|
|
Скачати 5.76 Mb.
|
|
3.4. Відповідальність нотаріусів. Контроль за діяльністю нотаріусів Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди протягом трьох місяців після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов’язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу. Страхова сума або страхова застава встановлюються у розмірі стократної мінімальної заробітної плати. У разі витрачання коштів на відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов’язаний протягом одного року поповнити страхову заставу до встановленого розміру. Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку. Закон України «Про нотаріат» не ставить відповідальність нотаріуса в залежність від форми вини. Взагалі ст. ст. 21, 27 зазначеного закону не вказують на винність поведінки нотаріуса як підставу для покладення на нього відповідальності. При з’ясуванні цього питання слід керуватись загальними нормами цивільного права. Законодавство України передбачає два види відповідальності – договірна відповідальність та позадоговірна (деліктна). Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність при наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави позадоговірної відповідальності містяться в п. 2 ст. 1166 ЦК України, які передбачають звільнення особи від відшкодування шкоди у випадку, якщо вона доведе, що шкоду заподіяно не з її вини. В чинному ЦК України встановлені випадки виникнення майнової відповідальності й без вини. Це стосується відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування та їх посадовими чи службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України). Існує думка, що не є доцільним встановлювати відповідальність державного, а тим більше приватного нотаріуса, незалежно від наявності вини, оскільки діяльність нотаріуса полягає в основному із роботою з документами, наданими іншими особами і відповідальність без вини нотаріусів означатиме, що нотаріус нестиме відповідальність навіть у випадку, коли він об’єктивно не міг виявити підробку документів, чи встановити повноваження особи, яка підписала документ (наприклад, коли угоду від імені юридичної особи підписує колишній директор і надає для цього нотаріусу усі документи, які були чинними певний час тому. Зрозуміло, що в такій ситуації нотаріус не може і не повинен знати про призначення нового директора, призначення якого відбулось). Складність з’ясування вини при вчиненні нотаріальних дій пов’язана з особливістю нотаріальної діяльності. Нотаріуси, як особи, на які покладено обов’язок посвідчувати права та факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії, надають їм юридичної вірогідності. Для досягнення цієї мети нотаріуси зобов’язані встановити особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, з’ясувати дієздатність громадян та перевірити правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах, перевірити справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (ст.ст. 43, 44, 45 Закону України «Про нотаріат»), а також провадити інші перевірки правомірності документів, що надаються як підстава для вчинення нотаріальної дії. Цілком можлива ситуація, коли нотаріус посвідчує угоду на підставі підроблених третіми особами документів. В такому випадку відсутня умисна вина нотаріуса, і відповідальність нотаріуса в розглянутому прикладі має наставати тільки в тому випадку, коли він допустив необережність і не виявив в документах підробку, але при умові, якщо характер підробки виявився таким, що людина здатна виявити її без допомоги спеціальних технічних засобів. Межі відповідальності нотаріусів залежать від того, до якого виду належить така відповідальність – договірна чи деліктна. На відміну від деліктної відповідальності, шкода за якою відшкодовується в повному обсязі і розмір її не може бути змінений сторонами, договірна відповідальність може бути змінена договором, тобто залежати від волевиявлення сторін. Публічний характер діяльності нотаріуса, здійснення ним дій від імені держави дозволяє зробити висновок про деліктний характер відповідальності нотаріуса за порушення встановленого порядку вчинення нотаріальних дій. Виконання нотаріусами інших дій, які допускаються законодавством, але не вважаються нотаріальними (стаття 4 Закону України «Про нотаріат» надає нотаріусу право складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру) здійснюється на підставі цивільно-правового договору (наприклад, про надання послуг правового характеру) і тому при завданні шкоди внаслідок невиконання чи неналежного виконання договірних зобов’язань, нотаріус несе договірну відповідальність згідно з нормами зобов’язального права. В останньому випадку відповідальність нотаріуса також може залежати від його інформованості у справах особи, якій він надавав послуги. За законодавством України межі відповідальності державного та приватного нотаріусів є різними. Так, шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державним нотаріусом, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України (ст. 21 Закону України «Про нотаріат»). Тобто законом не встановлено, хто має відшкодовувати шкоду та в якому розмірі. Враховуючи те, що у випадку, коли між нотаріусом та особами, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій, існують не договірні відносини, завдана нотаріусом шкода має відшкодовуватись в порядку, передбаченому законодавством для позадоговірної відповідальності. Встановити суб’єкт відповідальності дозволяє аналіз чинного законодавства. Дуже цікавою з цього приводу виглядає позиція Вищого Господарського суду України. В листі № 01-8/46 від 29 січня 1999 р. Вищий Господарський суд України зазначає, що відповідно до статті 21 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна внаслідок незаконних або недбалих дій державним нотаріусом, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Оскільки згаданий порядок окремим актом законодавства не врегульовано, Вищий арбітражний суд доходить висновку про те, що для вирішення порушеного питання необхідно керуватись главою 40 Цивільного кодексу України і відповідачем у спорі про відшкодування згаданої шкоди може бути державний нотаріус, а не державна нотаріальна контора. Проте статтею 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах. Тобто, державний нотаріус є працівником державної нотаріальної контори і між ним та конторою існують трудові відносини. Пункт 1 ст. 1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Таким чином, державна нотаріальна контора має відшкодувати шкоду, яку нотаріус завдав іншим особам, і саме державна нотаріальна контора, а не державний нотаріус, має виступати відповідачем по справі про відшкодування збитків. Не зважаючи на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про нотаріат», призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерство юстиції України також не може бути відповідачем, оскільки відповідальність по відшкодуванню покладається ст. 1172 ЦК України не на юридичних осіб, які призначають на посаду, а на тих, з ким заподіювач шкоди перебуває у трудових правовідносинах. Державна нотаріальна контора, хоча й визнається юридичною особою (ст. 17 Закону України «Про нотаріат»), але не має власних коштів, які могли б направлятися на відшкодування шкоди, завданої іншим особам, оскільки вона є бюджетною установою і реальне задоволення вимог особи, якій завдано збитків, виглядає досить проблематичним, якщо не неможливим. Неоднозначною є ситуація й щодо розміру регресних вимог Міністерства юстиції до державного нотаріуса. Пунктом 3 ст. 1191 ЦК України передбачено, що держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право регресної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили. Але державний нотаріус не є посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, а тому на нього не поширюється вказана норма. Регресні вимоги до державного нотаріуса можуть бути пред’явлені виходячи з п. 1 статті 1191 ЦК, в якій зазначається, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом. Оскільки Міністерство юстиції відшкодовує шкоду, завдану державним нотаріусом як за свого працівника, то слід враховувати при цьому ст. 132 Кодексу Законів про працю України, згідно з якою за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, а також ст. 134 КЗпП України, якою встановлюються випадки повної матеріальної відповідальності. Законодавство України, як вказувалось вище, передбачає повну відповідальність нотаріуса. І Закон України «Про нотаріат», і чинний ЦК України встановлюють повне відшкодування шкоди. Встановлюючи способи відшкодування шкоди, законодавець в ст. 1192 ЦК України зазначає, що суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Нотаріуси навряд чи зможуть відшкодувати заподіяну шкоду в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо). Найбільш поширеним способом відшкодування шкоди для нотаріусів є відшкодування завданих збитків у повному обсязі. При відшкодуванні збитків слід враховувати положення ст. 22 ЦК України, згідно з якою збитками вважаються: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». Згідно з вказаною Постановою відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов’язку надати річ того ж роду і якості, налагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні потерпілому заподіяних збитків грішми, на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв’язку з заподіянням шкоди майну. Крім відшкодування нотаріусом матеріальної шкоди, останній на підставі загальних норм, які містяться в чинному ЦК України, зокрема, ст. 1167 ЦК України, має відшкодувати фізичній або юридичній особі моральну шкоду. Стаття 27 Закону України «Про нотаріат» не виключає такої можливості, оскільки зазначає про повне відшкодування заподіяної шкоди, в тому числі й моральної. Підстави та порядок відшкодування нотаріусами моральної шкоди в цілому не відрізняються від загальних. При покладенні на нотаріуса відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди слід враховувати позицію Верховного Суду України, викладену в п. 5 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Контроль за законністю виконання нотаріусами своїх обов’язків здійснюється Міністерством юстиції України, управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Одним із завдань управлінь юстиції є організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи нотаріату. Для цього їм відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. № 1577 надано такі права:
Крім того, управління юстиції розглядає скарги громадян щодо роботи нотаріальних органів, забезпечує матеріально-технічними ресурсами установи нотаріату, а також здійснює контроль за збереженням і використанням матеріальних цінностей нотаріальними органами, складає проекти кошторисів видатків на утримання установ нотаріату та ін. Наказом Міністерства юстиції України від 1 червня 1998 р. № 33/5 затверджено Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції та Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції, відповідно до якого вказані управління мають:
Управління юстиції має також залучати в установленому порядку до перевірки роботи установ нотаріату та приватних нотаріусів кваліфікованих державних та приватних нотаріусів з інших нотаріальних округів, а також представництв відділень Української нотаріальної палати за їхньою згодою. Контроль за дотриманням чинного порядку справляння державного мита та повноти і своєчасності внесення його до бюджету здійснюють Міністерство фінансів України, Головна державна податкова інспекція України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції. Районні (міські) фінансові відділи і державні податкові інспекції по районах (містах) передбачають у планах своєї роботи і проводять не рідше одного разу на рік ревізії і перевірки із зазначених питань в усіх органах, які справляють державне мито і розташовані на території відповідного району (міста). У нотаріальній конторі і в інших органах, що вчинюють нотаріальні дії, ревізуючий перевіряє правильність справляння мита за вчинення окремих нотаріальних дій, а саме:
Знайомлячись з первісними документами за вчинення окремих нотаріальних дій за період, що перевіряється, ревізуючий повинен установити по кожному документу: правильність застосування ставок мита, визначення суми, з якої справляється мито, в процентному відношенні до суми документа, надання пільг по сплаті мита, а також перевірити, чи стягується мито з боржника при проведенні стягнення, вказаного у виконавчому написі, якщо стягувач звільнений від сплати мита. Правильність справляння державного мита виконкомами сільських Рад народних депутатів перевіряється шляхом зіставлення других примірників квитанцій форми № 10 з даними реєстрації виданих документів, нотаріальних дій і послуг, записів актів громадянського стану, а також із залишеними в справах сільської Ради примірниками договорів, доручень та інших документів. При перевірці нотаріальних дій, пов’язаних з відчуженням будівель (купівля – продаж, міна, дарування), правильність запису в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій необхідно перевірити з даними господарського обліку сільських Рад. Про наслідки ревізії (перевірки) органу, який справляє державне мито, складається акт, який повинен містити загальний стан роботи по справлянню мита, факти порушень із зазначенням, який пункт Декрету «Про державне мито» порушено, хто допустив порушення і до чого це призвело (недобір, перебір мита, порушення порядку погашення марок тощо), а також яких в період ревізії (перевірки) вжито заходів на усунення виявлених недоліків і порушень та умов, що сприяли порушенням. Перший примірник акта з оригіналами пояснень службових осіб органу, що справляє мито, щодо причин порушень залишається у перевіряючого, другий примірник акта – в органі, який справляє державне мито. Перевіряючий передає акт (довідку) про наслідки ревізії (перевірки) з усіма додатками своєму безпосередньому начальнику, який розглядає ці матеріали і вносить керівнику фіноргану, державної податкової інспекції, який призначив ревізію (перевірку), пропозиції щодо їх затвердження чи доопрацювання. У разі, коли виявлені порушення в ході ревізії (перевірки) усунуті не повністю, керівник фіноргану, державної податкової інспекції дає керівнику органу, який справляє державне мито, письмові вказівки щодо повного виправлення помилок, відшкодування заподіяних державі збитків, якщо такі були завдані діями службових осіб організації, що перевірялася, та забезпечення неухильного дотримання чинного порядку справляння державного мита. |
|
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича... Організація роботи установ нотаріату, перевірка їх діяльності і вжиття заходів до її поліпшення, здійснення контролю за виконанням... |
Функціонування приватного нотаріату в Україні Зокрема, серед інших гостро на сьогодні постало питання функціонування приватного нотаріату в країні, який не просто опинився у скрутному... |
|
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича Робота відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області у І півріччі 2012 року була спрямована на забезпечення... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник Головного управління юстиції у Волинській області Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
|
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ Затвердити Графік участі працівників відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області в гарячій телефонній лінії... |
Тема: Історія розвитку стрічкової вишивки Мета: Надати загальне поняття про історію розвитку стрічкової вишивки. Ознайомити учнів з матеріалами та обладнанням для стрічкової... |
|
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
План-конспект уроку №21 ТЕМА. Історія виникнення та розвиток глобальної... МЕТА: сформувати в учнів основні поняття мережі Інтернет, основні етапи історії розвитку Інтернет,її можливості |