|
|
Скачати 1.91 Mb.
|
53. СУДОВА РЕФОРМА В УСРР 1922- комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення діяльності органів правосуддя, здійснений в УСРР у ході реалізації проголошеного з початком нової економічної політики курсу на т. з. революційну законність. Стрижневою основою реформи було Положення про судоустрій УСРР, затв. ВУЦВК 16.ХІІ 1922. Згідно з Положенням замість двох паралельних систем — народних судів і революційних трибуналів — створювалася єдина трирівнева система суд. установ: народний суд, губернський суд, Найвищий Суд УСРР (див. у ст. Верховний Суд України) та його колегії. 22.III 1922 було скасовано Всеукраїнську надзвичайну комісію, а утворене натомість Державне політичне управління УСРР офіційно вже не мало суд. функцій і в процес, відношенні було лише органом дізнання. Водночас пост. ВУЦВК від 17.УІІ 1922 було започатковано систему т. з. надзвичайних сесій, на яких в особливому порядку розглядалися справи про контрреволюційні та деякі ін. злочини. Ці сесії діяли при губ. ревтрибуналах (до 1.ХІ 1922 — при їх військ, відділеннях), а після затвердження Положення про судоустрій — при губ. судах. Для розгляду ін. категорій справ згідно з Положенням тимчасово зберігалися спец, суди: військові трибунали, військово-транспортні трибунали, особливі трудові сесії нарсудів, земельні комісії, арбітражні комісії. Складовою частиною С. р. в УСРР 1922 було заснування органів прокуратури (Положення про прокур. нагляд, затв. ВУЦВК 28.VI 1922) і адвокатури (Положення про адвокатуру, затв. ВУЦВК 2.Х 1922), заборона місц. управлінським структурам втручатися в суд. справи (пост. ВУЦВК «Про взаємовідносини судових і адміністративних органів влади» від 9.УІІІ 1922), організація короткострокових юрид. курсів для підготовки кадрів до роботи в нових умовах (пост. РНК УСРР від 26.XII 1922). Згодом було прийнято: постанови ВУЦВК «Про особисту недоторканність прокурорів, суддів і слідчих» від 3.1 1923 і від 21.1 1924 та «Про розвантаження і поліпшення місць позбавлення волі» від 15.VIII 1923; Положення «Про кабінети науково-судової експертизи» (затв. РНК УСРР 10.VI 1923); деякі ін. нормат.-прав. акти, спрямовані на поглиблення реформи. 54. утворення радянської прокуратури Положення проадвокатуру прийнято ВЦВК 26 травня 1922, Положення про прокуратуру 28 травня 1922 року. Необхідність створення прокуратури не викликала суперечок серед юристівкраїни, спірним було питання про те, якими функціями її наділити. Навесні 1922 року Наркомюста увійшов до уряду з проектом проустанові прокуратури як органу, який має спостерігати задіяльністю слідчих органів і підтримувати обвинувачення в суді, а такожздійснювати нагляд за законністю взагалі. Запропонований варіант викликавзапеклі суперечки у ВЦВК. По-перше, ряд діячів комуністичної партіїставилися до поняття «законність» як до чогось тимчасового, неминучогопридатки допущених в період НЕПу капіталістичних відносин іпротиставляли їй революційну доцільність. Прокуратура, на їхнюдумку, було тимчасовим утворенням. По-друге, виникли суперечки про їїпідпорядкованості. Прокурор, стверджували противники створення прокуратури у виглядінезалежного органу, не повинен стояти поза системою місцевих радянськихзаконів. По-третє, покладання на прокуратуру нагляду за законністюдій всіх органів влади, на думку деяких противників проекту,повинно було привести до дублювання вже існуючої Робітничо-селянськоїінспекції, і тому слід було загальний нагляд виключити з функційпрокуратури, обмеживши її лише судової роботою, як це було вдореволюційної Росії. Величезний вплив на створення прокуратури надала відома стаття В.І. Леніна, написана 20 травня 1922 - «Про« подвійному »підпорядкуванні ізаконності ». У ній він обгрунтував принцип єдності соціалістичноїзаконності. Зазначив на помилковість вимоги, що випливає з бажання «Зберегти законність Калузька, на відміну від законності казанської»,вимагав, щоб розуміння законності була однаковою по всій Республіці. Друга важлива частина ленінської тези полягала в строгому підпорядкуванніпрокурорів лише по вертикалі, для того, щоб місцеві радянські тапартійні органи не могли чинити на них тиск. Саме ціпринципові моменти і лягли в основу Положення про прокурорський нагляд 1922 року. Створена прокуратура, однак, не стала самостійним органом. Центральна прокуратура РРФСР входила як IV відділу до складу Наркомюста РРФСР. Роботою прокуратури керував заступник Народногокомісара, старший помічник прокурора Республіки. Нарком одночаснобув і прокурором Республіки. 55. Утворення радянської адвокатури Знищивши інститут приватних повірених і присяжних повірених,радянська влада гарячково шукала йому заміну. Уже в перші декрети просуді стояло питання про забезпечення інтересів обвинуваченого і потерпілого всуді. Відповідно до Закону від 26 травня 1922 колегії захисників створювалися вгуберніях. Їх склад затверджувався губвиконкомом за поданням відділуюстиції. Закон не дозволяв суміщення посади члена колегії ззаняттям іншої посади (крім виборних і професорсько-викладацькихпосад у вузах). Колегія захисників управлялася президією,обирається загальними зборами її членів. Сфера діяльності членів колегії дещо відрізнялася від сферидіяльності їх дореволюційних попередників. Вона не обмежуваласясудовими рамками. На VI з'їзді працівників прокуратури, судових таслідчих органів в 1929 році відзначалося, що «основна робота колегіївиражається в консультаціях і пропаганді права ». Слід зазначити, що питання про доцільність створення таіснування адвокатури дебатувалося досить довго. Багато хто вважали, щорадянський суд достатній для забезпечення інтересів учасників процесу. Україні до початку 30-х років почала формуватися адміністративно-команднасистема, і майбутній каральний апарат держави не був зацікавлений урозвитку адвокатури, хоча справедливості заради треба відзначити, що в самому Наркомюста РРФСР ці віяння не віталися. В основі перетворень радянської судової системи в 20-і роки лежавперш за все економічний фактор (НЕП), який вимагав посилення всійзаконодавчої діяльності, створення нових інститутів, які потребувалиправовому регулюванні. Судова реформа 1922 з'явилось, безумовно, позитивною подією вісторії країни. Життєвість варіанту триланкової системи судових органівпідтверджена багаторічним практичним досвідом діяльності судів, а деякі ідеї іпринципи тодішньої Судової реформи зберігають актуальність і в наші дні. 56. Система органів державної влади УСРР після створення СРСР Аналіз діяльності Всеукраїнських з'їздів Рад свідчить що з'їзд був верховним органом влади УРСР . Своїми законодавчими актами Всеукраїнський з'їзд Рад визначав основним напрямком своєї діяльності всіх органів української держави як у центрі , так і на місцях. Його рішення мали характер директив і найвищу юридичну силу. Але з утворенням СРСР він мусив керуватися постановами всесоюзних зї'здів Рад , директивами всесоюзних і республіканських з'їздів Комуністичної партії та пленумів ЦК. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) як вищий орган державної влади УСРР у період між Всеураїнськими з'їздами Рад у цей час відігравав важливу роль. У 1926-1929 рр. ВУЦВК , як і Всеукраїнський з'їзд , чимало уваги приділяв промисловості ( курс на індустріалізацію) , сільському господарству , культурному будівництву. Багато уваги ВУЦВК приділяв питанням державного будівництва , удосконаленню роботи місцевих органів влади. Рада Народних Комісарів і народні комісаріати УСРР. 12 жовтня 1924 р. було затверджено нове Положення про Раднарком УСРР , згідно з яким він визнавався виконавчим і розпорядчим органом державної влади України. Наркомати поділялися на загальносоюзні (злиті) – єдині для всього Союзу і об'єднані (директивні) ,органами яких у союзних республіках були однойменні наркомати . До загальносоюзних відносилися : закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі , шляхів сполучення , пошт і телеграфів. Другу становили : Вища рада народного господарства , наркомати продовольства , праці , фінансів , робітничо-селянська інспекція . 57. конституція усрр 1929 Конституція УкраїнськоїРСР 1929 р. Склалася на основі тих змін у державному будівництві, в політичному та економічному житті УРСР, які відбулися в період з 1919 по 1929 рр. На базі першої конституції - Конституції СРСР 1929 р., на відбитих в ній принципах пролетарського інтернаціоналізму і соціалістичного демократизму. Конституція 1929 р., як і всі прийняті раніше радянські конституції, породжена в одних і тих же історичних умовах перехідного від капіталізму до соціалізму періоду. Як перша, так і друга конституція СРСР являють собою конституції диктатури пролетаріату, конституції соціалістичного типу. Конституція 1929 р., як і перша Конституція УРСР, законодавча закріпила принципи диктатури пролетаріату і республіку Рад як державну форму цієї диктатури. Ст. 1 Конституції гласила: “Українська республіка є соціалістичною державою робітників і селян. Вся влада в межах Української Соціалістичної Радянської Республіки належить Радам робітничих, селянських і червоноармійських депутатів”. Конституція УРСР 1929 р. Законодавчо закріпила створені за роки Радянської влади на Україні і безперервно зміцнювані основи нового економічного ладу, які були вирішальними передумовами для здійснення соціалістичної перебудови всього народного господарства на базі індустріалізації країни і колективізації сільського господарства. Таким чином, Добровільність входження Української РСР до складу Союзу РСР, її рівноправність з іншими союзними республіками в складі СРСР, право вільного виходу із складу Союзу, закріплене в Конституції СРСР 1924 р., являють собою важливі, хоч і не єдині, правові гарантії суверенітету Української РСР.суверені права УкраїнськоїРСР, здійснюваних найвищими органами державної влади і державного управління, які були встановлені Конституцією УРСР 1929 р. у повній відповідності до Конституції Союзу РСР 1924 р. Відповідно до Конституції СРСР, Конституція УРСР 1929 р. визначила численне коло питань, з яких Українська РСР здійснювала свою державну владу самостійно. Конституція Української РСР 1929 р. залишила в силі всі ті гарантії свободи трудящих, які були встановлені Конституцією УРСР 1919 р. Але Конституція Української РСР 1929 року мала й сумні наслідки. Надання великої влади місцевим органам призвело до перекручувань державної політики, а це виявилось в бездушне адміністрування (виселення і знищення найбільш працездатної частини селянства і інтелігенції). Конституція дала поштовх до занепаду сільськогосподарського виробництва в Україні, що призвело до голодомору 1932-1933рр.(всі кошти направлялись тільки на індустріалізацію, безжально вилучалось із сільськогосподарського виробництва). Ця Конституція закріпила диктатуру пролетаріату, що в подальшому зробило неможливим розвиток приватної власності і відкинуло Україну від магістралі Світового розвитку. 58. Кодифікація радянського права УСРР у 20-х роках. Кодифікація законодавства в УССР була необхідна з багатьох причин. Всі автори, які вивчають дане питання, обов'язково відмічають такі. Нормативного наповнення і відповідного узгодження безсумнівно потребувала нова економічна політика. Перехід до нової економічної політики висунув ряд складних проблем, пов'язаних з допущенням певної свободи обороту, появи буржуазії - орендарів, оптових торговців, комісіонерів і т.п. Усенко И.Б.2 відмічає, що допущення товарно-грошових відносин через ринок вимагало заходів, "направлених на підтримку соціалістичних підприємств, обмеження капіталістичних елементів і використання капіталізму під контролем держави". Неп був нерозривно пов'язаний з перебудовою управління народним господарством, новими формами стимулювання і оплати праці, державним регулюванням товарно-грошових відносин. На той період різні органи радянської влади видавали велику кількість декретів, постанов та інших нормативних актів, часто дублювали один одного, містили прогалини і протиріччя. Слід відмітити, що ще в 1919 р. П.Стучка запропонував розпочати кодифікацію нового прав. Головне місце в ній повинна була зайняти Конституція, за якою йшло "соціальне право", яке включало в себе сімейне право і право соціального забезпечення. Далі розміщувались "майнові права", під якими Стучка розумів норми, що визнавали або обмежували ці права (про націоналізацію). Завершували план кодифікації "правила про працю", “залишки договірного права” і міжнародне право. Систематизовані таким чином норми складуть обов’язкове для всіх право, а всі інші доповнять їх як “технічні інструкції”. Кодифікація розглядалася як черговий етап в розвитку революційної правосвідомості, як засіб “кращого в даних умовах досягнення мети” (П. Стучка). Орієнтація на революційну “правосвідомість” як черговий етап в розвитку і найважливіше джерело права містилась в концепціях прибічників психологічної школи права (М. Рейснер), які ототожнювали право з революційною правосвідомістю. На протилежних позиціях стояли послідовники соціологічної інтерпретації права, які відносились до законодавства як до планової політики (І. Іл’їнський). Музиченко П.П.1 відзначає, що такої широкої кодифікації, та ще й проведеної в такі короткі терміни, людство не знало. Були прийняті важливі законодавчі акти, які регулювали майнові, договірні, трудові, земельні відносини тощо. 59. Кодифікація цивільного права УСРР Цивільний кодекс УСРР 1922 року був повною рецепцією Цивільного кодексу РСФРР. Він складався з чотирьох частин. У загальній частині визначалися основні засади, суб'єкти та об'єкти прав, правочини і позовна давність. У розділі «Речове право» подавалися норми, що регулювали право власності, право забудови і заклад майна. Розділ «Зобов'язальне право», крім загальних положень, містив норми про зобов'язання, які виникали з договорів, майнового найму, купівлі-продажу, міни, позики, підряду, поручництва, доручення і довіреності, товариства, страхування та зобов'язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення і заподіяння іншому шкоди. Цивільний кодекс затверджував виняткове право держави на землю, її надра, води, націоналізовані підприємства, залізниці, націоналізовані судна і будівлі, літальні апарати, зброю і військове спорядження, телеграфне майно. Всі об'єкти державної власності повністю вилучалися з цивільного обороту. Водночас із державною власністю допускалося право кооперативної власності, а також право приватної власності на предмети, які не вважалися вилученими з цивільного обороту. Останній розділ Цивільного кодексу регулював спадкове право. Проте спадкування за законом і заповітом допускалося у межах загальної вартості спадкового майна не більше ніж 10 тис. золотих карбованців, виключаючи всі борги спадкодавця. Частина, що перевищувала цю вартість спадкового майна, переходила на користь держави. Цивільний кодекс УСРР мав таку ж кількість статей, що і кодекс РСФРР. Зміст статей обох Кодексів був ідентичним. умовах. Ініціатива розірвання такого договору могла виходити не тільки від зацікавленої сторони, а й від державних органів і громадських організацій. Очевидною була соціальна спря мованість цієї норми. Однією з особливостей зобов'язувального права було застосування статей Кримінального кодексу за порушення цивільних договірних відносин. У галузі спадкового права ЦК, хоча і дозволяв спадкування за заповітом і за законом, але обмежував коло осіб, які могли спадкувати за законом. Звичайно, ЦК УСРР 1922 року не міг передбачити всієї сукупності цивільно-правових відносин, які виникали при впровадженні непу в життя. кодекс законів від 31 травня 1926У першій половіні 20-х років шлюбно-сімейні відносини в Українірегулювало сімейне законодавство, прийняте ще в 1918-1920 рр. 31 травня1926 р. ВУЦВК прийняла кодекс законів про родину, опіку, подружжя та про акти громадянського стану. Кодекс мав такі розділи: "Родина", "Про опікунство", "Подружжя", "Права громадян змінювати свої прізвища та ім'я","Визнання особи безвісно-відсутньою або померлою". За кодексом визнавалася обов'язковість державної реєстрації шлюбу в органах РАГСу. Коли сторони з якіхось причин не могли оформити фактичний шлюб шляхом реєстрації, суди могли в кожному окремому випадку визначити права кожного з незареєстрованого подружжя на одержання аліментів від іншого і на нажите під час шлюбу майно. Вчинення релігійного шлюбу не мало будь-якого правового значення. Розлучення також було віднесено до відання органів РАГСу.Кодекс вважав роздільною власністю тільки майно, придбане до шлюбу, а майно, яке придбане під час спільного життя, вважалося таким, що належало їм обом на основі спільної власності. У випадку розлучення спільне майно ділилося на рівні частини. Кодекс визначав порядок отримання аліментів. Таке право виникало у одного з подружжя у випадку непрацездатності, яка виникла до шлюбу, під час шлюбу або не пізніше одного року після розлучення. Кодекс регулював широке коло питань, пов'язаних з правовідносинами між батьками та дітьми. Вони не залежали від того, зареєстрований шлюб батьками чи ні. Кодекс також встановлював право всиновлення (удочерення) |
|
Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про... |
Службовою роллю юридичної науки, інструментальна цінність якої полягає... Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку);... |
|
ШПАРГАЛКИ з Теорії Держави І Права Предмет ТДП – загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правової організації суспільства,... |
Теорія держави і права є соціальною, юридичною та загальнотеоретичною... Предметом науки є система категорій чи відносин, які досліджуються наукою з метою отримання певного приросту знань |
|
1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн... Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Тема Загальна... Характерні особливості зародження та розвитку держави та права Стародавнього Сходу |
|
Реферат з основ права на тему Основи теорії виникнення держави і права Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку |
Реферат з основ права на тему Основи теорії виникнення держави і права Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ з курсу “Історія держави і права України” Виникнення і розвиток Скіфо-Сарматської держави (суспільно-політичний лад; джерела та основні риси права) |
ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ Основні закономірності та причини виникнення держави. Основні теорії походження держави |