стандартами регулювання відносин у сфері господарювання, законодавством
міжнародних економічних союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна.
На вдосконалення господарського законодавства спрямована державна регуляторна
політика, що має здійснюватися у відповідності до Закону України “Про засади
державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
№8 Поняття та ознаки підприємництва
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик
господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з
метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Ознаки підприємницької діяльності:
1) ініціативна і майново-розпорядна самостійність підприємця;
2) ризикованість;
3) систематичний, професійний характер;
4) спрямованість на систематичне отримання прибутку завдяки досягненню економічних і
соціальних результатів;
5) регулювання державою (державна реєстрація як суб'єкта саме підприємницької
діяльності).
№9 Принципи здійснення підприємницької діяльності
Загальними принципами господарювання в Україні є:
забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів
господарювання;
свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;
вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю
забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у
підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки
суспільства і держави;
захист національного товаровиробника;
заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Принципи підприємницької діяльності( в ст. 44 ГК):
-Вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
-Самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і
споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових
та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на
продукцію та послуги відповідно до закону;
-Вільний найм підприємцем працівників;
-Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;
-Вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків,
зборів та інших платежів, передбачених законом;
-Самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання
належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
№10 Некомерційне господарювання: поняття, ознаки, організаційно-правові
форми здійснення
5
Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність,
що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних,
соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання
на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які
визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого
самоврядування.
Некомерційні організації можуть отримувати прибуток, але отримання прибутку є для
них додатковою (факультативною) метою. Більшість некомерційних організацій заради
цього створюють комерційні структури.
При здійсненні комерційної діяльності прибуток розподіляється між учасниками
суб’єкта підприємницької діяльності. В некомерційних суб’єктах господарювання
отриманий прибуток не може розподілятися між його учасниками, а спрямовується на
покриття витрат у встановлених межах та на здійснення тих соціально корисних програм,
які є предметом діяльності таких суб’єктів.
Ознаки некомерційної діяльності:
- самостійність її здійснення;
- відсутність такої мети, як отримання прибутку;
- фінансування (за рахунок бюджету) або із власних джерел доходів.
Приклад субєктів некомерційної д-сті: пенсійні фонди, кредитні спілки, релігійні
організації, житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирних
будинків, професійні спілки тощо.
№11 Організація та управління господарською діяльністю
Організація господарської діяльності - це система заходів, спрямованих на раціональне
поєднання в часі і просторі всіх елементів господарської системи відповідного рівня:
економіки країни, господарської системи певного регіону (Автономної Республіки Крим,
певної територіальної громади), суб'єкта господарювання.
Будь-яка господарська система складається з елементів: суб'єкти; майнова база;
нормативна система, що визначає правила її функціонування; інформаційна система та
інші складові.
Господарські системи можуть бути різних рівнів: вищого - економіка країни
(макроекономіка), середнього - економіка певного регіону, локального - суб'єкти
господарювання, проміжних - господарські об'єднання, промислово-фінансові групи та
інші об'єднання суб'єктів господарювання.
Складність господарської системи обумовлює, відповідно, і складність та рівень
регулювання.
Загальнодержавний рівень застосовується для забезпечення функціонування економіки
країни в цілому та визначення параметрів діяльності її складових (суб'єктів
господарювання, їх об'єднань, органів управління різного рівня);
регіональний рівень має враховувати специфіку господарської системи конкретного
регіону в межах закріплених в законі повноважень;
на локальному та проміжному рівнях суб'єкти господарювання та їх об'єднання з
врахуванням вимог вищих рівнів регулювання визначають особливість господарських
зв'язків між собою, власні параметри діяльності тощо.
Управління будь-якою господарською системою здійснюється в різних формах. До них
належать: нормативне регулювання; планування; управління поточними справами;
контроль.
№12 Державна політика у сфері господарювання
6
У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну
(тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне
узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і
населення в цілому.
Економічна стратегія - обраний державою курс економічної політики, розрахований
на тривалу перспективу і спрямований на вирішення крупномасштабних економічних та
соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки
держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного
багатства, підвищення народного добробуту. Економічна стратегія включає визначення
пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі
змісту об'єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому
господарстві, та враховуючи законні інтереси суб'єктів господарювання.
Економічна тактика - сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і способів їх
досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах,
що складаються в поточному періоді розвитку народного господарства.
Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад
внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального
розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів
України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а
також відповідних законодавчих актах.
Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та
повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності
населення.
У соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав
споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості,
політику соціального захисту та соціального забезпечення.
№13 Методи державного регулювання економіки
Методи державного керівництва економікою - це передбачені законодавством способи
впливу держави на поведінку суб'єктів господарського життя з метою отримання
необхідного для суспільства результату. Розрізняють адміністративні та економічні
методи.
Адміністративні методи - це такі способи впливу держави, коли необхідний
суспільству результат досягається прямим наказом компетентного органу, що підлягає
обов'язковому та однозначному виконанню суб'єктом господарювання.
Прикладом таких методів є: державна реєстрація, ліцензування, встановлення
податкових ставок та інших платежів тощо.
Економічні методи - це такі способи впливу держави, коли необхідний суспільству
результат досягається через економічний інтерес виконавців.
До економічних методів слід віднести:
• встановлення податкових пільг;
• державне кредитування суб'єктів господарювання;
• надання дотацій;
• застосування господарсько-правових санкцій за порушення встановленого державою
порядку у сфері господарювання.
№14 Правове регулювання ліцензування господарської діяльності
Ліцензування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання
у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики у цій
сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих
споживачів.
7
Правове регулювання ліцензування господарської діяльності здійснюється Законом
України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Правові засади ліцензування певних видів господарської діяльності визначаються
виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не
забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього
Кодексу.
Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-
ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом
визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з
ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
№15 Правове регулювання патентування підприємницької діяльності
Патентування певних видів господарської діяльності є засобом державного
регулювання у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної
політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та
окремих споживачів.
У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти, обміном готівкових валютних
цінностей, у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених
законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів
господарювання.
Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта
господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж
встановленого строку. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке
засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно
до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності
встановлюється законом.
Регулюється Податковим Кодексом України.
№16 Загальні засади створення суб’єктів господарювання
Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника майна або
уповноваженого ним органу шляхом заснування нового, реорганізації (злиття,
приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого суб'єкта господарювання з
додержанням вимог законодавства.
Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу
(виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних
органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.
Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог
антимонопольно-конкурентного законодавства.
Суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту,
затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає
установчим документом.
Засновники реалізують засновницькі права шляхом:
- обрання організаційної форми суб'єкта господарювання; визначення цілей і предмета
його діяльності;
- прийняття рішення про його створення; затвердження в установленому порядку
статуту;
- передачі безоплатно на баланс суб'єкта господарювання основних фондів та обігових
коштів;
- формування органів управління, визначення у статуті меж їхніх повноважень тощо.
Утворення суб'єкта господарювання в юридичному розумінні — це затвердження та
одержання передбачених законом документів:
8
рішення власника (власників) або уповноваженого органу про створення суб'єкта
господарювання,
статуту (якщо цього вимагає організаційна форма),
свідоцтва про державну реєстрацію. За необхідності виділення для
новостворюваного суб'єкта господарювання земельної ділянки сюди входять також
документи на землекористування (землеволодіння).
№17 Порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання
Державна реєстрація суб'єктів господарювання — це засвідчення факту створення
або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу
підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені
законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична
особа-підприємець у порядку, визначеному законом «Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення
юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.
Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її
реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку,
визначеному законом.
|