Починаючи від народження І до самої смерті, рушник супроводжував все життя українця. На чистий білий рушник, або лише полотно, котре називалось крижмо, приймали
|
|
Скачати 0.73 Mb.
|
|
Складання проектно-технологічної документації Технічне креслення — умовне графічне зображення якогось об'єкта (машини, споруди, виробу тощо), виконане за допомогою креслярських інструментів на папері, кальці тощо або з допомогою комп’ютера. Т  ехнічний малюнок. Для спрощення роботи з виконання наочних зображень часто користуються технічними малюнками. Технічний, малюнок - це зображення, виконане від руки, за правилами аксонометріі з дотриманням пропорцій-на-око. При цьому дотримуються тих же правил, що і при побудові аксонометричних проекцій: під тими ж кутами мають осі, розміри відкладають уздовж осей або паралельно осям.Часто на технічних малюнках для більшого відображення об'ємності предмета наносять штрихування. Р  обоче креслення деталей повинні містити всі необхідні дані для їх виготовлення і контролю; зображення форми; вказівки про конструкцію; необхідні розміри; граничні відхилення розмірів; вимоги до шорсткості поверхонь. Відомості про матеріали, термічну обробку й іншим вимогам, яким повинна відповідати деталь перед виконанням операції збирання складальної одиниці, яка містить дану деталь.С  кладальне креслення – конструкторський документ, що містить зображення складальної одиниці, що складається з двох і більше деталей та інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) і контролю. Складальне креслення повино давати повну уяву про призначення даної складальної одиниці: про те, які деталі і в якій кількості в неї входять, про взаємне розташування всіх деталей і способі їх з'єднання між собою; про відносному русі або взаємодії окремих деталей; про послідовність складання.Оформлення складальних креслень. Основними елементами оформлення складальних креслень є заповнення специфікації та основного напису, нанесення номерів позицій, виконання текстової частини креслення (примітки, допоміжні написи, технічна характеристика, технічні умови тощо). При цьому передбачається, що зображення, розміри, граничні відхилення та інша інформація, яка може бути виражена графічно або умовними позначеннями, виконана. Специфікація. Зміст складальної одиниці, комплексу та комплекту визначає специфікація, що є їхнім основним конструкторським документом, її виконують за ГОСТ 2.108-68 на аркушах формату А4: заголовний аркуш – за формою 1 з основним написом за формою 2, а наступні аркуші – за формою 1а з основним написом за формою 2а. З  агалом специфікація містить таку послідовність розділів: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти. Розділи визначаються складом виробу.Аксонометричні проекції — наочне зображення просторових форм на площині методом паралельного проекціювання. В аксонометричній проекції зображуваний об'єкт належить до умовної прямокутної (ортогональної) просторової системи координат, осі якої паралельні основним розмірам зображуваного об'єкта. Основою аксонометричного зображення предмета є аксонометричні координати його характерних точок і аксонометричний масштаб. Аксонометрична проекція — креслення, виконане в прямокутних (ортогональних) проекціях, є основним видом зображення, яким користуються в техніці. Проте не завжди прямокутні проекції мають достатню наочність. Тому виникає необхідність в таких зображеннях, які, маючи наочність, давали б уявлення про відносні розміри предмета та його форму. Таким видом зображень є аксонометричні проекції. Вони передають одним зображенням просторову форму предмета. Таке зображення створює у людини враження, близьке до того, яке виходить при розгляданні предмета в натурі. За умовами проекціювання розрізнюють А.п.:
Найчастіше в кресленні застосовуються прямокутні аксонометричні проекції, оскільки вони дають найбільш наочні зображення. Технологічна картка - це основний документ технологічної документації, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат. Тобто, загалом, там знаходяться відомості про здійснення технологічних процесів. Практична частина навчального проекту, як відомо, передбачає виготовлення учнем виробу, а до теоретичної частини необхідно віднести проектно-технологічну документацію, тобто звіт про розробку та виготовлення виробу, в якому зазначається актуальність, будова і містяться усі відомості, що потрібні для виготовлення, контролю й експлуатації проектованого виробу. До звіту, в залежності від вікових та індивідуальних особливостей учнів, входить опис виконання учнем всіх етапів проектно-технологічної діяльності, тобто учень має викласти на папері свої думки щодо виготовлення та способи реалізації об'єкта проектування. У проектно-технологічній документації учнями на уроках трудового навчання повинні бути висвітлені наступні питання: 1. Визначення проблеми. Необхідно визначити проблему, яка постала перед проектувальником. 2. Обгрунтувати вибрану проблемну сферу. На цьому етапі необхідно розкрити, навіщо, для чого і яке значення майбутнього проекту для самого себе, а також і для суспільства. 3. Формування ідей та варіантів конструкції. На цій стадії потрібно зобразити ескізи варіантів відомих (можливо і невідомих) конструкцій майбутнього об'єкту (не менше 3-х варіантів). 4. Формування параметрів та граничних вимог. Необхідно вказати, які функції має виконувати майбутній виріб, який матеріал доцільно використовувати при його виготовленні. Доцільно зафіксувати, які вимоги ставляться до цієї конструкції, охарактеризувати кожен її варіант відповідно до поставлених вимог і напроти кожної відмітити "+" - задовольняє певні вимоги, знаком "-" - не задовольняє (вимог має бути не менше 6). 5. Вибір оптимального варіанту. Здійснюється шляхом вибору найкращих, найвдаліших сторін запропонованих конструкції, при цьому сформувати свій оптимальний варіант. 6. Макетування виробу. За результатами, отриманими під час проектування, складаємо макет спроектованої конструкції. 7. Вибір матеріалу. Оформляється у вигляді схеми (необхідно вказати кожну деталь, з якого матеріалу виготовлена і які її розміри) та таблиці.
8. Технологія виготовлення та оздоблення. Необхідно вказати, за якою технологією будуть виготовлятись деталі певного виробу, їх з'єднання таоздоблення. 9. Розробка технологічної картки на виріб, що оформляється у вигляді таблиці. № Назва операції Послідовність виконання роботи Ескіз обробки Інструменти і пристосування 10. Економічний розрахунок. Здійснюється розрахунок сооівартості виготовленого виробу. Необхідно підрахувати, скільки коштує кожна деталь виробу, а потім їх підсумувати. В екологічному обгрунтуванні потрібно вказати, чи відповідає екологічним стандартам виріб, а також зазначити екологічні умови роботи під час обробки деталей.
Вимоги до дизайн-проекту Створення дизайн-проекту починають із виконання проектної пропозиції. Успішне її виконання — це запорука вдалого майбутнього проекту, створення якісної продукції, що буде мати попит і з часом буде реалізованою в серійне виробництво. Роботу над дизайн-проектом потрібно починати з ознайомлення із завданням та збору інформації про об’єкт технологічної діяльності, який потрібно розробити. На даному етапі потрібно зібрати та проаналізувати всю інформацію, яка відноситься до даного типу об’єкта проектування. Робота починається з вивчення теми та основного художньо-конструкторського завдання. Завдання художника-конструктора полягає в тому, щоб за мінімально відведений термін зібрати максимальну кількість інформації про об’єкт проектування — основні характеристики, загальний вигляд та форми конструкції найкращих зразків виробів аналогічного типу об’єкта проектування. Прототипи об’єкта проектування ретельно і критично оцінюються з точки зору сучасних вимог та всіх особливостей їх художньо-конструкторського рішення. Слід уважно та ретельно переглянути всі зразки виробів, зробити аналіз позитивних та негативних якостей діючої моделі прототипу, яка, з точки зору внутрішньої конструкції, може бути обраною основною базою для проекту — проектної пропозиції.    Вироби, як об’єкти проектування, в якості матеріальних тіл повинні відповідати законам природи, а в якості суспільних речей — законам соціальної дійсності. До природних відносяться фізичні, хімічні, енергетичні властивості речовин, а до суспільних — користь, зручність, краса. Загальна модель предметної дійсності включає чотири взаємозв’язані між собою сфери діяльності — проектування, виробництво, розподіл, споживання. Орієнтація дизайнерів на рішення економічних завдань — найважливіша умова їх успішної діяльності. У даному розумінні, художньо-конструкторську та інженерну практику можна вважати сферою виробництва якості об’єктів технологічної діяльності. Дизайнери в процесі проектування повинні забезпечити новизну та оригінальність форм виробів. Новизна форми, відповідно, вимагає появи нових конструктивно-інженерних рішень, які мусять сприяти впровадженню прогресивних технологічних процесів виготовлення об’єктів виробництва. Аналіз проекту. Сучасні показники якості виробів та споживчі властивості сучасних об’єктів технологічної діяльності різноманітні: анатомічні, фізіологічні, психологічні, естетичні тощо. Тому дуже важливим є проведення ергономічного аналізу прототипів. На даний час, ергономіка — це достатньо розвинена наука, яка має свій предмет та методи дослідження. На основі ергономічних досліджень розробляються вимоги до об’єктів технологічної діяльності, з урахуванням так званого «людського фактора». Ергономічні вимоги безпосередньо пов’язані з естетичними вимогами, а тотожно — з вимогами економіки та технології. Тому ергономічне дослідження об’єктів технологічної діяльності є вагомою частиною процесу дизайн-проектування. Існують чотири групи ергономічних показників, за якими здійснюються ергономічні дослідження технологічних об’єктів та оцінюється якість продукції: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні. Гігієнічні показники визначаються рівнями освітленості, вентиляції, вологості, запиленості, температури, радіації, токсичності, шуму, вібрації тощо. Антропометричні показники визначаються відповідністю об’єкта розмірам та формі тіла людини, розподілу маси тіла, урахуванням розмірів голови і кисті руки. Антропометрична відповідність характеризується довільним визначенням параметрів конструкції відносно анатомічних особливостей тіла людини, його розмірів, можливостей руху, з урахуванням робочого положення та принципами користування виробами в процесі експлуатації. Фізіологічні та психофізіологічні показники визначаються відповідністю конструкції об’єктів проектування наступним можливостям людини: силовим, енергетичним, фізіологічним і психофізіологічним. Психологічні показники конструкції виробу визначаються відповідністю навиків людини (уже закріплених та тих, що вперше формуються) із сприйняття та переробки інформації. Психологічна відповідність визначається особливостями відчуттів людини. Етапи і стадії розроблення дизайн-проекту На стадії виконання проектної пропозиції виконується попередній ергономічний аналіз об’єктів. Стадія ескізного проекту характеризується пошуковим етапом ергономічної обробки конструкції, на якому, як правило, розглядають декілька варіантів рішень. На даному етапі дизайнер повинен провести ретельний ергономічний аналіз аналогів та прототипів об’єктів проектування, а також детальний аналіз конкретних специфічних умов його функціонування.    На пошуковому етапі дизайнер визначає перші варіанти кольорового рішення об’єктів технологічної діяльності. Тому ергономічне дослідження включає узгодження кольорового рішення з психофізіологічними даними сприйняття людиною кольору та кольорової гармонії, з урахуванням умов мікроклімату приміщень різного призначення (виробничого, суспільного, навчального, побутового тощо). Корекція кольорового рішення здійснюється з метою створення позитивного емоційного стану людини. Ергономічне дослідження на даному етапі тісно пов’язане з формоутворенням об’єкта проектування.  На етапі художньо-конструкторського компонування враховуються та використовуються всі дані, які були отримані в процесі аналізу прототипів та в результаті пошукового етапу. Крім того, враховуються попередні варіанти кольорового рішення таїх зв’язок із формою об’єкта проектування, тому що колір дозволяє відокремити або згладити деякі функціональні елементи форми. Із розвитком виробництва та попиту, в об’єктів технологічної діяльності заявляються, як правило, нові робочі функції, а нова техніка та технологія дають можливість використовувати нові конструкції, що відповідно, змінює не лише габарити виробів, але і їх форму. У процесі формоутворення об’єктів проектування використовуються різні конструктивні системи, тому важливим є те, що дизайнер повинен виявити у зовнішній формі виробу, визначити основну конструкційну особливість. Якщо ж за основу конструкції вибирається другорядний конструктивний елемент, то цілісність форми руйнується. Характер зовнішньої форми сучасного об’єкта проектування тісно пов’язаний із технологією його виготовлення. У більшості випадків, кожна сучасна технологія надає нові можливості, з точки зору нового формоутворення, тому для отримання нової повноцінної форми виробу потрібно шукати та використовувати нові технологічні методи. Від дизайнера вимагається не тільки володіння знаннями в галузі сучасних технологій, а також постійне вивчення та пошук нових способів вирішення технологічних завдань.   Указані етапи розробки дизайн-проекту можна умовно враховувати послідовними, але іноді вони проходять паралельно. Етапи дизайн-проектування, по суті, зливаються в єдиний процес з інженерним, і починаються ще до складання технічного завдання, а закінчуються доведенням дослідного зразка до виробництва. Етапи дизайн-проектування І. Попередній аналіз та складання технічного завдання Дизайнер повинен брати участь у складані технічного завдання на проектування, тому що в технічному завданні повинні бути вказані вимоги дизайну, які пред’являються до об’єкта проектування. На цьому етапі дизайнер формулює необхідні вимоги, які пов’язуються основними функціями об’єкта проектування. II. Попередній аналіз та розробка художньо-конструкторської пропозиції Велике значення, на даному етапі проектування, надається ефективному збору інформації. Тут можна використовувати різноманітні методи вирішення творчих завдань (метод мозкової атаки, метод фантастичних аналогій, біоніка тощо). На основі зібраної інформації складається перелік умов, які безпосередньо впливають на якість об’єкта проектування. Результатом даного етапу роботи дизайнера є обґрунтовані варіанти художньо-конструкторських пропозиції. III. Ескізний проект Етап ескізного проектування — один із найважливіших моментів художнього конструювання. Ескізний проект — кінцевий варіант творчої пропозиції художника-конструктора, який повинен повністю визначити всі характеристики виробу, що проектується. Вивчаючи конструктивні схеми виробів-аналогів, дизайнер повинен ретельно дослідити ступінь раціональності компонування вузлів, зв’язків з енергетичними джерелами та наступними показниками виробів: вага, габарити, міцність, потужність, продуктивність, вартість виготовлення з урахуванням ремонту, ідповідність споживчим вимогам тощо. На заключному етапі процес остаточного компонування виробу (прототипу виробу) здійснюється одночасно дизайнером та інженером-конструктором, який уточнює складові частини основних вузлів, що входять у виріб, їх габарити і схематичне компонування. Компонування — один із найвідповідальніших моментів розробки художньо-конструкторських пропозиції та ескізів. Вузли робочого механізму та елементи форми компонуються в різних варіантах, здійснюється пошук найбільш раціональних і композиційно-цілісних рішень. Під час ескізного проектування застосовують дві спеціальних проектних мови, які доповнюють евристичні можливості одна одної, тобто можливості, пов’язані з творчим пошуком найкращого рішення проектної задачі. Це мова проектної графіки та мова так званого об’ємного проектування — макетування і моделювання. Ескізи виконуються на папері у чорно-білому зображенні або в кольорі. Для визначення варіанта (варіантів) ескізного художньо-конструкторського проекту необхідно мати наступну інформацію: а) короткий опис варіантів з обґрунтуванням кожного; б) перелік інформаційного та наукового матеріалів, які були використані; в) макети та моделі, які були виконані на етапі художньо-конструкторського ескізування; г) схеми ергономічних обґрунтувань; д) кольорові таблиці тощо. Кінцевий варіант художньо-конструкторської пропозиції повинен відповідати всьому комплексу вимог та умов проектного завдання. IV. Художньо-конструкторський проект Характерна особливість даного етапу — обсяг роботи, що виконує інженер-конструктор, значно більший, ніж у дизайнера — обраний варіант художньо-конструкторської пропозиції, у першу чергу, проробляється в технічному відношенні. На даному етапі художнього конструювання дизайнер повинен виконати креслення загального вигляду у відповідності з останнім, затвердженим варіантом, надати схему фарбування та рекомендації щодо використання оздоблювальних матеріалів. Процесе затвердження проекту вимагає ретельного аналізу всієї проектної документації. У склад художньо-конструкторського проекту входять наступні матеріали: 1. Пояснювальна записка, яка включає: інформацію про завдання, яке будо поставлено перед дизайнером; вимоги до художньо-конструкторської розробки; характеристика основних тенденцій формоутворення виробу; ретельний опис художньо-конструкторського проекту, його техніко-економічне таергономічне обґрунтування, аналіз перспективного економічного ефекту; порівняльні компонувальні схеми; вимоги щодо технології виготовлення об’єкта проектування; характеристика оздоблювальних матеріалів. 2. Виписка з протоколу про затвердження художньо-конструкторської пропозиції. 3. Креслення загального вигляду виробу та вузлів, перспективнее або аксонометричне зображення об’єкта проектування, малюнки. 4. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень макетів виробів і малюнків відповідно різним етапам розробки. 5. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень прототипів. 6. Еталон зовнішнього вигляду об’єкта технологічної діяльності або макет. V. Робоче проектування та авторський нагляд Після затвердження художньо-конструкторського проекту дизайнер обробляє креслення і принципи систематизації складних поверхонь виробу, складає супроводжувальну документацію, розробляє робочі креслення, за якими будуть виготовляти виріб. Дизайнер бере активну участь у процесі виготовлення дослідного зразка та його випробуванні. Якість дослідного зразка перевіряється в реальних умовах експлуатації з урахуванням вимог, які є основою проектування. VI. Експертиза Унаслідок проведеного комплексного врахування всіх вимог та узгодження окремих вимог між собою, дизайнер повинен внести в проект такі якості об’єкта, які зроблять його оптимальним для споживання. Для того, щоб уявити майбутній виріб або комплекс виробів, дизайнеру потрібно знати, як ці об’єкти будуть комплектуватися між собою. Тобто, у кожному конкретному проектному завданні повинно бути враховано не лише вимоги до конкретних об’єктів технологічної діяльності, але й вимоги, що ставляться до групи однотипних виробів. У процесі експертизи об’єкт оцінюється за різними аспектами в плані технологічного удосконалення, зручності користування, оптимальності ринкової вартості, оцінки користувача з точки зору доцільності та краси. Одночасно визначається, наскільки даний об’єкт проектування за своїми показниками є раціональним із точки зору інтересів розвитку сучасного господарства. Тема 5.1. Економічне обґрунтування проекту
Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального виробництва є основою суспільного відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв’язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності. Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз. Термін «аналіз» іншомовного походження (від гр. analysis) і означає «розділяти», «розчленовувати». Щодо економічного аналізу — це означає вичленовування окремих показників господарської діяльності із загальних складових для наступного їх вивчення. Аналіз економічних показників доповнюється в міру необхідності протилежним заходом — синтезом (гр. synthesis), який, з’єднуючи окремі показники в одне ціле, уможливлює вивчення зв’язків і залежностей між ними. Отже, аналіз і синтез у комплексі забезпечують наукове вивчення явищ і процесів у їхньому зв’язку та взаємодії. Слід підкреслити, що економічний аналіз провадиться на всіх рівнях управління економікою: на рівні держави, галузей та регіонів (макроекономіка), на рівні підприємств і організацій (мікроекономіка). На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні — конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства. Економічний аналіз діяльності підприємства має бути тісно пов’язаний із системним підходом, тобто з комплексним вивченням об’єкта управління з урахуванням усіх його аспектів: економічного, соціального, технічного, організаційного, екологічного та психологічного. За системного підходу кожний об’єкт управління розглядають як комплекс взаємозв’язаних елементів, котрим притаманні визначені загальні властивості і котрі об’єднані для досягнення певної мети. У спеціальній літературі рекомендується для визначення системи користуватися п’ятьма найважливішими принципами:
Ці особливості системного підходу до управління свідчать, що економічний аналіз не може забезпечити підготовки управлінських рішень стосовно всіх аспектів діяльності підприємства. Але він є надійним інструментом для вирішення проблем саме економічного аспекту, а також для економічного обґрунтування рішень з інших проблем управління. Метою економічного аналізу проекту є встановлення його національної привабливості, оцінка його економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів, які використовуються у проекті, і продукції проекту та визначення можливості сприяння проекту національному добробуту країни.  Рис. 1. Фактори впливу на економічну цінність проекту Визначення економічної цінності проекту засноване на:
Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок із ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:
Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції. Так, згідно з їм порядком не включаються у собівартість її, а відшкодовуються за рахунок прибутку або джерел витрати на підготовку і освоєння нової продукції серійного і масового виробництва. Разом з тим є витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом. До них належать оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року та ін. Класифікація витрат на виробництво. Слід відрізняти витрати загальні й на одиницю продукції. Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. ця сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні. Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці , відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням при калькулюванні та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, втрати від браку та ін. За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути обчислені на її одиницю прямо. Якщо виготовляється один різновид ,продукції, усі витрати — прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити на окремі різновиди продукції, бо вони пов'язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і експлуатація будов, споруд, машин тощо). Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, нормування і обліку. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах. Лише при істотних змінах обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої і організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання і експлуатацію будов і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, тому їх називають умовно-постійними.  Рис. 1. Класифікація витрат підприємства. Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. За здійснення експертної оцінки спочатку визначаються фактори, які можуть значно вплинути на успішність виконання проекту. До таких факторів відносять:
Головний інструментарій, що використовується за оцінки проектів, такий:
Якщо проект здійснюється на діючому підприємстві, то джерелами інформації для його оцінки є:
3. Формування ринкової ціни кінцевого результату проекту При розгляді проекту на рівні фірми головна увага звертається на комерційну ефективність проекту, яка визначається шляхом порівняння доходів і витрат. Вибір оптимального проекту здійснюється шляхом порівняння основних техніко — економічних показників кількох альтернативних рішень. Існують такі види інвестицій: o на придбання нового обладнання для розширення виробництва; o на заміну морально та фізично зношеного обладнання; o обов'язкові проекти; o інші витрати (купівля схеми, тканини, ниток, голки).     |
ибираючи якісні матеріали для своєї майбутньої картини, ви забезпечите собі приємні моменти творчості і прекрасний фінал роботи. Ваші картини, виконані якісними матеріалами, будуть гордістю вашої сім'ї з покоління в покоління. На деякі матеріали доведеться витратитися, але вони будуть служити вам довгі роки.Схожі:
| Починаючи від народження І до самої смерті, рушник супроводжував... Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як І у випадку з крижмом при народженні... |
Український рушник – символ праці і краси «Хата без рушників – родина без дітей», «Рушник на кілочку – хата у віночку», «Не лінуйся, дівчинко, вишивати – буде чим гостей шанувати».... |
| - Лише до небагатьох доля справедлива, лише деяким вдається розкрити свій талант і бути у відкритому доступі для читача як за життя,так... |
Урок української літератури на тему «А. С. Малишко солов’їне серце... «А. С. Малишко – солов’їне серце України. Його пісні, що стали народними.«Пісня про рушник» |
| Всі процеси в біосфері взаємозалежні. Людство лише незначна частина... Всебічне вивчення людини, її взаємовідносин із навколишнім світом призвели до розуміння, що здоров'я це не тільки відсутність хвороб,... |
«Я візьму той рушник, простелю наче долю» Мета : ознайомити учнів з одвічними людськими символами – українськими рушниками, розвивати художні естетичні смаки, виховувати працьовитість,... |
| В. Л. Белиловский Частина І. Світ без людей або «В ритмі дощу» В гори ходять або першій і останній раз, зрозумівши, що це не твоє, або все життя. Одного разу сходивши в гори, можна влюбитись в... |
Виховна година «Українські вечорниці» Українська світлиця, святково прибрана лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На стінах вишиті рушники, поріжки, салфетки. На столі... |
| Вишивка – невмирущий оберіг” В Україні з давніх-давен вишиті рушники прикрашали ікони та вікна, на рушник становили молодих і сповивали немовля. З давнини цьому... |
Діофант Історична довідка Діофант – видатний давньогрецький математик. Рік народження і дата смерті точно не встановлені. Вважають, що він жив в ІІІ ІІ ст... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua