутньої держави, П.Дорошенко разом з військом переходить на лівий берег Дніпра і після вбивства козаками І.Брюховецького 1668 р. його проголошено гетьманом усієї України. Мети було досягнуто, але цей успіх не вдалося закріпитинадовго, оскільки він був наслідком складних політичних комбінацій, так в зовнішній політиці. Головна мета діяльності П.Дорошенка- зміцнення влади на Правобережжі та пос- тупове обєднання всіх українських земель у межах однієї держави. У 1666 р. Висунув політичну рограму, підтримку Старшинською радою: вигнати поляуів з України; укласти союз із кримським ханом; виступити на Лівобережжя, щоб обєднати його з Правобережжям під владою одного гетьмана - П.Дорошенка. 34.Входження Укр. до складу Росії. Наступ на політичну автономію Укр. після її приєднання до Росіїї. Особливості перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в ХІІІ ст. був тотальним, безперервний,хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на права України. Суть цього нпступу полягала в намаганні ліквідувати українську автономію та інкорпувати ці землі до складу імперії. З огляду на це можна констатувати, що офіційна російна політика в українсьому питанні у цей час пройшла кількість етапі, у межах яких темпи, форми, методи, інтенсивність та результативність імиерської експансії були різними, але поступальність цього процесу збегалася постійно. Перший етап - (1708-1728) - форсований наступ на українську автономію. Хвиля репресій, розгром Бптурина були першою реакцією Петра І на перехід. І.Мазепа до шведів. Після цього року гетьмана російський цар вирішив остаточно"прибрати Україну до рук". Резюме Петра І було коротким і однозначним: "Українці й так мають з ласки царя стільки вольностей, як жоден народ у світі".Після цього розпочинається форсований наступ на українську автономію.Характерними рисами цього проуесу були: обмеження влади гетьмана та контроль за нею; економічні утиску(значну частину українських товарів - прядиво, шкіру, сало, олію - дозволялося вивозити лише до російських портів, водночас певні товари заборонялися ввозити до України, їх змушуваликупувати на російських фабриках);експлуатація демографічного потенціалу; культурні обмеження.Крім того росіяни вперше отримали в Україні великі землеволодіння, що призвело до появи значних непідконтрольних гетьману територій, на яких їхні власники старанно прищеплювали вивезене з Росії кріпацтво.Цей етап мав свої особливості: пасивні протидія офіційній російській політиці з боку І. Скоропадського, створення 1722р. Малоросійської колегії, яка, приймаючи від населення скарги на українські суди, контролюючи фінанси, стежачи за стосунками старшини та козацтва, не лише звужала владні повноваження гетьмана, а й обмежувала укоаїнську авиономію, була дієвим дестабі- лізуючим чинником, що дедалі глибше вбивав клин між укра- їнською елітою та народом. Дещо змінила ситуацію плява на політичному горизонті гаказаного гетьмана П.Полуботка(1722-1724рр.), люди енергійної, палкого оборонця української автономії. Намагаючись нейтралізувати руйнівні дії Малоросійської колегії, він прводить судову реформу. Проте колегія не бажала відігравати скромну роль апеляційноїінстанції, вона претендувала не тільки на контроль за владою, а й на саму політичну владу. У 1723р. без візи Малоросійської колегї не міг побачити світ жоден з важливих універсалів. Внаслідок чого у залежність від неї потрапили майже всі українські державні структури - адміністрація, суд Генеральна канцелярія. Увязнення Полуботка в Петропавловській фортеці, жорстке придушення опозиції старшини ще більше розширили поле діяльності Малоросійської колегії. 35.Гетьма І.Мазепа і його спроба відновитидержавну незалкжність України. Після усуненя І.Самійловича гетьманська булава на Лівобережжі 1687р. дісталася генеральному осавулу І.Мазепі(1687-1708р). Заволодівши 20 тис. маєтків, І.Мазепа стає одним із найбагатіших фешдалів Європи. Як високоосвічена людина він значну састину власних коштів віддає на розвиток культури та релігії. Проте головною метою булообєднати в межах однієї держави всіх українських земель- Лівобережжя, Правобережжя,Запорожжя та Слобожанщини. І.Мазепа мріяв про створеня станової держави західноєвропейського зразка, такою ідеальною моделлю, на його думку, була Річ Посполита. Намагаючись створити для реалізації своїх планів надійну опору, гетьман сприяє формуванню аристократичної верхівки українського суспільства, тобто перетворенню козацької старшини на шляхетську верству, так званих"бунчукових товаришів". І.Мазепа сиворював внутрішню і зовнішню політику. Метоа зовнішної пололітикики-поширити територію Гетьманщини на відвойовану у Поліщі Правобережну Україну, а також га сткпову смугу вздовж Чорного та Азовського морів, якою володіли Кримське ханство і османська імперія. На початку гетьманування І.Мазепи вважав, що може досягнути свої\єї мети тільки в спілці з Москвою.Внутрішня політика І.Мазепи. Гетьман прагнув обєднати землі Лівобережжя,Правобережжя, Запоріжя та Слобожа-нщини в єдиній Україні. Це мала бути держава західно-європейського зразказі збереженням традицій козацькогоустрою. поступово відбувалосяпосиленя ролі україеського гетьмана,козацької старшини.Гетьман підтримуваввелике старшинське і монастирське землеволодіння, намагався впорядкуватироздачу володінь, обмежити системуоренди й податків, був проти переходукозаків у селянський стан. 36."Конституція"П.Орлика(1710р.),її значення в розвитку суспільно-політичної думки вУкраїни.16 квітня 1710р.козак-вигнанці з Гетьманщини і старшина на радіпід Бендерами обрали гетьманом Пилипа Орлика-Колишнього генерального військового писаря,довірену особу І.Мазепу. ставшигетьманом в еміграції, він усе своє житя присвятив боротьбі зазвільнення та обєднання України.За його пропозицією було прийнятоважливий документ-"Пакт і консти-туції прав і вольностей Військ Запо-розького". Цей документ історикиназивають Конституцією ПилипаОрлика.Основні положення Конституції:проголошувалася незалежність України від Росії та Речі Посполитої;обумовлювалися протекція шведського короля та союз із Кримським хансивом;територія України визначалася згідно зі Зборівським договором 1649р.; козакамповерталися їхні традиції території в Подніпровї;при гетьманові утворювалася Генеральнарада із законодавчою владою, яка збиралася тричі на рік-на Різдво, Великдень, Покрову.Історичне значення Констиьуції П.Орлика.Проголосивши Україну Незалежною республікою, документ став нацвищим щаблем тогочасноїполітичної думки не тільки в Україні , а йвзагалі в Європі, тому що жодна з країнна той час не мала подібних документів.Конституція значно обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу-Генеральної ради.У ній булозакладено підвалини принципуподілу влади на виконавчу й судову гілки, впроваджуваласьвиборність посад. 38. Соціально-економічний розвиток України наприкінці XVII — у XVIII ст Стрижнем тогочасної економіки було сільське господарство. Тогочасне старшинське володіння землею існувало у двох формах: приватно-спадковій та тимчасово-умовній. Характерною рисою спадкового («вічного», «спокійного») володіння була його незалежність від службового становища.Воно виникало в процесі купівлі-продажу, обміну, дарування, застави, при торгових операціях, що фіксувалися у відповідних юридичних документах.Іншою була природа та спосіб формування тимчасово-умовного («рангового») володіння. Землі видавалися за службу на певний строк або ж «до смерті». Розширення меж приватного старшинського землеволодіння здійснювалося різними способами: займанщина вільних земель; захоплення громадських земель та угідь; загарбання козацьких та селянських земель на основі боргового закабалення їхніх власників; гетьманські надання та пожалування царського уряду «за службу великому государю» з фонду вільних військових маєтностей; перетворення рангових земельних володінь на спадкові.Процес зростання та зміцнення старшинської земельної власності підтримував гетьманський уряд, вбачаючи в ньому опору та гарантію автономії України.З метою посилення контролю за процесом зростання старшинського землеволодіння було запроваджено порядок наділення і затвердження придбаних земель винятково за царськими указами.Отже, наприкінці XVII—XVIII ст. характерними рисами соціально-економічного розвитку українських земель були зростання крупного феодального землеволодіння; обезземелення селянства, його закріпачення; розбудова та відокремлення міст від сіл; поступальний розвиток селянських промислів і міського ремесла, на базі яких виникають мануфактури; збільшення товарності виробництва; зростання паростків капіталістичного укладу в економіці; формування національного ринку. Особливість цих процесів полягала в тому, що вони відбувалися в умовах бездержавності на Правобережжі та прогресуючого згортання автономії на Лівобережжі 39.Зруйнування Запорозької Січі За наказом царського уряду 14 (25) травня 1709 р. Запорозьку Січ було зруйновано військами під орудою полковника Яковлева. Після поразки шведської армії та українських козаків під командуванням гетьмана Мазепи під Полтавою деякі запорожці пішли на південь й в 1710 році заснували нову Січ, при впаданні в Дніпро ріки Каменки (на Херсонщині). Однак за наказом Петра вона була зруйнована військами гетьмана Скоропадського й генерала Бутурліна. Запорожці відійшли ще далі й заснували Олешківську Січ у межах Османської імперії.Відповідно до Прутської мирної угоди (1711) та Адріанопольської угоди (1713) Московська держава відмовлялась від претенцій на Правобережну Україну та Запоріжжя та візнавала юрисдикцію Туреччини над Запорозькою Січчю. Запорозькі козаки (Олешківська Січ) знаходились від владою Османської імперії до 1734 року. В березні 1734 р. запорожці заснували поблизу колишньої Старої Січі, т.зв. Нову Січ.Скасування козацького ладу. Автономістський рух не припинився п1сля остаточної ліквідації гетьманства. У 1767 р. він проявився з новою силою у зв’язку із скликанням Катериною II особливої комісії Законодавчих зборів для перевірки законів і укладання нового кодексу. Тоді у деяких козацьких полках представники різних станів вимагали відновлення старих порядків. Найактивніших 11 осіб було засуджено до страти, багатьох на довічне ув’язнення. Імператриця помилувала всіх засуджених. Відомим захисником української автономії був у цей період Григорій Полетика.Закліпачення селян (XVIII ст).Становище селян Лівобережжя постійно погіршувалося. Різкий занепад селянства стався у XVII ст., коли вільні та автономні «військові поселення»було підписано із земельного фонду Гетьманщини індивідуальним землевласникам із старшини. За часів Мазепи максимальна трудова повинність зросла до двох днів на тиждень,пот1м зросла до трьох днів на тиждень, а подекуди сягала чотирьох-п’яти днів. Крім того, у період війни селяни мали постачати імператорське військо провізією, постоєм, утримувати шляхи, зводити мости й виконувати інші роботи. Коли ж селяни зверталися по захист до російських монархів,то 1м в1дмовляли оскільки доля російських селян була набагато гіршою. Закон 1727 р. передбачав, що, лишаючи своїх феодалів, селяни втрачали право на майно, яке належало їм на старому місці, а з 1760 р. селяни повинні були отримувати у пана письмовий дозвіл на переїзд. У 1783 р. Катерина II зробила останній у цій справі крок, заборонивши лівобережним селянам за будь-яких обставин лишати своїх феодалів.Ліквідація російським самодержавством автономії України.Проводячи політику централізму, російська імператриця Катерина II вирішила повністю покінчити з автономією України. У 1764 р. було відновлено Малоросійську колегію (1764— 1782) на чолі з П. Рум'янцевим, який спрямував свою діяльність на неухильну ліквідацію української автономії.Особливо непокоїло Російську імперію існування Запорізької Січі. За гетьманування Д.Апостола запорожці домоглися повернення під гетьманську владу. У 1734 р. вони знову поселилися на своїх колишніх землях і заснували над Нову Січ. Із самого початку російський уряд дивився на це повернення підозріло. Катерина II віддала наказ про зруйнування Запорізької Січі. В основі лежали соціальні, економічні та політичні причини.4 червня 1775 p., коли більшість запорожців перебувала ще на турецькому фронті, російські війська під командуванням генерала П.Текелі несподівано оточили Запорізьку Січ. Перевага російських сил була безперечна и запорожцям довелося здатися без бою Лише 5 тис. Козаків. 37. Тимчасове відновлення Гетьманщини в Україні.Перехід І. Мазепи до шведів Петро І використав як привід для рішучих дій по ліквідації української автономії. До обраного в 1708 р. гетьмана І. Скоропадського був приставлений для нагляду царський міністр-резидент. А восени 1722 р. царський уряд створив Малоросійську колегію. Після смерті гетьмана І. Скоропадського Петро І заборонив вибори нового гетьмана. Вся влада в Україні належала Малоросійській колегії. Лише в 1727 р. було дозволено обрання нового гетьмана. Ним став Данило Апостол, який відразу ж дуже енергійно взявся за відновлення втраченої автономії. Після смерті Д. Апостола в 1734 р. нова імператриця Анна Іоанівна знову заборонила обрання нового гетьмана. В часи правління Єлизавети Петрівни, фаворитом якої був українець Олексій Розумовський, було дозволено обрати нового гетьмана. Ним став Кирило Розумовський. За час його гетьманування (1750-1764 рр.) українські справи були передані з Сенату до колегії закордонних справ. Він домігся права вести самостійну зовнішню політику, обороняв фінансову самостійність, виношував плани відкриття університету, скасував внутрішні митні кордони, домігся ліквідації митного кордону між Україною та Росією, провів судову реформу, почав скликати з’їзди старшини, де обговорювались важливі питання життя Гетьманщини. 40. Правобережні і західноукраїнські землі наприкінці XVII — у XVIII ст. Правобережна Україна (Волинь, Київщина, Поділля), Схід на Галичина в цей період входили до складу Польщі. Північна Буковина входила до складу Молдавської держави.Правобережна Україна продовжувала бути об'єктом зазіхань з боку Туреччини, Польщі й Росії.У політичній системі Речі Посполитої правобережним і західноукраїнським землям відводилася роль колонії. Польська мова у XVIII ст. стала офіційною навіть на Київщині та Волині, її широко використовувало духовенство, нею писали книги й викладали у школах. Посилювались і процеси покатоличення. ,У 1721 р. стала уніатською головна святиня Волині — Почаївський монастир.в 1767 р. польський сейм зрівняв у правах католиків та православни.Селяни, які поселялися на панській землі, на якийсь час (до 6 років) звільнялися від усяких повинностей, що давало можливість залучати додаткову робочу силу.У Закарпатті на початку XVIII ст. відбувався перерозподіл земельної власності. Маєтки супротивників австрійської влади конфісковували й передавали німецьким феодалам. Це призвело до опору з боку угорських феодалів. Компромісу досягли в 1711 p., коли угорських феодалів зрівняли в правах з австрійськими дворянами.Основною масою залежного населення залишалися селяни. Такі категорії кріпаків, як підсадки, городники мали тільки присадибні ділянки. Підсусідки, коморники, захребетники не мали свого господарства, жили в чужих дворах, «у сусідів», наймитували в заможних селян і міщан.У сільському господарстві чітко окреслюються тенденції до обезземелювання селян, збільшення панщини. Намагаючись збільшити свої прибутки, поміщики вдавалися до посилення експлуатації селянств. |
|
Совість – це глядач та суддя доброчинності Батьківщиною. Також на чужині відмінні від наших звичаї, побут, і людині важко до цього пристосуватися |
ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД Ліквідовано 2 стихійних сміттєзвалища. Вручений припис сільському голові для усунення недоліків, що були виявлені під час перевірки.... |
|
Кири ́ ло і Мефо ́ дій Кири́ло і Мефо́дій — слов'янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов'янської азбуки, перші перекладачі богослужбових... |
Уроку. І. Актуалізація опорних знань Діти, ми з вами ознайомилися з одним із найдавніших періодів в історії нашої держави і дізналися, що на теренах нашої країни в давнину... |
|
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з гуманітарної підготовки з особовим... Навчальна мета: Вивчити з особовим складом українські народні звичаї та традиції |
1. Формування й розвиток давньоруської держави Археологічні пам’ятки... У писемних джерелах тих часів (римські історики Пліній Старший, Тацит) слов’яни згадуються під назвою “венеди”. Венеди становили... |
|
ПІЗНАВАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ Читаючи твори світової літератури,... Як ви вважаєте, чи відображено духовні й моральні цінності в літературі, яку ви вивчали? Свою думку обґрунтуйте прикладами |
Скрынников Р. Г. История Российская. IX XVII вв СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №1 2 історії слов’янських народів на І курсі інституту історії, етнології і права |
|
Перелік територій природно-заповідного фонду Краснолиманського, Слов'янського,... Відділення "Крейдяна Флора" Українського степового заповідника (Краснолиманський та Слов'янський р-ни) |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття з гуманітарної підготовки ... |