|
|
Скачати 5.76 Mb.
|
|
Запитання для самоконтролю:
РОЗДІЛ ІV. НОТАРІАЛЬНЕ ДІЛОВОДСТВО. ФОРМИ НОТАРІАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ 4.1. Діловодство в нотаріальній конторі: поняття і зміст. 4.2. Форми реєстрів. Реєстрація нотаріальних дій. 4.3.Посвідчувальні написи і форми свідоцтв: порядок заповнення. 4.4. Місце і порядок здійснення нотаріальних дій. 4.5. Вимоги до документів, необхідних для здійснення нотаріальних дій. 4.6. Відмова у вчиненні нотаріальних дій. Оскарження нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні. 4.1. Діловодство в нотаріальній конторі: поняття і зміст Нотаріальне діловодство регулюється Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 3 лютого 1994 р. № 6/5. Ці Правила встановлюють єдиний для державних і приватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства, складання та оформлення службових документів. Порядок складання нотаріальних свідоцтв і посвідчувальних написів, ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також інших книг, пов’язаних із вчиненням нотаріальних дій, регулюється Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5.і вказівками по заповненню форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв і посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах. Нотаріальне діловодство включає:
Відповідальність за правильну організацію і ведення нотаріального діловодства несе приватний нотаріус, а в державних нотаріальних конторах і державних нотаріальних архівах – завідуючі, які їх очолюють. В державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві, де є кілька працівників, ведення діловодства і архіву наказом завідуючого може покладатися на одного з цих працівників, що відображається в його посадовій інструкції. Ведення діловодства і архіву приватного нотаріуса може бути покладено ним на особу, яка працює в нього за трудовим договором. При звільненні або переведенні на іншу роботу нотаріуса чи особи, на яку покладено ведення діловодства, архівні справи, а також справи і документи, що знаходяться в діловодстві, передаються особі, яка призначається, про що складається відповідний акт. Використання службових документів у засобах масової інформації допускається лише з дозволу завідуючого державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або приватного нотаріуса. Мова нотаріального діловодства визначається статтею 20 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 р. Нотаріальне діловодство ведеться тією мовою, якою в даній місцевості здійснюється судочинство. Якщо особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути складені також в перекладі (переклад здійснюється в установленому законом порядку) російською чи іншою мовою нотаріусом або перекладачем у письмовій чи усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, яку вона знає. Діловодство по заявах та скаргах громадян в державних нотаріальних конторах і державних нотаріальних архівах ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на призначених для цього осіб. Державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви в межах своєї компетенції видають накази. Обговорення питань на зборах, нарадах фіксується в протоколах, які оформляються на підставі записів, зроблених під час засідань. Протоколи підписуються головуючим на зборах і секретарем. Вся кореспонденція, адресована державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву чи приватному нотаріусу, приймається особою, відповідальною за діловодство, яка розкриває всі конверти, за винятком тих, що мають напис «особисто», та перевіряє наявність документів і додатків до них. При відсутності у конверті документа або додатків до нього складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправникові. Про пошкодження конверта робиться відмітка у поштовому реєстрі та на конверті. Конверти, як правило, знищуються, крім випадків, коли вони необхідні для встановлення адреси відправника, часу відправлення та одержання кореспонденції. Неправильно оформлені (не підписані, не засвідченні), пошкоджені або надіслані не за адресою документи повертаються відправнику або пересилаються за належністю. Реєстрації підлягають всі вхідні, вихідні та найважливіші внутрішні документи (накази, протоколи, доповідні записки, заяви працівників), за винятком документів оперативного характеру. Вхідні документи реєструються в день надходження, внутрішні та вихідні – в день їх підписання. Реєстрація документів здійснюється в журналах встановленої форми. Установи державного нотаріату ведуть такі реєстраційні журнали: журнал реєстрації вхідних документів; журнал реєстрації вихідних документів; журнал реєстрації власних наказів (розпоряджень). Приватні нотаріуси повинні вести журнали реєстрації вхідних та вихідних документів та власних наказів (розпоряджень). Заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, про відмову від спадщини, про оплату витрат за рахунок спадкового майна, про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів, повідомлення про накладання заборони відчуження нерухомого майна, повідомлення судових і слідчих органів про накладання арешту, якщо вони надійшли поштою, реєструються в журналі вхідних документів. Після цього вони підлягають наступній реєстрації за правилами, встановленими Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. На вхідних документах у правому нижньому куті першої сторінки проставляється реєстраційний штамп. У штампі вказуються дата надходження документа та його індекс, який складається з порядкового номера за реєстраційним журналом та номера справи (наряду) за номенклатурою справ, в якій буде зберігатися документ. Для складання службових документів використовується папір форматів А4 (210Х297 мм) та А5 (148Х210 мм). Складання документів на папері довільного формату не дозволяється. Службові документи оформляються на бланках установ і приватних нотаріусів. Бланки виготовляються відповідно до вимог нормативної документації. Кожний вид документа повинен мати визначений комплекс реквізитів і стабільний порядок їх розміщення. Найменування виду документа (за винятком листів) вказується на бланку. До кожного документа, що друкується на папері формату А4, незалежно від його призначення, складається заголовок, який повинен бути максимально стислим, точно відображати зміст документа та відповідати на запитання «Про що документ». Заголовки не складаються до текстів телефонограм, повідомлень і до документів, які друкуються на папері формату А5. Документ адресується установі, її структурному підрозділу або конкретній посадовій особі. Найменування установи та її структурного підрозділу, яким адресується лист, зазначаються в називному відмінку. При адресуванні документа керівнику установи або його заступнику найменування установи повинно входити до складу найменування посади адресата. Поштова адреса кореспондента вказується повністю після назви установи, якій надсилається документ. При адресуванні документа громадянину спочатку зазначається поштова адреса, а потім ініціали та прізвище одержувача. Датою документа є дата його підписання або затвердження. Дата на документі проставляється трьома парами арабських цифр, які розділяються крапками. Якщо початковий номер місяця або числа складається з однієї цифри, то перед ними ставиться нуль (наприклад: 01.11.07). Допускається також така послідовність написання дати: рік, потім місяць і число місяця (наприклад: 2007.11.01). У текстах документів, що містять відомості фінансового характеру, допускається застосування словесно-цифрового способу оформлення дат (наприклад: 1 листопада 2007 р.). Якщо документ складено не на бланку, дата проставляється нижче підпису, ліворуч. До складу підпису входять: найменування посади особи, яка підписує документ (повне, якщо документ оформлено не на бланку, і скорочене – на документі, складеному на бланку), особистий підпис та його розшифровка. При підписанні документів, складених комісією, зазначаються не посади осіб, які склали документ, а розподіл обов’язків у складі комісії. У випадках, передбачених чинних законодавством, свій підпис на документах нотаріус скріплює відповідною печаткою. Відбиток печатки проставляється таким чином, щоб він охоплював частину найменування посади особи, яка підписала документ. Якщо документ має додатки, повна назва яких наводиться в його тексті, то в додатку вказується лише кількість аркушів і число примірників. Якщо документ має додатки, які не згадуються в тексті, то їх найменування перераховуються після тексту із зазначенням кількості аркушів у кожному додатку та кількості примірників. При відповіді на запит робиться посилання на номер документа-запиту. На документах, що виконані, проставляється відмітка про виконання, яка розміщується на нижньому полі першого аркуша або на звороті першого аркуша документа і включає в себе коротку довідку про виконання (якщо відсутній документ, що свідчить про виконання), а також слова «До справи» і номер справи (наряду), в яку повинен бути підшитий виконаний документ. На вихідному документі проставляється номер, що відповідає порядковому номеру по журналу реєстрації вихідних документів і номеру справи (наряду), в якій буде зберігатися примірник вихідного документа. Кореспонденція надсилається адресатам поштою або передається нарочним. В останньому випадку вона вручається адресату під розписку в розносній книзі. Видача дублікатів документів провадиться в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. В державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах на контроль беруться документи, що надійшли від Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, управлінь юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з вказівкою (проханням) відповісти про результати їх розгляду. Завідуючим державною нотаріальною конторою, державним нотаріальним архівом можуть бути поставленні на контроль й інші документи. Контроль за виконанням документів може вестись на реєстраційно-контрольних картках або з допомогою спеціальної контрольної папки (в установах державного нотаріату з обмеженою кількістю працюючих). Номенклатура справ (нарядів) державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса складається на підставі примірних номенклатур, що затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням з Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України. В номенклатуру повинні бути включені всі справи (наряди), які ведуться нотаріусами, а також реєстри, книги, журнали. Номенклатура справ (нарядів) державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса затверджується завідуючим нотаріальною конторою, приватним нотаріусом і узгоджується з відповідним державним нотаріальним архівом. Про складену номенклатуру справ (нарядів) приватний нотаріус повинен також повідомити відповідну державну архівну установу. Номенклатура справ (нарядів) державного нотаріального архіву затверджується завідуючим архівом і узгоджується з відповідною державною архівною установою. Якщо протягом року виникне необхідність в заведенні справ (нарядів), не передбачених номенклатурою, вони додатково вносяться в номенклатуру. Для цього в номенклатурі передбачаються резервні номери. В кінці року номенклатура обов’язково закривається підсумковим записом, в якому зазначається кількість і категорії фактично заведених за рік справ. Підсумковий запис скріплює своїм підписом особа, відповідальна за ведення діловодства, чи приватний нотаріус. Цей примірник номенклатури справ (нарядів) є обліковим документом для справ тимчасового зберігання і зберігається в архіві державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса, державному нотаріальному архіві постійно. Всі виконані документи групуються у справи (наряди). На відміну від інших документів заяви про прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину чи про відмову від спадщини, про оплату витрат за рахунок спадкового майна, про вжиття заходів до охорони спадкового майна, по яких вжиті ці заходи, а також претензії кредиторів зразу ж формуються в окремі спадкові справи, кожна з яких одержує індекс, що відповідає номенклатурі справ (нарядів), потім реєструється в книзі обліку спадкових справ і йому присвоюється номер, що відповідає порядковому номеру в цій книзі. В спадкову справу підшиваються усі документи, пов’язані з оформленням спадщини за вказаною заявою. Якщо спадкову справу не закінчено провадженням в поточному році, вона переходить на наступний рік під тим же номером і перереєстрації не підлягає. Групуються в справи (наряди) документи одного діловодного року. В середині справи (наряду) документи систематизуються в хронологічному порядку, причому документ-відповідь повинен розміщуватися після документа-запиту. Звіти повинні вміщуватися в справі (наряді) того року, до якого вони відносяться за своїм змістом, незалежно від часу їх складання. Не допускається включення до справи (наряду) документів, що не відносяться до неї, а також чернеток і проектів документів. Реєстри, справи (наряди) поточного діловодства і закінчені провадженням до передачі їх в державний нотаріальний архів або на знищення зберігаються у шафах, столах, що замикаються, і запобігають впливу на документи сонячного світла, пилу. Вилучення і видача будь-яких документів зі справ (нарядів), як правило, не дозволяється. У виняткових випадках, за вимогою суду, арбітражного суду, прокуратури, органів дізнання і слідства у зв’язку з кримінальними, цивільними та господарськими справами, що знаходяться в їх провадженні, таке вилучення провадиться з дозволу завідуючого державною нотаріальною конторою, державним нотаріальним архівом, приватного нотаріуса з обов’язковим залишенням у справі завіреної копії вилученого документа і постанови про вилучення, протоколу вилучення або запиту суду, арбітражного суду. На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування. Закінчені провадженням справи (наряди) тимчасового (більше 10 років) і постійного зберігання після закінчення строку їх зберігання в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса здаються в державний нотаріальний архів для наступного зберігання і використання. Справи (наряди) із строком зберігання до 10 років в державний нотаріальний архів не здаються. При припиненні приватної нотаріальної діяльності у випадках, передбачених статтею 30 Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус зобов’язаний в місячний термін передати до державного нотаріального архіву документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, незалежно від строку їх зберігання. У випадку, коли за станом здоров’я або з інших поважних причин, а також у зв’язку із смертю приватного нотаріуса зробити це неможливо, передачу документів до державного нотаріального архіву провадить постійно діюча експертна комісія, що створюється відповідно Міністром юстиції Автономної Республіки Крим, начальником управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у складі не менше 3-х осіб. Експертна комісія організує свою роботу відповідно до затвердженого про неї Положення. По закінченні року посадова особа, яка відповідає за діловодство в державній нотаріальній конторі, приватний нотаріус провадить підготовку справ до архівного зберігання і уточнює систематизацію документів у справах, проводить оформлення справ (нарядів). Справи тимчасового і постійного зберігання вміщуються в тверду обкладинку, документи перекладаються в хронологічному порядку і прошиваються. Аркуші справ нумеруються. В кінці правил (наряду) на чистому аркуші робиться засвідчувальний напис (наприклад: «В справі (наряді) прошито та пронумеровано 15 (п’ятнадцять) аркушів. Відповідальний за архів – підпис, дата»). Документи із строком зберігання до 10 років у справи (наряди) не підшиваються, нумерація аркушів не провадиться. Обкладинки справ (нарядів) тимчасового та постійного зберігання оформляються за встановленою формою. Заголовок на обкладинку справи (наряду) переноситься з номенклатури справ (нарядів) після його уточнення. Дати на обкладинці повинні відповідати року заведення і закінчення справи (наряду). На обкладинках справ (нарядів), що складаються з декількох томів (частин), вказуються крайні дати документів кожного тому (частини). Кількість аркушів у справі (наряді) вказується цифрами на підставі даних засвідчуваного напису. Написи на обкладинках справ (нарядів) тимчасового та постійного зберігання слід робити чітко, світлостійким чорнилом або тушшю. На справи тимчасового і постійного зберігання складаються окремі описи. Опис складається з річних розділів і являє собою перелік назв справ (нарядів) з включенням необхідних відомостей про їх склад і зміст. Описи справ складаються у 4-х примірниках за встановленою формою. В кінці опису робиться підсумковий запис, в якому вказується (цифрами і словами) кількість справ, що внесені до опису, а також обумовлюються особливості нумерації справ у описі. Закінчення опису обов’язково погоджується з державним нотаріальним архівом. Одночасно з підготовкою документів до зберігання впровадиться відбір документів, що підлягають знищенню. Відбір документів для знищення оформляється актом. У ході підготовки документів до наступного зберігання в державному нотаріальному архіві постійно діючою експертною комісією провадиться експертиза наукової та практичної цінності документів і вирішується питання про відбір їх для включення до складу Національного архівного фонду чи знищення. При відборі документів на тимчасове та постійне зберігання експертна комісія керується чинними правилами та інструкціями Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України по організації роботи з документами, переліками і номенклатурою справ і відповідними вказівками Міністерства юстиції України. Відповідно до затверджених описів державна нотаріальна контора, приватний нотаріус зобов’язані у встановлений строк здати в державний нотаріальний архів справи (наряди), внесені до опису. Знищення документів провадиться після того, як описи на справи (наряди) тимчасового та постійного зберігання затверджено державним нотаріальним архівом. Наказом Міністерства юстиції України від 22 січня 1998 р. № 7/5 запроваджено спеціальні бланки нотаріальних документів нового зразка, які є необхідною складовою документального забезпечення нотаріального процесу. Вони можуть бути використані тільки нотаріусами і тільки для виготовлення нотаріальних документів. Бланки мають цілу низку захисних методик і призначені для зручності й швидкості підготовки нотаріальних документів, а також для забезпечення неможливості їх підробки. Наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 1999 р. № 36/5 «Про здійснення заходів щодо захисту нотаріально оформлюваних документів» затверджено Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів, яке установлює порядок замовлення, постачання, зберігання, обліку постачання і звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів в Україні. Для обліку обігу бланків, а також для перевірки справжності бланків і статистичного аналізу створений Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів – електронна база даних, яка містить інформацію про видані нотаріусам спеціальні бланки нотаріальних документів та їх витрачання нотаріусами, а також недійсні бланки. Замовниками бланків є приватні нотаріуси, державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви. Постачання бланків нотаріусам здійснюється дочірнім підприємством «Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату» (ІВЦУН). Нотаріуси замовляють необхідну кількість бланків шляхом подання до ІВЦУН відповідної заявки через поштовий або факсовий зв’язок. Нотаріуси одержують бланки від ІВЦУН за такою ціною:
Зберігання бланків у нотаріусів повинно бути організовано таким чином, щоб повністю забезпечити збереження їх від крадіжок, пожеж та пошкоджень. Завідувачі державних нотаріальних контор, державні та приватні нотаріуси несуть персональну відповідальність за організацію зберігання, витрачання та обліку бланків. У разі виявлення факту втрати або крадіжки бланків нотаріус, що відповідає за зберігання бланків, зобов’язаний негайно внести про це відомості до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів та повідомити органи внутрішніх справ для вжиття заходів з їх розшуку (зазначивши дату, серії та номери вкрадених чи втрачених бланків) та відповідне управління юстиції. Відповідним управлінням юстиції за фактом крадіжки або втрати бланків призначається службове розслідування. За недбале ставлення до зберігання та витрачання бланків нотаріуси несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. При перевірках управліннями юстиції роботи нотаріусів в обов’язковому порядку перевіряється стан зберігання, витрачання й обліку бланків. Недійсними бланками вважаються: зіпсовані (при виготовленні документа), анульовані (унаслідок того, що вчинення нотаріальної дії не відбулося), дефектні (через відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені. Нотаріуси здають зіпсовані, анульовані або дефектні бланки до ІВЦУН, про що складається акт у двох примірниках. ІВЦУН знищує зіпсовані, анульовані або дефектні бланки, про що складається акт про знищення. Нотаріуси забезпечують зберігання актів про прийняття-передавання на знищення зіпсованих, анульованих або дефектних бланків, а ІВЦУН – зберігання актів про знищення зіпсованих, анульованих або дефектних бланків протягом п’яти років з моменту підписання таких актів. Обов’язковій перевірці за даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів підлягає кожний бланк, на якому викладено текст документа, що подається нотаріусу для вчинення нотаріальних дій. Перевірка справжності бланків здійснюється нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів. Нотаріуси, які не мають власних систем доступу до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, здійснюють перевірку справжності бланка шляхом звернення до Реєстратора. Пошук інформації в Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів здійснюється за серією та номером відповідного бланка. За перевірку справжності бланка за даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів справляється плата в розмірі, установленому Міністерством юстиції України, крім випадків, коли документ, текст якого викладено на бланку, надійшов до нотаріуса поштою. Відомості з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів надаються безкоштовно на письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства у зв’язку з кримінальними, цивільними господарськими або адміністративними справами, що перебувають у їх провадженні, а також Міністерству юстиції України, головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласним, містах Києві та Севастополі, районним, міським (міст обласного значення), міськрайонним управлінням юстиції у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством України. У межах нотаріального округу дозволяється передавання бланків між нотаріусами. Такі операції повинні супроводжуватися складанням акта про приймання-передавання з одночасним повідомленням Адміністратора Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів для внесення відповідних змін до Єдиного реєстру. До такого повідомлення додається примірник акта про приймання-передавання. Витрати, пов’язані з використанням бланків, відшкодовують особи, щодо яких або в інтересах яких вчинені нотаріальні дії. Забороняється передача бланків за межі нотаріального округу. У разі анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю особа зобов’язана у триденний термін передати бланки, які залишилися невикористаними, до ІВЦУН, про що складається акт про приймання-передавання. Для внесення відповідних змін до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів ІВЦУН негайно надає Адміністратору Єдиного реєстру повідомлення про приймання-передавання бланків. До такого повідомлення додається примірник акта про приймання-передавання. На спеціальних бланках викладаються примірники:
У випадку, якщо нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, текст перекладу викладається на спеціальному бланку. У випадку, якщо текст нотаріального документа викладено на трьох і більше сторінках, на бланках викладаються перша і остання сторінки тексту документа. Зазначені нотаріальні дії, виконані без використання спеціального бланка, є нечинними. Засвідчення нотаріусом справжності підпису перекладача на перекладі, засвідчення вірності копій (фотокопій) з документів та виписок з них можуть здійснюватися без використання спеціальних бланків. Спеціальні бланки не використовуються: при вжитті заходів до охорони спадкового майна; установленні опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою; установленні опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме; при укладанні договору про управління спадщиною; при прийнятті в депозит грошових сум і цінних паперів. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку. При вчиненні протестів векселів і посвідченні неоплати чеків відповідні відмітки та написи виконуються на цих документах. На спеціальних бланках виконуються всі примірники документів, за винятком примірника, який залишається у справах нотаріуса або державного нотаріального архіву. На цьому примірнику нотаріус указує серію та номери використаних на нотаріальну дію спеціальних бланків. Серія та номер використаного бланка зазначаються також у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі «Зміст нотаріальної дії». На прохання зацікавлених осіб використання спеціальних бланків нотаріусами допускається також і при вчиненні нотаріальних дій, щодо яких їх використання не є обов’язковим. |
|
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича... Організація роботи установ нотаріату, перевірка їх діяльності і вжиття заходів до її поліпшення, здійснення контролю за виконанням... |
Функціонування приватного нотаріату в Україні Зокрема, серед інших гостро на сьогодні постало питання функціонування приватного нотаріату в країні, який не просто опинився у скрутному... |
|
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича Робота відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області у І півріччі 2012 року була спрямована на забезпечення... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник Головного управління юстиції у Волинській області Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
|
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ Затвердити Графік участі працівників відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області в гарячій телефонній лінії... |
Тема: Історія розвитку стрічкової вишивки Мета: Надати загальне поняття про історію розвитку стрічкової вишивки. Ознайомити учнів з матеріалами та обладнанням для стрічкової... |
|
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
План-конспект уроку №21 ТЕМА. Історія виникнення та розвиток глобальної... МЕТА: сформувати в учнів основні поняття мережі Інтернет, основні етапи історії розвитку Інтернет,її можливості |