|
|
Скачати 5.76 Mb.
|
1.3. Законодавство України про нотаріат Поява якісно нового законодавства регламентуючу діяльність нотаріату в Україні була викликана об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, головна з яких складалася в забезпеченні охорони приватної власності, що формується, як одного з основних конституційних прав громадян і організацій, створення умов, при яких власник за своїм розсудом і бажанню міг би здійснювати весь комплекс прав, що становлять цей важливий правовий інститут. Прийняття нового законодавства було закономірним слідством руху суспільства до ринкових відносин і як слідство поява нових форм власності. В Україні основним нормативно-правовим актом, що регламентують нотаріальну діяльність, є Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р., що набутив чинності 1 січня 1994 р. Даний закон містить у собі 103 статті, 4 розділи, розділені на 15. Він установлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні. Закон містить загальні положення, що регламентують організацію діяльності нотаріальних органів (вимоги до заміщення посади нотаріуса, анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю). Особлива увага в законі приділяється приватної нотаріальної діяльності. Детально регламентуються правила здійснення нотаріальних дій, а також застосування законодавства іноземних держав у діяльності нотаріусів. Крім вказаного закону джерелами нотаріального процесуального права є також окремі закони, такі як Закон УРСР «Про власність» від 7 лютого 1991 р., Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня 1992 р., зі змінами й доповненнями на 12 березня 1994 р., Закон України „ Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 р. зі змінами й доповненнями на 22 лютого 1994 р., Закон України „ Про заставу” від 2 жовтня 1992 р., Закон України Про внесення змін до Закону України „Про заставу” від 21 жовтня 1997 р., Закон України „Про плату за землю” від 3 липня 1992 р. зі змінами на 19 вересня 1997 р., Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств” від 15 травня 1996 р. та, ін. Важливими джерелами права в даному напрямку є також постанови Верховної ради України наприклад „Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності” від 19 грудня 1992 р. та ін. Значним джерелом в регулюванні нотаріальної діяльності, є деякі укази президента України, а саме „Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій”, від 10 липня 1998 р., „Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні” від 23 серпня 1998 р. та ін. Джерелом нотаріального процесуального права також є постанови, декрети та розпорядження Кабінету Міністрів України. В першу чергу це Положення „Про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату” від 22 лютого 1994 р., Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» від 15 червня 1994 р. № 419 с змінами внесеними Кабінетом Міністрів України від 12. грудня 2002 р., Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів” від 26 травня 2004 р. № 671., Постановление Кабинета Министров Украины «Перечень документов, по которым взыскание задолженности производится в бесспорном порядке на основании исполнительных надписей нотариусов» от 29 июня 1999 г. № 1172., Декрет Кабинета Министров Украины «О государственной пошлине» от 21 января 1993 г., Постанова Кабінету Міністрів України про реалізацію ст. 13 закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 21 січня 2005 р. № 67. Велике значення для регулювання діяльності нотаріальних органів мають накази Міністерства юстиції України, якими затверджені інструкції: «О порядке совершения нотариальных действий должностными лицами исполнительных комитетов сельских, поселковых, городских советов народных депутатов Украины» от 25 августа 1994 г. № 22/5 с изменениями от 27.05.1997 г. № 41/5; от 09.06.1999 г. № 31/5; от 07.04.2005г. № 33/5., „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 03.03.2004 р. № 20/5 із змінами від 24.05.2004 р. № 40/5., „ Про ведення Державного реєстру правочинів» від 18.08.2004 р. № 86/5., „Про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 18.08.2004 р. № 85/5., „Про порядок передачі нотаріальних документів та тимчасове зберігання до державного нотаріального архіву” від 09.07.2002 р. № 63/5 зі змінами від 25.11.2002 р. № 101/5., Положение о Едином реестре доверенностей , удостоверенных в нотариальном порядке от 29.05.1999 г. № 29/5 с изменениями от 31.08.1999 г. № 52/5., от 16.05.2002 г. № 19/5; от 15.08.2005 г. № 88/5., Положення про порядок заміщення приватного нотаріуса від 22.08.2003 р. № 98/5., Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 09.06.1999 р. № 31/5 із змінами від 13.10.2004 р. № 117/5. Необхідно також назвати наступні накази Міністерства юстиції України: „Про внесення змін та доповнень до тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 28.01.2003 р. № 6/5., „ Про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України” від 18.08.2004 р. № 85/5, крім того наказами Міністерства юстиції були затверджені «Правила здійснення перевірки законності виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків» від 14.09.2004р. № 105/5., «Порядок та умови проведення конкурсного відбору осіб, які виявили бажання стажуватися в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса” від 03.04.2006 р. № 34/5., „Порядок та умови проведення конкурсу на реєстрацію приватної нотаріальної діяльності серед осіб, які мають намір її провадити” від 03.04.2006 р. № 34/5., „Порядок проведення кваліфікаційного іспиту для допуску до нотаріальної діяльності” від 03.04.2006р. № 34/5., „Примірне положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру” від 04.01.1998 р. № 3/5 із змінами від 12.04.2002 р. № 26/5 та 15.08.2005 р. № 87/5. Слід також зазначити спільні накази Міністерства юстиції України та Державної податкової адміністрації України а саме „ Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна” від 07.02.2003 р., а також Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 р. „Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України”. Джерелами нотаріального процесуального права є також постанови Пленуму Верховного Суду України «О судебной практике по делам о жалобах на нотариальные действия или отказ в их совершении» от 31 января 1992 года «с изменениями от 25 декабря 1992 года № 13, от 13 января 1995 года № 2., от 1 ноября 1996 года № 12 и от 25 мая 1998 года №15, „Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24 червня 1983 р. № 4 із змінами від 25 грудня 1992 року № 13., від 25 травня 1998 року № 15, а також „ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 25 грудня 1996 р. Слід зазначити що під час вчинення нотаріальних дій, нотаріуси користуються нормами цивільного, цивільно-процесуального, сімейного, земельного, господарського права, в результаті чого нотаріуси безпосередньо в своїй діяльності користуються Цивільним кодексом України 2003 р., Цивільно-процесуальним кодексом 2004 р., Земельним кодексом 2001 р., Сімейним кодексом 2002 р., Господарським кодексом 2003 р. Необхідно підкреслити той факт, що не дивлячись на те що в Конституції України не має статей котрі б безпосередньо стосувались здійсненню нотаріальної діяльності, і все ж Основний закон нашої держави закріпив цілу низку важливих загальних положень, які мають принципове значення для діяльності нотаріальних органів. Согласно ст. 98 Закона Украины «О нотариате» 1993 г. нотариусы в соответствии с законодательством Украины, международными договорами применяют нормы иностранного права. Нотариусы принимают документы, составленные в соответствии с требованиями иностранного права, а также совершают удостоверительные надписи в форме, предусмотренной иностранным законодательством, если это не противоречит законодательству Украины. Питання вчинення нотаріальних дій за кордоном визначаються Консульським статутом України, консульськими конвенціями, та різними міжнародними угодами, що уклала Україна з іншими державами. Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами України регулюється законом України „Про нотаріат”. Консульським статутом України від 2 квітня 1994 р., спільним наказом Міністерства юстиції та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 р., яким затверджено Положення „Про порядок здійснення нотаріальних дій дипломатичних представництвах і консульських установах України”, та іншими нормативними актами. Таким чином ми розглянули основні джерела котрі регламентують діяльність нотаріальних органів нашій державі. Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОРЯДОК УСТАНОВИ ПОСАДИ НОТАРІУСА 2.1. Особи, що мають право робити нотаріальні дії, порядок призначення на посаду нотаріуса. 2.2. Одержання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, присяга нотаріуса. Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. 2.3. Правовий статус нотаріуса в Україні: повноваження, права, обов’язки. 2.1. Особи, що мають право робити нотаріальні дії, порядок призначення на посаду нотаріуса Нотаріальні дії здійснює від імені держави вповноважена на те державою посадова особа – нотаріус, і відповідно держава за допомогою прийняття закону встановлює цілий ряд вимог, умов, цензів до осіб, що претендують на заміщення посади нотаріуса. Так у ст. 3 Закону України «Про нотаріат» говоритися, що нотаріусам може бути тільки громадянин України, що має вище юридичне утворення (Університет, академія, інститут) і минуле стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса занимающегося приватною нотаріальною практикою, що здала кваліфікаційний іспит і одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Наступною умовою для визначення професійної підготовки осіб, що претендують на заняття нотаріальною діяльністю, є здача кваліфікаційного іспиту, після чого особа повинне одержати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, що дає підставу особі обійняти посаду нотаріуса, але про це більш докладно ми поговоримо нижче. У даній статті також говоритися, що не може бути нотаріусом особа, що має судимість, при чому, навіть якщо діючому нотаріусові суд виносить обвинувальний вирок свідоцтво, що дає право займатися нотаріальною діяльністю анулюється. Нотаріус не може складатися в штаті інших державних, приватних і суспільних підприємств і організацій, займатися підприємницькою й посередницькою діяльністю, а так само виконувати іншу оплачувану роботу крім тієї, котра передбачена законом, (абз. 3 ст. 4 Закону України «Про нотаріат» де говоритися, що нотаріус має право становити проекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а також давати роз’яснення з питань здійснення нотаріальних дій і консультації правового характеру). Крім того, закон дозволяє нотаріусам займатися як педагогічної, так і науковою діяльністю у вільне від роботи час. Таким чином, законодавець забезпечує якісний склад нотаріату в нашій країні, хоча існує точка зору про необхідність жорсткості умов для кандидатів на заміщення посади нотаріуса. Як відзначалося вище однією з основних умов для одержання нотаріального свідоцтва є проходження стажування в плині шести місяців у державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса, при чому скорочення строку стажування не допускається навіть по об’єктивних причинах (хвороба стажиста й т.д.). Стажистом нотаріуса може бути особа, що має вище юридичне утворення (Університет, академія, інститут). Умови роботи стажиста визначаються трудовим контрактом між стажистом і приватним нотаріусом або державною нотаріальною конторою з дотриманням законодавства про працю. Нотаріус забезпечує підготовку стажиста до нотаріальної діяльності. Стажист користується всіма правами й пільгами, які встановлені для працівників державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів. Стажист зобов’язаний сумлінно виконувати обов’язки передбачені трудовим контрактом, програмою стажування й індивідуальним планом стажування. Він зобов’язаний додержувати трудової дисципліни, правила внутрішнього трудового розпорядку. Під час стажування стажист зобов’язаний вивчити необхідне законодавство, що регламентує нотаріальну діяльність, ознайомитися із практичною діяльністю нотаріату. Стажист повинен брати участь у прийомі громадян перевіряти документи, які дані для здійснення нотаріальних дій, становить проекти договорів, свідоцтв і інших документів. До стажування не допускатися особи, які мають судимість підставою може бути звільнення особи з державної служби за порушення Закону України «Про державну службу», а так само в результаті досягнення пенсійного віку. Відповідно до закону стажист не може перебувати в штаті інших державних, приватних і суспільних підприємств і організацій, займатися підприємницькою й посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу крім викладацької й наукової. Відповідальність за проведення стажування в державних нотаріальних конторах покладає на завідувача нотаріальної контори або його заступника, а в приватного нотаріуса на самого нотаріуса. Безпосередній керівник повинен мати п’ятирічний стаж роботи на посаді нотаріуса, і не мати стягнень. Керівництво й контроль за проведенням стажування здійснює Головне управління юстиції Міністерство юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції обласних, Київської й Севастопольської місцевих держадміністраціях. Після закінчення стажування в державній нотаріальній конторі так само як і в приватного нотаріуса, керівник становить висновок про результати проходження стажування, особливо приділяючи увагу ступеня підготовленості стажиста, якого рівня практичних знань і вмінь він досяг. Даний висновок у плині трьох днів після закінчення стажування подається завідувачеві державної нотаріальної контори або його заступникові на розгляд і затвердження. Після цього стажист звертається до кваліфікаційної комісії нотаріату із заявою про допуск його до здачі кваліфікаційного іспиту. При цьому слід зазначити, що кваліфікаційна комісія не тільки приймає кваліфікаційний іспит, а також проводить конкурсний відбір осіб, які бажають стати стажистами нотаріуса. Таким чином, стажування осіб, які претендують на заміщення посади нотаріуса в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса мають своєю метою забезпечити достатню підготовку стажиста, як у теоретичному, так і в практичному плані, що б він міг не тільки ознайомитися, але й досконально вивчити зміст нормативних актів регламентуючу діяльність нотаріату в нас у країні, а так само безпосередньо взяти участь у практичній діяльності нотаріусів. Однак на наш погляд необхідно відзначити, що в достатньому ступені досягти всіх вищезгаданих цілей за 6 місяців стажування досить проблематично, а виходить, було б доцільно збільшити строк стажування до одного року, що зробила б її більше ефективної. Після проходження стажування особа, що претендує на заняття нотаріальною діяльністю, повинне здати кваліфікаційний іспит. Для того, що б бути допущеним до здачі іспиту зацікавлена особа подає заяву у кваліфікаційну комісію нотаріату, копію диплома про вище утворення, а також висновок про результати проходження стажування. Кваліфікаційна комісія нотаріату зобов’язана розглянути отримані документи й прийняти кваліфікаційний іспит у плині місяця з моменту одержання документів. Заяви осіб, розглядаються на засіданні кваліфікаційної комісії нотаріату, після чого комісія або допускає особу до здачі іспиту або відмовляє йому в цьому. З ініціативи кваліфікаційної комісії на засіданні по розгляду заяви може бути запрошений як кандидат на заміщення посади нотаріуса, так і керівник практики який безпосередньо повинен довести до ведена комісії про ступінь підготовки стажиста, як їм виконувався індивідуальний план проходження стажування. Розгляд заяви починається з виступу голови комісії, його заступника або секретаря, які попередньо вивчали подані документи. Після чого заслухується особа, що претендує на здачу іспиту, а якщо буде потреба його безпосередній керівник. Після цього комісія ухвалює рішення щодо допуску або не допуску до здачі іспиту даної особи. Причому якщо комісія ухвалює рішення щодо недопуску особи до здачі кваліфікаційного іспиту її рішення повинне бути чітко обґрунтованим. Особа у свою чергу має можливість оскаржити таке рішення кваліфікаційної комісії. Кваліфікаційний іспит здається по квитках, причому в кожному з них утримується від 6 до 10 питань, а так само практичне завдання. На іспиті ведеться протокол, куди фіксується відповідь що екзаменується, а також додаткові питання членів комісії й відповіді на них, причому разом із протоколом зберігаються й чернетки відповідей, це робиться, для того щоб у випадку оскарження рішення кваліфікаційної комісії, її не могли обвинуватити в упередженості до тієї або іншої особи. Рішення за результатами іспиту кваліфікаційна комісія приймає більшістю голосів відкритим голосуванням від числа присутніх на засіданні членів комісії. Результати здачі іспитів доводять до, що екзаменуються в день здачі іспиту. На підставі зданого іспиту кваліфікаційна комісія виносить рішення про можливість допуску особи займатися нотаріальною діяльністю. Якщо особа за рішенням комісії не здало іспит, то воно має можливість перездати даний іспит не раніше чим через рік. Особа, що не здало іспит має право оскаржити рішення кваліфікаційної комісії у Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України в плині місяця після здачі іспиту. 22 лютого 1994 р. Кабінет Міністрів України затвердив Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату1 відповідно до якого скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату розглядаються Комісією протягом місячного строку за участю особи, що звернулася зі скаргою, та представника комісії нотаріату, рішення якої оскаржуються. Неявка зазначених осіб не є перешкодою для розгляду скарги, однак Комісія може визнати їх явку обов’язковою. Розгляд скарги починається доповіддю члена комісії, який попередньо вивчив скаргу і додані до неї документи. Після цього заслуховуються присутні на комісії особи, проводиться дослідження та аналіз необхідних документів. Решение принимается простым большинством голосов от количества присутствующих членов комиссии на заседании, открытым голосованием, подписывается председателем на заседании и членами комиссии. За результатами розгляду справи Вища кваліфікаційна комісія може постановити наступні рішення: – залишити рішення кваліфікаційної комісії без змін, а скаргу – без задоволення; – допустити особу, яка подала скаргу, до складання повторного іспиту Вищій кваліфікаційній комісії; – скасувати рішення кваліфікаційної комісії нотаріату й допустити особу до заняття нотаріальною діяльністю. У триденний строк копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії видається особі, стосовно якої воно було винесено. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, є остаточним, його не можна оскаржити. На підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерством юстиції України видається свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Але більш ретельно про це ми поговоримо в наступному параграфі. |
|
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича... Організація роботи установ нотаріату, перевірка їх діяльності і вжиття заходів до її поліпшення, здійснення контролю за виконанням... |
Функціонування приватного нотаріату в Україні Зокрема, серед інших гостро на сьогодні постало питання функціонування приватного нотаріату в країні, який не просто опинився у скрутному... |
|
Виступ в о. начальника відділу нотаріату Кухарика Євгена Івановича Робота відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області у І півріччі 2012 року була спрямована на забезпечення... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник Головного управління юстиції у Волинській області Директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу |
|
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ Затвердити Графік участі працівників відділу нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області в гарячій телефонній лінії... |
Тема: Історія розвитку стрічкової вишивки Мета: Надати загальне поняття про історію розвитку стрічкової вишивки. Ознайомити учнів з матеріалами та обладнанням для стрічкової... |
|
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
План-конспект уроку №21 ТЕМА. Історія виникнення та розвиток глобальної... МЕТА: сформувати в учнів основні поняття мережі Інтернет, основні етапи історії розвитку Інтернет,її можливості |