|
|
Скачати 1.1 Mb.
|
Питання:1. Правові засади в’їзду та перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства 2. Віза: поняття й типи 3. Порядок перебування іноземців на території України. Строки перебування іноземців в Україні та порядок їх продовження 1. Частина перша статті 33 Конституції України у сукупності із загальними положеннями частини першої статті 26 Основного Закону України гарантує іноземцеві та особі без громадянства свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Крім цього, у статтях 26, 33 Конституції України реалізація прав і свобод іноземців та осіб без громадянства, у тому числі свобода пересування, нерозривно поєднана із законними підставами перебування на території України, що відповідає міжнародно-правовим актам, зокрема Міжнародному пакту про громадянські та політичні права. Підстави „законного перебування на території України” для іноземців та осіб без громадянства ні Конституцією, ні законами України не визначені. Національне законодавство України оперує таким поняттям, як „проживання на території України на законних підставах”, яке вживається, наприклад, у Законі України „Про громадянство України”, і то лише щодо іноземців та осіб без громадянства. Стаття 1 цього Закону визначає його так: „Проживання на території України на законних підставах – проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні”. Таким чином, законність перебування на території України поширюється лише на іноземців та осіб без громадянства, що підтверджується частиною ч. 1 ст. 26, ч. 2 ст. 33 Конституції. Для того, щоб їх в’їзд до України був законним, вони зобов’язані мати дозвіл на перебування на її території саме як іноземці та особи без громадянства. Громадянин України на території України перебуває на законних підставах доти, доки він має громадянство України, оскільки це б суперечило змісту громадянства як правового зв’язку особи і держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках; він може лише перебувати незаконно у певному місці, забороненому законом для вільного пересування територією України. До того ж громадянин України як суб’єкт права на свободу пересування залишається таким щодо України і після перетинання державного кордону України, а також, зважаючи на статус громадянства, і під час перебування за межами держави. Відносини України з іншими суб’єктами права на свободу пересування (іноземці та особи без громадянства), пов’язаного з виїздом за межі України, припиняються з моменту перетинання ними державного кордону України. Умови щодо в’їзду на територію України, виїзду за її межі, свободи пересування територією України іноземців та осіб без громадянства закріплено, зокрема, законами України „Про державний кордон України”, „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, „Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України”, „Про імміграцію”, „Про біженців”, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, іншими нормативно-правовими актами. Оскільки іноземці, які користуються привілеями та імунітетами за рахунок додаткових можливостей та правових гарантій, мають певні відмінності щодо умов свободи пересування від інших категорій іноземців, необхідно звернути увагу на те, що пересування зазначених осіб здійснюється відповідно до норм міжнародного права – Конвенції про привілеї та імунітети Організації Об’єднаних Націй від 13 лютого 1946 року, Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року, які підписано Союзом РСР і на підставі правонаступництва відповідно до ст. 7 Закону „Про правонаступництво України” та інших актів запроваджено до національного законодавства України – Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого указом Президента України від 10 червня 1993 року, а також деяких двосторонніх міждержавних договорів, і які застосовуються на принципах взаємності. Порядок в’їзду до України, виїзду за її межі іноземців та осіб без громадянства встановлено статтями 25, 26, 27, 28 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та конкретизовано у Правилах в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію. Загалом, іноземці та особи без громадянства можуть в’їжджати в Україні за паспортними документами. Паспортний документ – це документ, виданий уповноваженими органами іноземної держави або уповноваженими органами спеціалізованими установами чи іншими автономними організаціями системи ООН, що підтверджує громадянство (підданство) іноземця посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства, надає право виїзду за кордон і визнається Україною. Відповідно до п. 11 Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 1074 від 9 грудня 1995 року, в’їзд в Україну, а також виїзд з України може здійснюватися: - іноземців – за паспортним документом і за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в’їзду та виїзду не встановлено законодавством України; - іноземців, які постійно проживають в Україні, – за паспортним документом з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання та посвідки на постійне проживання; - осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, – за посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон; - іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на підставі дозволу відповідного центру зайнятості на працевлаштування на визначений термін, – за паспортним документом з відміткою про наявність дозволу на працевлаштування та посвідки на тимчасове проживання; - іноземців та осіб без громадянства, які навчаються у навчальний закладах України не менш як протягом одного року, – за паспортним документом з відповідною відміткою. Громадяни держав, з якими Україною укладено міжнародні договори про взаємні безвізові поїздки, в’їжджають в Україну за дійсним паспортним документом, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Безвізовий режим не потребує обов’язкового оформлення візових документів, але не скасовує реєстраційного порядку в’їзду та виїзду, тобто наявності паспортного документа та його пред’явлення на кордоні. Він встановлюється на умовах взаємності міжурядовими угодами, а також може передбачатися у національному законодавстві. Крім цього, розпорядженням КМУ № 145-р від 19 березня 1997 року для іноземців та осіб без громадянства, які є круїзними туристами, що подорожують на морських і річкових суднах, встановлено безвізовий порядок сходження на берег; розпорядженням КМУ № 490-р від 5 вересня 1997 року у рамках заходів, спрямованих на забезпечення виконання проголошеного Україною курсу на вступ до Європейського Союзу, з 1 грудня 1997 року для власників дипломатичних паспортів – громадян країн-членів Європейського Союзу, які відвідують Україну в службових справах терміном до 90 діб, визначено безвізовий режим поїздок в Україну; розпорядженням КМУ № 1367-р від 9 грудня 1999 року для пред’явників перепусток ООН, які відвідують Україну в службових справах, з 1 січня 2000 року встановлено безвізовий режим поїздок в Україну. Документи, які дають право в’їзду на територію України, передбачені статтею 10 Закону України „Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України”. Особи військового і цивільного персоналу підрозділів збройних сил інших держав під час перетинання державного кордону України при собі повинні мати: а) паспортні документи; б) офіційні посвідчення особи з фотокарткою, якщо в’їзд провадиться за загальним списком, а командир підрозділу може підтвердити свою особу паспортним документом. Особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, для виїзду за кордон необхідно отримати спеціальне посвідчення. Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон затверджено постановою КМУ № 610 від 7 серпня 1995 року. Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу без громадянства під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном. Згідно з Положенням, зазначене посвідчення оформляється особам без громадянства, які досягли 16-річного віку і постійно проживають в Україні, за їх особистим зверненням (зверненням їх законних представників) про одержання посвідчення до територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання. У виняткових випадках – за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, – посвідчення може бути оформлено до досягнення особою без громадянства 16-річного віку. Термін дії посвідчення – три роки. Правила та порядок оформлення й видачі посвідчень визначаються МВС України. Для виїзду за межі України такої категорії іноземців та осіб без громадянства, як біженці, постановою КМУ № 1526 від 11 жовтня 2002 року затверджено Положення про проїзний документ біженця для виїзду за кордон. Цей документ посвідчує особу, яка отримала статус біженця, та надає їй право на виїзд з України і в’їзд в Україну. Видається органом міграційної служби за місцем проживання біженця, який досяг 16-річного віку за наявності посвідчення біженця. Дитина, яка розлучена з сім’єю і якій надано статус біженця, за клопотанням її законних представників може отримати проїзний документ для виїзду за кордон до досягнення 16-річного віку. Документ видається на термін дії посвідчення біженця, за умови, що цей термін не менший ніж три місяці. Порядок оформлення, видачі та продовження терміну дії документа визначається Державним комітетом України у справах національностей та міграції за погодженням з МВС України і Міністерством закордонних справ України. 2. Віза (від фр. – той, від лат. – побачений, переглянутий) є дозволом (рішенням) України у вигляді позначки в паспортному документі, що засвідчує лише право іноземця або особи без громадянства на в’їзд до України, транзитний проїзд через її територію і виїзд з території України. Остаточне вирішення питання щодо допуску на територію чи дозволу виїзду з неї цих осіб належить посадовим особам Державної прикордонної служби у пунктах пропуску через державний кордон за умови виконання іноземцями та особами без громадянства встановлених вимог щодо в’їзду, транзитного проїзду, виїзду з України. Оформлення іноземцям та особам без громадянства візових документів (візова анкета – заява встановленого КМУ зразка на оформлення візи на в’їзд в Україну, транзитний проїзд через її територію та візова етикетка – кольорова наклейка встановленого КМУ зразка, що приклеюється на візову сторінку паспортного документа) здійснюється у порядку, встановленому постановою КМУ „Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну” № 227 від 20 лютого 1999 року, розпорядженням КМУ „Про порядок оформлення віз для тимчасового перебування іноземних громадян та осіб без громадянства в Україні з метою туризму” № 803-р від 29 грудня 1995 року. Віза представникам промислових, торговельних, фінансових та політичних кіл, які в’їжджають в Україну у службових справах на запрошення державних установ, підприємств чи організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку, візи ділова, студентська, для науковців, для працівників засобів масової інформації, для представників релігійних та гуманітарних місій, для культурного та спортивного обміну, для туризму, для приватних справ та лікування, для працевлаштування або транзитна не дають права іноземцеві або особі без громадянства змінювати статус перебування на будь-який інший та звертатися за дозволом на постійне проживання в Україні. У візовій етикетці, яка заповнюється відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО, Dос 9303/2) та постанови КМУ „Про порядок заповнення машинозчитуваної зони документів, що посвідчують особу” від 28 червня 1997 року, зазначається термін, протягом якого іноземець або особа без громадянства можуть в’їхати і перебувати в Україні чи здійснити транзитний проїзд через її територію. Залежно від періоду дії візи поділяються на короткотермінові (до шести місяців) та довготермінові (від шести місяців до п’яти років, якщо інше не передбачено законодавством України). Візи оформляються як разові, дво- та багаторазові, колективні. Термін дії віз за типами: - дипломатична, службова для технічного персоналу іноземних дипломатичних представництв та консульських установ в Україні, членів їхніх сімей, представників міжнародних організацій в Україні, а також представників органів державної влади іноземних країн, для працівників засобів масової інформації – відповідно до двосторонніх міжнародних договорів України, на засадах взаємності або на весь період акредитації; - службова для представників військових формувань та установ, які в’їжджають в Україну на запрошення відповідних міністерств, інших державних органів, службова для представників промислових, торговельних, фінансових та політичних кіл, які в’їжджають в Україну на запрошення державних установ, підприємств чи організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку, ділова, для працівників рятувальних служб, для науковців, для представників релігійних і гуманітарних місій, для культурного та спортивного обміну, для обслуговуючого персоналу транспортних засобів міжнародного сполучення – як правило, шість місяців або період, зазначений у документах, що є підставою для оформлення візи, але не більше ніж на один рік; - студентська, імміграційна для працевлаштування – на один рік; - туристична, у приватних справах та з метою лікування – на шість місяців; - приватна для відвідання України особами українського походження – на п’ять років; - транзитна для осіб, які проїжджають транзитом через територію України до третьої держави – п’ять діб на одне перетинання території України; - транзитна для осіб, які здійснюють перевезення вантажним автотранспортом і пасажирським автобусним транспортом, проїжджають транзитом через територію України до третьої держави – період, зазначений у документах, що є підставою для видачі візи, але не більше ніж на один рік. При цьому термін перебування під час кожного транзитного проїзду через територію України не повинен перевищувати п’ять діб; - віза для в'їзду з метою організації та проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу призначеним особам, які планують в'їхати на територію України на строк до чотирьох років перед початком чемпіонату або до одного року після його завершення з метою виконання своїх функцій з організації та проведення чемпіонату. Для оформлення відповідного типу візи подаються: - особами, які в’їжджають в Україну в приватних справах, а також з метою лікування – запрошення встановленого зразка, належним чином оформлене органами МВС, або запрошення лікувального закладу в Україні та інші документи, що підтверджують приватний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодавством та міжнародними договорами України; - особами українського походження для відвідання України – особиста заява, результати співбесіди з працівником дипломатичного представництва чи консульської установи України, на якого покладено обов’язки щодо прийняття рішення щодо оформлення візи, та документи, що підтверджують українське походження іноземця або особи без громадянства; - особами, які в’їжджають в Україну з метою туризму, – документи, що підтверджують туристичний характер поїздки; - представниками гуманітарних місій – підтвердження Комісії при КМУ з питань координації, приймання, транспортування, охорони та розподілу гуманітарної допомоги, що надходить з іноземних держав; - працівниками рятувальних служб – підтвердження, видане Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; - студентами – запрошення встановленого зразка на навчання, видане Міністерством освіти і науки України; - працівниками засобів масової інформації – розпорядження Міністерства закордонних справ України щодо оформлення візи; - представниками релігійних місій – запрошення релігійної організації, засвідчене Державним комітетом України у справах релігій; - особами, які проїжджають транзитом через територію України до третьої держави – наявність документа, що підтверджує транзитний характер поїздки; віза до третьої країни, проїзний квиток тощо; - особами, які здійснюють перевезення вантажним автотранспортом і пасажирським автобусним транспортом, проїжджають транзитом через територію України до третьої держави – документи, що підтверджують транзитний характер перевезень вантажним автотранспортом і пасажирським автобусним транспортом через територію України; - особами, які в’їжджають в Україну з метою працевлаштування, – дозвіл на роботу, оформлений Міністерством праці та соціальної політики України; - особами, які в’їжджають в Україну для постійного проживання, – дозвіл на імміграцію в Україні; - особами, які в’їжджають в Україну з метою возз’єднання сім’ї, – дозвіл Міністерства закордонних справ України щодо оформлення візи членам сім’ї осіб, яким надано статус біженця в Україні; - особами, які здійснюють перевезення в Україну вантажним автотранспортом і пасажирським автобусним транспортом, а також тими, хто належить до складу екіпажів цивільних повітряних суден міжнародних авіаліній, бригад поїздів міжнародного сполучення, – ліцензія на здійснення міжнародних перевезень, видана відповідним компетентним органом держави перебування - особами, які в'їжджають на територію України з метою організації та проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу – документ, виданий органом управління організацією та проведенням чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні, що підтверджує мету поїздки. Візи інших типів оформляються на підставі звернення органів державної влади іноземних держав, міжнародних організацій, запрошень міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та запрошень встановленого КМУ зразка від фізичних та юридичних осіб України. У разі потреби працівник дипломатичного представництва чи консульської установи України може затребувати інші документи, що уточнюють мету поїздки іноземця або особи без громадянства, а також запросити ту чи іншу особу для додаткової співбесіди. Оформлення службових, ділових, приватних віз, віз для науковців, з метою культурного та спортивного обміну громадянам країн – членів Європейського Союзу, Швейцарської Конфедерації, Словацької Республіки, Турецької Республіки, Канади, США та Японії здійснюється без подання відповідних запрошень. Підставами для відмови іноземцю або особі без громадянства в оформленні візи є: - загроза інтересам безпеки держави або охорони громадського порядку; - забезпечення охорони здоров’я, захист прав і законних інтересів громадян України, інших осіб, які проживають в Україні. Наприклад, відповідно до ст. 11 Закону „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” дипломатичні представництва та консульські установи України видають візу на в’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства, які прибувають в Україну на строк понад три місяці, за умови пред’явлення документа про відсутність у них ВІЛ-інфекції, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України; на підставі ст. 19 Закону „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” відповідні установи видають візу на в’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства за умови пред’явлення ними документа про відсутність у них захворювання на туберкульоз в активній формі, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України; відсутність зазначених документів може бути підставою для відмови в оформленні візи; - подання у разі порушення іноземцем або особою без громадянства клопотання щодо оформлення візових документів свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; - несплата консульського збору за автоматизовану обробку візової анкети чи за оформлення візи; - відсутність страхового поліса встановленого законодавством України зразка (зокрема, відповідно до пункту 1 постанови КМУ „Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України” № 1021 від 17 вересня 1997 року в іноземців та осіб без громадянства обов’язковим є наявність страхового поліса (сертифіката), що гарантує оплату вартості екстреної медичної допомоги, придбаного (виданого) в Державній акціонерній страховій компанії України з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам); - наявність фактів порушення законодавства України під час попереднього перебування на її території; - невідповідність паспортного документа встановленому зразку; - відсутність коштів для перебування в Україні; - некоректна поведінка під час звернення до дипломатичного представництва чи консульської установи України щодо оформлення візи, вияв неповаги до України тощо. В оформленні візи може бути також відмовлено, якщо від дати попередньої відмови минуло менше одного року. У разі відмови в оформленні візи мотиви такого рішення заявникові можуть не пояснюватися. Віза може бути анульована як під час проходження прикордонного контролю у разі в’їзду в Україну, якщо іноземець або особа без громадянства: перебуває у списку осіб, яким згідно із законодавством України заборонено в’їзд на її територію; порушує порядок перетинання державного кордону, митні правила, санітарні норми або не виконує законних вимог посадових осіб, які здійснюють відповідний контроль у пункті пропуску через державний кордон, так і під час перебування іноземця або особи без громадянства на території України у разі: виявлення факту подання особою під час оформлення візи свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; визнання особи згідно із законодавством України небажаною для перебування в Україні. Візи оформляються за кордоном дипломатичними представництвами та консульськими установами України, а на території України на підставі п. 6 Положення про Представництво Міністерства закордонних справ на території України, затвердженого постановою КМУ № 1050 від 25 липня 2002 року, – Представництвом МЗС на території України. Дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном разом з Міністерством закордонних справ – центральним органом виконавчої влади, що забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України, та представництвами МЗС України на території України відповідно до ст. 6 Закону „Про дипломатичну службу” становлять систему органів дипломатичної служби. Представництво МЗС України на території України оформляє: - дипломатичні візи на термін акредитації дипломатичного працівника; - службові візи працівникам відомств закордонних справ іноземних держав, які мають службовий паспорт, працівникам зарубіжних засобів масової інформації, а також членам їхніх сімей на термін дії службової картки. Термін дії дипломатичних та службових віз, виданих дипломатичному персоналу, працівникам дипломатичних представництв, консульських установ, міжнародних та інших акредитованих в Україні організацій, може продовжуватися. При цьому у відповідному паспортному документі ставиться штамп „Термін дії візи № ___ продовжено до „__” ______ р.” і підпис посадової особи, який скріплюється відповідною печаткою. Постановою КМУ „Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну” № 227 від 20 лютого 1999 року встановлено, що в період до утворення служби з питань імміграційного контролю можуть прийматися рішення щодо оформлення у виняткових випадках в аеропортах, на морських вокзалах, прикордонних автомобільних і залізничних станціях дозволів для в’їзду в Україну терміном до п’яти діб іноземцям та особам без громадянства, які прибувають в Україну у службових справах на запрошення державних органів, а також на запрошення фізичних і юридичних осіб. Відповідно до Інструкції про порядок оформлення візових документів іноземцям та особам без громадянства для в’їзду в Україну, затвердженої наказом МЗС України № 63 від 7 квітня 1999 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 квітня 1999 року за № 223/3516), виключно працівник дипломатичної або консульської установи України, на якого покладено обов’язки щодо оформлення віз відповідним письмовим рішенням МЗС, у разі звернення іноземця, особи без громадянства або представника юридичної особи повинен: - перевірити належність паспортного документа його пред’явнику, а також дійсність пред’явленого паспортного документа (відповідність встановленому зразку, правильність заповнення, строк дії, відсутність ознак повної або часткової підробки); - перевірити паспортний документ за обліками втрачених, викрадених та недійсних документів; - перевірити іноземця або особу без громадянства за списком осіб, яким згідно із законодавством України заборонено в’їзд в Україну; - видати бланк візової анкети, яка заповнюється друкованими літерами; - прийняти візову анкету (зі вклеєною фотокарткою розміром 35х45 мм) та інші документи, зареєструвати і розглянути клопотання про оформлення візи; - забезпечити автоматизовану обробку візової анкети; - прийняти рішення про оформлення візи, про що зробити відповідні записи на візовій анкеті в графі „Службові відмітки”: А – візу оформити або в оформленні відмовити; Б – місце видачі візи; В – дата, з якої дозволено в’їзд іноземця або особи без громадянства в Україну; Г – дата, до якої дозволено виїзд з України; Д – залежно від кількості в’їздів – виїздів позначити, що віза потрібна для „одноразового”, „дворазового” або „багаторазового” в’їзду – виїзду відповідно; Е – прикріпити корінець візової етикетки; Є – записати номер візи; Ж – записати тип візи; З – записати дату видачі візи; Й – особистий підпис консульського працівника, який оформив візу; - забезпечити заповнення бланка візової етикетки та вклеїти її до паспортного документа іноземця або особи без громадянства; - видати паспортний документ із вклеєною візовою етикеткою та повернути всі інші подані для оформлення візи документи, крім візової анкети й квитанцій про сплату консульського збору (грошовий збір за вчинення консульських дій). У разі відмови в оформленні візи візова анкета та фактичні витрати, стягнені за візову анкету, не повертаються. Термін розгляду поданих документів у Представництві МЗС України на території України – п’ять робочих днів, а в дипломатичних представництвах чи консульських установах України – 10 робочих днів з урахуванням принципу взаємності. З країн – постачальників потенційних незаконних мігрантів усі типи віз оформлюються з винятковою пильністю дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном у країні перебування, а в разі їх відсутності – в будь-якій суміжній державі, де такі установи є, тільки за погодженням з МЗС України. Під час оформлення візових документів відповідальна посадова особа консульської установи проводить особисту співбесіду із заявником і в разі необхідності може витребувати інші документи, які підтверджують справжню мету поїздки в Україну. Після видачі іноземцю або особі без громадянства (представнику юридичної особи) паспортного документа з вклеєною візовою етикеткою інформація про оформлення візи передається у Державну прикордонну службу України. Візові анкети зберігаються у дипломатичному представництві чи консульській установі України протягом двох років. За автоматизовану обробку візової анкети та оформлення візи справляється консульський збір у встановленому законодавством порядку. 3. При перетинанні державного кордону України іноземцем або особою без громадянства у пункті пропуску через державний кордон України особі Державної прикордонної служби України для реєстрації подається паспортний документ. Відповідно до указу Президента України „Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір проживання” від 15 червня 2001 року реєстрація іноземців осіб без громадянства, які в установленому порядку в’їжджають в Україну, та їх паспортних документів здійснюється тільки в пунктах пропуску через державний кордон України органами державної прикордонної служби України. Подальша реєстрація зазначеної категорії осіб, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, та їх паспортних документів в територіальних ОВС не провадиться. На виконання зазначеного указу Президента України затверджено форму імміграційної картки іноземця та порядок її заповнення, Інструкцію про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон України. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування – з держав з візовим порядком в’їзду – на період дії візи, але не більш як шість місяців, для держав з безвізовим порядком в’їзду – на дев’яносто днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах. Особи можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності. Реєстрація в пункті пропуску через державний кордон України передбачає проставлення в паспортному документі відмітки „В'їзд” („Виїзд”), занесення відомостей про іноземця або особу без громадянства та даних паспортного документа про них до відповідного реєстру і заповнення імміграційної картки. Відповідно до затвердженої форми імміграційної картки поряд з іншими даними має зазначатися місце проживання. Наприклад, запровадження імміграційної картки передбачено Законом Російської Федерації „Про правове положення іноземних громадян в Російській Федерації”, який набрав чинності 1 листопада 2002 року. За цим Законом всі іноземні громадяни, які в’їжджають на територію Російської Федерації, зобов’язані заповнити імміграційну номерну картку, яка складається з двох частин і ділиться за принципом „Розірваної банкноти”. Одна частина залишається в посадової особи підрозділу прикордонного контролю, а інша – зберігається іноземним громадянином до виїзду, тобто є свого роду внутрішнім документом. Звільняються від реєстрації паспортних документів: а) глави держав і урядів зарубіжних держав, члени парламентських та урядових делегацій, технічний персонал, який обслуговує ці делегації (осіб) і членів їхніх сімей, які прибули в Україну на запрошення Президента України, Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України, Верховної Ради чи уряду Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України; б) співробітники та члени сімей осіб, які прибули в Україну за посвідченнями ООН та організацій її системи; в) іноземці та особи без громадянства, які не досягли повноліття (18 років); г) іноземні туристи, які здійснюють круїз; д) члени екіпажів іноземних військових кораблів (літаків), які прибули в Україну в установленому порядку. Сходження на берег та пересування територією України членам екіпажів військових кораблів (літаків) дозволяється старшим морським (військовим) начальником в українському порту (гарнізоні) згідно з планом приймання військових кораблів (літаків), що прибувають; е) особи, які входять до складу екіпажів іноземних невійськових суден. Сходження на берег таким особам дозволяється представником Прикордонних військ України відповідно до положень обов’язкової постанови щодо морського (річкового) порту; є) особи, які входять до складу екіпажу цивільних повітряних суден міжнародних авіаліній, бригад поїздів міжнародного сполучення, у разі перебування в аеропортах чи на вокзалах (станціях), зазначених у розкладі руху. Згідно зі ст. 10 Закону „Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України” особи військового і цивільного персоналу, які прибувають в Україну у складі підрозділів збройних сил інших держав, звільняються від одержання в’їзних віз та обов’язкової реєстрації національних паспортів або документів, що їх замінюють, в реєстраційному органі України. Звільнення від реєстрації паспортів або документів, що їх замінюють, не поширюється на випадки проживання осіб військового і цивільного персоналу підрозділів збройних сил інших держав за межами дислокації цих підрозділів. Члени сімей осіб військового і цивільного персоналу підрозділів збройних сил інших держав здійснюють в’їзд в Україну та виїзд з України з дотриманням вимог Закону „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” з урахуванням особливостей, передбачених Законом „Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України”. У Міністерстві закордонних справ України та його представництвах на території України реєструються паспортні документи: а) глав іноземних дипломатичних представництв і консульських установ, членів дипломатичного персоналу, консульських посадових осіб, адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв і консульських установ, працівників апарату військових аташе і торговельних представництв та їхніх дружин (чоловіків), дітей, батьків, які перебувають на утриманні зазначених осіб, а також гостей членів дипломатичного персоналу та консульських посадових осіб, якщо ці гості проживають у їхніх резиденціях чи на території зазначених представництв або установ; б) співробітників установ закордонних справ зарубіжних держав, які прибули в Україну у службових справах і мають дипломатичний чи службовий паспорт, та членів їхніх сімей; в) тих посадових осіб міжнародних організацій, що прибувають в Україну у службових справах, співробітників представництв цих організацій в Україні, а також співробітників представництв держав при міжнародних організаціях, які мають штаб-квартиру в Україні і відповідно до статутних документів цих організацій чи відповідних міжнародних угод користуються дипломатичними привілеями та імунітетом, а також членів їхніх сімей; г) іноземних кореспондентів і журналістів, акредитованих при прес-центрі Міністерства закордонних справ України, і членів їхніх сімей. МЗС та його представництвами на території України зазначеним особам видається відповідна службова картка та безпосередньо до паспортного документа вноситься запис про його реєстрацію. Відмітка про реєстрацію в паспортному документі дійсна на всій території держави незалежно від місця проживання іноземця або особи без громадянства в Україні. Іноземці та особи без громадянства згідно зі статтею 29 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, які намагаються перетнути державний кордон України з порушенням встановленого порядку, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Це означає, що іноземці та особи без громадянства підлягають юрисдикції України і відповідають за правопорушення, як і громадяни України (ст. 204-1 КУпАП). Чинність положень зазначеної статті КУпАП не поширюється на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства для використання ними права на притулок або набуття статусу біженця. За умови виконання передбачених ч. 5 ст. 3 Закону „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” формальностей (зареєструвати свої національні паспорти або документи, що їх замінюють) іноземці та особи без громадянства можуть вільно пересуватися на території України, якщо інше не передбачено законодавством України. Умови та порядок пересування на території України іноземців, паспортні документи яких зареєстровані в МЗС України чи його представництвах, визначаються цим Міністерством. Іноземні кореспонденти і журналісти, акредитовані при прес-центрі МЗС України, та члени їхніх сімей пересуваються територією України у порядку, встановленому цим Міністерством. Перебування іноземців та осіб без громадянства у місцевостях з контрольованим порядком в’їзду дозволяється на підставі: - віз для перебування в Україні (із зазначенням конкретної місцевості), що видаються за кордоном дипломатичними представництвами і консульськими установами України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; - дозволів територіальних ОВС, що видаються тим особам, які прибули в Україну на запрошення організацій, що їх приймають, на підставі письмових звернень цих організацій, погоджених у встановленому порядку, а тим, які прибули на запрошення постійних іноземних представництв чи у приватних справах або постійно проживають в Україні, - на підставі їх особистої письмової заяви. На прохання організацій, що приймають іноземців та осіб без громадянства, цим особам може бути видано дозвіл на багаторазові в’їзди до цих місцевостей. Іноземці та особи без громадянства, яким надано статус біженця в Україні, мають рівні з громадянами України права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 2 ст. 20 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, ч. 1 ст. 20 Закону України „Про біженців”). Згідно ч. 2 ст. 4 даного закону біженцям з метою возз’єднання сім’ї гарантується право вільно залишити територію України. Відповідно до статті 10 Закону України „Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України” виїзд з України підрозділів збройних сил інших держав здійснюється за таких же умов, які передбачені для їх в’їзду в Україну. Особливі умови щодо права на свободу пересування територією України встановлено для іноземців та осіб без громадянства, які проїжджають її транзитом. Транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через територію України дозволяється за наявності у них транзитної української візи, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодавством України. Транзитним проїздом вважається перебування в Україні в межах зазначеного у проїзному квитку часу, а в разі його відсутності – терміну, фактично необхідного для перетинання її території на відповідному виді транспорту. У разі вимушеної зупинки на території у зв’язку з надзвичайними обставинами (стихійне лихо, хвороба, ремонт транспортного засобу тощо) за наявності документа, що підтверджує причину і тривалість затримки, органом внутрішніх справ іноземцю або особі без громадянства може бути продовжено термін тимчасового перебування в Україні для усунення обставин, що спричинили вимушену зупинку, та для виїзду з України. За порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні передбачена адміністративна відповідальність (ст. 203 КУпАП). Тема 7.1. Лекція № 7 „Поняття притулку в міграційному праві” (тези) |
|
Лекція № Конституційне право як галузь права, наука і навчальна дисципліна |
Конспекти до курсу «Професійна етика» Тема Професійна етика як навчальна... Тема Професійна етика як навчальна дисципліна і як засіб регулювання професійної діяльності |
|
Лекція ГЛОБАЛІCТИКА ЯК НАУКА Глобалістика: особливості та предмет дослідження Отже, це комплексна наукова дисципліна, що вивчає походження, прояви і шляхи вирішення глобальних проблем, а також взаємодію екологічних,... |
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Вивчення дисциплін заплановано у 5-ому семестрі на 3-ому курсі. Загальна кіль-кість годин/кредитів ECTS: дисципліна І – 126 5, дисципліна... |
|
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №7. РЕЧОВЕ ПРАВО Римское частное право: Учебник под ред. И. Б. Новицкого и И. С. Перетерского. – М. Новый юрист, 1997. – 512с |
ЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості |
|
Документознавство як наукова і навчальна дисципліна. Історіографія... ... |
Лекція №1 Тема: Система інтелектуальної власності Альтшулер Г. С. Найти идею. Введение в теорію решения изобретательских задач. Новосибирск: Наука, 1986, 209с |