|
|
Скачати 3.2 Mb.
|
|
1.3.2. Міжнародні і Європейські стандарти з якості і охорони навколишнього середовища Міжнародними стандартами з якості є стандарти ІSО серії 9000 і 10000.а з охорони навколишнього середовища – ІSО серії 14000. Міжнародні стандарти ISO серії 9000 визначають розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Вони не стосуються конкретного сектора промисловості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок впровадження цих елементів тією чи іншою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці. Серія стандартів ІSО 9000 складеться з: ІSО 9000–1, ІSО 9000–2, ISO 9000–3, ІSО 9000–4, ІSО 9001, ІSО 9002, ІSО 9003, ІSО 9004, ІSО 9004–1, ІSО 9004–2, ІSО 9004–3 і ІSО 9004–4 (назву стандартів див. додаток 2). Міжнародні стандарти ІSО серії 10000 містять Настанови щодо перевірки системи якості, кваліфікаційні вимоги до експертів–аудиторів з перевірки системи якості, керування програмою перевірки якості. Ця серія стандартів складається з ІSО 10011–1, ІSО 10011–2, ІSО 10011–3, ІSО 10012, ІSО 10012–1. До цих стандартів слід звертатися при організації, плануванні, здійсненні та документуванні перевірки систем якості. Вони містять настанови щодо перевірки наявності та реалізації елементів систем якості; перевірки здатності системи забезпечувати досягнення заданих показників якості; настанови щодо критеріїв кваліфікації експертів–аудиторів систем якості, а також щодо освіти, підготовки, досвіду, персональних якостей та керівних здібностей, необхідних для виконання перевірки якості; настанови щодо керування програмами перевірки систем якості. Міжнародні стандарти ISO серії 14000 розглядають системи і настанови щодо захищеності навколишнього середовища, системи управління навколишнім середовищем, технічні вимоги і настанови щодо його використання, а також загальні настанови щодо принципів, систем та заходів підтримки. Перевага міжнародних стандартів 1SO 14000 в тому, що вони створюються для всіх сфер діяльності шляхом надання міжнародної системи тестів або методів визначання захищеності навколишнього середовища. До складу стандартів цієї серії входять ISO 14001, ІSО 14004, ISO 14020, ISO 14021, 1SО 14022, ISO 14023, ISO 14040, ISO 14041, ISO 14042, ISO 14043. Перші два стандарти з цього переліку с основою ISO серії 14000. Вони задовольнили потреби бізнесу в загальному керівництві, самооцінці, реєстрації та сертифікації оскільки розглядають стосовно системи управління навколишнім середовищем, технічні вимоги і настанови щодо використання, та заходів підтримки. Інші стандарти розглядають оцінку життєвого циклу: оцінку впливу життєвого циклу, інтерпретацію життєвого циклу, принципи і структуру; настанови щодо аудиту навколишнього середовища, кваліфікаційні критерії аудиторів навколишнього середовища; екологічні етикетки та декларації: позначення, керівні принципи і методики тощо. Назву стандартів ISO серії 14000 дивись в додатку 3. Обидві системи стандартів (ІSО серії 9000 та 180 серії 14000) необхідно розробляти на підприємствах таким чином, щоб вони могли легко інтегрувати в систему управління виробництвом. Одночасно на підприємствах промислово–розвинених країн вже впроваджуються комплексні системи управління якістю. Станом на 2002 рік впроваджено систем якості: в Європі більше 250000, США більше 35000, Японія більше 21000, Україні більше 460. Європейські стандарти серії ЕN 29000 і EN 45000 регламентують розробку систем якості, оцінювання відповідності, сертифікації систем якості та акредитації органів з сертифікації. Європейські стандарти ЕN 29001, ЕN 29002, ЕN 29003 с аналогами стандартів ІSО 9001, ІSО 9002, ISO 9003. В європейських країнах, що входять до складу Європейського союзу, національні стандарти з систем якості створюють або безпосередньо на базі стандартів ISO серії 9000, або посилаються на стандарти ЕN серії 29000. Європейські стандарти серії 45000 ЕN 45001, ЕN 45002, ЕN 45003, ЕN 45011, ЕN 45012, ЕN 45013, ЕN 45014 містять правила оцінювання відповідності, сертифікації систем якості та акредитації органів з сертифікації, визначають основні критерії оцінювання діяльності органів з сертифікації продукції, систем якості та персоналу, а також вимоги до декларацій постачальника щодо відповідності продукції вимогам стандартів. Стандарти ЕN серії 45000 розроблені на основі матеріалів міжнародної конференції з акредитації випробувальних лабораторій та Настанов ІSO/ІЕS, підготовлених САSСО. Назва Європейських стандартів наведена в додатку 4. 1.3.3. Розробка міжнародних стандартів Схему розробки міжнародних стандартів наведено на прикладі IЕС. В рамках системи ІSO/ІЕС кожний її член має право брати участь в роботі будь–якого міжнародного Технічного комітету або підкомітету, створеного для розробки проектів стандартів у різних галузях. Розробка міжнародних стандартів складається з таких стадій: попередньої, пропозиції, підготовчої, обговорення запиту, затвердження і публікації. Стадії проекту та документи щодо них додаються у таблиці 1.3.2. Таблиця 1.3.2 Стадії проекту та документи що додаються
Попередня стадія. Найперше, з чого починає роботу технічна комісія (підкомісія), є систематичний огляд міжнародних стандартів. Новим проектом вважається певний вид напрацювань, які призводять до створення нового, редагованого або переглянутого міжнародного стандарту. Всі види робіт виконуються на основі проектного підходу. Проект приймається для подальшої роботи у випадку відповідності його вимогам опису та прийняття проекту. Попередня стадія встановлюється для робочих одиниць (нових проектів), для яких неможливо визначити термін їх виконання, а також для визначання потреби у стандарті, виходячи з ситуації в галузі. Стадія пропозиції. Пропозицією нової робочої одиниці (NP) можуть бути: нові стандарти; нові частини існуючого стандарту; зміни існуючого стандарту або його частини; поправка існуючого стандарту або його частини; технічний звіт (певного типу). Пропозиція заявляється у: національній організації зі стандартизації; секретаріаті ТК або підкомісії; Раді з Технічного Управління та ін. Нова пропозиція пропонується у вигляді певної форми згідно із (1SO Guide 26) та приймається до розгляду коли за неї проголосували не менше п'яти р –членів технічної комісії. Підготовча стадія. Підготовча стадія починається після підготовки робочого проекту (WD) у відповідності з частиною 3 (ISO/ІЕС Directives) та полягає у розробці проекту стандарту. Таке завдання доручається Технічному комітету, який має достатню компетентність і представляє всі основні зацікавлені кола в конкретній галузі. Це означає, що члени комітету мають бути досвідченими фахівцями, які репрезентують головних виробників, користувачів і відповідні професійні групи. Процес розроблення проекту є етапом подання та аналізу ідей. Він часто призводить до прийняття найбільш розумного компромісу з різноманіття конфліктних рішень, що відповідають інтересам різних кіл. На цьому етапі часто виникає потреба у проведенні випробувань і досліджень для перевірки і затвердження технічного змісту стандарту. Підготовча стадія закінчується, коли робочий проект доступний для членів технічної комісії як перший проект комісії (СД) і зареєстрований в СЕО. Стадія обговорення. Така стадія передбачає консультації з усіма зацікавленими колами шляхом розсилання документа і отримання коментарів. Як тільки є можливість, проект комітету розповсюджується всім р–членам і о–членам технічної комісії для розгляду та з вказівкою на точну дату подання відповідей. Для внесення коментарів національними органами перший проект комісії має бути доступним як мінімум три місяці (але не більше шести місяців). Розгляд послідовних проектів повинен продовжуватись, поки не буде отримана згода р–членів технічної комісії, або не було прийнято рішення про зупинку проекту на основі консенсусу (2/3 (більшістю) р–членів технічної комісії. Стадія запиту. У стадії запиту проект (DIS в ISO та СDV в IЕС) має бути розповсюджений відомством СЕО протягом чотирьох тижнів всім національним органам для п'ятимісячного голосування. По закінченні якого відповідальні виконавці повинні повідомити у технічний комітет (голові або секретареві) комісії результати голосування разом з всіма можливими коментарями, для подальшого швидкого реагування. Результати голосування, представлені національними органами, повинні бути чіткими: позитивні, негативні або утримались. Позитивні результати можуть супроводжуватися статтею, технічними коментарями. Проект запиту затверджується за умови, коли дві третини більшості голосів р – членів технічного комітету або підкомісії проголосували "За" і не більше однієї, четвертої із загальної кількості голосів негативні. Утримання виключається, коли голоси розраховані так само, як і негативні голоси, не підтверджені технічними причинами. В результаті позитивного рішення проект запиту реєструється як заключний проект міжнародного стандарту, а в результаті інших рішень доробляється та знову розповсюджується для голосування внесення коментарів. Не пізніше ніж через три місяці після завершення періоду голосування повний звіт має бути підготовлений секретаріатом технічного комітету і розповсюджуватись відомством СЕО всім національним інстанціям. Стадія запиту закінчується реєстрацією відомством СЕО тексту для обігу як заключного проекту міжнародного стандарту. Стадія затвердження. На даній стадії заключний проект міжнародного стандарту (FDIS) розповсюджується СЕО без затримки для голосування всім національним інстанціям протягом двох місяців. Бюлетені, представлені національними інстанціями, повинні бути точними: лише "За", лише "Проти", лише "Утримався". Якщо національна інстанція голосує "За", тоді коментарі не вимагаються. В разі негативного голосування повинні встановлюватись технічні причини. Вимоги до затвердження заключного проекту міжнародного стандарту однакові що приведені у стадії запиту. Після закінчення періоду голосування, відомство СЕО розповсюджує всім національним інстанціям звіт про результати голосування. Стадія затвердження завершується з моменту розповсюдження звіту про голосування та із заяви, що FDIS був підтриманий для публікації як міжнародний стандарт. Стадія публікації. Впродовж двох місяців відомство СЕО виправляє всі помилки, вказані секретаріатом технічного комітету. Стадія публікації закінчується публікацією міжнародного стандарту. Для своєчасного перегляду, внесення змін, доповнень, технічної корекції міжнародні стандарти (еталони) піддаються систематичному перегляду технічними комітетами (підкомісіями) не рідше одного разу на п'ять років. Можливо публікувати не більше двох окремих документів у формі технічної корекції або поправок. Розробка третього такого документу повинна бути причиною публікації нового видання міжнародного стандарту. Авторське право на проекти запиту, заключні проекти міжнародних стандартів і на міжнародні стандарти належить ISO або ІЕС. 1.3.4. Участь України у міжнародній діяльність в галузі стандартизації навколишнього середовища Після отримання незалежності Україна проводить активну політику інтеграції в міжнародні та європейські структури, співпрацюючи також з країнами СНД. 1.01.1993 р. Україна прийнята в члени Міжнародної організації ISO, а 14.02.93 р. – в члени Міжнародної електротехнічної комісії IES, що дає їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності більш як 1000 міжнародних робочих органів, технічних комітетів з стандартизації і використовувати в своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних стандартів. А 13 березня 1992 р. у Мінську Україною була підписана угода про проведення державами СНД погодженої політики зі стандартизації, метрології та сертифікації. Відповідно до неї створено Міждержавну раду з цих питань, а також передбачено, що державні стандарти колишнього Союзу є власністю всіх держав, які підписали угоду, і використовуються як міждержавні стандарти. Україна розробляє також власну систему природокористування –економічно виправдану і технічно ефективну політику, спрямовану на ефективне і бережливе використання природних ресурсів у ході структурної перебудови економіки. Реалізація такої політики започаткована прийняттям Закону "Про охорону навколишнього середовища", Закону "Про охорону атмосферного повітря", "Водного кодексу" і т.д. Такі документи передбачають прийняття різними органами виконавчої влади великої кількості підзаконних документів нормативного характеру і формують лише основні напрямки державної політики в галузі без конкретних вимог до різних норм. При такому підході стандарти виконують роль третього, після законів і підзаконних актів, рівня законодавства. Це стосується системи стандартів в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів (ГОСТ 17...). В такій ситуації стандарти втрачають свою природну функцію регуляторів технічного рівня продукції, її якості і безпеки для споживачів. Звідси слід наголосити, що така проблема вирішується розробкою конкретних і обґрунтованих (економічно і технічно) нормативів. Після цього стандарт визначить характеристики продукції і методики вимірювань, які забезпечать їх виконання. На даний час роль нормативів в Україні виконують гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин. З 1993р. Україна бере участь в роботі всіх технічних комітетів зі стандартизації в галузі управління навколишнім середовищем: з якості повітря, води, фунту, управління навколишнім середовищем, які можуть бути використані в усіх сферах бізнесу. Зараз одним з найбільш важливих інструментів взаємовідносин між країнами стають екологічні норми та вимоги. Через загострення боротьби за ринки виробництва і збуту продукції вони (екологічні норми та вимоги) є екологічним бар'єром для обмеження ввезення в країну багатьох видів промислової і сільськогосподарської продукції. В нашій країні через низку соціально–економічних причин склалась небезпечна екологічна ситуація. Чорнобильська катастрофа значно загострила економічні та екологічні проблеми, що нагромаджувалися десятиліттями. Звідси необхідно готувати підприємство до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління навколишнім середовищем може стати невід'ємною частиною вимог стратегічних партнерів України для придбання українських товарів. Саме тому ДКТРСП впроваджує міжнародні стандарти серії ІSО 14000: ДСТУ ISO 14001 – склад та опис елементів системи управління навколишнім середовищем і настанови щодо їх застосування; ДСТУ ISO 14004 – загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення; ДСТУ ISO 14010 – загальні принципи екологічного аудиту; ДСТУ ІSО 14011 – процедури аудиту системи управління навколишнім середовищем; ДСТУ ІSО 14012 – кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології та ін. Наприкінці нинішнього століття використання стандартів захисту навколишнього середовища підтверджується і зміною умов для ведення бізнесу. За оцінками японських експертів істотний вплив на діяльність японських підприємств мають і матимуть такі основні фактори: захист навколишнього середовища, зміни міжнародного становища, високі технології, інформатика, зміна умов праці. Причому слід зауважити, що, починаючи з 1980 і до 2000 року такий фактор, як захист навколишнього середовища, із неістотного став першочерговим. В Україні діють більше 1500 національних стандартів, з яких майже 60% гармонізовані зі стандартами ІSО/ІЕС. Участь у міжнародній стандартизації дає можливість сприяти підвищенню технічного рівня і конкурентоспроможності вітчизняної продукції та погодження технічної політики України з технічною політикою торгових партнерів. Ефективним шляхом інтеграції України у світове співтовариство с пряме застосування міжнародних і європейських стандартів і перехід до добровільної стандартизації із закріпленням обов'язкових вимог у законодавчих актах прямої дії. У першу чергу, це досвід впровадження в Україні стандартів ISO серії 9000 та 14000. |
|
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
9 Методи нормування і способи встановлення норм праці У практиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами |
|
8. ОБОРОТНІ КОШТИ ТА ЇХ ПЛАНУВАННЯ Нормування оборотних коштів, іммобілізованих у виробничих запасах сировини, матеріалів і комплектуючих виробів |
Закон України про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку Характеристики впливу рентгенівського випромінювання на організм людини. Принципи нормування |
|
Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,... |
6 – 10 вересня 2010 р в м. Алушта, АР Крим, Україна відбулася VI... Ників міністерств і відомств, науково-дослідних інститутів, виробничих і комунальних організацій, вузів, неурядових організацій з... |
|
ПЛАН Термін та його ознаки. Термінологія як система. Способи творення термінів Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту |
ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОЛЕДЖ» ДОПОВ І Д Ь з дисципліни:... «Державне регулювання процесів природокористування, національна система стандартів. Екологія будівництва – природна краса простих... |
|
Практичне заняття 3 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці Гігієнічне нормування умов праці за показниками мікроклімату, повітрообміну, освітлення та засоби їх нормалізації в робочій зоні |
Діяльність учнівського самоврядування (із досвіду роботи педагога-організатора... Сьогодні найбільшою перешкодою у побудові громадянського суспільства є загальне відчуження населення від влади. Бракує сталої думки... |