Спеціальні фонди і резерви – грошові кошти підприємства, які не беруть
безпосередньої участі у виробничому процесі, а використовуються за спеціальним
призначенням, що визначаються законом або установчими документами. Такі фонди
прийнято поділяти на 2 групи:
1. Обов’язкові, створення яких вимагається законом незалежно від волі суб’єкта
підприємницької діяльності (статутний фонд, резервний фонд, амортизаційний фонд).
Статутний капітал створюється ще до моменту реєстрації таких суб’єктів.
2. Спеціальні фонди факультативного характеру – створюються на розсуд суб’єкта
підприємницької діяльності (інноваційний фонд, фонд соціального забезпечення
працівників).
Всі разом в сукупності фонди підприємства становлять цілісний майновий комплекс
підприємства – господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції,
робіт, послуг із наданою йому земельною ділянкою, на якій такий об’єкт знаходиться,
автономними інженерними комунікаціями і системою енергозабезпечення.
25
№46, 47, 48 Похідні від права власності правові титули майна суб’єктів
господарювання
Відповідно до ст. 136 ГКУ право господарського відання є речовим правом
суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном,
закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням
правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у
випадках, передбачених ГКУ та законами. Власник майна, закріпленого на праві
господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за
використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через
уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність
підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення
закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює
господарську діяльність на основі права господарського відання, має також право на
захист своїх майнових прав від власника.
Відповідно до ст. 137 ГКУ правом оперативного управління визнається речове
право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається
майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), для
здійснення некомерційної господарської діяльності в межах, встановлених ГКУ та
законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна,
закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює
контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна
безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта
господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується або
використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається
законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Право оперативного управління – правомочність розпорядження обмежується так
само, однак ще й правомочність користування. В праві оперативного управління,
власник може самостійно обмежити управління.
Такий суб’єкт може самостійно розпоряджатися лише закріпленими за ним коштами
(це характерно для державних установ), в окремих випадках – також майном, яке не
належить до основних засобів (що характерно для казенних підприємств).
Власник майна несе субсидіарну відповідальність по боргам суб’єкта, якому він надав
майно на праві оперативного управління.
№49 Право державної власності: поняття, зміст, правові форми реалізації
ЗУ «Про управління об’єктами державної власності»
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки
через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів
управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і
здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права
оперативного управління.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить
державі Україна.
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно
органи державної влади.
Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а
у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (КМУ,
ФДМУ, міністерства, державні господарські об'єднання, державні холдингові
компанії, юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління
корпоративними правами держави тощо).
Правові форми реалізації права державної власності:
26
Загальне управління фондом державної власності, що здійснюється вищими
органами державної влади
Господарське управління окремими частинами фонду державної власності
стосовно засобів виробництва державної власності здійснюється головним чином
господарськими міністерствами та відомствами, Фондом державного майна України,
державними господарськими об'єднаннями та державними холдинговими компаніями
Корпоративні права: створення державних (національних) акціонерних товариств
(холдингових компаній) та участі а господарських організаціях корпоративного типу за
участю інших осіб.
Господарське відання державними засобами виробництва здійснюється
державними комерційними підприємствами
Оперативне управління державним майном здійснюється державними установами
та казенними підприємствами
№50 Правові засади приватизації державного та комунального майна
ЗУ «Про приватизацію державного майна»
Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній
власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних
та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-
економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну
перебудову економіки України.
Майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального)
підприємства або його окремих підрозділів, а також об'єкти незавершеного будівництва та
акції (частини, паї), що належать державі у майні інших суб'єктів господарювання,
можуть бути відчужені на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і
приватизовані цими особами відповідно до закону.
Приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на
виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови
приватизації, і в порядку, встановленому законом.
Приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється
шляхом:
- купівлі-продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами,
що передбачають конкуренцію покупців;
- викупу цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства,
зданого в оренду, у випадках та порядку, передбачених законом;
- викупу майна державного (комунального) підприємства в інших випадках,
передбачених законом.
Кожний громадянин України має право на придбання державного майна в процесі
приватизації в порядку, встановленому законом.
В окремих галузях народного господарства законом можуть бути визначені особливості
приватизації майна державних підприємств.
У процесі приватизації державного (комунального) підприємства права працівників
підприємства, що приватизується, гарантуються законом.
Порядок приватизації державного майна передбачає:
- опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних
органів приватизації, місцевій пресі;
- прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи
із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;
- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;
проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що
приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);
27
- проведення у випадках, передбачених законодавством, екологічного аудиту об'єкта
приватизації;
- затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних
товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.
№51 Поняття, ознаки корпоративних прав та загальні засади здійснення
п.14.1.90 ПК
ст..2 ЗУ «Про режим державного інвестування»
ст.2 ЗУ «Про акціонерні товариства»
ст..167 ГК
Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному
капіталі господарської організації, що включають правомочності на участь цієї
особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку
(дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до
закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними
документами.
Ознаки корпоративних прав:
- належать лише особам, частка яких визначається в статутному капіталі господарської
організації;
- виникають лише в підприємницькій господарській організації;
- корпоративні права мають складну структуру і включають с себе як майнові, так і
немайнові права;
- корпоративні права можуть бути передбачені законом і статутними документами
корпоративних господарської організації;
- належність особі корпоративних прав не вважається заняттям нею підприємницькою
діяльністю;
- законом можуть бути встановлені межі для певних категорій осіб щодо належності їх
або здійснення ними корпоративних прав;
Всі права, які належать особам, частка яких визначається в статутному капіталі,
можуть бути поділені на 2 види:
- права здійснення яких напряму пов’язане з майновою участю в статутному капіталі;
- права, здійснення яких не пов’язане напряму із майновою участю в статутному
капіталі;
Загальні засади здійснення корпоративними правами – це реалізація їх суб’єктивних
можливостей, які входять до змісту цих прав.
Зміст корпоративних прав включає в себе різні можливості, які в загальному вигляді
можна виразити за допомогою 2х видів поведінки:
-
Можливість суб’єкта корпоративних прав самому вчиняти певні дії або ж
утриматися від них(право на свої дії);
-
Можливість суб’єкта корпоративних прав вимагати від зобов’язаних осіб вчинення
певних дій або утримання від них право на дії зобов’язаної особи).
№52 Управління корпоративними правами
Постанова КМУ від 11.02.2004 «Про затвердження основних концептуальних
підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами
держави».
Корпоративні права держави – це право держави, частка якої визначається в
статутному капіталі господарського товариства, що включає в себе право на управління
цим товариством, отримання певної частки його прибутку, дивідендів, активів відповідно
до законодавства, а також інші права передбачені законом або установчими документами.
Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи:
28
- здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією
відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному капіталі цієї організації;
- ведуть реєстр державних корпоративних прав;
- проводять оцінку державних корпоративних прав;
- здійснюють контроль за ефективністю роботи господарської організації у частині
реалізації належних державі корпоративних прав.
Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються
безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо:
- держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному капіталі господарської
організації;
- суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, бере
участь у державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету
України;
- не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність
претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;
У решті випадків управління корпоративними правами держави здійснюється із
залученням уповноваженої особи.
Для ведення обліку корпоративних прав держави Фонд державного майна веде
єдиний державний реєстр корпоративних прав держави, який є складовою частиною
об’єктів державної власності.
Суб’єкти управління державними корпоративними правами:
КМУ;
Фонд державного майна;
Органи виконавчої влади, уповноважені КМУ відповідно від галузевої належності
суб’єктів господарювання здійснювати корпоративними права.
Громадяни або юридичні особи, які визначені на конкурсних засадах і з якими органи
виконавчої влади уклав договір доручення з управління корпоративними правами
держави.
№53 Поняття та види цінних паперів за законодавством України
ст.163 ГК
ч.1 ст.3 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»
Цінні папери – це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що
посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом
господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання
зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що
випливають з цього документа, іншим особам.
В господарському обороті можуть бути передбачені наступні групи ЦП:
1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному
капіталі, надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини
прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До
пайових цінних паперів відносяться:
а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;
2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і
передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до
зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:
а) облігації підприємств;
б) державні облігації України;
в) облігації місцевих позик;
г) казначейські зобов'язання України;
ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;
29
д) векселі;
3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям
(іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента
належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:
а) іпотечні облігації;
б) іпотечні сертифікати;
в) заставні;
4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на
безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств,
державного житлового фонду, земельного фонду;
5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з
правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних
паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю
право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
№54 Державне регулювання ринку цінних паперів
30.10.1996, Закон, Верховна Рада України «Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні»
|