|
|
Скачати 2.77 Mb.
|
Відсторонення від посади Відсторонення від посади застосовується щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину – щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством. Зазначений вид забезпечення кримінального провадження здійснюється на підставі рішення слідчого судді на строк не більше двох місяців, який може бути продовжено ним за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 158 КПК України. 1. Складання відповідно до вимог ч. 2 ст. 155 КПК України клопотання про відсторонення від посади Див. додаток № 14. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді за територіальністю. 4. Участь у розгляді слідчим суддею вищевказаного клопотання. 5. Отримання копії ухвали про відсторонення від посади. Тимчасовий доступ до речей і документів Сутність тимчасового доступу до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи (за винятком зазначених у ст. 161 КПК України, до яких доступ заборонено), можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та передбачені ст. 162 КПК України здійснюється в порядку, визначеному відповідним законом (наприклад, Законом України «Про нотаріат», «Про банки і банківську діяльність», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» тощо). доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону. Зазначений захід здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. 1. Складання відповідно до вимог ч. 2 ст. 160 КПК України клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів Див. додаток № 15. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді за територіальністю. 4. Участь у розгляді слідчим суддею вищевказаного клопотання. 5. Отримання оригіналу ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів. 6. Пред’явлення оригіналу ухвали зазначеному в ній володільцю речей і документів та вручення її копії. 7. Залишення володільцю опису речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді. 8. Залишення володільцю на його вимогу копії вилучених у нього документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів. 9. Складання клопотання про дозвіл слідчого судді на проведення обшуку у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів з метою їх відшукання та вилучення Див. додаток № 16. 10. Погодження клопотання про дозвіл на обшук із прокурором. 11. Проведення слідчим або співробітником іншого підрозділу ОВС за дорученням згідно з ухвалою слідчого судді обшуку з метою відшукання та вилучення речей і документів, якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту. Тимчасове вилучення майна Тимчасове вилучення майна застосовується без ухвали слідчого судді під час затримання особи в порядку, передбаченому ст. ст. 207, 208 КПК України, а також під час огляду і обшуку. Перелік речей, документів, грошей, які можуть бути тимчасово вилучені у підозрюваного, передбачений ч. 2 ст. 167 КПК України. Сутність тимчасового вилучення майна полягає у фактичному позбавленні підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про його арешт або повернення. Тимчасове вилучення майна припиняється в порядку, визначеному ст. 169 КПК України. Дії співробітників підрозділів ОВС, які не є слідчими: 1. Фактичне вилучення майна під час затримання, огляду, обшуку. 2. Складання протоколу затримання, огляду, обшуку із зазначенням відомостей про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації Див. додаток № 17. 3. Передавання тимчасово вилученого майна слідчому і складання протоколу про це Див. додаток № 18. 4. Забезпечення слідчим схоронності тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Дії слідчого: 1. Фактичне вилучення майна під час затримання, огляду, обшуку. 2. Складання протоколу затримання, огляду, обшуку із зазначенням відомостей про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації. 3. Забезпечення зберігання тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Арешт майна Сутність арешту на майно полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного або цивільного відповідача можливості відчужувати певне його майно. Арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його. Зазначений захід забезпечення кримінального провадження застосовується за ухвалою слідчого судді. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, результати інтелектуальної, творчої діяльності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається. 1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 2 та 3 ст. 171 КПК України клопотання про арешт майна Див. додаток № 19. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді за територіальністю. 4. Участь у розгляді слідчим суддею вищевказаного клопотання. 5. Отримання копії ухвали про арешт майна. 6. Виконання ухвали слідчого судді про арешт майна слідчим1. Запобіжні заходи, затримання особи Запобіжні заходи є складовою частиною заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються тільки щодо підозрюваного і обвинуваченого. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду, або 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, або 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи (ст. 176 КПК України). Найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим – тримання під вартою. Під час досудового розслідування запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. При застосуванні будь-якого запобіжного заходу крім мети і підстав необхідно враховувати і обставини, передбачені ст. 178 КПК України. Обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. 1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування запобіжного заходу щодо кожного підозрюваного або обвинуваченого. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. 4. Надання підозрюваному або обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 5. Доповнення, зміна клопотання або заміна його новим, якщо після подання первинного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу. Заміна первинного клопотання новим може мати місце лише після його відкликання слідчим. Відкликати первинне клопотання може також прокурор, якщо йому стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення. 6. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України та ч. ч. 2, 4 ст. 200 КПК України клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання Див. додаток № 20. 7. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 8. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. 9. Надання підозрюваному або обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 10. Отримання ухвали слідчого судді про застосування або зміну запобіжного заходу та негайне її виконання. 11. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу. 12. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу. Особисте зобов’язання Сутність особистого зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. 1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування особистого зобов’язання Див. додаток № 21. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. 4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування особистого зобов’язання, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування особистого зобов’язання та негайне її виконання. 6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання. 7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання. 8. Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу Див. додаток № 22. 9. Здійснення контролю за виконанням особистого зобов’язання. Особиста порука Сутність особистої поруки полягає у покладенні на підозрюваного зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов’язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру. 1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування особистої поруки Див. додаток № 23. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. 4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування особистої поруки, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування особистої поруки та негайне її виконання. 6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки. 7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки. 8. Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу. 9. Письмове роз’яснення під розпис поручителю: у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа; передбачене законом покарання за його вчинення; обов’язки поручителя та наслідки їх невиконання; право на відмову від прийнятих на себе зобов’язань та порядок реалізації такого права Див. додаток № 23. 10. Здійснення контролю за виконанням особистої поруки. Домашній арешт Сутність домашнього арешту полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Якщо стаття КК України про певний злочин не передбачає покарання у виді позбавлення волі, домашній арешт не застосовується. Строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений до шести місяців за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. 1. Складання відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування домашнього арешту Див. додаток № 24. 2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором. 3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. 4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування домашнього арешту, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування домашнього арешту. 6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту. 7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту Див. додаток № 25. 8. Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу Див. додаток № 23. 9. Передача ухвали слідчого судді про застосування домашнього арешту для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного. 10. Негайна постановка на облік органом внутрішніх справ особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомлення про це слідчому. 11. Контроль за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, з боку працівників органів внутрішніх справ шляхом реалізації права з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. |
|
ОРГАНАМИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ Кримінальному процесі України, які обумовлені вступом в дію у листопаді 2012 року нового Кримінального процесуального Кодексу України.... |
§ Поняття, завдання та види досудового розслідування По порушеним, у зв'язку із вчиненням злочинів, кримінальним справам з метою швидкого і повного їх розкриття, викриття винних осіб... |
|
План-конспект лекції Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС |
План-конспект лекції Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття з рядовим та молодшим начальницьким Тема: Психологічні аспекти дій при ліквідації надзвичайних ситуацій. Характеристика екстремальних ситуацій. Алгоритм безпомилкових... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з працівниками... Тема Психологічні аспекти дій по ліквідації надзвичайних ситуацій. Характеристика екстремальних ситуацій. Алгоритм без помилкових... |
|
Полтавський національний педагогічний УНІВЕРСИТЕТ імені В. Г. КОРОЛЕНКА... Мета роботи: ознайомлення з нормативними документами по розслідуванню нещасних випадків, набуття вмінь проведення розслідування нещасних... |
Закон України №3206 від 07. 04. 2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції» Алгоритм та керівні документи щодо дій при прибутті до підрозділів осіб для здійснення перевірок та інших контрольних заходів |
|
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ТАКТИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ Слідча тактика, як розділ криміналістики, вивчає основні напрямки і способи найбільш ефективного виявлення, переробки і використання... |
Додаток ЗМІНИ У ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ СЛУЖБОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ «Про державну службу» та на виконання завдань Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на... |