|
|
Скачати 5.76 Mb.
|
Питання для самоконтролю: 1. Для яких правочинів законодавством установлено обов’язкову нотаріальну форму? 2. Які дані вносяться до документів при посвідченні правочинів нотаріусом? 3. За якими правилами здійснюється укладання договорів про зміну або розірвання нотаріально посвідчених договорів? 4. Які дані вносяться до тексту довіреності? Розділ VII. МІСЦЕ ТА ЧАС ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ НОТАРІУСА 7.1. Подача заяви про прийняття спадщини або про відмову від неї. 7.2. Визначення кола спадкоємців, повідомлення спадкоємців про спадщину, що відкрилася. 7.3. Місце та порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. 7.4. Постанови про відмову в подачі заяви та видачі свідоцтва про право власності. 7.5. Держмито, передбачене законом при видачі свідоцтва про право на спадщину. 7.1. Подача заяви про прийняття спадщини або про відмову від неї У житті кожному рано або пізно доводиться пережити смерть близької людини. Смерть людини – це юридичний факт, з яким закон пов’язує появу в спадкоємців права на прийняття спадщини. В Україні спадкування здійснюється за заповітом і за законом. І в тім і в іншім випадку для того, щоб зареєструвати на своє ім’я майно, яке належало спадкодавцеві, родич (або спадкоємець за заповітом) повинен зайнятися оформленням спадщини. У більшості людей питання оформлення спадщини викликають розгубленість. Вони часом абсолютно не знають про те, що треба робити у випадку відкриття спадщини, не інформовані про строки прийняття спадщини, а також про те, куди їм необхідно звернутися, щоб заявити про себе, як про спадкоємців. Більша частина спадкоємців щиро вважає, що питанням оформлення спадщини потрібно займатися вже після закінчення шести місяців від дня смерті спадкодавця. Як результат – пропуск строку на прийняття спадщини й необхідність звернення з позовом до суду. Відповідно до Цивільного Кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається від дня смерті особи, або дня, з якого особа оголошується померлою за рішенням суду. Інакше кажучи – якщо вмерла людина, потрібно звернутися в державну нотаріальну контору за місцем її реєстрації до шести місяців. Це просте правило не відноситься тільки до спадкоємців, що постійно проживали (зареєстровані) зі спадкодавцем, а також до малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних (навіть якщо вони не були зареєстровані разом зі спадкодавцем). Що ж стосується спадкоємців, які хочуть прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживали постійно зі спадкодавцем, не були малолітніми, неповнолітніми, недієздатними або обмежено дієздатними, вони повинні подати в державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини до закінчення шести місяців. Для них подача заяви про прийняття спадщини й буде самим фактом прийняття спадщини. Для подачі заяви спадкоємець повинен звернутися в державну нотаріальну контору, яка обслуговує той район, де до своєї смерті був зареєстрований спадкодавець. Зробити це краще в перший же місяць після відкриття спадщини. На першій попередній бесіді державний нотаріус призначить день і час, коли спадкоємцеві треба буде підійти й оформити подачу заяви на прийомі в нотаріуса особисто, складе вичерпний перелік необхідних документів. З’явившись у призначений день із заздалегідь зібраними документами спадкоємець, оформивши заяву про прийняття спадщини, одержить запити, по яких зможе до закінчення шести місяців зібрати документи, необхідні для наступного одержання свідоцтва про право на спадщину. Перелік документів, необхідних для оформлення спадкоємної справи може відрізнятися. Але завжди треба мати при собі паспорт, що засвідчує особу; свідоцтво про смерть спадкодавця; заповіт або документи, що підтверджують родинні стосунки з померлим (а іноді й те й інше); довідку про дату прописки померлого й даті його виписки з інформацією про всіх прописаних разом з ним. Такий варіант подачі заяви може бути зручний не для всіх спадкоємців, тому що часто спадкоємцями є іногородні або іноземні громадяни, а запис у державних нотаріальних конторах з питань оформлення спадкоємної справи здійснюється, як правило, на кілька тижнів уперед. У таких спадкоємців немає можливості тривалий час проживати в даному місті, очікуючи своєї черги для подачі заяви про прийняття спадщини по запису. Тому іногороднім і іноземним громадянам, а також тим особам, у яких строк подачі заяви на прийняття спадщини минає, а заява не подана, простіше подати заяву про прийняття спадщини поштою. У цьому випадку, день подачі заяви на пошту вважається днем подачі заяви в державну нотаріальну контору. В Україні питаннями оформлення спадкоємних справ і видачею свідоцтва про право на спадщину займаються тільки державні нотаріуси. Однак, дійсність підпису громадянина на заяві про прийняття спадщини або відмову від спадщини може бути засвідчена й приватним нотаріусом, і нотаріусом іншої держави, а також у консульських установах (для громадян на території іноземної держави). Спадкоємець повинен відправити заяву про прийняття спадщини, засвідчену приватним нотаріусом або консулом, на адресу державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини до шести місяців. Одержавши поштою нотаріально засвідчену заяву, державний нотаріус сповіщає про це спадкоємцеві письмово, із вказівкою номера спадкоємної справи. Ще один варіант подачі заяви поштою – це подача заяви в простій письмовій формі. Тобто дійсність підпису на такій заяві ні нотаріально, ні консулом не засвідчена, але ця заява була подана спадкоємцем на пошту до закінчення шестимісячного строку. Така заява приймається державним нотаріусом, заводиться спадкоємна справа, а спадкоємцеві пропонується надіслати заяву, оформлена належним чином, або прибути особисто в нотаріальну контору по місцю відкриття спадщини. Найчастіше у своєму листі нотаріус відразу призначає дату й час, коли спадкоємець повинен підійти в державну нотаріальну контору для подальшого оформлення спадкоємної справи, указує номер спадкоємної справи, а також повідомляє спадкоємцю короткий перелік документів, які той повинен буде представити. Якщо спадкоємець вирішить скористатися варіантом подачі заяви про прийняття спадщини поштою, йому треба буде прикласти до заяви ксерокопію свідоцтва про смерть спадкодавця, а також вказати своє П.І.Б., й місце реєстрації або фактичне місце проживання, щоб нотаріус знав за якою адресою йому відправити відповідь на заяву. Обов’язково треба вказати П.І.Б. померлого, дату його смерті й народження та адресу останнього місця проживання спадкодавця для встановлення місця відкриття спадщини. Якщо ж спадкоємець до закінчення шести місяців від дня смерті спадкодавця не подасть заяву про прийняття спадщини, вважається, що він її не прийняв. У цьому випадку подальша доля спадкоємного майна буде вирішуватися в судовому порядку. Вчасно оформивши подачу заяви про прийняття спадщини й зібравши всі необхідні документи до закінчення шести місяців, спадкоємець уникне в майбутньому зайвих турбот і витрат, пов’язаних з оформленням на своє ім’я майна спадкодавця. Відмовитися від спадщини можна не тільки шляхом здійснення певних дій (подачі заяви про це), а й не вживаючи дій, які б свідчили про прийняття спадщини. Спадкоємець, який не хоче прийняти спадщину, може відмовитися від належної йому частки на користь інших спадкоємців за законом або за заповітом, а також на користь держави або будь-якої організації. 7.2. Визначення кола спадкоємців, сповіщення спадкоємців про спадщину Згідно ст. 63 Закону “Про нотаріат” державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Черговість визначається ст.ст. 1258-1266 ЦК України. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Стаття 1224 ЦК визначає коло осіб, які усуваються від права на спадкування: 1) Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будького з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Це положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. 2) Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. 3) Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. 4) Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу. 5) За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Це положення поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ. У випадках якщо останнім місцем проживання спадкодавця є територія іншої держави, нотаріусом установлюється наявність між Україною та такою державою відповідного договору про правову допомогу. При наявності такого договору застосовується загальне правило спадкоємства майна відповідно до законодавства держави, на території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. Винятком з цього правила є спадкоємство нерухомого майна, за наявності якого право на спадщину на таке майно оформлюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої воно знаходиться. Визначивши коло спадкоємців за законом, нотаріус зобов’язаний перевірити ступінь споріднення або шлюбу спадкоємця зі спадкодавцем або факт знаходження спадкоємця на утриманні спадкодавця шляхом витребування відповідних документів. У спадковій справі залишаються копії цих документів, завірені нотаріусом у спрощеному порядку: "Зі справжнім вірно. Нотаріус – підпис". В окремих випадках при неможливості подання документів органів реєстрації актів громадянського стану про родинні й інші відносини спадкоємців зі спадкодавцем можуть бути прийняті довідки, видані державними установами й організаціями за місцем роботи або проживання, якщо вони в сукупності з іншими документами підтверджують родинні або інші відносини. Наприклад, довідки відділів кадрів з місця роботи спадкоємця й спадкодавця, у кожній з яких повинне бути зазначене, що в особистій справі спадкодавця значиться такий-то син, а в особистій справі спадкоємця значиться такий-то батько. Або довідка відділу кадрів з місця роботи спадкоємця про те, що відповідно до його особистої справи померлий значиться його батьком, і довідка з місця проживання спадкоємця, що підтверджує той же факт на підставі домової книги. Коли єдиним спадкоємцем є утриманець спадкодавця, нотаріус повинен особливо критично оцінювати пропоновані йому на підтвердження утриманства документи, витребовуючи в необхідних випадках додаткові відомості (наприклад, рішення суду про встановлення факту знаходження особи на утриманні). При відсутності документів про родинні або шлюбні відносини або факт утриманства спадкоємець може бути включений у свідоцтво про право на спадщину, якщо інші спадкоємці, які самі прийняли спадщину й представили такі докази, дають на це згоду. Згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, дійсність їхнього підпису на якій повинна бути засвідчена відповідно до встановлених правил. При неможливості подання спадкоємцями документів, що підтверджують родинні або інші відносини, які є підставою до спадкування, або при відсутності інших спадкоємців, які могли б підтвердити ці відносини, або у випадку їхньої відмови, нотаріус рекомендує громадянинові звернутися до суду для встановлення факту родинних або шлюбних відносин або факту утриманства. Нотаріусу представляється копія рішення суду, яке набрало законної сили. |
|
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича... Організація роботи установ нотаріату, перевірка їх діяльності і вжиття заходів до її поліпшення, здійснення контролю за виконанням... |
Функціонування приватного нотаріату в Україні Зокрема, серед інших гостро на сьогодні постало питання функціонування приватного нотаріату в країні, який не просто опинився у скрутному... |
|
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича Робота відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області у І півріччі 2012 року була спрямована на забезпечення... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник Головного управління юстиції у Волинській області Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
|
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ Затвердити Графік участі працівників відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області в гарячій телефонній лінії... |
Тема: Історія розвитку стрічкової вишивки Мета: Надати загальне поняття про історію розвитку стрічкової вишивки. Ознайомити учнів з матеріалами та обладнанням для стрічкової... |
|
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
План-конспект уроку №21 ТЕМА. Історія виникнення та розвиток глобальної... МЕТА: сформувати в учнів основні поняття мережі Інтернет, основні етапи історії розвитку Інтернет,її можливості |