|
|
Скачати 2.77 Mb.
|
|
Застава Сутність застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді у випадках, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 183 КПК України. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить державному, комунальному суб’єкту господарювання. Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен в достатній мірі гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України. У випадку невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в доход держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії даного запобіжного заходу. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. 1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування застави Див. додаток № 26. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. 4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування застави, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування застави та негайне її виконання. 6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді застави. 7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді застави. 8 Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу Див. додаток № 23. 9. Письмове роз’яснення підозрюваному обов’язків і наслідків їх невиконання, а заставодавцю – у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків. 10. Здійснення контролю за виконанням застави. Тримання під вартою Сутність тримання під вартою полягає в обмеженні свободи підозрюваного і поміщенні його у місця попереднього ув’язнення, які визначені законом. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок звільнення особи з-під варти передбачений ст. 202 КПК України. Строк тримання під вартою може бути продовжено в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. 1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про тримання під вартою Див. додаток № 27. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. 4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування тримання під вартою, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування тримання під вартою та негайне її виконання. 6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту. 7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту Див. додаток № 25. Продовження тримання під вартою 1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою Див. додаток № 28. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. 4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження строку тримання під вартою, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 5. Отримання ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою та негайне її виконання. 6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про продовження строків тримання під вартою. 7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення копії ухвали про продовження строків тримання під вартою. Затримання особи без ухвали слідчого судді Затримання особи без ухвали слідчого судді є тимчасовим запобіжним заходом. Його сутність полягає у поміщенні затриманої особи до ізолятора тимчасового тримання. Цей тимчасовий запобіжний захід застосовується лише у тому разі, коли особа підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі. Підстави для затримання особи за підозрою у вчиненні злочину передбачені ч. 1 ст. 208 КПК України. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання. Затримана без ухвали слідчого судді особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути: 1) звільнена або 2) доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Уповноважена службова особа зобов’язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством. Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування. Повідомлення інших осіб про затримання здійснюється відповідно до вимог ст. 213 КПК України. Перелік обов’язків осіб, відповідальних за перебування затриманих, передбачений ст. 212 КПК України. 1. Фактичне обмеження свободи особи, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. 2. Негайне повідомлення затриманому зрозумілою для нього мовою про підстави затримання; злочин, у вчиненні якого він підозрюється; роз’яснення права мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, вимагати перевірки обґрунтованості затримання та роз’яснення інших процесуальних прав, передбачених КПК України. 3. Обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України. 4. Надання можливості затриманій особі негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб (за вибором). 5. Негайне повідомлення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, про затримання особи. 6. Негайне повідомлення батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, органу опіки та піклування про затримання неповнолітньої особи. 7. Негайне повідомлення розвідувального органу України про затримання його співробітника при виконанні ним службових обов'язків, у випадку затримання саме такого співробітника. 8. Повідомлення за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування про затримання. 9. Доставлення затриманої особи до найближчого органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством. 10. Складання протоколу про затримання особи в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 208 КПК України Див. додаток № 29. 11. Негайне вручення копії протоколу затриманому під розпис. 12. Надіслання копії протоколу затримання прокуророві. 13. Перевірка службовою особою, відповідальною за перебування затриманих, дотримання вимог ст. 213 КПК України, а в разі неповідомлення про затримання – виконання передбачених вищезазначеною статтею КПК України дій самостійно. 14. Негайне повідомлення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, про неприбуття в установлений законодавством строк призначеного захисника. Затримання особи на підстави ухвали слідчого судді Вказаний вид затримання необхідно відрізняти від викладеного вище. Затримання підозрюваного, обвинуваченого за ухвалою слідчого судді здійснюється з метою його їх приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Мова про осіб, які не перебувають у місцях тримання затриманих. 1. Складання уповноваженою службовою особою відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 188 КПК України клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу Див. додаток № 30. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду за місцем перебування затриманого. 4. Отримання уповноваженою службовою особою ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу. 5. Оголошення та негайне вручення копії ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу затриманій особі. 6. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення копії ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу затриманій особі. 7. Негайне повідомлення уповноваженою службовою особою, яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, слідчого, зазначеного в ухвалі. 8. Доставлення уповноваженою службовою особою затриманого до слідчого, відомості про якого вказані в ухвалі слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу. 9. Негайне звільнення уповноваженою службовою особою затриманого, якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з’ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання. Алгоритм дій працівників ОВС при підготовці та проведенні слідчих (розшукових) дій (розділ 3, глава 20) Згідно з ч. 3 ст. 223 КПК працівник ОВС зобов’язаний забезпечити присутність під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. У зв’язку з цим, керуючись ст. 111 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Право на звернення громадян до органів державної влади та посадових осіб є невід’ємним правовим інститутом, який гарантує захист прав та законних інтересів особи. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кримінальний процесуальний закон не містить визначення поняття «клопотання». Оскільки, клопотання є однією із форм звернення громадян до органів державної влади з метою задоволення законних прав, свобод та інтересів, то логічно здійснити пошук визначення цього поняття до інших нормативно-правових актів. Згідно із ст. 1 Законом України „Про звернення громадян”, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Крім цього особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Згідно із ст. 3 цього ж Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. На підставі вище викладеного можна дати визначення поняття клопотання в кримінальному процесі наступним чином, як усне або письмове звернення суб’єкта кримінального процесу до уповноваженого органу чи посадової особи що здійснює кримінально-процесуальну діяльність з метою виконання певних процесуальних дій чи прийняття процесуальних рішень щодо забезпечення законних прав, свобод та інтересів громадян або повного, об’єктивного, всебічного дослідження обставин кримінальної справи. Клопотання можна класифікувати за різними підставами: За формою: усні (заносяться до протоколу процесуальної дії); письмові (додаються до матеріалів кримінальної справи). За строками подання: обмежені строками подання; необмежені строками подання. За строками розгляду: ті, що потребують негайного вирішення; ті, що вирішуються протягом трьох діб. За стадіями кримінального процесу: ті, що заявляються на досудових стадіях; ті що заявляються на судових стадіях. Ознаки клопотання: 1) мета клопотання - повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи, встановлення обставин, які мають значення для справи, за допомогою яких суб'єкт кримінального процесу може здійснити або задовольнити своє право чи законний інтерес, а також забезпечення реалізації прав і законних інтересів суб'єктів кримінального судочинства; 2) зміст клопотання - офіційне прохання про провадження певних процесуальних дій чи прийняття процесуальних рішень або відмову від цього Гриненко О.В. зазначає, що офіційний характер клопотання означає, що клопотання може бути заявлено: а) лише в рамках кримінальної справи; б) особою, яка наділена відповідним правом; в) особі, яка правомочна вирішувати клопотання; г) відносно питань, які відносяться до суті справи; д) у встановленій законом формі. 3) форма клопотання - усне чи письмове прохання суб'єктів кримінального процесу до офіційного адресата (дізнавач, слідчий, прокурор, суд); на жаль, закон не містить вимогу про обов'язкову усну чи письмову форму клопотання; 4) суб'єкт клопотання - в чинному КПК України такими суб'єктами визначені: підозрюваний, обвинувачений, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники, однак на нашу думку - це дуже вузьке коло осіб, які мають право на клопотання, визначене у законі. Тому, було б доцільним, надати таке право усім суб'єктам кримінального процесу з метою захисту їх прав та законних інтересів; 5) суб'єкт розгляду та вирішення клопотань - в КПК України ними є особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор та суд. Особою чи органом, яка має відповідні повноваження на розгляд та вирішення клопотання є та особа чи орган, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа на момент розгляду. Також кримінально-процесуальний закон не визначає змісту клопотання у разі подачі його в письмовій формі. Клопотання повинно складатись із трьох частин (вступної, описової, прохальної) та містити наступні реквізити: Вступна частина:
Описова частина:
Прохальна частина:
Клопотання повинно бути розглянуто протягом 3 діб з моменту його подання. При задоволенні чи не задоволенні (повному чи частковому) клопотання складається постанова, яка повинна відповідати вимогам ч.ч.3,5,6 ст.110 КПК України. Підставами для задоволення клопотання є об’єктивна необхідність проведення процесуальних дій для встановлення обставин, що становлять предмет доказування у кримінальній справі або можливість реалізації суб’єктом подання клопотання своїх законних прав та інтересів. У разі повного задоволення клопотання, посадова особа, до якої звертались із клопотанням приступає до виконання процесуальних дій з метою задоволення цього клопотання, після чого ініціатору надсилається повідомлення про задоволення клопотання згідно вимог ст.111 КПК України. У разі часткової або повної відмови в задоволенні клопотання, ініціатору надсилається протягом 3-х діб копія постанови про часткову або повну відмову в задоволенні клопотання. |
|
ОРГАНАМИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ Кримінальному процесі України, які обумовлені вступом в дію у листопаді 2012 року нового Кримінального процесуального Кодексу України.... |
§ Поняття, завдання та види досудового розслідування По порушеним, у зв'язку із вчиненням злочинів, кримінальним справам з метою швидкого і повного їх розкриття, викриття винних осіб... |
|
План-конспект лекції Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС |
План-конспект лекції Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття з рядовим та молодшим начальницьким Тема: Психологічні аспекти дій при ліквідації надзвичайних ситуацій. Характеристика екстремальних ситуацій. Алгоритм безпомилкових... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з працівниками... Тема Психологічні аспекти дій по ліквідації надзвичайних ситуацій. Характеристика екстремальних ситуацій. Алгоритм без помилкових... |
|
Полтавський національний педагогічний УНІВЕРСИТЕТ імені В. Г. КОРОЛЕНКА... Мета роботи: ознайомлення з нормативними документами по розслідуванню нещасних випадків, набуття вмінь проведення розслідування нещасних... |
Закон України №3206 від 07. 04. 2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції» Алгоритм та керівні документи щодо дій при прибутті до підрозділів осіб для здійснення перевірок та інших контрольних заходів |
|
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ТАКТИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ Слідча тактика, як розділ криміналістики, вивчає основні напрямки і способи найбільш ефективного виявлення, переробки і використання... |
Додаток ЗМІНИ У ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ СЛУЖБОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ «Про державну службу» та на виконання завдань Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на... |