«Я візьму той рушник, простелю наче долю»


Скачати 113.7 Kb.
Назва «Я візьму той рушник, простелю наче долю»
Дата 22.12.2013
Розмір 113.7 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Музика > Документи
Коропська ЗОШ I – III ст. ім. Т. Г. Шевченка

Виховна година на тему :

«Я візьму той рушник, простелю наче долю»

Класний керівник 9 – А класу : Свердлова С. В.

2012

Мета : ознайомити учнів з одвічними людськими символами – українськими рушниками, розвивати художні естетичні смаки, виховувати працьовитість, охайність, повагу до традицій рідного народу.

Обладнання : виткані та вишиті рушники на стінах, на партах, прикріплені на дошці. Стіл застелений вишитою скатертиною, коровай на вишитому рушнику, по центру - ікона Божої Матері, покрита рушником, над дошкою портрет Т. Г. Шевченка, презентація до виховної години.

Ведучий і ведуча з хлібом і сіллю на рушнику зустрічають шановних гостей, промовляючи слова:

Щиро друзів вітаємо!

Щастя й добра бажаємо.

Радість людську даруємо,

Хату свою пропонуємо.

( Група учнів співає пісню ).



Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито буду жать,

Хорошії гості зустрічать.

Демонстрація слайду 1.

Ведучий.( на фоні музики ) У нас сьогодні наче вечорниці:

Милують око диво – рушники,

Дівочий спів лунає у світлиці,

Як добре, що є звичаї такі.

Добре збиратися разом, співати, гуляти,

Про Україну – неньку розмовляти,

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Культуру та історію - ми завжди раді.

Ведуча.А як же не згадать про пісню:

Сумну й веселу, радісну й тужну.

Вона то у блакить зрина небесну,

То серце крає від жалю.

Скільки багатства в нашого народу!

В криниці мудрості не висиха вода,

Свято шанують закони роду,

Душі народної скарбниця не згаса.

( Звучить пісня про Батьківщину ).

Учитель. Шановні гості, батьки, діти! Сьогодні ми познайомимось з українським рушником – одвічним людським символом, з традиціями рідного народу, пов’язаними з рушником.

Слайд 2 «Я візьму той рушник, простелю наче долю».

Учитель. Подивіться, які красиві рушники. Виткані, вишиті із зображенням геометричних фігур, квітів, дерев. Рушник – символ щасливого життя. Його можна порівняти з піснею витканою, або вишитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не обходяться ніякі свята, події. Якою гарною стала наша класна кімната прикрашена рушниками. В давнину не було жодної хати на Україні, яка б не прикрашалась рушниками.

Слайд 3 «Орнаменти на рушнику».

( Сценка. Мама і донька прикрашають хату ).

Мама. Донечко, хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник – обличчя оселі. Він характеризує жіночу працьовитість, майстерність, охайність.

В народній пісні говориться:

Тримай хаточку, як у віночку,

І рушничок на кілочку.

Тримай відерця всі чистенькі

І водиці повненькі.

Донечко! Хліб потрібно накривати рушником ( накриває ). Ось ми з тобою причепурили нашу хатину, повісили нові рушники над вікном, над картиною і обов’язково повісили рушник над дверима, щоб до нашої хати не заходили домовики. Вони ніколи не чіпають, але до хати їх пускати не можна, бо за повір’ям, принесуть лихо.

На кінцях рушника є обереги і вони оберігають нашу хату.

Донечка.Вишиваним рушничком

Стіни прикрасили.

Подивись, як у нас гарно,

Матусенько мила.

Мамочко! А в охайній хаті і пісня лине красиво. ( Група учнів виконує пісню «Добрий вечір»).

Добрий вечір тобі,

Пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, рік Новий народився.

Застеляйте столи. Та все рушниками.

Радуйся. Ой радуйся, земле,

Рік Новий народився.

Ведуча. До нас сьогодні на свято завітала оповідачка - жінка, яка знайома з багатьма традиціями, які пов’язані з рушником. Це …

( Виходить оповідачка і звертається до присутніх ).

Оповідачка.

День добрий, любі друзі.

Я рада вас в цей день вітати

На світлому і радісному святі,

Що запросили і мене до хати.

Ведучий ( з рушником і хлібом звертається до оповідачки).

Гостей годиться хлібом – сіллю зустрічати,

Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Оповідачка. Дорогі друзі! Життя підпорядковано неписаним, незримим правилам, яких слід дотримуватись. І цих правил дотримувалися наші бабусі – старожили роду. Ось що повідала і моя бабуся.

( Бере рушник «Дерево життя»).

Жінки і дівчата в Україні дуже любили вишивати рушники. Вишиті рушники вважалися священними, їм поклонялися наші предки. Рушники берегли. Їх передавали як оберіг із роду в рід. Оберіг – це захист від чогось небезпечного, небажаного. Моя бабуся, дивлячись на рушник, могла читати візерунки, як книгу.

Слайд 7 «Древо життя – улюблений мотив східнослов’янської вишивки».

Вже давно не має моєї бабусі, а її наука кличе і мене, і моїх дітей у майбутнє і минуле водночас. Ось і я хочу познайомити вас з диво – рушником – це «Дерево життя». Це родинний рушник, придивіться, який він барвистий. По вертикалі візерунок ділиться на три зони: верх – небо, стовбур – земля, низ – корінь, потойбічний світ, а по горизонталі – зіставляється з чотирма сторонами світу: схід, захід, північ, південь. 3 і 4 дають у сумі 7 ( сім днів у житті, сім нот, сім кольорів у спектрі ). Три помножене на 4 дорівнює 12 ( це місяці, години, сузіря ).Такий рушник – символ радості, довголіття. Бачите, скільки тут гілочок та квіточок. Можуть бути і пташки. Це все в уяві вишивальниці: її рід, діти, онуки. Давайте згадаємо назви інших рушників. Допоможіть мені!

Слайд 8 «Різноманітність рушників за використанням».

Учениця. Перший витканий рушник, розповідала мені бабуся ( показує ), призначався для гостей. Він висів на видному місці. Господиня в знак поваги до гостя давала йому рушник на плече чи руку, брала кухлик із водою і люб’язно пропонувала свої послуги. Він називався утирачем.

При зведенні житла рушниками застеляли підвалини. Рушниками піднімали сволоки і потім рушники дарували майстрам. Коли вже стіни були зведені, вгорі в кутку вішали ікону, а на ній рушник. Старі бабусі кажуть:

Лиш памятати слід:

Якщо ікони не покривати

Рушником квітчастим,

То не можна нам до неї

Молитву казати.

Такий рушник називався покутним або божником.

Учень. У книзі «Українське народознавство» я прочитав, що на Юрія, 6 травня, господарі йшли в поле з хлібом – сіллю на рушнику. Так робили і в перший день оранки, сівби і жнив.

Ведуча. Друзі, а чи знаєте ви народні прислів’я про рушники ? (виступи учнів ).

Рушник на кілочку – хата у віночку.

Хата без рушників – родина без дітей.

Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати та ін.

Оповідачка. Сьогодні я принесла ще декілька рушників. Ось цей для посуду, столу, лави називається стирач або стирок. Ось цим накривали діжку з тістом, з ним ходили доїти корову. Рушники, відповідно до призначення, виготовляли з різних ниток. Утирачі й стирники ткали з цупких ниток. Покутники, подарункові – з тонкого полотна. Жінки ткали рушники в жіночі дні: середу, п’ятницю або суботу. На вишитий рушник повитуха приймала немовля.

Перше дихання немовляти

На сніжно – білім полотні

Блакитним шовком вишиває мати,

Мов першу стежку у житті.

Учень. А я, гостюючи у родичів в селі, дізнався, що є рушники, які називаються кілкові. Вони висять на кілочку. Ними прикрашають картини, дзеркало, рамочки з фотокартками.

Рушники біля вікон і дверей були оберегами. Крім візерунків тут були вишиті й слова – обереги.

Слайд 9 Рушник «Берегиня».

Є рушники – росяночки для дівчаток – школярочок, а для хлопчиків матусі вишивали рушнички, які називали грайликами.

Ведучий. Рушником скріплювали купівлю – продаж домашніх тварин, щоб велись у господарстві. ( Сценка ).

Учитель. На Україні за своїм звичаєм виряджають хлопців в далеку дорогу, до армії.

( Сценка. Мама з двома доньками проводжають сина до армії ).

1 – а сестра. Братику! Візьми цю хустинку, пам’ятай мене. ( Привязує хустинку до рукава ).

2 – а сестра ( перев’язує стрічкою брата ). Пов’яжу тобі стрічку, побажаю щастя.

Мама. Виряджаючи свого сина до армії за давнім звичаєм українського народу як оборонцеві рідної Батьківщини, даю тобі:

грудочку землі - як символ рідного дому,

хліб – як символ благополуччя,

рушник – як побажання щасливої дороги.

( Все складає в рюкзак ).

Синочку, пильно охороняй кордони рідної молодої України.

Син. Спіть спокійно, мамо! Працюйте і відпочивайте спокійно. Я буду справжнім захисником Вітчизни.

( Мама одягає рюкзак синові на плечі і зі своїми доньками проводить сина за двері).

Виконується «Пісня про рушник».

Оповідачка. Рушник з давніх – давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше – обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її дочок.

Учитель. Уміють гарно вишивати і дівчата нашого класу. Погляньте на їх гарні вироби.

Ведуча. А ось погляньте, що я принесла. Моя бабуся дівоцтво згадувала. Уявляєте: їй тільки 10 років сповнилося, а мати для неї посаг почала готувати – хустки, намисто, барвисті тканини, а на рушники сама полотна наткала.

Ведучий. А чи знаєте ви, скільки потрібно рушників вишити, «щоб до весілля встигнути і до заміжжя приготувати»?

Ведуча. Я чула таку пісню.

У коморі сволок –

На ньому рушників сорок.

Біжіте, принесіте,

Боярів прикрасіте!

Дівчата. Сорок? Та невже? І всі вишиті?

Оповідачка. Та ні, не бійтеся. Були вишиті й невишиті. Одні, як ми казали, були для роботи, а другі для урочистостей.

( Сценка за участю чотирьох учениць ).

1 – а учениця. Дівчата, а хто сьогодні «Дві москвички» І. Нечуя – Левицького продовжує читати?

2 – а учениця. Моя черга.

Спродала Ганна зайве в скрині, нічого їй не було так жалко, як тих рушників. Повиймала зі скрині, розіслала по всьому столі, розвішала на образах, на стінах, щоб хоч надивитися, й рушники все гарні, біло – убіло убілені, повишивані орлами та червоним хмелем. Одійшла Ганна, підперла голову, оглядаючи рушники, згадала своє дівоцтво:

  • Рушнички ви мої повишивані, чи я вас не білила, що обдарила вами свою долю й недолю, своє щастя й безталання? Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленому лузі під червоною калиною, вимочувала як соловейко став щебетати. Давала я вас милому, а, знать моя недоля тоді між старостами стала!

Рушнички ви мої, шовком перелатані? З вами я ждала свого милого – чорнобривого; розстеляла вас при повному місяці, щоб мій милий був гарний, мов місяць на небі, щоб життя моє було ясне, як ясні зорі. Не продам я вас зроду – віку! Тільки мені радості, що гляну на вас та згадаю своє дівоцтво, своє женихання, своє залицяння, не продам вас, не продам!

3 – а учениця. Скільки печалі в цих словах! І мені б було важко продавати. Адже стільки сидиш, пики щось невеличке вишиєш, а то – рушник! Мені бабуся казала: «Виший собі рушник, щоб на весіллі було що під коровай покласти. Старостів та наречених тепер не перев’язують, то хоч собі виший»

4 – а учениця. А мені моя мама свій весільний рушник показувала, він їй дістався ще від бабусі. Які на ньому гарні узори, справжня краса.

Слайд 4 «Весільний рушник».

Учитель. А цікаво дізнатися про весільний обряд, пов’язаний з рушником?

Цікаво ?! То ж послухайте! Довгими зимовими вечорами особливо любовно вишивала дівчина сватальні, або плечові рушники, які сватам треба буде подавати. Ось вони з тонкого полотна. Давайте подивимося один з епізодів весільного обряду.

( Під українську народну музику виконується танок. Виходить весільна процесія – хлопці й дівчата попарно піднімають над нареченими рушники, ті проходять під ними. Назустріч молодим виходить батько і мати з хлібом – сіллю на рушнику ).

Молоді ( звертаються до батьків ).

Дозвольте, батьку, дозвольте, мати,

На рушник вишиваний перед вами стати.

На рушник вишиваний перед вами стати

Та благословення вашого дістати.

Благословіть, мамо, благословіть, тату,

На щасливу долю, на життя багате!

Батьки. Бог благословляє і ми благословляємо,

Жити аж до віку в парі ми бажаємо,

Хай буде – як квіти, життя барвінкове,

Веселе, як ружі на цім рушникові.

( Батьки під мелодію беруть за кінці рушника і виводять дітей – молодят ).

Ведуча. А я чула, що під такий рушник ще й монети підкладають срібні, щоб пара заможно жила.

Ведучий. Мені казали, що є рушники – їх називають тематичними, на яких вишиті сценки із народного життя. Я бачив у тітки в селі такий рушник, на якому з одного кінця вишитий напис «Несе Галя воду, коромисло гнеться», а на другому кінці «А за нею Йванко, як барвінок в’ється».

Учитель. З давніх – давен рушники на Чернігівщині, зазвичай, вишивали червоними та чорними нитками.Це національний звичай та й поєднання гарне. Старі люди кажуть, що то ще від древлянських племен ті кольори – горе і радість означають. А також були рушники вишиті блакитними, синіми та білими нитками.

Слайд 5 «Зразки рушників з різними орнаментами, мереживами».

Оповідачка. Ось подивіться, типовий орнамент чернігівського рушника- це казкові квіти у вигляді вазончика – дерева життя, серед яких можна розпізнати щедру рослинність України, оспівану в піснях. А сила рушника у його візерунках.

Ведуча. Я бачу якісь вишиті кривульки.

Оповідачка. То є знак Води. А де вода – там життя.

Ведучий. А ось ламана лінія – безкінечник.

Оповідачка. Вона розповідає про те, що життя продовжується, бо воно вічне. А чотирикутники – то символ Сонця. Щоправда, квадратики можуть означати й поле, а «кривульки» - насіння. Дівчата, коли ви вишиваєте, ваші думки повинні бути чистими, добрими й радісними.

Ведуча. Я бачила рушники, на яких вишита калина. А калина – символ дівочої вроди. Буває біля калини вишите листя дуба. Мені мама казала, що це поєднання краси і сили.

Слайд 6 «Птахи, які окрім квітів, зілля, дерев найчастіше зображуються на рушниках».

Ведучий. У нашому краї на рушниках зображуються різноманітні геометричні та рослинні візерунки. Красиво вплітаються в малюнок коричневий, жовтий та зелений кольори. А що символізують кольори на рушниках?

Оповідачка. Червона смуга – нехай подорожньому світить сонечко. Зелена барва – зустріч із добрими людьми, добрі покупки. Коричнева – щаслива дорога з чистим небом і ясним сонцем. Синя, жовта – символ здоров’я, удачі. Чорна і червона – це журба і любов, як у тій пісні.

Слайд 10 «Рушники, які хотів бачити на своєму весіллі Т. Г. Шевченко».

Учениця. Вишиваю рушничка різними нитками.

Там калина молода й ружі з солов’ями.

І барвінку синій цвіт, кущ рясного глоду.

Український рушничок – символ мого роду.

Демонстрація слайду 11 ( з музичним супроводом ).

Учень. Край, де ми народились, де ростем – живемо,

Батьківщиною ніжно і з любов’ю звемо.

Рідний край ти – Вкраїна наша.

Різні в світі землі є, але ти – найкраща!

( Пісня «У нас на Україні »).

Ведучий. Так, рушники, виявляється, як ніщо інше, йшли з людиною все життя – від колиски до могили. Тому – то з такою любов’ю їх і вишивали.

Ведуча. Мені дуже подобається вірш Ірини Михайлівської «Рушник»:

Дивлюся мовчки на рушник, що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик, зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли, запахла рута – м’ята,

Десь тихо бджоли загули, всміхнулась рідна мати.

І біль із серця раптом зник, так тепло – тепло стало…

Цілую мовчки той рушник, що мама вишивала…

( Демонстрація слайду 12 з музичним супроводом ).

Учитель. А на прощання хочеться сказати:

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату,

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям – з чистої роси,

Щоб легше їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Шануйте, друзі, рушники!

Пісня «Вишиванка».


Схожі:

Український рушник – символ праці і краси
«Хата без рушників – родина без дітей», «Рушник на кілочку – хата у віночку», «Не лінуйся, дівчинко, вишивати – буде чим гостей шанувати»....
«Я вибрала долю собі сама…» (Життєвими шляхами Ліни Костенко) Звучить вірш «Доля» В. 1
Вкрай малослівна щодо себе самої, Ліна Костенко залишає нам право побачити у віршах відблиск свого життя, високих почуттів, тяжкої...
Тема: «Голодомор. Де той рік, де той місяць, де той проклятий день»
Мета: навчити сприймати різні життєві ситуації; розвивати цікавість до минулого свого народу; виховувати правильне ставлення до історії...
Двоє гравців по черзі кладуть п'ятикопійчані монети на круглий
Той, кому нікуди покласти монету, програє. Хто за умови дотримання правил гри виграє — той, хто ходить першим, чи той, хто ходить...
Дидактична гра як засіб формування комунікативних умінь і навичок...
На завжди старша за свій середній вік, вища за свою щоденну поведінку, вона у грі наче на голову вища за саму себе. Гра в конденсованому...
Починаючи від народження І до самої смерті, рушник супроводжував...
Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як І у випадку з крижмом при народженні...
Починаючи від народження І до самої смерті, рушник супроводжував...
Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як І у випадку з крижмом при народженні...
Урок української літератури на тему «А. С. Малишко солов’їне серце...
«А. С. Малишко – солов’їне серце України. Його пісні, що стали народними.«Пісня про рушник»
Урок засвоєння нових знань. ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, ілюстративний...
Учителька вводить учнів в художній світ поезії А. Міцкевича, звертає увагу на риси романтизму в поезіях, розвиває образне та критичне...
Росте в полі дерево Тонке і Високеє
Бо що ти маєш, чого не отримав би і що є твоє життя, як не та трава і всяка слава людини наче цвіт трав’яний
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка