|
|
Скачати 4.32 Mb.
|
7.58 Основну і транзитну водовідливну насосну установку на лінії слід обладнувати трьома насосами (два горизонтальні, один вертикальний), місцеву - двома; місцеву насосну установку біля сходів у коридор підземного вестибюля станції - двома стаціонарними насосами. В приміщеннях основних водовідливних установок слід передбачати один насос як холодний резерв. Продуктивність кожного насоса основних і транзитних водовідливних установок повинна бути не менше: а) на лініях глибокого закладення - 110 м3/год; б) на лініях мілкого закладення - 50 м3/год. Продуктивність кожного насоса місцевої водовідливної установки повинна бути не менше 50 м3/год. В нормальному режимі роботи насосної установки слід передбачати роботу одного насосу, в аварійному режимі - роботу всіх насосів. Насосні установки слід проектувати з автоматичним і ручним управлінням. В обладнанні водовідливних установок необхідно передбачати пристрої для заливання насосів. ДБН В.2.3-7-2003 С.93 Розрахункова висота всмоктування насоса не повинна перевищувати допустиму величину, встановлену технічними умовами на обладнання. 7.59 Водовідливні установки: основні, транзитні і місцеві - повинні мати по два напірних трубопроводи з погашувачем напору в першому колодязі; місцеві біля сходових маршів в підземний вестибюль - один напірний трубопровід. Напірні і самопливні трубопроводи слід під'еднувати до міської мережі дощової або загальносплавної каналізації з урахуванням 15.11. Трубопроводи відводу води слід обладнувати приладами обліку, якщо це передбачено технічними умовами організації, що експлуатує міські мережі. Скидання води із водозбірників місцевих водовідливних установок на ділянках лінії глибокого закладення слід передбачати у водовідвідні лотки перегінних тунелів. 7.60 Біля водовідливних установок сходів необхідно передбачати колодязі (нагромаджувачі) місткістю 3-4 м3 для збирання опадів в зимовий період, очищення яких передбачається проводити пересувними агрегатами. Каналізація 7.61 В спорудах метрополітену слід передбачати систему побутової каналізації для приймання і відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів. Розміщення приладів треба робити відповідно до СНіП 2.04.01. Від санітарних приладів, розташованих вище поверхні землі, відведення стічних вод слід передбачати по закритих самопливних трубопроводах в зовнішню мережу каналізації. Від санітарних приладів, розташованих нижче поверхні землі, відведення стічних вод здійснюється у приймальні резервуари каналізаційних насосних установок. 7.62 В приймальному резервуарі необхідно передбачати пристрій для змулювання осаду, герметичні оглядові люки, встановлення огороджувальної решітки на всмоктувальних лініях насосів. Уклон дна резервуара до приямника слід приймати не менше 1 ‰. Об'єм резервуара повинен бути розрахований на восьмигодинний приплив стічної рідини. 7.63 Каналізаційні насосні станції слід розташовувати в окремих приміщеннях, кількість насосів повинна бути не менше двох - один робочий та один резервний. Встановлення насосів необхідно передбачати під заливом від рівня стічних вод в приймальному резервуарі. С.94 ДБН В.2.3-7-2003 Для кожного каналізаційного насоса слід передбачати окрему всмоктувальну лінію з підйомом до насоса не менше 5 ‰. На всмоктувальних і напірних трубопроводах кожного насоса слід встановлювати засувки, на напірному трубопроводі, окрім того, - зворотний клапан. Напірний трубопровід від каналізаційної насосної установки необхідно пpиєднувати до міської мережі каналізації. Трубопроводи 7.64 Для напірних трубопроводів водовідводу і каналізації слід застосовувати безшовні труби із корозійностійкої сталі або з інших корозійностійких матеріалів. 7.65 Для відкритого або закритого прокладання (у бетоні) самопливних трубопроводів слід застосовувати труби: безшовні із корозійностійкої сталі або з інших корозійностійких матеріалів; чавунні каналізаційні за ГОСТ 6942. Для закритого прокладання дозволяється застосовувати азбесто-цементні безнапірні труби за ГОСТ 1839. При прокладанні самопливних трубопроводів за межами будівельних конструкцій слід застосовувати труби чавунні напірні за ГОСТ 9 7.66 Сталеві трубопроводи повинні бути захищені від хімічної корозії, яка викликається блукаючими струмами, з урахуванням вимог ГОСТ 9.602. На трубопроводах, при виведенні їх за межі споруди метрополітену в земляні траси, слід установлювати електроізолюючі фланці. Ділянка трубопроводу, що прокладається в колійному бетонному шарі, повинна бути також виділена електроізолюючими фланцями; в місцях перехрещення труб з ходовими рейками необхідно виконати електроізоляцію. ДБН В.2.3-7-2003 С.95 8 ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ Загальні вказівки 8.1 Електропостачання підземних ліній метрополітену слід передбачати від підземних тяговознижувальних та знижувальних підстанцій, які розміщуються в комплексах станцій і на перегонах між станціями. При обґрунтуванні дозволяється передбачати наземні тягові підстанції. Електропостачання закритих наземних (надземних) ліній і електродепо слід передбачати від наземних підстанцій. Тип підстанцій, їх потужність та розміщення на лінії визначається розрахунками. 8.2 Тяговознижувальна підстанція лінії метрополітену повинна отримувати живлення змінним струмом напругою 6-10 кВ від трьох незалежних джерел живлення міста (області). При цьому, у ролі основного джерела електропостачання використовується, за можливістю, джерело генерувальне - електростанція. При відсутності такого джерела використовується вузлова підстанція. Високовольтні кабельні лінії джерел електропостачання слід підключати до однієї з секцій шин розподільного устаткування 6-10 кВ (РУ 6-10 кВ) живильних центрів. Резервні джерела електропостачання повинні підключатися до першої і другої секцій РУ 6-10 кВ тяговознижувальної підстанції по високовольтних кабельних перемичках від суміжних підстанцій ліній. Тяговознижувальна підстанція електродепо повинна отримувати живлення напругою 6-10 кВ від двох незалежних джерел енергосистеми міста. Дозволяється здійснювати резервне електропостачання підстанції електродепо по високовольтній кабельній перемичці від одної (ближньої) підстанції лінії метрополітену. Знижувальні підстанції лінії і електродепо повинні отримувати живлення від двох незалежних джерел по високовольтних кабельних перемичках на першу та другу секцію шин РУ 6-10 кВ від двох сукупних (ближчих) тяговознижувальних підстанцій. Живлення кожної знижувальної підстанції в нормальному режимі повинно здійснюватися одночасно від двох джерел енергосистеми міста на дві роздільні секції шин РУ 6-10 кВ. С.96 ДБН В.2.3-7-2003 8.3 Мережу живлення тяговознижувальних підстанцій слід проектувати на максимальний перспективний розвиток лінії згідно з 1.8 і 2.1 з урахуванням: а) живлення підстанції від основного джерела енергосистеми по двох паралельних кабельних лініях, від другого або третього джерела - по одній кабельній лінії (нормальний режим), приймаючи на підстанції, що розраховується напругу на 5 % вище номінальної, на сусідніх - номінальну; б) виходу з ладу однієї кабельної лінії основного джерела енергосистеми (робочий режим), приймаючи на підстанції, що розраховується, напругу на 5 % вище номінальної, на сусідніх – номінальну; в) виходу з ладу основного джерела, що живить енергосистему, при цьому живлення підстанції здійснюється по двох кабельних перемичках від однієї із сусідніх підстанцій лінії при замкнених секційних вимикачах в РУ 6-10 кВ на обох підстанціях (аварійні режим), приймаючи на підстанціях номінальну напругу. Розрахунок мереж живлення напругою 6-10 кВ слід виконувати для нормального і робочого режимів за нормативними навантаженнями кабелів, для аварійного режиму - з урахуванням перенавантаження. кабелів на 15 %. 8.4 Відносно забезпечення надійності електропостачання електроприймачі метрополітену відносяться до таких категорій: а) І категорія особливої надійності - тягові, тяговознижувальні і знижувальні підстанції ліній метрополітену, енергодиспетчерські пункти, пристрої телекеруванняя і телесигналізації системи електропостачання, АТРП, засобів зв'язку, пристрої СУРСТ, аварійне (евакуаційне) освітлення, освітлення шляхів евакуації пасажирів і персоналу з підземних споруд; б) І категорія надійності - тяговознижувальні і знижувальні підстанції електродепо, електроприймачі установок пожежогасіння і пожежної сигналізації та протидимного захисту, електроприймачі підпору повітря у сходових клітках, ліфтових шахтах, електрозасувок димовидалення та електродвигунів протидимного захисту, гермоклапанів протипожежного захисту, які встановлені в тамбур-шлюзах, тягова (контактна) мережа 825 В, ескалатори (ліфтові підйомники) і системи їх керування, гучномовна мережа оповіщення, артезіанські і пожежні насоси-підвищувачі, устаткування відключення вентиляції, дублюючого звукового сигналу спрацювання автоматичних установок пожежної сигналізації та пожежогасіння (виведеного на платформу), водяіні засувки з електроприводами, насосні водовідливні установки, робоче освітлення станцій і тунелів, пристрої пасажирської автоматики; ДБН В.2.3-7-2003 С.97 в) II категорія надійності - решта споживачів метрополітену. 8.5 Перерва в електропостачанні електроприймачів І категорії особливої надійності і електроприймачів І категорії надійності дозволяється: а) тяговознижувальних і знижувальних підстанцій на боці 6-10 кВ – на час дії пристроїв автоматичного АВР або час, необхідний електродиспетчеру для включення або переключення за системою телекерування; б) те саме на боці 380 і 220 В - на час дії АВР. 8.6 Живлення тягової мережі лінії метрополітену і електродепо слід передбачати від тяговознижувальних підстанцій постійним струмом номінальною напругою 825 В (на шинах підстанцій). Живлення тягової мережі різних ліній і електродепо від однієї підстанції не дозволяється. Напруга на струмоприймачеві рухомого складу повинна бути найбільшою - 975 В, найменшою - 550 В, найбільша напруга при рекуперативному гальмуванні - 995 В. 8.7 Живлення силових і освітлювальних електроприймачів, обладнання АТРП, засобів зв'язку підземних і закритих наземних ліній змінним струмом слід передбачати від трансформаторів з ізольованою нейтралью: а) силових електроприймачів - напругою 380 і 220 В; б) освітлювальних електроприймачів - напругою 220 В; в) обладнання АТРП - напругою 220 В; г) засобів зв'язку - напругою 220 В. Живлення електроприймачів постійним струмом напругою 220 В і 24 В слід передбачати від акумуляторних батарей і від статичних перетворювачів змінного струму в постійний струм. 8.8 Електропостачання пристроїв АТРП станції слід передбачати від двох самостійних трансформаторів, що підключаються до різних секцій шин РУ 6-10 кВ своєї підстанції, по двох лініях живлення від двох секцій РУ-АТРП-220 В і від самостійного третього трансформатора по окремій лінії від сусідньої підстанції. С.98 ДБН В.2.3-7-2003 Замість третьої лінії від сусідньої підстанції дoзвoляється встановлення у релейній АТРП вибухо- і пожежобезпечного обладнання безперебійного живлення протягом години навантажень пристроїв АТРП змінним струмом напругою 220 В. Електропостачання засобів зв'язку, також як і пристроїв СУРСТ станції, слід передбачати від двох секцій шин РУ-220 В своєї підстанції по самостійних лініях живлення і по одній лінії постійного струму напругою 30 В від акумуляторної батареї. 8.9 Вводи ліній живлення 380 і 220 В за 8.8, знижуючий трансформатор 380/230 В, розподілювальні пункти ліній живлення пристроїв АТРП, зв'язку і СУРСТ слід розташовувати в окремому щитовому приміщенні ДПС станції. 8.10 При визначенні величин тягових навантажень для розрахунків перетворювальних агрегатів на підстанції і вибору тягових кабельних ліній електропостачання слід: а) приймати частоту руху поїздів в час пік і кількість в них вагонів на максимальний розвиток та на перший період експлуатації; б) ураховувати вплив зовнішніх характеристик підстанцій і відхилення від графіків руху поїздів в межах ± 15 с; в) приймати для нормального режиму роботи підстанцій напругу на шинах РУ 6-10 кВ, підстанції, що розраховується, на 5 % вище номінальної на сусідніх підстанціях - номінальна; г) приймати для аварійного режиму - вихід з роботи одного перетворювального агрегату (при тому, що один знаходиться в ремонті) на підстанції, що розраховується, і роботу всіх агрегатів на сусідніх підстанціях; при цьому, напруга на шинах РУ 6-10 кВ підстанції, що розраховується, - на 5 % вище номінальної, на сусідніх підстанціях - номінальна. 8.11 Кількість і потужність перетворювальних агрегатів на тяговознижувальних підстанціях ліній метрополітену слід визначати, виходячи з умов забезпечення руху поїздів в перший період експлуатації лінії. На підстанціях слід встановлювати не менше трьох перетворювальних агрегатів. ДБН В.2.3-7-2003 С.99 8.12 Електричні мережі змінного і постійного струму повинні мати захист від струмів короткого замикання, який забезпечує відключення пошкодженої ділянки при появі короткого замикання в будь-якому місці, а випрямні агрегати і РУ 825 В - крім того, при замиканні "на землю". 8.13 Лінія метрополітену повинна мати єдину систему захисного заземлення електроустановок, яка складається з обладнання заземлення біля тяговознижувальних і знижувальних підстанцій, а також сталевих магістралей заземлення між ними перерізом 4 мм х 40 мм, що прокладаються в тунелях і з'єднуються між собою в двох місцях на перегонах. Для знижувальних підстанцій (в вестибюлях, на перегонах) дозволяється не передбачати самостійні заземлювачі. Опір заземлюючих пристроїв тяговознижувальних підстанцій повинен бути не більшим 0,5 Ом, знижувальних підстанцій - відповідно до ПУЕ. Як заземлювачі системи заземлення слід використовувати чавунні тюбінги тунелів, пальове кріплення котлованів або спеціальні штучні заземлювачі. В обладнаннях заземлення підстанції мілкого закладення необхідно передбачати вимірювальні і контрольні електроди з виведенням їх в приміщення підстанції на контрольні клеми. Конструктивне виконання обладнання заземлення повинно відповідати ПУЕ. 8.14 Втрата напруги в електричних мережах від шин розподільного устаткування 380 і 220 В підстанцій до електроприймачів не повинна перевищувати в нормальному режимі: а) для освітлювальних мереж на станції - 5 %, б) на перегоні - 9 %, в) для силових мереж - 8 %, г) в аварійному режимі для силових і освітлювальних мереж - 12 %. Вказані величини втрати напруги дозволяються за умови дотримання допустимих відхилень напруги на затискачах електроприймачів. 8.15 Обладнання і електричні мережі метрополітену повинні бути захищені від корозії блукаючими струмами відповідно до розділу 9 і ЦМетро/3986. С.100 ДБН В.2.3-7-2003 Підстанції8.16 Підстанції метрополітену слід проектувати: - тяговознижувальні (суміщені) - для живлення навантажень: тягових, силових, освітлювальних, пристроїв АТРП і засобів зв’язку лінії; - тягові - для живлення тягових навантажень лінії; - знижувальні - для живлення навантажень: силових, освітлювальних, пристроїв АТРП і засобів зв'язку. На підстанціях необхідно передбачати: зал розподільних устаткування, трансформаторний зал, приміщення вентустановок, акумуляторну (з кислотною, дистиляційною та тамбуром). 8.17 Розподільне устаткування напругою 6-10 кВ (РУ-6 кВ і РУ-10 кВ) слід передбачати з двохсекційною системою шин. Розподільне устаткування напругою 825 В (РУ-825 В) тяговознижувальних підстанцій слід проектувати з односекційною системою шин. В РУ-825 В повинна передбачатися резервна лінія живлення 825 В, що замінює будь-яку з основних ліній живлення контактної мережі головних колій і обертових тупиків, а також заземлюючий роз'єднувач, що телекерується з ДПЛ. Устаткування, що живить контактну мережу лінії 825 В, повинно бути обладнане: - швидкодіючими автоматичними вимикачами з максимальним струмовим захистом; - потенціальним захистом; - захистом з пробивними запобіжниками (іскровими проміжками) на кабельних перемичках контактної мережі; - спеціальним захистом від малих струмів короткого замиканню; - земляним захистом обладнання +825 В. Кожна лінія живлення 825 В повинна бути обладнана розрядними ланцюгами для зняття залишкового потенціалу з контактної рейки і контролем навантажень на диспетчерському пункті лінії. 8.18 Електричний захист контактної мережі повинен забезпечувати в нормальному і аварійному режимах відключення пошкодженої ділянки як при односторонньому, так і при двосторонньому її живленні. ДБН В.2.3-7-2003 С.101 У випадках, коли не забезпечується захист контактної мережі від струмів короткого замикання або виконання вимог за допустимим рівнем напруги, слід передбачати спеціальні технічні рішення. 8.19 Живлення від підстанцій силових і освітлювальних електро-приймачів на підземних і закритих наземних лініях необхідно передбачати від двох трансформаторів для кожного виду приймачів. Трансформатори слід підключати до різних секцій шин РУ 6-10 кВ. Кожний трансформатор в аварійному режимі роботи при допустимому перевантажені повинен забезпечувати потрібну потужність електроприймачів. 8.20 Для приєднання трансформаторів до шин РУ-380 В і РУ-220 В слід застосовувати автоматичні вимикачі. РУ-220 В повинен складатися із двох робочих (резервної та аварійної) секцій. Підключення трансформаторів необхідно здійснювати до робочих секцій шин РУ. Секція, що резервується, повинна мати можливість підключення до І або II секцій робочих шин РУ-220 В вручну. Для живлення особливо відповідальних споживачів (телемеханіка, захист КВ, лінійні роз'єднувачі, системи протипожежного захисту) необхідно їх виділити в особливу групу на окрему панель, яка повинна мати можливість автоматичного підключення до І або II секції шин РУ-220 В. Аварійна секція шин РУ-220 В повинна мати живлення від резервної секції шин і автоматичне переключення на живлення від акумуляторної батареї при зникненні напруги змінного струму. 8.21. Лінії живлення мережі робочого освітлення тунелів і закритих ділянок наземних ліній повинні підключатися до секцій РУ-220 В, що резервуються. 8.22 На підстанціях необхідно передбачати встановлення в окремому приміщенні перетворювальних агрегатів, сухих трансформаторів - силових, освітлювальних, АТРП, і безмастильного обладнання відповідно до ПУЕ та до 14.22. 8.23 Відстань в світлі від стін підстанції до найбільш виступаючих частин кожуха трансформатора (на висоті до 1,9 м від підлоги) повинна бути не меншою: а) для трансформаторів потужністю до 1000 кВА - 0,6 м, б) для трансформаторів потужністю 1000-1600 кВА - 0,8 м, С.102 ДБН В.2.3-7-2003 в) для трансформаторів потужністю 2500 кВА - 1 м. 8.24 Відстань в просвіті від заднього боку шаф РУ 6-10 кВ до стіни повинна бути не меншою 0,8 м в рівні підлоги. Відстань в просвіті між фасадними боками шаф РУ 6-10 кВ і РУ 380-220 В повинна бути не меншою 2 м. 8.25 На кожній підстанції слід встановлювати закриту кислотну акумуляторну батарею напругою 220 В, яка працює в режимі постійного підзаряду. Ємність батареї слід розраховувати із умов забезпечення включення одного високовольтного вимикача, а також живлення нпвантаження аварійного освітлення станції, прилягаючих до неї ділянок тунелів, обладнання зв'язку і керування, включаючи системи протипожежного захисту, протягом однієї години. Потужність кожного із двох зарядно-підзаряджувальних агрегатів слід розраховувати, виходячи із максимального зарядного струму акумуляторної батареї. 8.26 Акумуляторну батарею потрібно встановлювати в спеціальному приміщенні, в якому повинна споруджуватися підсилена спеціальна гідроізоляція будівельних конструкцій, підлоги і стін. Стіни, двері, вентиляційні короби, металеві конструкції і інші частини приміщення та обладнання повинні бути пофарбовані кислотостійкою фарбою. Монтаж (установлення) акумуляторної батареї слід виконувати на кислотостійкій основі. 8.27 На тяговознижувальній підстанції на рівні залу розподільних. пристроїв або трансформаторного залу необхідно передбачати такі службові приміщення та їх площі: а) майстерня електрозварювальних робіт - 10 м2; кладова – 8м2; б) приміщення для оперативного і ремонтного персоналу - 15 м2 і 10м2 з шафами для одягу. Окремо розташовані підстанції слід обладнувати душовою і санвузлом, а також приміщенням для приймання їжі. 8.28 Тяговознижувальні підстанції на станціях слід розміщувати, в міжколії (між перегінними тунелями) на продовженні службово-технологічного блоку, передбачаючи встановлення електрообладнання не нижче рівня головки рейок. Дозволяється розміщувати підстанцію на перекритті платформної частини станції мілкого закладення або у виробці паралельно тунелям станції і перегону, а також на поверхні згідно з 8.1. ДБН В.2.3-7-2003 С.103 З підстанції необхідно передбачати декілька виходів: основний - через тамбур по коридору блоку службових приміщень, службових містках в тунелях І і II колій, на платформу станції; додаткові - безпосередньо в тунелі І і II колій. 8.29 На підстанціях і в колійних тунелях у створі вантажного хідника слід передбачати установки і пристрої для механізації підйомно-транспортних операцій при монтажі і демонтажі обладнання, а також при його транспортуванні. Сходи у середині підстанції повинні мати: перила, ухил 45°, ширину 0,9 м, східці висотою 0,2 м. Тягова мережа (контактна і відсмоктувальна) 8.30 До контактної мережі відносяться контактні рейки головних колій, станційних колій, а також колій для огляду і відстою рухомого складу в тупиках, колій з'єднувальної вітки між лініями та колій вітки в електродепо, кабельні лінії живлення, кабельні перемички між ділянками контактної рейки і роз'єднувачі. До відсмоктувальної мережі відносяться рейки колій, відсмоктувальні кабельні лінії, кабельні лінії між ходовими рейками колій, роз'єднувачі, дросель-трансформатори. 8.31 Секціонування контактної мережі слід передбачати: а) на головних коліях - в місцях розташування проміжних тягово-знижувальних підстанцій; б) в місцях примикання до головних колій тупиків, колій з'єднувальної вітки між лініями і колій вітки в електродепо; в) в місцях примикання колій вітки в електродепо до паркових колій (біля порталу тунелю). Біля кінцевих тяговознижувальних підстанцій контактну мережу головних колій необхідно виконувати без секціонування, а схему живлення мережі розробляти з урахуванням подовження лінії в перспективі. 8.32 Секціонування слід виконувати шляхом улаштування на контактній рейці повітряних проміжків, які не можуть бути перекритими струмоприймачами одного вагона. На головних коліях повітряні проміжки контактної рейки, що не перекриваються, слід розміщувати в місцях, які поїзд проходить на вибігу. С.104 ДБН В.2.3-7-2003 8.33 Біля стрілкових переводів і в інших місцях, де треба переривати контактну рейку, слід передбачати повітряні проміжки, що перекриваються струмоприймачами одного вагона. 8.34 Кожна секція контактної мережі головної колії повинна отримувати живлення від двох тяговознижувальних підстанцій по основних і, як правило, по резервних лініях живлення. Для приєднання ліній живлення до контактної рейки і до розподільного пункту 825 В тупика з оглядовими канавами слід застосовувати роз'єднувачі з електроприводом. 8.35 В контактній мережі головних ліній станції з колійним розвиненням слід передбачати: а) на колії відправлення поїздів зі станції у бік колійного розвинення - повітряний проміжок, що перекривається, початок якого слід розташовувати на відстані не меншій 125 м від вихідного світлофора; б) на колії прибуття поїздів на станцію з боку колійного розвивинення - повітряний проміжок, що перекривається, розташовується біля стрілкового переводу. У місцях вказаних повітряних проміжків ділянки контактної рейки повинні бути з'єднані кабельною перемичкою через роз'єднувач з електроприводом. 8.36 На контактній рейці ділянки головних колій за кінцевою станцією, що тимчасово використовується для відстою поїздів, слід передбачати перекриваючий повітряний проміжок і з'єднання контактних рейок кабельною перемичкою через роз'єднувач з електроприводом 8.37 Живлення тягової мережі кожної лінії тупика з оглядовою канавою слід передбачати від розподільного пункту 825 В (РП-825 В), який розміщується в зоні за рейковим упором зовні габариту рухомого складу. В двоколійному тупику шини розподільних пунктів двох колій (РП-1 і РП-2) повинні з'єднуватись між собою роз'єднувачами з ручним приводом (кожний в своєму РП). Живлення РП-825 В слід передбачати: основне - по самостійній лінії від підстанції, що підключається до РП-1 роз'єднувачем з електроприводом; резервне - по одній лінії від загальної резервної лінії підстанції і від контактної рейки однієї з головних колій, що підключається до РП-2 також через роз'єднувач з електроприводом. ДБН В.2.3-7-2003 С.105 В одноколійному тупику з оглядовою канавою встановлюється один РП. Основне і резервне живлення - аналогічне живленню колій двоколінійного тупика; при цьому резервне живлення підключається до РП через роз'єднувач з ручним приводом, а до контактної рейки головної колії - через роз'єднувач з електроприводом. В РП роз'єднувач з ручним приводом слід передбачати: а) для підключення ліній живлення і відсмоктування тягової мережі ділянки колії з оглядовою канавою; б) для заземлення відключеної контактної рейки цієї ділянки колії. При цьому роз'єднувачі відсмоктувальних ліній повинні мати загальний ручний привід із роз'єднувачами заземлення, що механічно зблоковані з роз'єднувачами ліній живлення. Ходові рейки ділянки колії з оглядовою канавою необхідно ізолювати від ходових рейок з'їздів на головні колії. Ізольований стик слід автоматично закорочувати при подачі напруги на контактну рейку цієї колії. Роз'єднувачі відсмоктувальної лінії РП-1 і РП-2 слід з'єднати між собою і з відсмоктувальною мережею головних колій. 8.38 Тупики в зоні оглядових канав слід обладнати звуковою і світловою сигналізацією про наявність (відсутність) напруги на контактній рейці. Світлові сигнали слід розташовувати в оглядовій канаві і на стіні тупика. 8.39 Основне і резервне живлення контактної мережі тупиків без оглядових канав слід передбачати від контактних рейок головних колій з установкою роз'єднувачів з електроприводами біля контактних рейок головних колій. 8.40 Живлення контактної рейки колії з'єднувальної вітки між двома лініями слід передбачати: а) основне - через роз'єднувач з електроприводом від контактної рейки головної колії або при техніко-економічному обґрунтуванні від найближчої підстанції однієї з ліній; б) резервне - через подвійний роз'єднувач з ручним приводом від контактної рейки головної колії іншої лінії. С.106 ДБН В.2.3-7-2003 Ходові рейки колії з'єднувальної вітки повинні бути ізольовані від ходових рейок головних колій іншої лінії. Для їх з'єднання необхідно передбачати роз'єднувач, що має спільний ручний привід з роз'єднувачем резервного живлення контактної рейки з'єднувальної колії. 8.41 Основне живлення контактних рейок колій з'єднувальної вітки в електродепо слід передбачати по перемичках через роз'єднувачи з електроприводами від відповідних контактних рейок головних колій. При довжині колії в електродепо більше 0,7 км основне живлення слід передбачати по самостійній лінії живлення 825 В від тягово-знижувальної підстанції лінії метрополітену з підключенням до контактної рейки кожної колії вітки через роз'єднувач з електроприводом. Резервне живлення слід передбачати від контактних рейок паркових колій через подвійні роз'єднувачі з електроприводами, що керуються черговим по електродепо. Ходові рейки з'єднувальних колій вітки в електродепо повинні бути. ізольовані від ходових рейок паркових колій. Для їх з'єднання необхідно передбачати роз'єднувач, що має спільний ручний привід з роз'єднувачем резервного живлення контактної мережі колії вітки в електродепо. В ошинуванні роз'єднувача слід передбачати можливість швидкого його знімання. 8.42 Приєднання відсмоктувальних ліній і міжколійних рейкових з'єднувачів до ходових рейок необхідно здійснювати через колійні дросель-трансформатори. 8.43 В кожній лінії живлення і відсмоктування, а також в перемичках контактної і ходових рейок, необхідно передбачати не менше трьох паралельних кабелів. 8.44 Кабельні лінії контактної мережі слід розраховувати, виходячи із навантажень нормального і аварійного режимів роботи. В нормальному режимі: в мережах з резервними лініями основні лінії живлення розраховуються без перевантаження кабелів, резервні лінії - з перевантаженням кабелів на 15%; в мережах без резервних ліній основні лінії живлення розраховуються при відключенні у них одного кабеля з перевантаженням кабелів, що залишились, на 15 %. ДЕН В.2.3-7-2003 С.107В аварійному режимі при відключенні основної лінії живлення на сусідній підстанції основні лінії живлення в мережах ліній, що не мають резерву, розраховуються з перевантаженням усіх кабелів на 15 %. Кабелі у перемичках контактної рейки розраховуються на навантаження нормального режиму при відлюченні у них одного кабелю з перевантаженням на 15 % кабелів, що залишились, і на навантаження аварійного режиму при роботі всіх кабелів з перенавантаженням на 15 %. 8.45 Для контактної мережі слід застосовувати одножильні кабелі напругою 3 кВ з ізоляцією між металевою оболонкою і бронею. У відсмоктувальній мережі необхідно застосовувати одножильні кабелі напругою 1 кВ. |
| 1. Законодавча та нормативна база України про охорону праці Правила дорожнього руху б Стандарти, укази в Санітарні норми г Будівельні норми д Пожежні норми е КЗпП |
1. ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ. РОЛЬ БУДІВНИЦТВА У ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА. БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ ТЕМА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ. РОЛЬ БУДІВНИЦТВА У ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА. БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 23 травня 2011 р. №547 Відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону України “Про будівельні норми” Кабінет Міністрів України постановляє |
Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх... |
| У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм права.... Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права): норми конституційного, адміністративного, кримінального,... |
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми Граничні норми діють на всій території України і поширюються на всі підприємства, установи, організації, учбові заклади, а також... |
| Основні завдання районної державної адміністрації визначені статтею... Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують |
Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Відповідно до статей 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та на виконання доручення Глави Адміністрації Президента... |
| Цивільне право України Норми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різноманітних організацій. При... |
Питання до МК-2 для студентів ІІІ курсу з дисципліни «Українська... Поняття мовної норми. Види мовних норм. Орфоепічні норми української літературної мови |