Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
|
|
Скачати 99.36 Kb.
|
 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2015 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом дочірнього підприємства “Харківський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (далі – Підприємство) до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі – Інспекція), за участю прокуратури Харківської області, про визнання недійсною та скасування вимоги, в с т а н о в и л а: У лютому 2013 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати недійсними та скасувати у повному обсязі пункти 1, 3, 4, 9, 11 вимоги, викладені у листі Інспекції від 21 січня 2013 року № 06-15/774, про усунення порушень законодавства з фінансових питань (далі – вимога); визнати недійсними та скасувати частково: пункт 2 вимоги на суму 6283 грн 1 коп.; пункт 5 вимоги на суму 56 312 грн 72 коп.; пункт 6 вимоги на суму 320 716 грн 93 коп.; пункт 7 вимоги на суму 140 663 грн 46 коп.; пункт 8 вимоги на суму 2487 грн; пункт 10 вимоги на суму 78 157 грн 86 коп.; пункт 12 вимоги на суму 23 271 506 грн 18 коп.; вимогу щодо порушень з оплати за державні кошти вартості товарів та послуг без проведення процедури закупівлі на суму 298 332 476 грн 40 коп. Оскаржувана вимога Інспекції ґрунтується на результатах проведеної нею ревізії за період з 1 липня 2010 року по перше півріччя 2012 року, що викладені в акті ревізії від 14 грудня 2012 року № 06-12/96 (далі – акт). Обґрунтовуючи протиправність зазначених дій відповідача, Підприємство послалося на те, що вимога в оскаржуваній частині є незаконною у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених в акті, нормам чинного законодавства та фактичним обставинам. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 5 червня 2013 року позов задовольнив частково: визнав недійсними та скасував у повному обсязі пункти 1, 3, 4, 11 вимоги; визнав недійсними та скасував частково: пункт 2 вимоги на суму 6283 грн 1 коп.; пункт 5 вимоги на суму 56 312 грн 72 коп.; пункт 6 вимоги на суму 313 737 грн 65 коп.; пункт 7 вимоги на суму 138 065 грн 11 коп.; пункт 8 вимоги на суму 2487 грн.; пункт 10 вимоги на суму 78 157 грн 86 коп.; пункт 12 вимоги на суму 23 271 506 грн 18 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував у частині визнання недійсними та скасування пунктів 6, 7 вимоги на суму 1807 грн 97 коп., пункту 10 вимоги на суму 45 427 грн 87 коп., пункту 12 вимоги на суму 14 794 127 грн 20 коп. та прийняв нову постанову, якою в цій частині позовних вимог відмовив, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 вересня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін. У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Підприємство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2014 року та прийняти нове рішення – про задоволення позовних вимог. На обґрунтування заяви Підприємство додало ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2011 року (№ К/9991/23756/11) у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління у Харківській області до Підприємства про зобов’язання виконати вимогу, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність вимог щодо зобов’язання відповідача забезпечити повноту відшкодування незаконних витрат, які виникли внаслідок завищення вартості ремонтно-будівельних робіт, та перерахунку їх до Державного бюджету України; ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року та 6 листопада 2014 року (№№ К/9991/24807/12, К/800/1886/14 відповідно) та постанову цього суду від 23 жовтня 2014 року (№ К/800/15111/14), у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що виявлені в ході ревізії збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю з відповідним позовом до суду, який перевірить законність вимоги та правильність обчислення їх розміру і наявність підстав для їх стягнення. Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції пунктів 45, 46, 50 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Порядок проведення інспектування), при вирішенні питання щодо усунення порушень, виявлених у ході ревізії цільового та законного використання коштів Підприємством. Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого. Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Положення, Держфінінспекція відповідно), її визначено як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення). Держфініспекція утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010. Частиною першою статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 2939-ХІІ) встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <�…> (підпункт 4 пункту 4 Положення). Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), а на підставі рішення суду – в інших суб’єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування (пункт 1 цього Порядку). За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. За змістом частини шостої статті 2 Закону № 2939-XII порядок проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, за правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об’єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього – не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об’єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача. У справі, яка розглядається, Інспекція пред’явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії Підприємства. При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір. Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про правомірність оскаржуваної вимоги ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2014 року відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий касаційний розгляд. Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву дочірнього підприємства “Харківський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” задовольнити частково. Ухвалу Вищого адміністративного суду України 18 вересня 2014 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
|
Схожі:
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової... Суддів: Балюка М.І., Барбари В. П., Берднік І. С., Гуля В. С., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких... |
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВ А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі |
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі |
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі |
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі |
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі |
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової... Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В.,... |
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової... Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка... |
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової... Барбари В. П., Балюка М.І., Берднік І. С., Гуля В. С., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О. А.,... |
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі Суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua