|
Скачати 0.73 Mb.
|
Аналіз майбутнього виробу «РУШНИК» Рушни́к — прямокутний шмат лляного чи конопляного полотна. Рушник має на кінцях, а часто і на всьому полі різноманітні вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та звичаї наших предків, несуть інформацію про добро, достаток, здоров'я. Рушники є символом матеріальної культури слов’ян, важливою складовою обрядів та ритуалів. Вишивати рушники — давній український народний звичай. Вишиваний рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер'єри помешкань, вівтарі та ікони в церквах. І надалі він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів. На рушнику несли новонароджену дитину на хрещення, на ньому проводжали людину в останню дорогу. Хрещення На рушнику, вишитому світлими, веселими кольорами, без жодного чорного стібка, несли дитину до хрещення. Хресна мати готувала його заздалегідь, а загортаючи в нього немовля, примовляла «красну дорогу» новонародженому, щоби життєвий шлях був такий же світлий і добрий, як той рушник. Після хресної купелі дитину знову загортали в рушник, а поверх нього кожен з хресних батьків неодмінно клав «крижмо» — золоту або срібну монету з побажанням добробуту. Цього рушника та «крижма» не можна було нікому передаровувати. Вважали, що через «те» зломиться дорога життя. В першій половині XX століття рушник(за часів брутального атеїзму ), «крижмо» — замінено на чисте біле полотно, якого має бути непарна кількість метрів. З того полотна цій дитині шили сорочечки чи платтячка. Весілля Важлива функція рушника в обрядах сватання та вінчання. В деяких селах Галичини, Надсяння, Лемковини, Холмщини, крім рушників для сватів, дівчина повинна була вишити ще дванадцять. Дванадцять дружок несли їх перед нею через ціле село, якщо вона переходила жити до хати молодого, а скриню з приданим везли на возі. Якщо парубок ішов у прийми до тещі, то також відбувався урочистий похід через село, щоби всі бачили, яка то молода працьовита і «файна». Ось чому кожну дівчину привчали до вишивання змалку, і в орнаменти вона вкладала своє бачення краси, але при тому старалася зберегти деталі візерунка й мову знаків, які передавали з роду в рід. Орнаменти на весільних рушниках вишивали геометричними або рослинними мотивами, часто із зображенням голубів, які в народних обрядах були символом любові, чесності, щирості та вірності молодят. Саме їх щедро прикрашали. Коли дівчина виходила юною заміж і ще не надбала традиційних дванадцяти рушників, тоді допомагали їх вишивати всі жінки роду аби не було осуду, що дівчина лінива. Згаданий похід дружок дотепними ритуальними піснями та приказками супроводжували дружби, свашки та молодь. Найкращого рушника перші дружби стелили молодим під ноги під час вінчання в церкві, щоби їхнє подружнє життя було щасливе, а ще вірили — хто перший стане на рушника, той верховодитиме в сім'ї. Молодих, які після вінчання поверталися додому, на порозі хати зустрічали батьки з короваєм на вишиваному рушнику та добрими побажаннями. Коровай прикрашали голубками, колоссям, квітками. Рушник, на якому ставали до шлюбу, вивішували над образами або на видному місці в світлиці. Будівництво Зберігся звичай, будуючи хату, останню крокву на завершення даху заносити на рушниках(ці рушники дарують майстрам, на знак поваги), потім наймолодший з майстрів має поставити на вершину даху «вінок» — букет з гілок берези або дуба (не сухі гілки, а свіжі, бо може загинути рід), разом з квітами, пов'язані рушничком, якого для цієї мети вишивала майбутня господиня дому. У наш час у деяких районах Галичини його замінюють кольоровою стрічкою, якою пов'язують «віху». Хлібники Побутували також невеликі за розміром так звані «хлібники» (у лемків з польських Бескидів та лемків словацьких — «хлібовки»), в які загортали хліб. Їх оздоблювали по краях двома невеликими смужками орнаменту. Часом «хлібники» гарно вишивали й посередині, а їх краї завершували вузенькими смужками орнаменту. Дорога Рушник дарувала мати сину в дорогу на щастя в новому житті. Його берегли як пам'ять про рідний дім, родину. Гостинність Рушник завжди був символом гостинності — на ньому підносять дорогим гостям хліб-сіль. Смерть І сьогодні на рушниках труну з померлим спускають до могили. Аналіз майбутнього виробу «ВИШИВАНКА» Аналіз вишиванок в основному здійснюється за такими ознаками: У далекій давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних древніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився, але традиції їхнього використання не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні) рослинні зооморфні (тварини). Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всій слов'янській міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості й подвійні). Важко судити, який зміст вкладався в ці символи раніше. Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» та ін. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» та ін. Деякі з них несуть у собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом нев'янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі — символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя», зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок. У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаби; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля; з комах — муха, метелик, павук, летучі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідний, властивий даній вишивальниці, зображеннями, у яких відбиває її індивідуальне бачення візерунка. У подібних орнаментах виступають у різноманітних, часто вигадливих сплетеннях (однак зі збереженням традиційних вимог до композиції) заячі і вовчі зуби, воляче око, луска коропа, баранячі роги й ін. Техніка вишивання напівхрестиком Ще одна техніка вишивання - вишивка напівхрестиком. Техніка вишивання напівхрестиком виглядає таким чином. Виконуємо прямий прохід зліва направо (голка - до себе, два проколи), зворотний прохід не виконуємо, а відразу переходимо на іншу строчку. Йдемо справа наліво. Щоб зберегти той же нахил, робимо проколи не до себе, а від себе (це не дуже звично і зручно). Для зручності можна перевернути полотно "вверх ногами" і вишивати як завжди, тобто голкою до себе. Як правило техніка вишивання швом напівхрестиком використовується при тонкій основі або товстій вишивальній нитці, тому щоб закрити клітинку, необхідно узяти товщу нитку (шерсть, напівшерсть або акрил). Досвід показує, що вишивка напівхрестиком краще виглядає на крупних клітках. Сучасна техніка вишивання використовує напівхрестик і як самостійний шов для заповнення фону, для створення простору в картині, для позначення тіні предмету. Це значно збагачує вишивку, робить її легкою і живописною, а також значно економить час. Техніка вишивання швом напівхрестиком практично однакова по вигляду і змісту з гобеленовим швом, тому багато хто називає шов полухрестиком - гобеленовим. Техніка вишивання «Гобеленовий шов» До сьогоднішнього дня ми пропонували Вашій увазі схеми для техніки вишивки рахунковий хрест. Однак багато хто з них підходять і для гобеленової техніки виконання. Гобеленова (або килимова) вишивка широко використовується при вишиванні не тільки килимів, але і для подушок, а так само картин. Гобеленовий шов так само, як і хрест, відноситься до сімейства рахункових швів. Гобеленова вишивка виконується переважно вовняними нитками, але можна так само це робити нитками муліне, однак для цього доведеться взяти більшу кількість ниток, ніж при вишиванні хрестиком. Існує кілька способів вишивання. Горизонтальні ряди стібків (рис. 1) Виведіть голку на лицьову сторону тканини в т. 1, введіть її в т.2, впоперек одного перетину ниток канви, знову виведіть голку на лицьову сторону в т.з і введіть її у т.4. Повторюйте до кінця ряду. Виконуйте наступний ряд у зворотному напрямку: якщо важко повернути вишивку, працюйте, як показано на малюнку, виводячи голку на лицьову сторону в т.1 і вводячи її в т.2. Або, якщо можливо, поверніть роботу і вишивайте наступний ряд справа наліво, як і перший. На виворітній стороні тканини виходять довгі похилі стібки. Вертикальні ряди (рис. 2) Виведіть голку на лицьову сторону в т. 1, введіть її в тканину в т. 2, знову виведіть па особа у т. 3 та введіть у т. 4. Повторюйте до кінця ряду. Виконайте наступний ряд у зворотному напрямку. Шиття по підкладеній нитці (рис. 3) Гобеленові стібки виконуються поверх підкладеної "рейки". При цьому шов виходить злегка піднесеним, а закінчена робота - особливо щільної. В якості основи рекомендується використовувати подвійну канву або тканину подвійного плетіння. Виведіть голку на лицьову сторону на лівому краю, між подвійною ниткою канви, і зробіть довгий стібок до протилежного краю шва, вставляючи голку між подвійними нитками канви так, що б довгий нижній стібок лягав вздовж подвійної нитки. Потім виконан няйте ряд гобеленових стібків справа наліво так само, як для горизонтального ряду. Робіть кожен ряд тим же способом. Коли виконуються довгі ряди цим швом, "підкладну" нитка слід класти у вигляді серії довгих стібків, розділених одним осередком тканини. Техніка вишивки хрестиком Вишивка хрестиком - це спосіб вишивання малюнка на канві за допомогою голки і кольорових ниток муліне, використовується техніка в повний хрест або гобеленовий напівхрест. Для виконання однобічного шва "хрест" існує два способи. Перший спосіб - хрестики шиються зліва направо, спочатку виконується ряд косих стібків з нахилом вправо. При цьому на зворотній стороні утворюється ряд вертикальних стібків. Зворотним ходом робочої нитки шиються перехрещуючи стібки в напрямі справа наліво. В деяких випадках форма заповнюваною вишивкою поверхні не дозволяє укладати всі лицьові стібки в одному напрямі. Розглянемо такий випадок на прикладі. Перший ряд запропонованої форми заповнюємо стібками. Виконуючи останній стібок нижнього ряду переходимо у верхній ряд і заповнюємо дві праві клітинки вишивки. При цьому стібки виходять поверненими в протилежну сторону. Для того, щоб виконуючи перехрещуючі стібки, не порушувати загальний ритм, проводимо голку з робочою ниткою під вишитими стібками. Так само заповнюємо другу клітинку, а потім закінчуємо ряд "правильними" стібками. Зворотним ходом заповнюємо три крайні ліві клітинки хрестиками і, при виконанні останнього з них переходимо в наступний ряд. Так само, виконуючи останній хрестик, переходимо з третього ряду в четвертий. Хрестики в наступних рядах виконуємо так само, як і в попередніх. Вишивши хрестик в п'ятому ряду, зворотним ходом заповнюємо такими ж пересічними стібками весь фрагмент. При вишиванні орнаментів на різних виробах можуть зустрічатися фрагменти малюнка, в яких хрестики стоять окремо один від одного. У таких випадках кожну клітинку послідовно заповнюємо одиночними косими стібками, рухаючись по контуру малюнка. У тих місцях, де малюнок міняє напрям, в одних випадках крайню клітинку відразу заповнюємо хрестиком. У інших випадках її не заповнюємо зовсім, а проводимо робочу нитку на зворотній стороні до наступної клітинки. Потім зворотним ходом робочої нитки вишиваємо пересічні стібки, кожного разу, уважно стежачи за тим, щоб правильно прокласти нитку. У одних клітинках нитку прокладаємо поверх першого стібка, у інших - проводимо її під першим стібком. Є інший спосіб вишивання швом "хрест". Вишивку виконуємо справа наліво, виконуючи хрестики в один прийом. Роблячи перший косий стібок, робочу нитку проводимо по зворотній стороні горизонтально з кута в кут заповнюваної клітинки. Виконуючи пересічний косий стібок, направляємо нитку по зворотній стороні в протилежний кут наступної клітинки, паралельно першому зворотньому стібку. Таким чином, на зворотній стороні вишивки виходять паралельні ряди стібків. Цим способом вишиваються, як правило, невеликі смугові орнаменти, нитками одного кольору, з невеликими просвітами між хрестиками. Такими орнаментами прикрашають серветки, рушники доріжки. Як доповнення до таких орнаментів личать такі види вишивок як мережки, шов напівхрест (розпис), декоративні рахункові шви - строчка, стебельчатий, кіска і ін. |
Починаючи від народження І до самої смерті, рушник супроводжував... Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як І у випадку з крижмом при народженні... |
Український рушник – символ праці і краси «Хата без рушників – родина без дітей», «Рушник на кілочку – хата у віночку», «Не лінуйся, дівчинко, вишивати – буде чим гостей шанувати».... |
- Лише до небагатьох доля справедлива, лише деяким вдається розкрити свій талант і бути у відкритому доступі для читача як за життя,так... |
Урок української літератури на тему «А. С. Малишко солов’їне серце... «А. С. Малишко – солов’їне серце України. Його пісні, що стали народними.«Пісня про рушник» |
Всі процеси в біосфері взаємозалежні. Людство лише незначна частина... Всебічне вивчення людини, її взаємовідносин із навколишнім світом призвели до розуміння, що здоров'я це не тільки відсутність хвороб,... |
«Я візьму той рушник, простелю наче долю» Мета : ознайомити учнів з одвічними людськими символами – українськими рушниками, розвивати художні естетичні смаки, виховувати працьовитість,... |
В. Л. Белиловский Частина І. Світ без людей або «В ритмі дощу» В гори ходять або першій і останній раз, зрозумівши, що це не твоє, або все життя. Одного разу сходивши в гори, можна влюбитись в... |
Виховна година «Українські вечорниці» Українська світлиця, святково прибрана лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На стінах вишиті рушники, поріжки, салфетки. На столі... |
Вишивка – невмирущий оберіг” В Україні з давніх-давен вишиті рушники прикрашали ікони та вікна, на рушник становили молодих і сповивали немовля. З давнини цьому... |
Діофант Історична довідка Діофант – видатний давньогрецький математик. Рік народження і дата смерті точно не встановлені. Вважають, що він жив в ІІІ ІІ ст... |