|
|
Скачати 4.32 Mb.
|
|
ДБН В.2.3-7-2003 С.59 Закінчення таблиці 11.
6.4 Ширина колії між внутрішніми гранями головок рейок на прямих ділянках шляху і на кривих ділянках радіусом 600 м і більше повинна бути 1520 мм. Ширину колії на більш крутих кривих слід приймати, мм:
Ширину колії на кривих ділянках шляху слід установлювати по кожній колії окремо залежно від радіуса кривої по осі колії при відсутності перехідної кривої і залежно від радіуса кривої - по розбивній осі колії при наявності перехідної кривої. На двоколійних ділянках головних колій з шириною міжколійя менше 6,5 м ширину колії на кривих ділянках шляху дозволяється встановлювати однаковою для двох колій залежно від радіуса кривої по розбивній осі міжколійя. 6.5 Як підрейкову основу слід приймати: а) на всіх коліях - дерев'яні або залізобетонні шпали та дерев'яні шпали-коротиші відповідно до таблиці 12 або залізобетонні опори, конструкція яких пройшла експериментальну перевірку; б) на ділянках довжиною по 200 м вздовж колії з двох боків від мостів, у тому числі естакад і шляхопроводів, - дерев'яні шпали; С.60 ДБН В.2.3-7-2003 в) на стрілкових переводах і перехресних з'їздах - дерев'яні перевідні бруси. Таблиця 12
ДБН В.2.3-7-2003 С.61 6.5.1 Дерев'яні шпали і дерев'яні шпали-коротиші слід приймати за ГОСТ 22830. Дерев'яні шпали, які вкладаються в колії, повинні бути просочені маслянистими антисептиками, що не проводять електричний струм. Торці шпал, які розпилюються при укладанні в колію, і знову просвердлені шурупні отвори повинні бути три рази промазані маслянистими антисептиками. Довжина дерев'яних шпал-коротишів в тунелях повинна бути: а) на головних коліях у межах пасажирських платформ станцій - 0,9 м; б) на станційних коліях з оглядовими канавами - 0,75 м. При улаштуванні колії на бетонному шарі дерев'яні шпали та дерев'яні шпали-коротиші слід укладати обзолом униз. На головних і з'єднувальних коліях, в тунелях та на закритих наземних ділянках замість дерев'яних шпал і дерев'яних шпал-коротишів дозволяється при обґрунтуванні застосування іншої підрейковоі основи, затвердженої в установленому порядку, з кількістю проміжних рейкових скріплень не менше 1600 шт. по кожній рейковій нитці на 1 км колії. 6.6 Укладання підрейкової основи слід передбачати: а) в тунелях і на закритих наземних ділянках - на колійному бетонному шарі; б) на відкритих наземних ділянках і на паркових коліях електродепо - на баластному шарі; в) на мостах, шляхопроводах і естакадах - на баластному шарі, на колійному бетонному шарі або на конструкціях прольотних споруд; г) на стрілкових переводах і перехресних з'їздах, які розміщуються в тунелях, на закритих та відкритих наземних ділянках і в електродепо - на баластному шарі. 6.7 Колійний бетонний шар слід застосовувати із бетону класу В12,5 за міцністю на стискання. Товщина колійного бетонного шару під дерев'яною підрейковою основою в місцях розташування рейок в тунелях і на закритих наземних ділянках повинна бути: а) не менше 0,16 м під кожною рейкою на прямих і кривих ділянках без підвищення зовнішньої рейки; б) не менше 0,10 м під внутрішньою рейкою на кривих ділянках з підвищенням зовнішньої рейки. С.62 ДБН В.2.3-7-2003 Поперечний профіль поверхні колійного бетонного шару повинен забезпечувати відведення води від рейок, підрейкової основи та рейкових скріплень. 6.8 Для баластного шару колій метрополітену, окрім паркових колій електродепо, слід застосовувати щебінь фракції від 15 до 60 мм і від 25 до 70 мм із природного каменю скельних порід марок за міцністю И20 або И40 за ГОСТ 7392. Для баластного шару паркових колій електродепо слід застосовувати щебінь фракцій від 5 до 25 мм із природного каменю скельних порід марок за міцністю И20 або И40 за ГОСТ 7392 або гравійний баласт за ГОСТ 7394. 6.8.1 Товщина баластного шару в ущільненому стані під дерев'яною підрейковою основою в місцях розташування рейок повинна бути: а) в тунелях і на закритих наземних ділянках - не менше 0,30 м під кожною рейкою на прямих і кривих ділянках без підвищення зовнішньої рейки і не менше 0,24 м під внутрішньою рейкою на кривих ділянках з підвищенням зовнішньої рейки, а також під кожною рейкою на стрілкових переводах і перехресних з'їздах; б) на відкритих наземних ділянках і в електродепо - не менше 0,30 м під кожною рейкою на головних коліях із стрілковими переводами і перехресними з'їздами, та не менше 0,25 м під кожною рейкою на станційних, з'єднувальних і паркових коліях з стрілковими переводами і перехресними з'їздами; в) на надземних ділянках - не менше 0,24 м під кожною рейкою. Товщину баластного шару під залізобетонними шпалами слід приймати на 5 см більше, ніж під дерев'яною підрейковою основою. 6.8.2 Ширину баластної призми зверху для однієї колії на відкритих наземних ділянках і в електродепо слід приймати, м:
На кривих ділянках головної колії радіусом не менше 600 м баластна призма повинна бути уширеною із зовнішнього боку на 0,1 м. ДБН В.2.3-7-2003 С.63 Поверхня баластної призми повинна бути на 0,03 м нижче верхньої пласті дерев'яної підрейкової основи і в одному рівні із верхом середньої частини залізобетонних шпал. Баластна призма з боку платформи наземної станції повинна бути обмежена підпірною стіною і прикрита з'ємними плитами. Крутизна укосів баластної призми повинна бути 1:1,5, піщаної подушки - 1:2. 6.8.3 Товщина піщаної подушки під баластним шаром на відкритих наземних ділянках і в електродепо повинна бути: а) при нездимальних ґрунтах земляного полотна - не менше 0,2 м на цих коліях; б) при здимальних ґрунтах земляного полотна - не менше 1,1 м на головних, станційних і з'єднувальних коліях і не менше 0,8 м на паркових коліях електродепо. 6.9 Конструкції проміжних рейкових скріплень повинні забезпечувати можливість швидкої зміни рейок, регулювання їх положення за висотою (при необхідності) і електричну ізоляцію рейок від колійного бетонного шару, нижньої будови колії і тунельної оправи. В проміжних скріпленнях, що установлюються на дерев'яній підрейковій основі, повинні застосовуватися рейкові підкладки і колійні шурупи. В межах платформ станцій слід застосовувати прокладки підвищеного ступеня віброзахисту. На закритих і відкритих наземних ділянках (мостах, шляхопроводах, естакадах) підкладки ходових рейок повинні бути електрично ізольовані від дерев'яних шпал і колійних шурупів. Контррейки або контркутики повинні прикріплюватися до дерев'яних шпал (брусів) колійними шурупами без їх електричної ізоляції. На усіх коліях ліній при укладенні дерев'яної підрейкової основи на колійному бетонному шарі необхідно передбачати проміжне рейкове скріплення роздільного типу з пружним або вільним закріпленням рейки і з пружними прокладками; на дерев'яну підрейкову основу скріплення слід установлювати згідно з ЦМетро/4013. На кривих ділянках головних колій радіусом 400 м і менше, розташованих у тунелі і на закритих наземних ділянках, слід частково застосовувати проміжні скріплення з подовженими восьмидірковими підкладками. С.64 ДБН В.2.3-7-2003 6.10 Рейки головних колій на прямих і кривих ділянках радіусом 300 м і більше у тунелях і на закритих наземних ділянках слід зварювати в пліті довжиною, що дорівнює довжині блок-ділянки. Зварювання рейок слід передбачати електроконтактним способом згідно з 17.234 і 17.237. На коліях метрополітену для електроізоляції рейкових ниток слід передбачати склопластикові накладки. В окремих випадках дозволяється застосування ізольованих стиків з накладками із деревно-шарового пластику, пластмаси або з металевими накладками та поліетиленовими прокладками. Для електропровідних стиків на коліях у тунелях і на закритих наземних (надземних) ділянках, окрім стрілкових переводів, слід передбачати графітове мастило, а на стрілкових переводах, на відкритих наземних (надземних) ділянках і коліях електродепо - електро-з'єднувачі. В тунелях і на закритих наземних (надземних) ділянках, де величина ефективного тягового струму в годину пік в обох рейках однієї колії перевищує 1500 А, стики на графітовому мастилі доповнюються електроз'єднувачами. 6.11 Колії метрополітену, окрім колій електродепо, слід закріплювати від угону. 6.12 На головних коліях перед гостряками стрілкових переводів з протишерстним рухом поїздів повинні бути встановлені відбійні бруси. Такі ж бруси повинні бути встановлені перед гостряками стрілкових переводів на станційних коліях незалежно від напрямку руху поїздів. Стрілкові переводи, що розташовані на відкритих наземних ділянках і паркових коліях електродепо і включені в електричну централізацію, слід обладнувати пристроями автопневмообдування або, на вимогу замовника, пристроями електрообігріву. 6.13 Біля головних та з'єднувальних колій лінії, паркових колій електродепо слід установлювати постійні колійні і сигнальні знаки затвердженого типу. Біля стрілкових переводів та в інших місцях з'єднання колій слід передбачати граничні рейки або граничні стовпчики залежно від місця їх установлення. ДБН В.2.3-7-2003 С.65 Місця установлення колійних і сигнальних знаків, граничних рейок і граничних стовпчиків - згідно з ПТЕ метрополітенів. 6.14 В розрахунках верхньої будови колії необхідно приймати: а) розрахункові схеми навантажень на вісь найбільш важкого типу рухомого складу із тих, що передбачаються до обертання на лінії, при максимальних швидкостях; б) розрахунковий інтервал коливань температури в тунелях 30 °С, а на закритих і відкритих наземних (надземних) ділянках та рампових ділянках довжиною 200 м - за таблицею розрахункових температур рейок для загальної мережі залізниць. При розрахунках верхньої будови колії слід керуватися розділом 16 з урахуванням положень розділу 15 в частині оцінки дії шуму та вібрації на навколишнє природне середовище. Контактна рейка 6.15 При проектуванні кріплення контактної рейки слід передбачати нижній зйом струму струмоприймачами пасажирських вагонів метрополітену. 6.16 Контактну рейку розташовують, як правило, з лівого боку колії по ходу руху поїздів. В тунелях на кривих ділянках радіусом меншим 200 м контактну рейку слід розміщувати з зовнішнього боку кривої. На всій протяжності контактна рейка повинна бути закрита захисним електроізоляційним коробом. Відстань між кронштейнами, які передбачені для кріплення контактної рейки, слід приймати 4,5-5,4 м. На головних коліях відстань між кронштейнами слід зменшувати до 2,5 м при наявності: а) ділянок з поздовжнім уклоном більше 30 0/00; б) кривих ділянок радіусом 400 м і менше. 6.17 Контактну рейку слід зварювати електроконтактним способом в пліті довжиною: а) в тунелях, на закритих наземних (надземних) ділянках і в камері обдування вагонів в електродепо - до 100 м; б) на відкритих наземних (надземних) ділянках, рампових ділянках довжиною 200 м і на паркових коліях електродепо - до 37,5 м. С.66 ДБН В.2.3-7-2003 В місцях з'єднань зварних рейкових плітей необхідно передбачати температурні стики. Відстань між кронштейнами, суміжними з температурним стиком, повинна бути не більше 2,5 м. 6.18 Контактну рейку слід закріплювати від угону, встановлюючи по чотири протиугони на кожну зварену пліть незалежно від її довжини. На головних коліях, які розташовані на поздовжньому уклоні більше 30 0/00, а також у межах пасажирських платформ станцій, для закріплення контактної рейки від угону слід додатково встановлювати в середині кожної зварної пліті по чотири протиугони. 6.19 Застосування контактної рейки довжиною меншою за 18,7 м (з кінцевими відводами) не дозволяється. Дозволяється у винятковому випадку передбачати контактну рейку (з кінцевими відводами) укороченої довжини при умові закріплення її протиугонами на кожному кронштейні, але не менше: а) на головних, станційних і з'єднувальних коліях - 12,5 м; б) на паркових коліях електродепо - 9м. 6.20 Повітряні проміжки контактної рейки слід передбачати в місцях секціонування контактної мережі, а також в місцях розташування стрілкових переводів, перехресних з'їздів, перегінних металоконструкцій, обладнання, зрівняльних приладів на мостах, в створі сполучних проходів (збійок). Величина повітряного проміжку між металевими кінцями відводів контактної рейки повинна бути: а) що перекривається струмоприймачами одного вагону - не більше 10 м; б) що не перекривається струмоприймачами одного вагону - не менше 14 м. На паркових коліях електродепо повітряні проміжки з кінцевими відводами повинні розміщуватися так, щоб забезпечити найбільш зручні проходи до стрілкових постів, кладових, обладнання. 6.21 На контактній рейці головних колій у місцях повітряних проміжків слід передбачати кінцеві відводи з уклоном 1/30 на кінці контактної рейки, що приймає, і 1/25 на кінці контактної рейки, що віддає; на контактній рейці інших колій в місцях повітряних проміжків - кінцеві відводи з уклоном 1/25 на обох кінцях. ДБН В.2.3-7-2003 С.67 6.22 Металеві конструкції і обладнання, яке встановлюється в межах повітряного проміжку контактної рейки, слід розміщувати на відстані не менше 0,8 м від металевого кінця відводу. 6.23 Контактні рейки двох станційних колій в тупиках із оглядовими канавами слід розміщувати під службовою платформою (в міжколійї) . 6.24 При розрахунках контактної рейки необхідно приймати інтервали коливання температури повітря, які наведені в 6.14. С.68 ДБН В.2.3-7-2003 7 ТЕПЛОСАНТЕХНІЧНІ ПРИСТРОЇ Вентиляція 7.1 Для вентиляції споруд ліній метрополітену слід передбачати припливно-витяжні системи тунельної вентиляції, припливні і витяжні системи місцевої вентиляції зі штучним спонуканням. 7.2 Систему тунельної вентиляції слід передбачати для платформних залів підземних станцій, ескалаторних тунелів і сходів, касових залів, коридорів між станціями, перегінних тунелів, тунелів тупиків, службових віток між лініями і в електродепо, а також закритих галереями наземних ділянок. Системи місцевої вентиляції (кондиціонування) слід проектувати для службово-побутових і технологічних приміщень за СНіП 2.04.05. Проектування системи тунельної вентиляції метрополітену слід вести з урахуванням основних положень і вимог розділів 14, 15 та 16. 7.3 Системи тунельної вентиляції слід проектувати з урахуванням: а) метеорологічних умов для міст; б) гідрогеологічних умов залягання ліній; в) наявності термальних і сірчаних вод у ґрунтах, які оточують тунелі; г) збалансованості припливів і витяжок з перевагою припливів повітря над витяжками на 15-20 %; д) трикратного обміну повітря з атмосферою у тунелях і на станціях, подачі в годину пік на одного пасажира не менше 50 м3/год свіжого повітря; е) димовидалення при пожежі на станції або у тунелі згідно з 14.7 та 14.8; ж) річного теплового балансу, що забезпечує в тунелях і на станціях допустимі параметри температури і відносної вологості повітря; з) неперевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітрі; й) необхідності охолодження ґрунтів усіх ділянок лінії до значень природної температури ґрунту. Схема системи тунельної вентиляції залежно від вказаних вимог повинна бути двонаправленою з сезонною подачею зовнішнього повітря на станції або в перегінні тунелі, а видалення повітря, відповідно, через перегінні тунелі або через станції в атмосферу. ДБН В.2.3-7-2003 С.69 Розрахунок тунельної вентиляції за вибраною схемою слід виконувати як для нормального режиму експлуатації метрополітену, так і для екстремального режиму димовидалення при пожежі згідно з 14.7. Для вентиляції об'єму тунелів обертових і відстійних тупиків, а також тупикових тунелів головних колій слід передбачати спеціальну вентиляційну установку з видаленням повітря в атмосферу або в один з тунелів головних колій. Для вентиляції тунелів і службових віток, пристанційних та притунельних підземних приміщень, а також касових залів вестибюлів слід передбачати використання повітря станцій і перегінних тунелів. Метеорологічні параметри повітря і концентрації у ньому шкідливих речовин в місцях забирання повітря для вентиляції споруд метрополітену повинні задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.005 та діючим санітарно-гігієнічним нормам. Система тунельної вентиляції, у комплексі з іншими інженерно-технічними заходами, повинна забезпечувати в режимі димовидалення шляхом реверсування або прямої витяжки повітря ефективний протипожежний захист шляхів евакуації відповідно до 14.7 і 14.8. 7.4. Подачу і видалення повітря системою тунельної вентиляції слід передбачати: а) на підземних станціях - по горизонтальних каналах під платформами і по вертикальних каналах, які розташовані біля обох торців станцій; на станціях пілонного типу, окрім того, по вертикальних каналах, які розташовані у кожному пілоні, з випуском повітря (забиранням) з боку платформних і середніх залів; на односклепінних станціях повітря слід подавати (видаляти) в протилежний від венткамери торець; б) в ескалаторному тунелі - роздільно по двох частинах перерізу тунелю: по верхній - пасажирській і нижній - вентиляційно-кабельному каналу при використанні ескалаторного тунелю в системі тунельної вентиляції згідно з 7.11; в) у коридорах (між станціями) довжиною менше 50 м - по перерізу споруд за рахунок різниці тисків повітря на станціях, у коридорах довжиною більше 50 м - по повітропроводу (каналу) рівномірно або зосереджено вздовж коридору, а видалення - по перерізу коридору; г) у перегінних тунелях, тунелях службових віток між лініями, тунелях віток в електродепо і тупиках, сходах і касових залах вестибюлів - по перерізу вказаних споруд. С.70 ДБН В.2.3-7-2003 Висоту горизонтальних каналів тунельної вентиляції у світлі слід приймати не менше 1,8 м; дозволяється зменшувати висоту каналів до 1,1 м. 7.5 В розрахунках систем тунельної вентиляції підземних ліній слід приймати такі параметри зовнішнього повітря: а) для теплого періоду року - розрахункові параметри А відповідне до СНіП 2.04.05; б) для холодного періоду року - середні температури (і відповідні їм теплоємності) за цей період відповідно до СНіП 2.01.01, коли ці температури нижче середньої природної температури ґрунтів, ще оточують тунелі. Для підземних споруд за тривалість теплого періоду року слід приймати час, впродовж якого середньомісячні температури зовнішнього повітря вищі або дорівнюють природній температурі ґрунту, а за тривалість холодного періоду - нижчі за природну температуру ґрунту. 7.6 Для систем тунельної вентиляції закритих підземних ділянок ліній розрахункові температури і теплоємності зовнішнього повітря необхідно приймати для теплого і холодного періодів року за розрахунковими параметрами А, для систем місцевої вентиляції наземних і підземних приміщень, в яких припливне повітря слід подавати з поверхні землі, для холодного періоду - за розрахунковим параметром Б, відповідно до СНіП 2.04.05. 7.7 Система тунельної вентиляції повинна забезпечувати необхідні параметри повітря: а) у теплий період року: 1) температуру повітря на платформах станцій, у касових залах і коридорах між станціями, яка перевищує не більше ніж на 4 °С розрахункову температуру зовнішнього повітря, але не вище плюс 28 °С для міст з розрахунковими температурами зовнішнього повітря по параметру А плюс 24 °С і менше, і не вище плюс 30 °С для міст з розрахунковими температурами зовнішнього повітря по параметру А більше плюс 24 °С, а відносну вологість повітря не більше, відповідно, 75 % і 65 %; 2) температуру і відносну вологість повітря, що видаляється на кінці розрахункової ділянки для міст з розрахунковими температурами зовнішнього повітря по параметру А плюс ДБН В.2.3-7-2003 С.71 24 °С і менше при пропускній спроможності лінії не більше 40 пар поїздів на годину - не вище, відповідно, плюс 33 °С і 60 %, а при пропускній спроможності більше 40 пар поїздів на годину, та також для міст з розрахунковими температурами зовнішнього повітря по параметру А більше плюс 24 °С незалежно від пропускної спроможності лінії - не вище плюс 35 °С і 55%; б) у холодний період року: 1) температуру повітря на платформах станцій і в коридорах між станціями для міст із розрахунковою температурою зовнішнього повітря для теплого періоду року по параметру А плюс 24 °С і менше - не вище чим на 2 °С природної температури ґрунту, але не нижче плюс 5 °С і відносній вологості не більше 75 %, а для міст з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для теплого періоду року по параметру А більше плюс 24 °С - не вище природної температури ґрунту, але не нижче плюс 10 °С; 2) температуру повітря у касових залах вестибюлів, на платформах станцій та коридорах між станціями для холодного періоду року - не нижче плюс 5 °С і відносну вологість повітря не більше 75 %; в) у будь-який період року - концентрацію шкідливих речовин (газів) в повітрі тунелів і станцій — згідно з вказівками 15.3. У тих випадках, коли в теплий період року розрахункова температура повітря на платформах станцій, у касових залах та коридорах між станціями перевищує указані в даному пункті граничні температури повітря плюс 28 °С і плюс 30 °С та добуток числа пар поїздів на лінії в годину пік на число вагонів у поїзді становить величину більше 120, необхідно застосовувати охолодження припливного повітря. 7.8 В розрахунках тунельної вентиляції слід визначати:
С.72 ДБН В.2.3-7-2003 - нестаціонарний теплопотік із тунелів в ґрунт за теплий період року, а також із ґрунту в повітря тунелів протягом холодного періоду року для охолодження ґрунтів до природної температури; - розрахункову температуру повітря в тунелях для теплого періоду року, що дорівнює середній температурі повітря за добу (по довжині розрахункової ділянки тунелю), з урахуванням добових коливань температури зовнішнього повітря; - розрахункову температуру повітря в тунелях для холодного періоду року, яка дорівнює середній температурі повітря між початковою (зовнішньою) і кінцевою на розрахунковій ділянці, з урахуванням тепловиділень у тунелях; - циркуляційні потоки повітря від руху поїздів - середні по перерізу і довжині тунелів; - аеродинамічний опір вентиляційного тракту (включаючи перегінні тунелі) при рухові по ньому повітря, що подається вентиляторами, та циркуляційних потоків від поршневої дії поїздів, а також конструкцій вестибюлів станцій з підхідними коридорами. 7.9 Обмін повітря для теплого і холодного періодів року слід визначати відповідно до 7.3-7.8, приймаючи найбільший із отриманих розрахунків: - за теплонадлишками, що складають різницю між тепловиділеннями у тунелях і теплонадходжень в ґрунт для теплого періоду року; - за тепловиділеннями, що складають суму тепловиділень у тунелях і теплонадходжень із ґрунтів для холодного періоду року; - за газовиділеннями із ґрунтів. Обмін повітря для теплого періоду року слід визначати з урахуванням відстані від шахти на перегоні до осі станції, а у випадку, якщо природна температура ґрунту більше розрахункової температури повітря у тунелі, і за сумою тепловиділень у тунелі та із ґрунту. Швидкість руху повітря у вентиляційних тунелях і стволах шахт тунельної вентиляції слід приймати не більше 8 м/с. Для вентиляційних каналів в похилих тунелях ескалаторів дозволяється приймати швидкість до 15 м/с. За розрахункову ділянку слід приймати відстань між осями двох суміжних станцій або між віссю станції і вентиляційною шахтою, що розташована в кінці тупика. ДБН В.2.3-7-2003 С.73 7.10 Вентиляційне обладнання тунельної вентиляції станцій глибокого і мілкого закладання слід розташовувати біля одного із їх торців, як правило, між перегінними тунелями. 7.11 На станціях глибокого закладання як повітряний тракт тунельної вентиляції між вентиляційною камерою і поверхнею землі слід передбачати використання станційного стволу. Дозволяється використання повітряного тракту нижньої частини ескалаторного тунелю. 7.12 Перегінну вентиляційну установку і шахту тунельної вентиляції необхідно розташовувати на середині перегону і, по можливості, між перегінними тунелями. Відстань від кінця платформи станції до примикання вентиляційного тунелю до перегінного тунелю повинна бути не менше 400 м. При довжині перегону більше 2000 м та величині обміну повітря більше 450 тис.м3/год слід розміщувати на перегоні три вентиляційні установки з шахтами. При цьому режим роботи середньої вентиляційної установки повинен відповідати режиму роботи вентиляційної установки на станції. Розміщення вентиляційної установки слід передбачати у нижньому рівні шахти. Дозволяється, як виняток, при відповідному обґрунтуванні - у верхньому рівні. В системах тунельної вентиляції двох ліній метрополітену дозволяється у виняткових випадках використання однієї вентиляційної шахти при умові розділення у ній потоків повітря на кожну лінію суцільною перегородкою та зведення самостійних вентиляційних кіосків з відстанню між ними не менше 20 м. 3а двома кінцями станції мілкого закладення слід будувати між тунелями першої і другої колій циркуляційні збійки: першу - перерізом 40-50 м2 на відстані 70-120 м від платформи і другу - перерізом 20-30 м2 на відстані від першої збійки не менше довжини поїзда, але не більше 250 м. За станцією на боці колійного розвинення циркуляційні збійки не передбачаються. 7.13 Відстань від наземних повітрозабірних (повітровипускних) кіосків тунельної вентиляції до магістральних вулиць і доріг загальноміського призначення, стоянок масового автотранспорту і вікон будинків повинна бути не менше 25 м, а до автозаправних станцій, складів ГММ і лісоматеріалів - не менше 100 м. С.74 ДБН В.2.3-7-2003 Наземні повітрозабірні кіоски вентиляції слід розташовувати в місцях з найменшими концентраціями шкідливих речовин в повітрі, як правило, в зоні зелених насаджень (дерев та кущів). Відстань від низу решіток до поверхні землі слід приймати не менше 2 м. Решітки з внутрішнього боку повинні бути затягнуті металевою сіткою з вічками розміром 20 мм х 20 мм. Швидкість руху повітря через решітку слід приймати не більше 5 м/с. Поріг на вході у кіоск повинен бути висотою 0,2 м від рівня планувальної відмітки. 7.14 Для систем тунельної вентиляції слід передбачати реверсивні вентилятори, що управляються із ДПС та з диспетчерського пункту лінії. У камері вентиляційної установки системи тунельної вентиляції станцій, перегінних тунелів і відстійно-обертових тупиків слід передбачати не менше двох вентиляторів, один з яких виконує функції резервного. Для вентиляції тунелів з'єднувальних віток слід передбачати один або два вентилятори за розрахунком. Для вентиляції тунелів обертових тупиків на перегонах слід передбачати збійки в обидва тунелі; при необхідності в одній з них установлюється вентилятор. Електроживлення вентиляторів повинно бути виконано згідно з 8.49. Електропускову апаратуру вентиляторів слід розміщувати в окремому приміщенні, яке опалюється, з температурою повітря не менше плюс 5 °С. В камері вентиляційної установки тунельної вентиляції слід передбачати інвентарні вантажопідйомні засоби малої механізації для підйому і транспортування частин вентиляційного обладнання до колійного тунелю, водопровід для промивання вентиляційної камери і ствола шахти та водовідвід. 7.15 Повітря, що подається системами місцевої вентиляції в службово-побутові і технологічні приміщення підземних станцій і вестибюлів, слід забирати: а) в приміщення на рівні поверхів вестибюлю - з поверхні землі або з тунелю в напрямку руху поїздів, що відходять від станції, і, в виняткових випадках, - з підвуличного переходу біля сходів; ДБН В.2.3-7-2003 С.75 б) в приміщення на рівні поверхів станції - зі станції або з тунелю в напрямку руху поїздів, що відходять від станції. Припливне повітря повинно очищуватися у важкогорючих протипильних фільтрах до концентрації пилу у ньому не більше 0,5 мг/м3. Повітря, що видаляється з приміщень станції і вестибюлю: акумуляторних в підстанціях, вбиралень і каналізаційних насосних, комор мастильних матеріалів, комор мастильних і фарбувальних матеріалів, душових і сушилок - слід викидати на поверхню. Повітря, що видаляється з інших приміщень станції і вестибюлю, - повертати в тунель за місцем, де воно забиралось по ходу руху поїздів, що відходять зі станції, або на поверхню, або в підвуличні пішохідні переходи. 7.16 В системах ветиляції (місцевої і тунельної) слід передбачати обладнання, що забезпечує зниження шуму, який створюють вентилятори, до рівнів за 16.7. 7.17 Обладнання систем місцевої вентиляції, окрім кладових мастильних матеріалів, акумуляторних і санвузлів, необхідно установлювати в загальних вентиляційних приміщеннях і передбачати закладні елементи для кріплення інвентарних вантажопідйомних засобів малої механізації. Розміщення осьових вентиляторів в повітропроводах підземних приміщень забороняється. 7.18 Розрахункові температури повітря і кратність його обміну для підземних приміщень станцій і вестибюлів, а також для приміщень наземних вестибюлів слід приймати за таблицею 13; при цьому, для приміщень наземних вестибюлів з вікнами, за винятком приміщень за поз.4, 5, 10, 12, 13, 30 кратність обміну повітря слід приймати 40 % від вказаної в цій таблиці з урахуванням додаткових вимог за 14.8. 7.19 Для підтримання розрахункових температур повітря в теплий період року в приміщеннях кас, медичного пункту, в приміщеннях управління роботою станції -ДПС, ДСП та постів ЕЦ, в приміщеннях нічного відпочинку машиністів (поз.2, 4, 26 і 30 таблиці 13) застосовуються автономні кондиціонери для охолодження повітря, установлення яких проектується з урахуванням протипожежних вимог та за узгодженням з територіальними органами державного пожежного нагляду. С.76 ДБН В.2.3-7-2003 Таблиця 13
ДБН В.2.3-7-2003 С.77 Продовження таблиці 13
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1. Законодавча та нормативна база України про охорону праці Правила дорожнього руху б Стандарти, укази в Санітарні норми г Будівельні норми д Пожежні норми е КЗпП |
1. ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ. РОЛЬ БУДІВНИЦТВА У ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА. БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ ТЕМА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ. РОЛЬ БУДІВНИЦТВА У ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА. БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 23 травня 2011 р. №547 Відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону України “Про будівельні норми” Кабінет Міністрів України постановляє |
Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх... |
| У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм права.... Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права): норми конституційного, адміністративного, кримінального,... |
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми Граничні норми діють на всій території України і поширюються на всі підприємства, установи, організації, учбові заклади, а також... |
| Основні завдання районної державної адміністрації визначені статтею... Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують |
Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Відповідно до статей 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та на виконання доручення Глави Адміністрації Президента... |
| Цивільне право України Норми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різноманітних організацій. При... |
Питання до МК-2 для студентів ІІІ курсу з дисципліни «Українська... Поняття мовної норми. Види мовних норм. Орфоепічні норми української літературної мови |