Закономірності та тенденції виникнення, розвитку і зміни історичних типів держави і права


НазваЗакономірності та тенденції виникнення, розвитку і зміни історичних типів держави і права
Сторінка2/14
Дата20.04.2013
Розмір1.91 Mb.
ТипЗакон
bibl.com.ua > Право > Закон
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

7. ІІ Універсал УЦР: його загальна характеристика і значення

З липня 1917 р. Центральна Рада приймає II Універсал. Його текст був опублікований українською, російською, єврейською та польською мовами.

У ІІ Універсалі підкреслювалося, що Центральна Рада завжди стояла на тому, щоб не відділяти Україну від Росії. Указувалося, що незабаром Центральна Рада поповниться представниками інших народів, що проживають в Україні, і тоді стане єдиним найвищим ор­ганом революційної демократії України, який представ-лятиме інтереси всього народу. Доповнена Центральна Рада виділить зі свого складу відповідальний перед нею орган — Генеральний секретаріат, який буде представлений на затвердження Тимчасовому уряду. Генераль­ний секретаріат передбачався як крайовий орган Тим­часового уряду. У той же час, Центральна Рада готува­тиме проект законів про автономний устрій України для піднесення його на затвердження Засновницьких Зборів. 15 Універсалі заперечувалася необхідність створення V к |мінського війська, були й інші значні поступки Тим-масовому уряду. Так, підкреслювалося, що Центральна Рада рішуче проти намірів самовільного здійснення авто­номії Україною до скликання Всеросійських Установчих зборів.
8. Утворення малої ради, причини та загальна характеристика діяльності

Формування Малої Ради

На перших же організаційних зборах 8 квітня 1917 року Михайло Грушевський запропонував обрати Виконавчий Комітет під назвою Комітет Центральної Української Ради (пізніше дістав назву Малої Ради) у складі 20 чоловік. Головою Комітету було обрано Грушевського, його заступниками — Винниченка та Єфремова, товаришем Голови — Ф. Крижанівського, скарбником — В. Коваля, секретарями — В. Бойка та С. Веселовського.
Було також прийнято рішення об'єднати агітаційну та інформаційну комісії в організаційну, а її голову — Дмитра Антоновича — запросити до Комітету товаришем Голови.
Після 8 квітня до складу Центральної Ради були додатково включені:

1) А. Вовченко (солдат залізничного батальйону);

2) Г. М. Дежур-Журов (Таврія);

3) П. Ф. Погорілко (від харківського духовенства);

4) В. Чеховський;

5) Чернота (від Одеси).

Таким чином, відразу ж після з'їзду склад Центральної Ради почав збільшуватися, що згодом стало правилом.
9. Створення УНР

Проголошення створення Української Народної Республіки (УНР). На початку листопада 1917 р. влада в Україні перейшла до рук Української Центральної Ради. 7 (20) листопада 1917 р. УЦР III Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки у складі федеративної Росії. Розпочався третій, останній, етап історії Української Центральної Ради (перший - від утворення УЦР до Всеукраїнського нацконгресу; другий - від Всеукраїнського нацкошресу до повалення влади Тимчасового уряду в Петрограді). В основі його - державотворча діяльність, спрямована на побудову демократичних засад влади, повну незалежність України. УЦР ухвалила Конституцію УНР, а також ряд законів: запроваджено власну грошову систему, затверджено герб, гімн УНР, українській мові надано статус державної.

Основні положення III Універсалу:

- проголошувалося утворення Української Народної Республіки (УНР) у межах 9 українських губерній, при цьому формально не поривалися федеративні зв'язки з Росією;

- запровадження 8-годинного робочого дня;

- встановлення державного контролю над виробництвом;

- скасування поміщицького землеволодіння;

- земля оголошувалася власністю всього народу без викупу;

- надання національним меншинам «національно-персональної автономії»;

- забезпечення українському народу демократичних прав і свобод: свобода слова, преси, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання;

- скасування смертної кари;

- надання амністії політичним в'язням;

- призначення на грудень 1917 р. виборів до Українських Установчих зборів, які мали бути скликані 9 січня 1918 p.;

- початок мирних переговорів УЦР з Німеччиною та її союзниками.

Практичне значення прийняття III Універсалу. Практичне значення прийняття Центральною Радою III Універсалу і проголошення Української Народної Республіки полягало в тому, що вперше була проголошена конкретна програма перебудови українського суспільства на демократичній основі - програма, що відповідала інтересам більшості. Сам факт проголошення прогресивних і справедливих політичних і соціально-економічних реформ показав українському народу реальність досягнення національної незалежності та побудови національної демократичної держави. Цей документ відіграв важливу роль і в розвитку української національної самосвідомості, і в зміцненні демократичної спрямованості українського національного руху.

Крім того, до практичних результатів можна віднести таке:

- було завдано удар по поміщиках - соціальній опорі монархістів;

- були забезпечені умови для участі в Українській революції представників російського, єврейського, польського та інших народів;

- підвищився авторитет українського національного руху серед населення України;

Центральна Рада здобула верх над українськими більшовиками, змусивши їх звертатися по допомогу до Росії.

Історичне значення. І

сторичне значення прийняття Українською Центральною Радою III Універсалу і проголошення Української Народної Республіки полягало, насамперед, у такому:

- український народ вийшов на історичну арену як самостійний творець власної історії, здатний на створення своєї незалежної держави;

- був підірваний раніше недоторканний принцип «єдиної і неподільної» Росії, що сприяло національно-визвольній, антиімперській боротьбі інших народів;

- відстоювання українською владою ідеалів демократичних свобод стояло на шляху зміцнення тоталітаризму в Росії;

- велике значення для багатонаціональних Європи і Росії мало визначення шляхів справедливого вирішення проблем національних меншин в УНР;

- історичний досвід українського державного будівництва став основою для відтворення і зміцнення української державності в 1990-ті pp.
10. ІІІ Універсал.

7 листопада 1917 р. Центральна Рада приймає III Універсал, яким проголошує створення Української На­родної Республіки у складі Російської Федерації. Ця подія мала історичне значення, оскільки юридично де­кларувалося відродження національної держави. Уні­версал проголосив наступні основні завдання автономної Української держави: 1) Конфіскація поміщицького, удільного-церковного, монастирського землеволодіння й передача землі трудовому народу без викупу. 2) Вста­новлення 8-годинного робочого дня і державного контро­лю над виробництвом. 3) Негайний початок мирних переговорів і укладення справедливого миру між воюючи­ми сторонами. 4) Оголошення повної амністії за полі­тичні виступи і ліквідація страти як заходу покарання. 5) Закріплення за населенням усіх прав місцевого само­врядування. 6) Забезпечення за населенням усіх основ­них прав і свобод: свободи слова, друку, віри, зборів, союзів, страйків, недоторканності особи і житла, рівно­правності всіх мов. 7) Визнання за всіма народами, які населяють Україну, «національно-персональної авто­номії» і рівних прав, і ін. Вибори до Українських Установчих Зборів призна­чалися Універсалом на 9 січня, а їхнє відкриття — на 22 січня 1918 р. Голосування по тексту III Універсалу впер­ше здійснювалося поіменно, що свідчило про важливість даного документа. Починався якісно новий етап будів­ництва української державності.
11. IV Універсал.

9 січня 1918 р. Центральна Рада приймає свій ос­танній — IV Універсал. Він проголосив, що «відтепер Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Укра­їнського Народу». Треба відзначити, що Акт проголошення незалежнос­ті України відбувся у повній відповідності з Декларацією прав народів Росії, прийнятою 2 листопада 1917 р. Україна, як указувалося в IV Універсалі, хоче жити в мирі й злагоді з усіма сусідніми державами, але жодна з них не повинна втручатися у внутрішні справи Украї­ни. До скликання парламенту — Українських Установ­чих Зборів — владні функції здійснюватимуться Цен­тральною Радою і її виконавчим органом — Радою На­родних Міністрів. Раді Народних Міністрів було доручено продовжувати мирні переговори з державами Цен­трального блоку і добиватися укладення справедливого миру. В Універсалі заявлялося про необхідність ухва­лення Конституції незалежної Української Народної І республіки. Отже, IV Універсал сформував якісно новий статус Української держави. Вона стала незалежною і самостійною, що говорило про надбання найважливішої ознаки державної влади — державного суверенітету. Універсал закликав населення підійматися на бороть­бу «щодо так званих більшовиків і інших занепадників, які грабують і руйнують наш край».IV Універсал завершив складний і непростий процес становлення Української держави.
12. статут генерального секретаріату

На підставі згоди з тимчасовим правительством дня 16 липня (н. ст.) 1917 р. - орган революційної демократії всіх народів України -Українська Центральна Рада, що має підготувати Україну до остаточного здійснення автономного ладу й довести її до Українських Установчих всенародних Зборів і російського Установчого Зібрання, - утворює Генеральний Секретаріат, який являється найвищим органом управи на Україні.

Діяльність Генерального Секретаріату зазначається тимчасово такими головними пунктами:

1. Найвищим краєвим органом управи на Україні є Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради, який формується Центральною Радою, відповідає перед нею і затверджується тимчасовим правительством.

2. Формування Генерального Секретаріату Центральна Рада здійснює через свій Комітет.

3. Центральна Рада затверджує Генеральний Секретаріат в цілості, висловлюючи йому довіррє.

4. В склад Генерального Секретаріату входить 14 генеральних секретарів, а саме секретарі: в справах внутрішніх, фінансових, військових, харчових, земельних, юстиції, освіти, національних, торгу, промисловосте, почти й телеграфу, праці, доріг, генеральний контрольор і генеральний писарь.

Примітка. При секретареви в національних справах назначається три товариші секретаря - від Великоросів, Євреїв і Поляків. Товариші секретаря по ділах своєї нації мають право реферату й рішучого голосу в сих справах у Генеральнім Секретаріаті. Товариші секретаря в національних справах затверджуються Комітетом Ради.

5. Свою власть Генеральний Секретаріат здійснює через всі урядові органи на Україні.

6. Всі урядові органи на Україні підлягають власти Генерального Секретаріату.

Примітка. Генеральний Секретаріат установляє, які органи, в яких межах і в яких випадках мають зноситися безпосереднє з тимчасовим правительством.

7. Всі урядові посади на Україні, коли вони не виборні, заміщаються Генеральним Секретаріатом або підвладними йому органами.

8. При тимчасовім правительств! має бути статс-секретар для справ України, якого призначає тимчасове правительство по згоді з Центральною Радою.

9. Статс-секретар має пильнувати інтересів України в усій роботі тимчасового правительства й в разі потреби переслати законопроекти через Генеральний Секретаріат на розгляд Ц. Ради.

10. Генеральний Секретаріат передає на санкцію тимчасового правительства ті законопроекти, які розглянула й ухвалила Центральна Рада.

11. Генеральний Секретаріат передає на затвердження тимчасового правительства тимчасові фінансові обрахунки видатків на потреби України, які розглянула й ухвалила Центральна Рада.

12. Тими коштами, які надходять на рахунок Центральної Ради, розпоряджується Генеральний Секретаріат по бюджету, ухваленому Центральною Радою.

13. Генеральний Секретаріат ті справи, які він уважає найважнійшими, передає на розгляд Центральної Ради.

14. Діяльність Генерального Секретаріату, відповідального перед Центральною Радою, контролюється нею шляхом запитань по всіх справах.

15. В перервах поміж сесіями Центральної Ради Генеральний Секретаріат відповідає перед Комітетом Центральної Ради, який виконує всі її функції, окрім зазначеної в 3-ім.

16. Коли Генеральний Секретаріат не згоджується з постановою Комітету в якій-небудь справі, остання переноситься на розгляд Центральної Ради, яка скликається негайно.

17. Коли Центральна Рада висловлює недовір'я Генеральному Секретаріатові, він подається у відставку.

18. Всі акти Центральної Ради й Комітету контрасигнуються Генеральним Секретаріатом.

19. Всі закони тимчасового правительства мають силу на Україні від дня проголошення їх в Краєвім Урядовім Віснику на українській мові.

Примітка. В надзвичайних випадках Генеральний Секретаріат проголошує їх іншим способом.

20. Всі закони, адміністративні приписи й постанови, проголошені українською мовою, публікуються також на мовах: російській, єврейській, польській.
13. Конституція УНР від 29 квітня 1918 року.

Відразу ж після проголошення II Універсалу Цен­тральна Рада приступила до організації роботи по ство­ренню Конституції України (Статуту автономної України). 24 червня 1917 р. була затверджена «Інструкція, на основі якої створювалася Комісія для підготовки Статуту IV автономної України». До складу Комісії було вибрано 100 чоловік, які представляли всі національності, що проживають в Україні. Очолив конституційну комісію М. Грушевський. За IV Універсалом Конституцію повинні були схвалити Всеукраїнські Установчі Збори, але за іронією долі її прийняла Центральна Рада в останній день свого існування. Відбулося це 29 квітня 1918 р. Конституція мала підназву: «Про державний лад, права і вільності УНР». Вона складалася з 8 розділів і 85 статей: І розділ — Загальні постанови; II розділ — Права громадян України; III розділ — Органи влади V української Народної Республіки; IV розділ — Всенародні збори Української Народної Республіки; V розділ — про Раду Народних Міністрів Української Республіки; VIрозділ — Суди Української Народної Республіки; VII розділ — Національні союзи; VIII розділ — Про тим­часове припинення громадських свобод. У розділі «Загальні постанови» підкреслювалося, що Українська Народна Республіка — держава «суверенна, самостійна і ні від кого незалежна», а носієм державного суверенітету є весь народ України, усі громадяни України, які проживають на її території. Реально свій суверенітет народ здійснюватиме через(Всенародні зборні України (ст. 3). Заслуговує на увагу ст. 4, де вказувалося, що терито­рія України — єдина, неподільна і без згоди 2/3 депута­тів Всенародних зборів ніяка зміна кордонів України, а також ніяка зміна в державно-правових відносинах будь-якої частини території держави до всієї цілісності не­можлива. «Не порушуючи єдиної своєї влади, — під­креслюється у ст. 5, — УНР надає своїм землям, волостям і общинам права широкого самоврядування». Усім на­ціям і національностям, які населяють Україну, нада­валося право «на впорядкування своїх культурних прав у національних союзах». Відразу ж за першим загальним розділом ішов розділ про громадські права й свободи. Отже, в Українській державі того часу велике значення приділялося про­блемі проголошення та гарантування прав і свобод гро­мадян. Громадянином УНР вважалася кожна особа, яка при­дбала це право в передбаченому законодавством порядку. Інститут подвійного громадянства не допускався. Позба­вити людину громадянства міг тільки суд республіки.

14.Утворення вільного козацтва в УНР.

Слабкою ланкою в політиці Центральної Ради було військове будівництво. Річ у тому, що лідери Централь­ної Ради виступали проти створення постійної армії, оскільки вважали її знаряддям гноблення. Так, В. Винниченко підкреслював: «Не своєї армії нам, соціал-де­мократам, і всім справжнім демократам, потрібно, а знищення будь-яких постійних армій... Українського мілітаризму не було, не повинно його бути й у майбут­ньому». У середовищі українських політиків чітко по­значилися два напрями у відношенні до питання про військове будівництво. Перша група на чолі з Н. Міхновським виступала за організацію регулярної української армії, як основи майбутньої самостійної України. Друга група, представлена лідерами Центральної Ради, мала намір використовувати український військовий рух для посилення свого авторитету в Тимчасовому уряді. Незабаром після утворення УНР для керівництва військовим будівництвом було створено Генеральне секретарство військових справ. Його очолив С. Петлю­ра. У кінці грудня 1917 р. його на цій посаді замінив Н. Порш. У листопаді Генеральне секретарство військо­вих справ створило Генеральний військовий штаб, до складу якого входило декілька управлінь і відділів. Була створена спеціальна комісія, яка займалася працевла­штуванням офіцерів-українців, що втратили роботу в російській армії. Серед законів, що заклали основи військового будів­ництва в Україні, слід назвати Закон про відстрочення призову на військову службу і відрядження з неї грома­дян Української Республіки від 23 грудня, Закон про утворення Комітету з демобілізації армії від 12 січня і Тимчасовий закон про утворення українського народно­го війська від 16 січня. Відповідно до останнього закону армію слід було демобілізувати й замінити її народною міліцією. У січні 1918 р. Генеральне секретарство військових справ було перетворено у Військове міністерство УНР. Був прийнятий «Тимчасовий закон про флот УНР». Чорноморський флот проголошувався власністю УНР і переходив на її утримання. Після повернення Центральної Ради до Києва на по­чатку березня 1918 р. створюється нова військова кон­цепція. Був розроблений план організації армії на осно­ві територіального набору. Українська армія повинна була включати вісім корпусів піхоти й чотири корпуси кінноти. Розроблялися заходи, направлені на створення регулярної армії. 17 квітня 1918 р. новий військовий міністр А. Жуковський призначив комендантів заново створених корпусів: київського, подільського, волин­ського, одеського, чернігівського, полтавського, харків­ського і катеринославського. Проте «прозріння» Цен­тральної Ради в галузі військового будівництва наступи­ло надто пізно.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Структура юриспруденції(наук про державу право)
Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про...
Службовою роллю юридичної науки, інструментальна цінність якої полягає...
Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку);...
ШПАРГАЛКИ з Теорії Держави І Права
Предмет ТДП – загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правової організації суспільства,...
Теорія держави і права є соціальною, юридичною та загальнотеоретичною...
Предметом науки є система категорій чи відносин, які досліджуються наукою з метою отримання певного приросту знань
1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн...
Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Тема Загальна...
Характерні особливості зародження та розвитку держави та права Стародавнього Сходу
Реферат з основ права на тему Основи теорії виникнення держави і права
Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку
Реферат з основ права на тему Основи теорії виникнення держави і права
Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ з курсу “Історія держави і права України”
Виникнення і розвиток Скіфо-Сарматської держави (суспільно-політичний лад; джерела та основні риси права)
ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ
Основні закономірності та причини виникнення держави. Основні теорії походження держави
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка