|
Скачати 5.76 Mb.
|
4.3. Посвідчувальні написи і форми свідоцтв: порядок заповнення При посвідченні правочинів, засвідченні правильності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, правильності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред’явлення документа, при видачі дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, затвердженими Міністерством юстиції України. Посвідчувальний напис може бути розміщений як на лицьовому боці оформлюваного документа, так і на його звороті. Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток, вільні місця – прокреслені, дописки та інші виправлення – застережені. Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватись штампи з текстом відповідного напису. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа. У цьому разі аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш з посвідчувальним написом прошнуровуються або скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, пронумеровуються, кількість аркушів завіряється підписом нотаріуса і скріплюється його печаткою. Для викладення посвідчувального напису чи його продовження допускається також підклейка аркуша. При цьому нотаріус повинен проставити печатку таким чином, щоб частина її відбитка була на підклеєному аркуші. Прикріплення і підклейка аркушів для напису про засвідчення правильності копії (фотокопії) документа, а також для напису на дублікаті документа не допускаються. На підтвердження права на спадщину, права власності на частку в спільному майні подружжя, повноважень виконавця заповіту, посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, оголошення секретного заповіту, про придбання майна з публічних торгів (аукціону), а також посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її у певному місці, тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці, про час пред’явлення документів, про прийняття на зберігання документів, про придбання майна з публічних торгів (аукціонів) видаються відповідні свідоцтва, форми яких затверджуються Міністерством юстиції України. Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах затверджені наказом Міністерства юстиції України від 10 січня 2005 р. № 1/5, а форми реєстру для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на них та зразків цих документів – наказом Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2006 р. № 83/5. 4.4. Місце і порядок здійснення нотаріальних дій Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах території діяльності держнотконтори чи визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. З виїздом нотаріуса для вчинення нотаріальної дії поза місцем його роботи зацікавлені особи відшкодовують йому фактичні транспортні витрати. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб відповідно до Закону України від 22 травня 2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб», у день подачі нотаріусу всіх необхідних документів. За певних обставин можливе ускладнення нотаріального процесу, коли вчинення нотаріальної дії може бути відкладене, а нотаріальне провадження призупинене. Відкладення нотаріальної дії можливе як з ініціативи нотаріуса, так і з ініціативи зацікавлених осіб. По-перше, учинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця. У більшості випадків нотаріуси вимагають подання додаткових документів і відомостей від осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій, але виникають певні обставини, що утруднюють можливість їх подання. Наприклад, органи РАГСу відмовляються видавати свідоцтво про смерть спадкоємцеві, який не є родичем померлого. Витребуючи додаткові відомості й документи для вчинення нотаріальних дій, нотаріуси в такий спосіб сприяють фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав і законних інтересів. На практиці виникає потреба у витребуванні додаткових відомостей та документів для вчинення багатьох нотаріальних дій. Так, для спадкових прав нотаріуси, зокрема, витребують з органів РАГСу свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб померлих громадян, з ощадних банків – відомості про наявність вкладів на ім’я спадкодавця тощо. У тих випадках, коли спадщина переходить на користь держави, нотаріуси безпосередньо витребують усі необхідні документи. По-друге, учинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі направлення документів на експертизу, коли в нотаріуса виникає сумнів у достовірності документів, але повної впевненості в цьому немає. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в такому разі, не може перевищувати одного місяця. По-третє, за ініціативи нотаріуса учинення нотаріальної дії може бути відкладене у випадку, якщо відповідно до закону нотаріус повинен упевнитись у відсутності в зацікавлених осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Наприклад, якщо відчужується нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, нотаріус повинен упевнитися, що не це є згода другого члена подружжя і він не заперечує проти вчинення цієї нотаріальної дії. І в цьому випадку строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії, не може перевищувати одного місяця. Відкладення нотаріальної дії можливе і за ініціативою зацікавленої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення яких просить інша зацікавлена особа. Наприклад, під час видачі свідоцтва про право на спадщину діти померлого від першого шлюбу оспорювали право видачі такого свідоцтва за заповітом другій дружині батька. Вчинення нотаріальної дії в такому випадку повинно бути відкладене на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена. У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви зацікавленої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій. Закон України «Про нотаріат» не вказує, яким чином нотаріус повинен процесуально оформити відкладення і зупинення нотаріальної дії. Проте така необхідність існує, адже це сприятиме організації й полегшенню роботи нотаріуса, а також стане застереженням для подання на нотаріуса необґрунтованих скарг з боку зацікавлених осіб. Найбільш доцільним варіантом процесуального оформлення таких дій вбачається винесення письмової постанови з обґрунтуванням підстав відкладення і зупинення вчинення нотаріальної дії. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, та ін.). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення цивільно-правових правочинів. Особа неповнолітнього, до 16 років, установлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьків (одного з батьків) про те, що ця особа є їх дитиною. У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати правочин, заяву або інший документ, підписується інша фізична особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Про спосіб установлення особи нотаріусом робиться відповідний запис у реєстрі нотаріальних дій. При посвідченні правочинів з’ясовується обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб та цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь в угодах. Під дієздатністю необхідно розуміти здатність особи набувати цивільних прав та створювати для себе цивільні обов’язки. Дієздатність фізичних осіб виникає в повному обсязі з 18 років, а в тих випадках, коли законом допускається вступ до шлюбу до досягнення 18 років, така особа набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження. Неповнолітні віком від 15 до 18 років мають право самостійно вчиняти дрібні побутові угоди, розпоряджатися своєю заробітною платою, стипендією (але не речами, які придбані за ці гроші), авторськими та винахідницькими правами, вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. Вони мають право володіти, користуватися і розпоряджатися майном трудового чи селянського господарства, можуть бути засновниками молодіжних і громадських організацій. Такі особи несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну ним іншим особам. Особи віком від 15 до 18 років за наявності достатніх підстав можуть бути обмежені органами опіки і піклування у праві користуватися їхньою заробітною платою чи стипендією. Інші угоди неповнолітніми від 15 до 18 років укладаються лише за згодою їхніх батьків, усиновителів чи піклувальників. Неповнолітні, які не досягли 15 років, мають мінімальну дієздатність: вони можуть вчиняти дрібні побутові угоди, вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15-річного віку, відповідають його батьки, усиновителі чи опікуни. Інші угоди укладають батьки, усиновителі або опікуни від імені неповнолітніх. Дієздатність дорослих громадян може бути обмежена за рішенням суду, якщо такий громадянин зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, внаслідок чого ставить себе і свою сім’ю в тяжке матеріальне становище. Обмежено дієздатній особі призначається піклувальник, за згодою якого така особа може укладати угоди з розпорядження майном, одержувати заробітну плату, пенсію, інші доходи й розпоряджатися ними. За рішенням суду громадянин може бути визнаний повністю недієздатним, якщо внаслідок душевної хвороби чи недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Таким особам призначається опікун, який від імені підопічних та в їхніх інтересах учиняє всі необхідні угоди. Отже, перевіряючи дієздатність громадян, які звернулися за посвідченням певної угоди, нотаріус повинен враховувати такі обставини. Це робиться під час бесіди з особою, яка звернулася за посвідченням угоди. Особливу увагу слід звернути на ці обставини, якщо до нотаріуса звертається стара, немічна людина, або особа з незвичайною поведінкою. Якщо в угоді бере участь юридична особа, нотаріус зобов’язаний перевірити її правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов’язки. Нотаріус ознайомлюється зі статутом юридичної особи та перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, що вчиняється, правам, наданим цій юридичній особі статутом. У разі укладання правочинів представником перевіряються його повноваження. Ці повноваження підтверджуються дорученням. Якщо для укладання угоди з’явиться керівник юридичної особи, то нотаріус не вимагає пред’явлення доручення, бо статут надає керівникові право укладати угоди. Вимагається лише документ, який посвідчує службове становище керівника. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, то нотаріус витребує документ, що підтверджує його повноваження та розподіл обов’язків між членами колегіального органу. Такими документами можуть бути статут, установчий договір, постанова про обрання посадових осіб тощо. При посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати правочин, заяву чи інший документ, за її дорученням і в її присутності та в присутності нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, зацікавлена у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, неписьменна або сліпа, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ. Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона сама прочитує документ і підписує його. Якщо така особа неписьменна, то при вчиненні нотаріальної дії обов’язково повинна бути присутня письменна особа, яка може порозумітися з глухою, німою або глухонімою особою і посвідчити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника нотаріальної дії. Нотаріус може не вимагати кожного разу з’явлення відомих йому посадових осіб юридичної особи, якщо він має зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, і справжність їх підписів не викликає сумніву. Не дозволяється застосування зразків підписів при посвідченні правочинів, тексти яких викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Застосування електронного цифрового підпису відповідно до Закону України від 22 травня 2003 р. «Про електронний цифровий підпис» на правочинах здійснюється нотаріусом при наявності технічних можливостей роботи з електронними документами на підставі попередньої письмової згоди підписувача на застосування електронного цифрового підпису. Заява повинна містити перелік правочинів, на яких застосовуватиметься електронний цифровий підпис. У разі застосування електронного цифрового підпису нотаріус повинен встановити особу підписувача та перевірити його дієздатність, а також обсяг правоздатності юридичної особи та повноважень її представника. Перевірка цілісності електронного документа здійснюється шляхом перевірки електронного цифрового підпису. Як оригінал електронного документа не може бути застосовано свідоцтво про право на спадщину; документ, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів та інших випадків, передбачених законом. Чинність і належність відкритого ключа підписувачу перевіряється за допомогою посиленого сертифіката ключа, виданого акредитованим центром сертифікації ключів. Посилений сертифікат ключа повинен містити такі обов’язкові дані:
Посилений сертифікат ключа, крім обов’язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Посилений сертифікат ключа може бути як в електронній формі, так і у формі документа на папері. При посвідченні правочинів нотаріусом у текстах правочинів зазначаються:
На підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або (витяг), фотокопія якої(го) долучається до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса. У відповідності до статті 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріус управі витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості і (або) документи повинні бути подані в строк, указаний нотаріусом. Проте цей строк не може перевищувати одного місяця. Ненадання відомостей або документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні. Нотаріус не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім’я і від імені працівників даної нотаріальної контори (бюро) та працівників, що перебувають у трудових відносинах з нотаріусом. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються будь-якими іншими нотаріусами чи посадовими особами будь-якого органу місцевого самоврядування в межах його компетенції. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, долучаються до примірника правочину, свідоцтва про право на спадщину та ін., що залишаються у справах нотаріуса. Оригінали документів (наприклад, акти цивільного стану про народження, шлюб, смерть) повертаються особам, що їх подали, а в нотаріуса залишаються їх копії (фотокопії). Копії (фотокопії) подаються зацікавленими особами або на їх прохання виготовляються нотаріусом чи іншим працівником нотаріальної контори або особою, яка перебуває у трудових відносинах з нотаріусом. На таких копіях нотаріус робить напис «З оригіналом згідно», ставить дату і свій підпис, які скріплює печаткою. Документи, що посвідчують особу фізичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, їх представників або представників юридичних осіб, повертаються особам, що їх подали, у реєстрі записуються найменування документа, його номер, дата видачі й найменування установи, яка видала документ. Якщо фізична особа звернулася за засвідченням правильності копій (фотокопій) документа чи виписок з документа, нотаріус установлює її особу і робить у реєстрі відмітку «Особу встановлено». Документи, що підтверджують сплату в передбачених законом випадках податку з доходів громадян, повертаються особам, які здійснили таку оплату. У цьому разі нотаріус у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записує найменування документа, його номер, дату та найменування установи банку, у якому здійснено платіж. Фотокопія платіжного документа долучається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса. Не залишаються у справах нотаріуса: документи, які стверджують право власності фізичних чи юридичних осіб на житловий будинок (частину будинку), будівлю, садибу, квартиру, садовий будинок, гараж, земельну ділянку чи їх частини, інше нерухоме майно (свідоцтво про право власності на житло, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, державні акти про право власності на землю, договори купівлі-продажу, дарування, міни житлового будинку (частини будинку), будівлі, садиби, квартири, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, у тому числі зареєстровані на біржі, договори про виділення в натурі частки з нерухомого майна, договори про поділ нерухомого майна та ін.), - якщо посвідчується договір про заставу, оренду тощо майна чи найму (позички) житла, відчуження власником (власниками) частини належного йому (їм) майна, а також якщо учасники спільної часткової власності мають один спільний правовстановлювальний документ на згадане майно і один з них відчужує належну йому частку (чи частку від частки); договори про відчуження не закінчених будівництвом житлових будинків, будівель (їх частин) або інших споруд; договори про порядок установлення чи зміну розміру ідеальних часток у спільній частковій власності, а також договори про порядок володіння та користування спільним майном. При посвідченні договорів про відчуження частки майна (або частки від частки) на правовстановлювальних документах, що повертаються відчужувачам, робиться напис про зміст посвідченого договору, дата, підпис нотаріуса, що скріплюються печаткою нотаріуса; сертифікат про право на земельну частку (пай), трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства, яке містилося на території, що зазнала радіоактивного забруднення, - при посвідченні договорів відчуження земельної частки (паю); охоронні свідоцтва – при посвідченні договорів піднайму; свідоцтва про реєстрацію, технічні паспорти, реєстраційні талони, чеки, довідки-рахунки магазину на автотранспортні засоби, інші самохідні машини і механізми – при посвідченні договорів про їх відчуження, заставу, оренду, позичку, при видачі свідоцтва про право на спадщину чи про право власності на неї; документи, що стверджують факт передачі майна з правом його застави. Про наявність зазначених документів робиться відмітка в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій одночасно з реєстрацією нотаріальної дії, для вчинення якої вимагався один з таких документів, або відмітка на примірниках правочинів, на заявах про видачу свідоцтв про право на спадщину і свідоцтв про право власності або на інших документах, що долучаються до нотаріально оформлених документів, після чого вони повертаються особі, яка їх подала. Відмітка, у якій зазначаються назва документа, ким, коли, за яким номером та на чиє ім’я він виданий, підписується нотаріусом. Можливе залишення у справах нотаріуса копій (фотокопій) документів, що повертаються сторонам правочинів. У таких випадках, крім необхідних відміток, на залишених копіях (фотокопіях) нотаріус робить напис «З оригіналом згідно». У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого документа. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом, дублікат утраченого документа видається нотаріусом за місцем його зберігання. Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у статті 40 Закону України «Про нотаріат». Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту). Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям, виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача і померлого спадкоємця. До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус долучає засвідчену ним фотокопію свідоцтва про смерть та засвідчені фотокопії інших документів, які підтверджують їх родинні стосунки (фотокопія свідоцтва виконавця заповіту). Дублікат секретного заповіту не видається. У разі втрати свідоцтва про оголошення секретного заповіту нотаріусом видається дублікат свідоцтва, до якого може бути приєднана копія (фотокопія) оголошеного секретного заповіту, засвідчена в установленому порядку. Нотаріус при видачі дубліката втраченої довіреності перевіряє дійсність цієї довіреності за даними Єдиного реєстру довіреностей. Дублікати втрачених довіреностей підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей відповідно до Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29травня 1999 р. № 29/5. Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. |
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича... Організація роботи установ нотаріату, перевірка їх діяльності і вжиття заходів до її поліпшення, здійснення контролю за виконанням... |
Функціонування приватного нотаріату в Україні Зокрема, серед інших гостро на сьогодні постало питання функціонування приватного нотаріату в країні, який не просто опинився у скрутному... |
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича Робота відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області у І півріччі 2012 року була спрямована на забезпечення... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник Головного управління юстиції у Волинській області Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ Затвердити Графік участі працівників відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області в гарячій телефонній лінії... |
Тема: Історія розвитку стрічкової вишивки Мета: Надати загальне поняття про історію розвитку стрічкової вишивки. Ознайомити учнів з матеріалами та обладнанням для стрічкової... |
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
План-конспект уроку №21 ТЕМА. Історія виникнення та розвиток глобальної... МЕТА: сформувати в учнів основні поняття мережі Інтернет, основні етапи історії розвитку Інтернет,її можливості |