|
|
Скачати 0.72 Mb.
|
|
ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ В С Т У П Навчальний посібник «Прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудового розслідування» підготовлено у зв’язку із суттєвими змінами у характері здійснення прокурорського нагляду у Кримінальному процесі України, які обумовлені вступом в дію у листопаді 2012 року нового Кримінального процесуального Кодексу України. У посібнику основну увагу зосереджено на питаннях, що обумовлюють сутність та основні напрямки прокурорського нагляду на стадії досудового розслідування. За діючим КПК України досудове провадження по кримінальних правопорушеннях складається з трьох елементів: досудове розслідування, прокурорський нагляд і судовий контроль. Два останні елементи - прокурорський нагляд і судовий контроль - мають на меті забезпечення додержання органами досудового розслідування законів при провадженні слідчих дій і законності й обґрунтованості прийняття процесуальних рішень. Але аналіз норм діючого КПК України свідчить, що виконання саме цих завдань - нагляду і контролю - відрізняються між собою як способом так і методикою їх здійснення. Оскільки посібник має за мету рекомендації щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування, головну увагу буде зосереджено саме на складних питаннях його організації і здійснення. Одразу звернімо увагу на ту обставину, що діючий КПК України на відміну від КПК України 1960 року чітко визначив форму здійснення нагляду прокурором за додержанням законів під час кримінального провадження у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням (ч. 2 ст. 36 КПК України). Під формами прокурорського нагляду розуміється вказаний у законі правовий порядок (процедура) здійснення прокурором своїх наглядових повноважень, а під процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням з боку прокурора слід розуміти конкретні засоби здійснення такого нагляду, які мають імперативний, тобто обов’язковий для виконання певними особами характер. Це суттєво змінює саму методику здійснення нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування: прокурор тепер не стільки чекає звернення до нього слідчого із рішеннями, які потребують затвердження чи згоди прокурора, скільки за своєю ініціативою постійно вивчає хід і наслідки розслідування і надає відповідні вказівки, також постійно контролюючи їх виконання. Висвітленню дій і рішень прокурора на стадії досудового розслідування і присвячено цей навчальний посібник, який підготовлено авторами, які значний час працювали на прокурорських посадах в органах прокуратури України. Видання розраховане на працівників органів прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів на стадії досудового розслідування, студентів вищих юридичних закладів, які вивчають дисципліни щодо здійснення прокурорського нагляду в Україні, аспірантів, науковців та викладачів. Розділ 4. Нагляд прокурора за додержанням вимог закону при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження. В діяльності органів прокуратури нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження має першочергове значення, що обумовлюється певною «підвищеною небезпекою» здійснення примусу у досудовій стадії. Справа в тім, що органи досудового розслідування, оперативні підрозділи під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження наділені такими повноваженням як обмеження конституційних прав при застосуванні примусу до осіб, які стають суб’єктами кримінального процесу. І хоча Кримінальний процесуальний закон чітко регламентує як підстави так і порядок обмеження прав і свобод громадян під час кримінального провадження, тим не менш практика свідчить про численні порушення у цій сфері, які, нажаль, не рідко мають навіть тяжкі наслідки. З аналізу випадків таких порушень можна зробити висновок про наступні їх причини: відсутність ґрунтовних спеціальних знань і досвіду у працівників, що здійснюють розслідування; невірне тлумачення відповідних норм Кримінального процесуального закону; умисне порушення норм КПК України, інших законодавчих актів. За таких обставин прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудового розслідування у цій сфері набуває характеру з одного боку захисту законних інтересів осіб, які залучаються до участі у кримінальному провадженні, а з іншого – встановлення у всій Україні єдиної законної практики застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які у більшості своїй мають примусовий характер. Наука кримінального процесу визначає, що примусові заходи, які застосовуються у випадках, передбачених кримінальним процесуальним законом, це процесуальні засоби державного правового примусу, які можуть застосовуватися тільки уповноваженими на кримінальне провадження суб’єктами (суд, сторона обвинувачення) до осіб, які залучаються до участі у кримінальному процесі, лише у випадках і на підставах, передбачених КПК України. Метою застосування заходів забезпечення кримінального відповідно до статті 131 КПК провадження є досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до частини 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи. Цей перелік примусових заходів, які забезпечують кримінальне провадження є вичерпним. Прокурору, який здійснює нагляд з додержанням законів у конкретному досудовому кримінальному провадженні, при застосуванні будь якого із заходів забезпечення кримінального провадження слід звертати увагу в першу чергу на загальні правила їх застосування, які передбачені статтею 132 КПК України і застосовуються стосовно підстав і порядку кожного з наведених у переліку примусових заходів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Тут слід мати на увазі, що рішення слідчого судді є підставою для застосування певного виду заходу, а завданням прокурора є забезпечення засобами прокурорського нагляду додержання законності при виконання такої ухвали. Частина 2 ст. 132 передбачає, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Зазначимо, що в цьому випадку прокурор, який розглядає клопотання слідчого про застосування певного примусового заходу, повинен чітко визначити юрисдикцію місцевого суду і вірно обрати той, до компетенції слідчого судді якого входить прийняття ухвали по кримінальному провадженню. Частина 3 цієї ж статті зазначає умови, за яких застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається: якщо слідчий, прокурор1 не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Така вимога закону зобов’язує прокурора на момент надання згоди про застосування певного примусового заходу за клопотанням слідчого визначитись із кваліфікацією кримінального правопорушення на підставі повного і всебічного вивчення і аналізу наявних матеріалів про нього і в разі необхідності дати вказівку слідчому про надання додаткових доказів стосовно обставин вчинення відповідного правопорушення. Також застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається: якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора. В даному випадку мова йде про відповідність обраного слідчим заходу забезпечення кримінального провадження з одного боку тяжкості кримінального правопорушення, а з іншого – наявності реальної загрози настання негативних наслідків для розслідування у разі незастосування саме обраного примусового заходу. В цьому випадку прокурор повинен всебічно оцінити матеріали розслідування, по-перше, з точки зору повноти зібраних доказів на підтвердження складу злочину і доведеності винуватості підозрюваного або негативної поведінки свідка, а, по друге, з точки зору можливості застосування менш суворого примусового заходу. В разі незгоди із позицією слідчого з цього питання прокурор дає вказівку про надання йому додаткових доказових матеріалів, пропонує обрати інший захід забезпечення кримінального провадження або не дає згоди щодо направлення клопотання до слідчого судді. Крім того, закон вимагає від слідчого, прокурора довести, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Тут, на наш погляд, законодавець не дуже вдало сформулював положення стосовно того, що слідчий, прокурор повинні довести, що певна слідча чи інша процесуальна дія, або в цілому процедура розслідування не можуть бути виконані без застосування запропонованого ними заходу забезпечення кримінального провадження. В цьому сенсі прокурор, розглядаючи клопотання слідчого, повинен перевірити: чи передбачив слідчий яким чином буде виконана ухвала слідчого судді стосовно застосування певного примусового заходу і чи дійсно тільки цей захід буде сприяти досягненню конкретної мети досудового розслідування. Від такої перевірки залежить рішення прокурора: погодитись із клопотанням слідчого, доручити надати додаткові матеріали в обґрунтування необхідності застосування конкретного заходу забезпечення кримінального провадження або відмовити у згоді щодо направлення клопотання на розгляд слідчого судді. Якщо клопотання про застосування певного заходу забезпечення кримінального провадження не потребує згоди прокурора, а перевіркою матеріалів щодо його застосування встановлені порушення, які не уможливлюють направлення клопотання на розгляд слідчого судді, прокурор надає слідчому письмову вказівку, в якій забороняє направлення клопотання до суду і пропонує виконати конкретні слідчі або інші процесуальні дії з метою усунення виявлених недоліків. Розглянувши загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проаналізуємо наглядову діяльність прокурора при застосуванні конкретних примусових заходів. Виклик слідчим, прокурором. Цей захід забезпечення кримінального провадження, звичайно, не має примусового характеру, оскільки слідчому, який його здійснює, невідомо відношення викликаної особи до явки до органу розслідування. Прокурор, здійснюючи нагляд у формі процесуального керівництва, повинен упевнитись, що слідчий своєчасно направив повістку саме тій особі, яка підлягає виклику і що повістку, у випадках передбачених законом (ч.4 і ч.5 ст.135), направлено особам, які є законними представниками неповнолітнього або обмежено недієздатної особи. Привід. Надалі прокурор втручається у хід розслідування, пов’язаний із викликом учасників розслідування, тільки у випадках необхідності застосування приводу підозрюваного чи свідка, які умисно ухиляються від явки до органу розслідування. Відповідно до статті 140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Застосовуватися привід під час досудового розслідування може тільки до підозрюваного або свідка, які будучи у встановленому законом порядку (ст.ст. 135, 136 КПК України) повідомлені про виклик до слідчого або прокурора, умисно ухиляються від явки. Слід мати на увазі, що клопотання слідчого про привід не потребує згоди прокурора, але вище було зазначено, що процесуальне керівництво з боку прокурора досудовим розслідуванням вимагає від нього активної участі у кримінальному провадженні. Прокурор повинен мати інформацію щодо підозрюваних або свідків, які умисно ухиляються від явки до слідчого, і своєчасно надати слідчому вказівку про складання клопотання до слідчого судді щодо застосування приводу. Головним питанням забезпечення законності приводу – примусового заходу, який обмежує свободу і особисту недоторканість підозрюваного або свідка – є обгрунтованість його застосування. Прокурор повинен перевірити відповідність форми і змісту клопотання про привід вимогам закону. Відповідно до статті 141 У клопотанні про здійснення приводу під час досудового розслідування повинні бути зазначені: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) процесуальний статус особи, про здійснення приводу якої заявлено клопотання, її прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання; 3) процесуальна дія, учасником якої повинна бути особа, про здійснення приводу якої заявлено клопотання; 4) положення цього Кодексу, яким встановлено обов’язок особи з’явитися за викликом, та обставини невиконання особою цього обов’язку; 5) відомості, які підтверджують факти здійснення виклику особи у встановленому цим Кодексом порядку та отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом; 6) прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого, прокурора; 7) дата та місце складення клопотання. До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує свої доводи. Надалі прокурор перевіряє наявність у матеріалах кримінального провадження доказів, які вказують на те, що викликана особа одержала повістку про виклик, знає, що її викликають у розслідуваній справі і умисно ухиляється від явки. Про рішення прокурора за наслідками перевірки див. на сторінці 6. Привід виконують як правило працівники оперативних підрозділів і законодавець у ст. 143 КПК України з метою забезпечення законності застосування цього примусового заходу досить детально розписав порядок його виконання. Але прокурор, звичайно, не може здійснювати нагляд під час виконання ухвали слідчого судді про привід. У разі виникнення в цьому випадку конфліктної ситуації прокурор повинен провести перевірку законності дій службових осіб, які здійснювали привід. Накладення грошового стягнення. Відповідно до вимог статті 144 КПК України грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов’язків. Найбільш поширеним порушенням процесуальних обов’язків під час досудового розслідування є умисне ухилення підозрюваного, свідка від явки за викликом слідчого, прокурора. Але КПК України передбачає накладення грошового стягнення і у випадках …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Розмір грошове стягнення у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. У випадку………………………………………………………………………………... Грошове стягнення накладається ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою слідчого судді. Як і клопотання про привід Клопотання про накладення грошового стягнення не потребує згоди прокурора, але як зазначалось вище процесуальне керівництво з боку прокурора досудовим розслідуванням вимагає від нього активної участі у кримінальному провадженні, тому прокурор повинен перевірити додержання вимог закону при вирішенні питання слідчим про накладення грошового стягнення. В першу чергу прокурор перевіряє відповідність форми і змісту клопотання про привід вимогам закону. Відповідно до статті 145 КПК України клопотанні про накладення грошового стягнення на особу під час досудового розслідування зазначаються: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявлено клопотання, її прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання; 3) обов’язок, який покладено на особу цим Кодексом чи ухвалою слідчого судді; 4) обставини, за яких особа не виконала обов’язок; 5) відомості, які підтверджують невиконання особою обов’язку; 6) прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого, прокурора; 7) дата та місце складення клопотання. До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує свої доводи. Надалі прокурор перевіряє наявність у матеріалах кримінального провадження доказів, які вказують на те, що особа знала про необхідність виконання нею певного процесуального обов’язку і умисно його не виконала без поважних причин. Про рішення прокурора за наслідками перевірки див. на сторінці 6. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. Згідно з п.3 ч.2 ст.131 КПК, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ст. 148 КПК України цей примусовий захід передбачає складається з двох елементів: 1) тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом і на підставі вилучених документів вирішення питання про 2) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. Застосовується такий захід для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Тимчасово вилученими можуть бути тільки документи, які посвідчують користування таким спеціальним правом: 1) право керування транспортним засобом або судном; 2) право полювання; 3) право на здійснення підприємницької діяльності. Тимчасове вилучення документів, що посвідчують користування спеціальним правом, застосовується при затримані особи у порядку, передбаченому статтею 208 КПК України. Особа, яка здійснила затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншого уповноваженого службовця передати йому тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним правом. При передачі тимчасово вилучених документів складається протокол. У цьому протоколі вказується, хто передав і яка уповноважена службова особа прийняла зазначені документи. Слідчий, інший уповноважений службовець під час затримання та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, або негайно після їх здійснення зобов'язаний скласти відповідний протокол. Прокурор, слідчий має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про тимчасове обмеження підозрюваного у користуванні спеціальним правом не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення документів, які посвідчують це право. Якщо вказаний строк пропущений, прокурор, слідчий зобов’язаний повернути підозрюваному тимчасово вилучені документи. Ці документи видаються під розписку, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Слідчий має право звернутися із клопотанням про тимчасове обмеження підозрюваного у користуванні спеціальним правом тільки за погодженням з прокурором, який здійснює нагляд за законністю провадження досудового розслідування. У клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення за законом України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) причини, у зв’язку з якими потрібно здійснити тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 5) вид спеціального права, яке підлягає тимчасовому обмеженню; 6) строк, на який користування спеціальним правом підлягає тимчасовому обмеженню; 7) перелік свідків, яких прокурор, слідчий вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання. До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання. При перевірці законності та обґрунтованості внесеного слідчим клопотання про тимчасове обмеження підозрюваного у користуванні спеціальним правом прокурор зобов’язаний ознайомитися з матеріалами, що дають підстави для тимчасового обмеження підозрюваного перевірити законність одержання доказів. Прокурор, слідчий має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про тимчасове обмеження підозрюваного у користуванні спеціальним правом не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення документів, які посвідчують це право. Якщо вказаний строк пропущений, прокурор, слідчий зобов’язаний повернути підозрюваному тимчасово вилучені документи. Ці документи видаються під розписку, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. 2. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом – це письмове звернення прокурора, слідчого до слідчого судді з проханням тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні таким правом. До такого клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого до слідчого судді подається клопотання. У клопотанні повинні бути коротко викладені обставини кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання. Також вказуються кваліфікація кримінального правопорушення за законом України про кримінальну відповідальність, виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини, причини, у зв’язку з якими потрібно здійснити тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. Зазначається вид спеціального права, яке підлягає тимчасовому обмеженню, строк, на який користування таким правом підлягає обмеженню, перелік свідків, яких слідчий вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання. Якщо клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом подано без додержання вказаних вимог, слідчий суддя зобов’язаний повернути його прокурору, про що постановляє ухвалу. До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання. З урахуванням вимог ст.222 КПК щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування слідчий суддя не вправі вимагати від прокурора, слідчого будь-яких інших матеріалів, крім тих, на підставі яких обґрунтовуються доводи клопотання. Слідчий зобов’язаний зробити копії матеріалів кримінального провадження, які обґрунтовують клопотання про тимчасове обмеження підозрюваного у користуванні спеціальним правом, а також копію клопотання. Ці копії надаються підозрюваному, про що прокурор, слідчий складає протокол. Стаття 148. Загальні положення тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом 1. У разі наявності достатніх підстав вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи в порядку, передбаченому статтею 208 цього Кодексу. Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують користування таким спеціальним правом: 1) право керування транспортним засобом або судном; 2) право полювання; 3) право на здійснення підприємницької діяльності. 2. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здійснене на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування на строк не більше двох місяців. Стаття 149. Наслідки тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом 1. Особа, яка здійснила затримання у передбаченому статтею 208 цього Кодексу порядку, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до уповноваженої службової особи (особи, якій законом надано право здійснювати тимчасове вилучення документів, що посвідчують користування спеціальним правом) передати їй тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним правом, якщо такі документи було вилучено. Факт передання тимчасово вилучених документів, які посвідчують користування спеціальним правом, засвідчується протоколом, складеним в порядку, передбаченому цим Кодексом. 2. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час законного затримання та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, або негайно після їх здійснення зобов’язана скласти відповідний протокол у порядку, визначеному цим Кодексом. 3. Після складення протоколу про тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа зобов’язана передати тимчасово вилучені документи на зберігання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 150. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом 1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором під час досудового розслідування має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. У випадку тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного строку тягне за собою необхідність повернення тимчасово вилучених документів. 2. У клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення за законом України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) причини, у зв’язку з якими потрібно здійснити тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 5) вид спеціального права, яке підлягає тимчасовому обмеженню; 6) строк, на який користування спеціальним правом підлягає тимчасовому обмеженню; 7) перелік свідків, яких прокурор, слідчий вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання. До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Стаття 151. Розгляд клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом 1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю прокурора та/або слідчого, підозрюваного, його захисника. 2. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо документи, які посвідчують користування спеціальним правом, не були тимчасово вилучені, може розглядатися лише за участю підозрюваного, його захисника. 3. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом подано без додержання вимог статті 150 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу. 4. Під час розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. Стаття 152. Вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом 1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. 2. При вирішенні питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя зобов’язаний врахувати такі обставини: 1) правову підставу для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом для інших осіб. 3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом; 2) перелік документів, які посвідчують користування спеціальним правом та які підлягають поверненню особі або вилученню на час тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом; 3) строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, який не може становити більше двох місяців; 4) порядок виконання ухвали. 4. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень. Стаття 153. Продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом 1. Прокурор має право звернутися із клопотанням про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, яке розглядається у порядку, передбаченому статтею 151 цього Кодексу. 2. Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо прокурор не доведе, що: 1) обставини, які стали підставою для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, продовжують існувати; 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було обмежено користування спеціальним правом, іншими способами протягом дії попередньої ухвали. |
|
Алгоритм дій працівників ОВС на початку досудового розслідування України, так і інших країн, виникає необхідність у розробці алгоритму дій правоохоронних органів з моменту прийняття заяви про вчинення... |
§ Поняття, завдання та види досудового розслідування По порушеним, у зв'язку із вчиненням злочинів, кримінальним справам з метою швидкого і повного їх розкриття, викриття винних осіб... |
|
Полтавський національний педагогічний УНІВЕРСИТЕТ імені В. Г. КОРОЛЕНКА... Мета роботи: ознайомлення з нормативними документами по розслідуванню нещасних випадків, набуття вмінь проведення розслідування нещасних... |
Президенту України п. Януковичу В. Ф. ЗВЕРНЕННЯ Анікеєнко погоджується без додаткових заперечень. Також із аудіозаписів стає відомо, що полковник податкової міліції В. Анікеєнко... |
|
Самостійна робота 3 (1) Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної... |
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ТАКТИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ Слідча тактика, як розділ криміналістики, вивчає основні напрямки і способи найбільш ефективного виявлення, переробки і використання... |
|
Законності Приймальня) створюється для надання органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів... |
Информац ія про роботу ДП “Одесастандартметрологія” по взаємодії... ДП “Одесастандартметрологія” по взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування |
|
НАКАЗ України з органами Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол, Європейським поліцейським офісом (Європолом), а також... |
ТЕМА 1: ПОНЯТТЯ, СУТЬ І ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. 5 ОРГАНИ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА, ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС СЛІДЧОГО І НАЧАЛЬНИКА СЛІДЧОГО ВІДДІЛУ. 13 |