Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності,
визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо
задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців, проте
цей строк може бути продовжений господарським судом на шість місяців.
До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових
органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду
за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з
питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник
органів місцевого самоврядування.
Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на
праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної
процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу
ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає
продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не
встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок
продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу
майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом
кредиторів.
У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута
ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Продаж майна банкрута оформляється
договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного
задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі
вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги
ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги, заявлені
після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються
34
погашеними. Так само вважаються погашеними вимоги, не задоволені за
недостатністю майна.
У разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-
банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається
власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств —
відповідному органу приватизації для наступного продажу.
Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського
суду звіт та ліквідаційний баланс з відповідними додатками.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету
кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту
ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний департамент з
питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.
№63 Черговість задоволення вимог кредиторів при банкрутстві
Перша черга:
- вимоги, забезпечені заставою;
- виплата вихідної допомоги звільненим працівника банкрута, в тому числі
відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
- витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в суді та роботою
ліквідаційної комісії (державне мито, публікація інформації, витрати арбітражного
керуючого, проведення аудиту, оплата праці арбітражних керуючих тощо).
Друга черга:
- зобов'язання перед працівниками банкрута (крім внесків до статутного фонду);
- зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
- вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів
підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
Третя черга:
- вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Четверта черга:
вимоги кредиторів, не забезпечені заставою
П’ята черга:
- повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства
Шоста черга:
- інші вимоги
№64 Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності
Господарсько-правова відповідальність – це майново-організаційні за змістом і
юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських
правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.
Ознаки:
1. Така відповідальність є реакцією на протиправну поведінку суб’єкта
господарювання, яка може виражатися в конкретному факті, а також в такому, що
визнається законом негативним загальному результаті господарської діяльності.
2. Юридична підстава (господарський договір, закон)
3. Специфічна сфера застосування – господарські правовідносини (майнові або
організаційні).
4. Презумпція вини порушника.
5. Зменшення благ суб’єкта господарювання, заходи такої відповідальності носять
економічний характер, і лише в окремих випадках спрямовані на особу порушника.
6. Зміст такої відповідальності – заходи впливу (санкції) майнової та організаційної
спрямованості.
35
7. Така відповідальність забезпечується державним примусом, який може
проявлятися явно або приховано.
8. Залежно від порядку застосування (претензійно-позовний, оперативний).
№65 Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
Метою досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності є
безпосереднє врегулювання спору з порушником, яке передує зверненню потерпілої
сторони до суду.
Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси
інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи
звернення до суду.
У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт
господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або
законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником
цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше
не встановлено законом.
Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним
чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до
претензії.
Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його
представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або
вручається адресатові під розписку.
Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання. Обгрунтовані вимоги
заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.
При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки,
провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання
спору.
Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово.
№66 Функції та підстави господарсько-правової відповідальності
Функції господарсько-правової відповідальності – це напрями її дії, той
господарський результат, що настає у результаті застосування господарсько-правової
відповідальності:
Загальні:
Попереджуючо-стимулююча( проявляється в тому, що не лише
застосування ГПВ, але й сама загроза її застосування примушує
учасників господарських відносин діяти правомірно)
Штрафна( сплата штрафної неустойки, яка передбачає сплату суми
неустойки і повне відшкодування збитків)
Спеціальні:
Компенсаційно-відновлювальна( полягає у відновленні порушеного
правопорядку і усунення наслідків неправомірної поведінки суб’єктів
господарських відносин(відшкодування збитків, штрафні санкції));
Інформаційна(інформування учасників господарського життя про
негаразди в діяльності їх партнерів, а відтак у доцільності корегування
своїх відносин з ними).
Сигналізаційна(проявляється в тому, що застосування ГПВ є сигналом
для нього про необхідність поліпшення своєї роботи з метою уникнення
в майбутньому втрат від застосування такої відповідальності).
Юридичні підстави відповідальності – той нормативний документ, який
характеризує поведінку суб’єкта господарювання як протиправну.
36
Фактичні підстави відповідальності – це ті життєві ситуації(склад господарського
правопорушення: протиправна поведінка, негативний наслідок, прямий причинний звязок,
вина), що характеризуються законом або договором як неправомірні(протиправна
поведінка, наявність збитків, причинний зв’язок).
Про наявність вини свідчить 2 ел-ти:
- наявність можливості діяти правомірно і попредити настання негативних наслідків;
- неприйняття ним всіх необхідних заходів, щодо недопущення протиправної поведінки
і попередження настання збитків.
№67 Поняття та класифікація господарських санкцій
Господарські санкції – це заходи впливу на правопорушника у сфері
господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі
економічна та(або) правові наслідки.
Види:
За змістом впливу:
Грошові ( штрафні санкції, неустойка, відшкодування збитків),
Натуральні
За критерієм безпосередньої спрямованості:
- майнові (конфіскація,
сплата неустойки, відшкодування збитків, господарсько-адміністративний штраф) та
- організаційні (господарсько-організаційні, оперативно-господарські санкції);
За хар-ом порушених відносин:
Горизонтальні відносини
Вертикальні відносини
Універсальні
Залежно від виду відносин
Договірні
Позадоговірні: відшкодуваня збитків
Залежно від інституту, норми якого передбачаються застосування
відповідальності
На ринку цінних паперів
Зовнішньоекономічній діяльності
- в галузі транспорту
- в сфері капітального будівництва
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:
відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Адміністративно-господарські
№68 Підстави та порядок застосування господарсько-правових санкцій
Підстави:
Нормативні підстави(сукупність норм права про відповідальність суб’єктів
господарських відносин);
Господарська правосуб’єктність правопорушника (боржника) і потерпілого
(кредитора), тобто особи, які мають право звертатися до господарського суду за захистом
своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Юридико-фактична(це протиправні дії або бездіяльність особи – господарського
правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи
заважають їх реалізації) – факт правопорушення, протиправність поведінки, вина госп
правопорушника, протиправність поведінки господарського правопорушника.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
37
Порядок застосування штрафних санкцій: Якщо за невиконання або неналежне
виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в
частині, не покритій цими санкціями.
Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:
допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;
за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може
заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у
випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською
компетенцією.
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати
суми цих коштів кредитору.
За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час
прострочення кредитора.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо
інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від
дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
№69 Оперативно-господарські санкції: види, порядок застосування
Оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на
правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень
зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в
односторонньому порядку.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті
оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який
порушив господарське зобов'язання.
Види оперативно-господарських санкцій
1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із
звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою
стороною;
відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково
виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення
виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання
зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку
виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному
порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій
належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку
оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції
(робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка
порушує зобов'язання.
|