|
|
Скачати 0.94 Mb.
|
|
Тема №15. Роль правової культури в процесі застосування норм права Можливий план Вступ
Висновки Методичні вказівки 1.Серед значної кількості політичних і правових проблем в сучасних умовах розвитку України особливе місце належить проблемі правової культури в процесі здійснення правозастосовчої діяльності. В першому розділі курсової роботи доцільно звернути увагу на загальне розуміння поняття «правова культура»; виявити зміст поняття «правова культура суб’єктів застосування норм права»; визначити основні риси правової культури зазначених осіб. Особливістю правової культури суб’єктів застосування норм права є те, що її слід віднести до професійної правової культури, яка представляє собою систему правових знань, уявлень, поглядів та переконань тих осіб, практика діяльності яких пов’язана з правом та процесом його застосування, а наявність відповідного комплексу правових знань є обов’язковою вимогою до них. Правова культура суб’єктів застосування норм права є специфічним відображенням правової культури індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому. Вона формується як в процесі здобуття правових знань шляхом навчання в юридичних учбових закладах, так і безпосередньо при реалізації відповідних повноважень особами, які не мають юридичної освіти, але які є суб’єктами застосування норм права. 2. В другому розділі необхідно висвітлити питання, які пов’язані з роллю правової освіти, правового інформування щодо підвищення рівня правової культури суб’єктів застосу4вання норм права. Доцільно показати взаємозв’язок між правовою культурою зазначеної категорії осіб і їх правовою активністю. 3. Третій розділ має відображати характеристику особливостей правової культури податківців, як соціальної групи, що характеризується єдністю мети та завдань, що стоять перед ними і відрізняється від мети та завдань, які властиві іншим соціальним групам. Це свідчить про те, що податківцям належить особливе місце в соціальній структурі суспільства. Останнє зумовлює наявність специфічних форм, в яких відбувається процес реалізації податківцями їх прав та виконання юридичних обов’язків. Висвітлюючи питання даного розділу слід виділити характерні риси професійної правової культури співробітників ДПС України: наявність спеціального суб’єкта, спеціальний об’єкт, неоднорідність правової культури за своїм змістом та ін. Література 1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року// Голос України .- 1996.-13 липня.- №128. 2.Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року в редакції закону України від 24 грудня 1993 року// Закон України.- 1996.- т.1. 3.Кельман Л.М. критерії ефективності право застосовної діяльності// Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична.- 2007.- №1. – С. 302-312. 4.Білий П. Про правову культуру працівників органів внутрішніх справ.// Право України.-1997. №10.- С.40. 5.Кононенко О. Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту// Право України.- 2001.- №2. 6.Осика І. правовий нігілізм та правова культура// Право України.- 2001.- №7. 7.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с. Тема № 16. Правовідносини як складовий елемент механізму правового регулювання. Можливий план Вступ
Висновки Методичні вказівки 1. В першому розділі слід зосередити увагу на визначенні місця та ролі правового регулювання в системі соціального регулювання суспільних відносин. Вказати, що саме за допомогою правового регулювання здійснюється ефективний вплив права на процес упорядкування суспільного життя, визначаються права і обовязк суб’єктів права та реальний процес втілення їх в життя, тобто здійснюється реалізація норм права. В цьому розділі доцільно визначити характерні ознаки, які властиві для правового регулювання. Зосередити увагу на відмінностях, які існують між правовим регулюванням та правовим впливом. 2. у другому розділі доцільно зазначити існу.чі типи правового регулювання суспільних відносин, а саме: «загальнмй дозвіл» та «звільнення від заборони». Вказати щодо яких саме суб’єктів стосуються дані типи правового регулювання. Визначити та охарактеризуват способи правового регулювання: дозвіл, заборона та зобов’язання. 3. В третьому розділі закцентувати увагу на визначенні поняття механізму правового регулювання та характеристиці його структурних елементів (орм права, правовідносин, актів реалізації прав та виконання юридичних обов’язків, застосування норм права). 4. Особливу увагу при висвітлені четвертого розділу звернути на питання щодо сутності правовідносин як важливого елементу в механізмі правового регулювання. Зазначити, що саме за допомогою правовідносин відбувається «життя права» , тобто формально визначений варіант поведінки, який міститься в правовій нормі набуває реального втілення в життя. Доцільно вказати на роль податкових правовідносин в механізмі правового регулювання, визначаючи їх особливості. Література 1. Кдлян Е.Л. Механізм воздействия законності на правовое поведение личности //Юрист-Правовед.- 2007.- №6(26).- С.12-17 2. Кельман Л.М. Критерії ефективності право застосовної діяльності// Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична.- 2007.- №1.- С.302-312 3. Парфенов А.В. Правовое состояние: Монография.- М.: Юристь, 2007.-124с. 4. Прпоблемы теори государства и права: учебник / Под.ред. В.М. Сырых.- М.: Эксмо,2008.- 528с. : CD-(Российское юридическое образование). С.191-230 5. Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с. Тема № 17. Правомірна поведінка як фактор забезпечення режиму законності в суспільстві Можливий план Вступ
Висновки Методичні вказівки 1. У першому питанні необхідно загострити увагу на тому, що правова поведінка є одним з проявів нормативної поведінки. Правова поведінка регламентується нормами права, виражається зовні у формі діяння суб’єкта і є соціально значущою. Вона може бути а) правомірною і б) протиправною. Сутність соціальної значущості правової поведінки – її властивість впливати на стан суспільних відносин. Юридичні факти – це результат правової поведінки. Правові вчинки – це складові правової поведінки , що моделюється в нормах права. Елементами правового вчинку є : об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. 2. Розглядаючи друге питання треба показати, що правомірність є основною ознакою правомірної поведінки, яка відповідає приписам правових норм. Правомірна поведінка – це загальна форма реалізації суб’єктивних прав і обов’язків, які випливають з характеру норм права, що реалізуються . Види здійснення правомірної поведінки: дотримання норм, виконання норм, використання норм, правозастосування. 3.Третє питання присвячується видам правомірної поведінки, які мають відповідну класифікацію: 1) як юридичний факт; 2)при реалізації норм права; 3)за фактичним змістом; 4)за формою вираження; 5)за причинами прояву; 6)за способом формування в текстах правових документів; 7)за характером суб’єктів; 8)відповідно до особливостей суб’єктивної сторони. 4.У четвертому питанні акцентується увага на співвідношенні правомірної поведінки і законності. Дотримання законності це відповідність правомірної поведінки норам права. Законність пронизує всі інститути державно-правової надбудови і є невід’ємним елементом демократії. Ознаки реальної законності тісно пов’язані з високою правовою культурою суспільства, динамізмом законодавства, стабільністю основних принципів, чіткістю, якістю, конкретністю закону. Дані ознаки сприяють дієвості правомірної поведінки, унеможливлюють порушення норм права. Література 1.Скакун О.Ф. Теорія держави і права : Підручник. 2-е вид./ Пер. з рос. Харків: Консум, 2005.-656с. 2.Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М., Загальна теорія держави і права: Підручник.-Львів : «Новий світ-2000»,2003.-584с. 3.Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачов Л.Л., петришин О.В., Олейников С.М., Павловські Л.М., Яковюк І.В., Вороніна М.А. Загальна теорія держави і права: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. Навч. закладів освіти.-Х.: Право,2007.- 428с. 4.Теорія держави і права: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ В.В. Сухонос.- Суми: Ун-ка., 2005.-536с.
Тема № 18. Правовий нігілізм як антипод правової культури Можливий план Вступ 1. Нігілізм як зальносоціальне явище. 2. Правовий нігілізм: поняття, джерела, форми вираження. 3. Проблеми деформації правової культури. 4. Характерні риси сучасного нігілізму та шляхи його подолання. Висновки Методичні вказівки 1. В першому питанні автор повинен дати загальну характеристику нігілізму як загальносоціального явища, розкрити суть цієї соціальної аномалії, показати її деструктивну роль в суспільстві. Нігілізм (з латин.- заперечення) виражає негативне ставлення суб'єкта до певних цінностей, норм, ідеалів, окремих, а іноді і до всіх сторін людського буття. Часто, нігілізм виступає однією з форм світосприйняття, соціальної поведінки. Нігілізм в суспільстві має багато іпостасей, він може бути правовим, моральним, політичним, релігійним, ідеологічним, в залежності від того, які цінності заперечуються і про яку сферу суспільних відносин йде мова. Необхідно звернути увагу на те, що характерною рисою всіх форм нігілізму є заперечення, але не всяке заперечення є нігілізмом. Нігілізм, в традиційному розумінні, як явище деструктивне, соціально шкідливе, а часто і руйнівне. В цьому контексті, автор повинен вказати на суттєву різницю яка існує між нігілістичним запереченням і діалектичним. Також, в даному питанні, необхідно зробити історико-правовий аналіз виникнення та поширення нігілізму. Так, нігілізм як течія суспільної думки, виник давно, але найбільшого розповсюдження досяг в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст., головним чином в Західній Європі та Росії. Новим етапом всплеску правового нігілізму можна вважати період «перебудови», коли переоцінювалися ідеали і хвиля загального негативізму змітала на своєму шляху як негативне так і позитивне. Сьогодні правовий нігілізм знаходить своє вираження в самих різних іпостасях: соціальний протест проти нових методів перетворень; незгода з тими чи іншими політичними рішеннями чи акціями; несприйняття курсу реформ; відкидання загальних зразків поведінки, моральних орієнтирів; вороже ставлення до державних інститутів і структур влади; фрондизм. 2. Одним з найбільш небезпечних проявів деформації правової культури є правовий нігілізм. Правовий нігілізм є проявом соціального нігілізму, сутність якого полягає в загальному негативному, неповажному ставленні до права, законів, нормативного порядку. Для правового нігілізму характерне високомірне, скептичне ставлення до права, оцінка його як другорядного явища серед загальнолюдських цінностей; невіра в високе призначення, потенціал, універсальність, можливості права. Працюючи над даним розділом автор повинен також дослідити джерелаі причини поширення правового нігілізму та проаналізувати його основні форми вираження. Так, до основних причин можна віднести: юридичну безграмотність, відсталість, правову невихованістьзначної частини населення; неналежний рівень поширення правової інформації; стан законності в суспільстві; юридично безграмотні та недієві нормативні акти; низький рівень правової культури. Автор також повинен звернути увагу на те, що джерела правового нігілізму можуть бути не тільки юридичні, а й інші – загальний кризовий стан суспільства; соціальна напруга; економічні проблеми; конфронтація влади; морально-психологічна нестійкість сучасного суспільства і т.д. Правовий нігілізм явище надзвичайно гнучке, здатне пристосовуватися до будь-яких обставин, і тому існує досить багато форм його прояву. Наприклад, недотримання і невиконання юридичних приписів, що в свою чергу, свідчить про відсутність належної правової культури; видання суперечнивих, а часто і взаємовиключаючих один одного правових актів; порушення прав людини; прямі навмисні порушення законів та інши діючих нормативно-правових актів і т.д. 3. В третьому питанні даної роботи автор повинен проаналізувати причини деформації правової культури та показати взаємозв'язок парвового нігілізму та правової культури. Правова культура один з найважливіших елементів правової системи суспільства, обов'язкова умова нормального функціонування держави. Людина що не має необхідного рівня правової культури, легко може стати на шлях правопорушення. І сьогодні, в Україні дія цієї аксіоми в силу активного поширення правового нігілізму і явищ, що срияють йому, породжує достатньо серйозні негативні наслідки. Тому посилення культурного і морального фактору є одним із першочергових завдань реформування сучасної правової системи, що може відіграти вирішальну роль в подоланні правового нігілізму. Правова культура - система правових цінностей, що відповідає рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.Правова культура - категорія комплексна. Тому до причин виникнення та існування саме правового нігілізму можна віднести певні вади правової культури: не сприйняття окремими групами суспільства курсу реформ, невдоволення змінами, проведення акцій протесту, невдоволення та незгода з тими чи іншими політичними рішеннями та акціями, неприязне відношення до державних інститутів і структури влади, її лідерам. Повною мірою поширенню правового нілізму сприяє низький рівень правової культури населення, відсутність у громадян досвіду правового спілкування та конструктивного розв'язання конфліктів. Причинами насамперед низького рівня культури взагалі є зміна системи соціальних орієнтирів та цінностей, духовних та моральних основ суспільства. Замість них утверджуються нові: меркантилізм, культ грошей, легкої наживи, ідеальне витісняється матеріальним, змінюються критерії престижу особистості, її соціальної ролі, визнання. Один з сучасних юристів США - Л. Фридмэн у своїй книзі "Введення в американське право" пише : "Правова культура - це барометр громадського життя, що являється одночасно і громадською силою, яка визначає, як часто тій або інший закон застосовується або порушується на практиці, як його уникають або як їм зловживають. Правова система без правової культури не діє". 4. В четвертому питанні автору необхідно акцентувати увагу на характерних особливостях сучасного нігілізму і, на основі опрацьованої інформації, запропонувати можливі шляхи подолання цього деструктивного явища. Сучасний правовий нігілізм набув якісно нових властивостей, яких він не мав раніше. Змінилися його природа, причини, канали впливу. Він заповнив усі ніші суспільства, набув фактично масового характеру. Склалося украй несприятливе і небезпечне соціальне середовище, постійно відтворююче і стимулююче антиправові спрямування суб'єктів. На жаль, правовий нігілізм не спадає, а прогресує. Виникло грізне явище, яке може відкинути демократичні перетворення на багато десятиліть назад. Серед найбільш характерних рис сучасного правового нігілізму можна виділити: підкреслено демонстративний, войовничий, конфронтаційно-агресивний характер, що обгрунтовано кваліфікується суспільною думкою як беззаконня; глобальність, масовість, широка розповсюдженість не лише серед громадян, соціальних і професійних груп, але і в офіційних державних структурах, законодавчих, виконавчих і правоохоронних ешелонах влади; різноманіття форм прояву; особлива міра руйнівності, опозиційна і популістська спрямованість і т.д. Досліджуючи проблему подолання правового нігілізму слід звернути увагу на те, що це важкий і довготривалий процес, що передбачає комплексний підхід. Основні шляхи подолання правового нігілізму - це підвищення загальної і правової культури громадян, їх правової і моральної свідомості; вдосконалення законодавства; профілактика правопорушень, і передусім злочинів; зміцнення законності і правопорядку, державної дисципліни; повага і всебічний захист прав особи; масова освіта і правове виховання населення; підготовка висококваліфікованих кадрів юристів; швидке проведення правової реформи та ін. Література 1.Борщева Е.В. Правосознание как фактор формирования правового государства. Автореферат канд. дис.. - Мн.,2000. 2.Волошенюк О.В. Правовий нігілізм в пострадянському суспільстві. - автореф.дисер. на здоб.наук.ступ.канд.юр.наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Університет внутрішніх справ, Харків, 2000. 3.Демидов Л.И. Политический радикализм как источник правового нигилизма // Государство и право. 1992.- № 4. 4.Ильин И.А. О сущности правосознания.-М.,1993 5.Кейзеров Н.М. Политическая и правовая культура.-М., 1983 6.Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали»//Правоведение.-1994.-№2 7.Семитко А.П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс.-Екатеринбург, 1996 8.Тригубенко Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нігілізму// Право України.-2002.-№ 3 9.Туманов В.А. О правовом нигилизме//Государство и право.-1989.-№10 10.Чернєй В.В. Подолання правового нігілізму - важлива умова розбудови правової держави. - автореф. дисер. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук за спец-тю - 12.00.12 - філософія права. Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 1999. |
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |