Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 жовтня 2013 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В.В., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Гуля В.С., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., – розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП) до Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області (далі – Тростянецька РДА) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, в с т а н о в и л а: У вересні 2011 року ФОП звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність Тростянецької РДА та зобов’язати її укласти з ним додаткову угоду до договору оренди землі від 11 січня 2006 року (далі – договір оренди) щодо його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором; винести окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності голови Тростянецької РДА. На обґрунтування позову ФОП послався на те, що на порушення вимог статті 33 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 161-ХІV) Тростянецька РДА необґрунтовано не продовжила термін дії договору оренди, укладеного з ним раніше. Суди встановили, що між ФОП і Тростянецькою РДА 11 січня 2006 року укладено договір оренди, відповідно до якого позивачеві передано в оренду земельну ділянку загальною площею 98 га терміном на п’ять років. Зазначений договір був зареєстрований 19 липня 2006 року у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру». 11 січня 2011 року ФОП звернувся до Тростянецької РДА із заявою про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк. Розпорядженням голови Тростянецької РДА від 7 квітня 2011 року № 154 утворено комісію з метою визначення ефективності використання сільськогосподарських земель. За результатами роботи цієї комісії рекомендовано переглянути можливість поновлення договору оренди з огляду на те, що ФОП не подавав до органів статистики звітів щодо посіву, обробітку, внесення органічних і мінеральних добрив, збирання сільськогосподарських культур та несвоєчасно сплачував орендну плату. Відділ Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області розглянув заяву ФОП про поновлення договору оренди і надіслав йому лист-відповідь від 22 квітня 2011 року № 588, у якому підприємця повідомлено про виявлені комісією обставини. 31 травня 2011 року ФОП знову звернувся до Тростянецької РДА з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, у якому просив поновити зазначений договір, до цього листа додав проект додаткової угоди. 1 червня 2011 року позивачеві відмовлено у продовженні дії договору оренди на підставі обставин, що встановлені утвореною головою Тростянецької РДА комісією при обстеженні земельної ділянки. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2011 року позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Тростянецької РДА та зобов’язав її вчинити передбачені статтею 33 Закону № 161-ХІV дії щодо укладення із ФОП додаткової угоди про поновлення договору оренди. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 29 березня 2012 року рішення місцевого суду скасував і в задоволенні позову відмовив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 травня 2013 року скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення місцевого суду. У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), Тростянецька РДА зазначає, що в доданих до заяви ухвалах Вищого господарського суду України від 3 вересня 2012 року та 19 лютого 2013 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини шостої статті 33 Закону № 161-ХІV. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення про закриття провадження у справі. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява Тростянецької РДА підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви ухвалах по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статтю 33 Закону № 161-XIV. У справах, рішення в яких надано для порівняння, суди виходили з того, що положення статті 33 Закону № 161-XIV, відповідно до яких після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору, не передбачають автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки. Суди зазначили, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку, виходячи з того, що скільки положеннями статті 33 Закону № 161-XIV встановлено переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі після закінчення строку, на який його було укладено, цей договір має бути поновлений незалежно від волевиявлення орендодавця. Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що суди неоднаково застосували положення статті 33 Закону № 161-XIV. Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла такого висновку. Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України (далі – ЗК) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі, зокрема, і районних державних адміністрацій. Згідно зі статтею 17 ЗК розпорядження землями державної власності, у тому числі й надання їх у користування, належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу. Підставами набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної власності відповідно до статті 116 ЗК є рішення органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або результати аукціону. Статтею 124 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Таке положення узгоджується з вимогами статті 16 Закону № 161-XIV, згідно з якими укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади – орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК, або за результатами аукціону. Згідно з частинами першою, четвертою та п’ятою статті 33 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. За відсутності такого рішення зобов’язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або ж його поновити неможливо, оскільки це суперечить вимогам законодавства – відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Районна державна адміністрація при здійсненні повноважень власника землі є вільною у реалізації права розпоряджатися землею та вільна у виборі суб’єкта щодо надання йому права користування землею в порядку, встановленому законом. Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням. За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого ухвала Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року є незаконною. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд виходив із того, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок обґрунтованим визнати не можна. Відповідно до частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. У справі, що розглядається, районна державна адміністрація, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 ЗК має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб’єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб’єкт владних повноважень – районна державна адміністрація – владних управлінських функцій не здійснювала. Проте зазначені обставини залишилися поза увагою суду касаційної інстанції, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості розгляду справи за правилами, встановленими КАС. Оскільки оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України не узгоджується з вимогами чинного законодавства, вона підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Скаргу Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області задовольнити частково. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік В.С. Гуль М.Б. Гусак А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.І. Потильчак О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький

Схожі: