Система стадій кримінального процесу
Кримінальний процес – це не тільки заснована на законі діяльність посадових суб'єктів та інших осіб, але і її чітка система.
Найбільш характерними елементами цієї системи є стадії (від грецького слова «stadіon» – певна ступінь (період, етап) у розвитку чого-небудь), тобто етапи процесуальної діяльності, що послідовно змінюють один одного та характеризуються:
1) наявністю конкретних завдань, що узгоджуються із завданнями усього кримінального процесу;
2) колом суб'єктів, які беруть участь у вирішень завдань даної стадії;
3) порядком здійснення діяльності;
4) характером і формою кінцевого рішення, що виражає виконання завдань даної стадії;
5) встановленими в законі строками для даного етапу процесуальної діяльності.
Кожне кримінальне провадження може проходити вісім таких стадій:
досудове розслідування;
підготовче провадження;
судовий розгляд;
провадження в суді апеляційної інстанції;
провадження в суді касаційної інстанції;
провадження у Верховному Суді України;
провадження за нововиявленими обставинами;
виконання судових рішень.
Кожну з восьми стадій кримінального судочинства буде докладно розглянуто в окремих темах цього підручника. Нижче ми лише вкажемо найбільш характерні їх риси для формування загальної уяви про цілісну побудову кримінального процесу.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ
Кримінальний процесуальний кодекс України // Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року – ст.2, п.14 ст.3,ст.ст.9,42,91,93,94,131,177,208, гл.20 і 22.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. // Урядовий кур'єр. - № 215. – (17.11.2010).
1. ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г.Гончаренка, В.Т.Нора, М.Є.Шумила. – К., Юстиніан, 2012 – глава 24.
2. Пояснювальна записка до проекту Кримінального процесуального кодексу України № 9700 України від 13.01.2012 р. / Проект Кримінального процесуального кодексу № 9700 України від 13.01.2012 р. розроблений Робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, утвореною Указом Президента України від 17.09. 2010 р. № 820. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=42312.
2.ДОДАТКОВА ЛИТЕРАТУРА
Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе. –Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1974. – 58 с.
Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1975. – 176 с.
Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве. – К., 1998. – 204 с.
Курочка Н.Й., Гришин Ю.О., Литвинчук О.Ш., Шадлер А.В. Кримінальний процес України: Досудове провадження: Навчальний посібник. – Луганськ, 2012. – С.322-418.
Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: науково-практичний коментар. — Вид. 4-те, стер. — К. : КНТ, 2009. — 600c.
Литвинчук О.І. Кримінально-процесуальна функція слідчого // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. Спецвипуск. – 2008. - № 3. – С. 26-36.
Лобойко Л.М. Методи кримінально-процесуального права / Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. — Д., 2006. — 352 с.
Маляренко В.Т. Про завдання кримінального судочинства // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 6. – С. 38-48.
Михайловская И.Б. Цели, функции, принципы российского уголовного судопроизводства. – М.: Проспект, 2003. - 144 с.
Мотовиловкер Я.О. Основные уголовно-процессуальные функции.—Ярославль, 1976. – 94 с.
Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система: Монографія. - Харків: Арсіс, 2002. – 158 с.
Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України: Монографія. – К.: Атіка, 2007. – 160 с.
Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі / Міністерство внутрішніх справ України. Юридична академія. — Д., 2002. — 432 с.
Челъцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуального права. — Санкт-Петербург, 1995.
Чепурний О.О. Кримінально-процесуальні функції на стадії досудового розслідування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2005. — 16 с.
Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права / Ленинградский гос. ун- т им. А.А.Жданова. — Ленинград : Издательство ЛГУ, 1963. — 172 с.
Якуб М.Л. Процессуальная форма в уголовном судопроизводстве. – М.: Юрид. лит., 1981. - 145 с.
Тема 2. Основні методологічні положення теорії кримінального процесу в контексті приписів нового КПК України.
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: «Учасники кримінального провадження»
ЧАС– 2 години.
ЦІЛЬ ЗАНЯТТЯ – поглибити та закріпити знання, отримані курсантами й студентами на лекції та у процесі самостійної роботи над навчальною й науковою літературою.
ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: учасники кримінального провадження, класифікація учасників кримінального провадження, орган досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, суд, слідчий суддя, прокурор, оперативні підрозділи, слідчий, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений, захисник, потерпілий, свідок, понятий, експерт, спеціаліст.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Поняття і класифікація учасників кримінального провадження.
2. Державні органи і посадові особи, які здійснюють кримінальне процесуальне провадження.
3. Учасники кримінального процесу, що мають власний інтерес.
4. Інші учасники кримінального провадження.
5. Підстави та порядок вирішення питання про відвід учасників кримінального провадження.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
З ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
У ході підготовки до заняття необхідно уважно ознайомиться з тією частиною загальних рекомендацій з вивчення дисципліни, що стосується поняття і класифікація учасників кримінального провадження.
Учасники кримінального процесу – один з важливих елементів правовідносин, що виникають у кримінальній процесуальній діяльності. Кримінальне процесуальне законодавство використовує поняття «учасники» відносно кримінального та судового провадження, однак не надає його визначення. Законодавець лише здійснює перелік суб’єктів, які є учасниками кримінального судочинства.
У пункті 25 частини 1 статті 3 КПК зазначається, що до кола учасників кримінального провадження відносяться сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
На кожній стадії кримінального судочинства залежно від її завдань, участь у провадженні приймають визначені у КПК органи, посадові особи і громадяни відповідно до свого процесуального статусу. Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 3 КПК учасниками судового провадження є сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК, здійснюється судове провадження.
Під сторонами кримінального провадження розуміються з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності характеризуються тим, що вони:
1) беруть участь у провадженні на підставах і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законом, за умови, що відсутні обставини, за яких закон виключає можливість їх участі у справі;
2) вступають у процесуальні правовідносини з іншими суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності і набувають визначені для свого статусу права та обов’язки;
3) мають реальну можливість у встановленому порядку реалізувати при розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ свої права та обов’язки;
4) несуть відповідальність за невиконання своїх обов’язків або порушення прав інших осіб.
Залежно від функцій, що здійснюють учасники кримінального провадження, умовно всі суб’єкти кримінально-процесуального діяльності можуть бути поділені на три групи:
1. Державні органи і посадові особи, які здійснюють кримінальне процесуальне провадження – прокурор, орган досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, слідчий, оперативні підрозділи, суд, суддя та слідчий суддя.
2. Учасники кримінального процесу, що мають власний інтерес – потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
3. Особи, які залучаються до процесу доказування: заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
При розгляді другого питання семінару звернути увагу на першу группу, а саме на державні органи і посадові особи, які здійснюють кримінальне процесуальне провадження.
Суд (суддя) як суб’єкт кримінального процесуального провадження розглядається у трьох значеннях:
1) державний орган, який відповідно до частини першої статті 124 Конституції України здійснює правосуддя в Україні;
2) колегіальний склад суду у кількості трьох професійних суддів у суді першої інстанції (частини 2, 3, пункт 1 частини 9 статті 31 КПК), двох професійних суддів і трьох присяжних (частина третя статті 17 КПК), не менше трьох професійних суддів у апеляційному і касаційному провадженні (частини 4, 5 статті 31 КПК), у складі п’яти професійних суддів в апеляційному порядку (пункт 2 частини 9 статті 31 КПК), у складі семи професійних суддів у касаційному порядку (пункт 3 частини 9 статті 31 КПК);
3) суддя, одноособово уповноважений здійснювати кримінальне провадження (частина 1 статті 31 КПК).
При виконанні функції здійснення правосуддя суд зобов’язаний всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідити із додержанням усіх принципів кримінального процесу всі обставини справи, вжити заходів до захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб та до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину. Суд має право самостійно та незалежно здійснювати судовий розгляд, лише суд може визнати особу винною у вчиненні злочину та призначити їй покарання. Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчі повноваження по керуванню процесом.
Слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку розгляду клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій – голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду;
Прокурор – це Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених цим Кодексом;
Керівник органу прокуратури – Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори, та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень;
Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:
1) органів внутрішніх справ;
2) органів безпеки;
3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
4) органів державного бюро розслідувань.
Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.
При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
Керівник органу досудового розслідування – начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень організовує досудове розслідування. Він уповноважений:
1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;
3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;
4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;
5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених КПК;
6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;
Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Слідчий органу досудового розслідування – це службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень Він уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених КПК;
3. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
4. Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.
Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.
Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.
Під час розгляду третього питання, а саме учасники кримінального процесу, що мають власний інтерес.
Підозрюваний, обвинувачений.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому КПК, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Випадки повідомлення про підозру:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому КПК.
Підозрюваний, обвинувачений має право:
1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз’яснення;
3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;
4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з КПК;
8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9) брати участь у проведенні процесуальних дій;
10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11) застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
13) заявляти відводи;
14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК, та вимагати відкриття матеріалів;
15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК;
17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Обвинувачений також має право:
1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
2) збирати і подавати суду докази;
3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
4) виступати в судових дебатах;
5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.
Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.
Виправданий, засуджений.
Виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені КПК, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.
Законний представник підозрюваного, обвинуваченого залучається, якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною.
Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.
Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику.
У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа осіб, зазначених у частині другій цієї статті.
Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.
Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні:
1. Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.
2. Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов’язковою. Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому КПК.
3. Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого.
4. Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених КПК, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
5. Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.
6. Документи, пов’язані з виконанням захисником його обов’язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом.
7. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту:
1) подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення;
2) подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого;
3) письмової згоди особи на визнання її потерпілою.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Представник потерпілого – це особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) документами, передбаченими КПК, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.
Законний представник потерпілого залучається, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною.
Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями, що регламентують участь законного представника підозрюваного, обвинуваченого.
Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому КПК, пред’явила цивільний позов.
Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК.
Права та обов’язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний відповідач має права та обов’язки, передбачені КПК для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.
Представником цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні може бути:
особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником;
керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем є юридична особа.
Повноваження представника цивільного позивача, цивільного відповідача на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) документами, передбаченими КПК, якщо представником цивільного позивача, цивільного відповідача є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником цивільного позивача, цивільного відповідача є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
3) довіреністю - якщо представником цивільного позивача, цивільного відповідача є працівник юридичної особи, яка є цивільним позивачем, цивільним відповідачем.
Четверте питання присвячене іншим учасникам кримінального провадження.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: «Практичні аспекти процесу доказування у кримінальному процесі».
ЧАС – 2 години.
ЦІЛЬ ЗАНЯТТЯ: розвиток навичок прийняття рішень про збирання речових доказів і документів та вирішення питання про них, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами.
ВИД ЗАНЯТТЯ – розгляд кримінально-процесуальних ситуацій різної складності на основі розроблених викладачем завдань. Складання протоколу про тимчасове вилучення речей і документів.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
З ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
У ході підготовки до заняття необхідно уважно ознайомиться з теоретичним матеріалом та виконати практичні завдання, успішне виконання навчального завдання багато в чому залежить від якості виконання кожним студентом і курсантом наступного завдання на самопідготовку (домашнє завдання).
ЗАВДАННЯ НА САМОПІДГОТОВКУ
Необхідно пошукати літературні джерела до теми «Практичні аспекти процесу доказування у кримінальному процесі».
Ознайомитися з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів та скласти ухвалу про тимчасове вилучення речей і документів та протокол про тимчасове вилучення майна.
Слідчому судді
Н-ського міського суду
Н-ської області
КЛОПОТАННЯ
про тимчасовий доступ до речей і документів
місто Н-ськ 1 січня 2013 року
Слідчий слідчого відділу Н-ського МВ УМВС України в Н-ській області Н-ов А.А., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 01-000001 від 20.12.2012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
20 грудня 2012 року близько 12 години невстановлена особа поблизу будинку № 2 по вулиці Н-ській у місті Н-ськ, де розташований нічний клуб «Cash», погрожуючи пістолетом, напала на помічника керуючого зазначеного закладу П., який у цей день за дорученням адміністрації клуба перевозив 10 000 000 (десять мільйонів) грн. Долаючи опір П., невстановлена особа здійснила декілька пострілів із пістолету в область грудної клітки П., спричинивши вогнепальні поранення серця та легенів, та заволоділа сумкою з грошима. Від отриманих тілесних ушкоджень П. помер на місці.
Під час досудового розслідування встановлено, що між нічним клубом «Cash» та охоронною фірмою «Орел» 15.05.2012 укладено договір про надання послуг із супроводження готівкових коштів.
Допитаний як свідок керуючий нічним клубом «Cash» О. показав, що П. працював на посаді помічника керуючого зазначеного закладу. У день вбивства йому було доручено перевезти 10 000 000 (десять мільйонів) грн. до квартири власника клуба З. Трудова книжка, а також посадова інструкція з підписом П., який засвідчує ознайомлення з нею, зберігається в особовій справі у кабінеті свідка О. Згідно з цією інструкцією помічник керуючого хоча і не здійснює супроводження готівкових коштів, але повинен виконувати доручення адміністрації клуба.
Під час допиту З. заперечив факт працевлаштування П. до нічного клубу «Cash» та перевезення ним 10 000 000 (десять мільйонів) грн, а також повідомив, що з П. він взагалі не знайомий.
Факт працевлаштування П. до нічного клубу «Cash» на посаду помічника керуючого та, відповідно, можливість виконання ним доручень адміністрації клубу, в тому числі щодо перевезення грошових коштів, має суттєве значення для підтвердження корисливого мотиву вчинення злочинів та кваліфікації кримінального правопорушення.
Враховуючи показання свідка З., який є власником клубу та має доступ до всіх його приміщень, існує реальна загроза зміни або знищення трудової книжки та посадової інструкції П., керуючись статтями 40, 131, 132, 159-160 КПК України, -
ПРОШУ:
Надати тимчасовий доступ до трудової книжки та посадової інструкції П. (тобто можливість ознайомитись із ними та вилучити їх для запобігання їх можливому знищенню), які зберігаються в особовій справі П. у кабінеті О., який працює керуючим нічним клубом «Cash», що розташований у будинку № 2 по вулиці Н-ській у місті Н-ськ, та можливість їх вилучити.
Додаток:
1. Копія договору між нічним клубом «Cash» та охоронною фірмою «Орел» від 15.05.2012 про надання послуг із супроводження готівкових коштів на 5 арк.
2. Копія протоколу допиту свідка О. на 4 арк.
3. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 01-000001 від 20.12.2012 на 1 арк.
Слідчий СВ Н-ського МВ УМВС
України в Н-ській області _______________ А.А. Н-ов
ПОГОДЖЕНО
Прокурор м. Н-ська Н-ської області _____________ А.А. В-ко
____ _______________20___ року
ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
(індивідуальні навчально-дослідницькі завдання)
1.Використання досягнень науки і техніки в процесі доказування.
2.Моральні засади доказування у кримінальному процесі.
|