|
|
Скачати 97.15 Kb.
|
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2013 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті» (далі – Товариство) до Східної митниці Державної митної служби України (далі – Митниця, Держмитслужба відповідно), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, рішення та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість (далі – ПДВ), в с т а н о в и л а: У жовтні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням змінених позовних вимог просило: визнати протиправними дії Митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі – картка відмови) від 24 лютого 2010 року № 700000006/0/000140 та визнати її недійсною; визнати недійсним рішення Митниці про визначення митної вартості товарів від 24 лютого 2010 року № 700000006/2010/000160/1; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства суму надмірно сплаченого ПДВ у загальному розмірі 17 290 грн 36 коп. шляхом зарахування її на поточний рахунок останнього. На обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на достатність наданих ним документів для визначення митної вартості ввезеного на митну територію України товару за першим методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються), зауваживши при цьому, що митна вартість була визначена митним органом з порушенням статей 265–273 Митного кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі – МК) та є завищеною. Суди встановили, що 14 січня 2010 року між позивачем (Покупець) та компанією «GRACOMAR S.L.» (GRANADA COMERCIAL DE AROMAS SOCIETAD LIMITADA), Іспанія (Продавець) був укладений контракт № ТР-95 (далі – Контракт), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує та сплачує: какао-порошок алкалізований «Gerkens/Ivory Coast RS75» 30 000 кг; какао-масло «РPP Non-deo Blocks» 10 000 кг. Товар запаковано у вакуумні короби та мішки. Відвантаження товару буде проводитись зі складу акціонерного товариства «Санкотранс», Хойдла, 4, Маарду, Естонія, за дорученням Cargill B.V., Cargill Cocoa, Веердийк 82, 1531 Вормер, Нідерланди, що діє за дорученням «GRACOMAR S.L.», в січні-лютому 2010 року. Згідно з Контрактом загальна вартість товару, що поставляється, становить 180 280 доларів США. Ціна товару «какао-масло «PPP Non-deo Blocks» становить 7,228 долара США за 1 кг. Відповідно до пункту 5 Контракту оплата здійснюється в доларах США на підставі пред’явленого рахунку (інвойсу) продавця. Покупець зобов’язаний провести 100 % оплату за товар шляхом банківського переводу на валютний рахунок продавця протягом 90 днів з моменту поставки. Згідно з пунктом 6 Контракту товар поставляється на умовах Incoterms 2000: DDU Макіївка (пров. Трочинського, 22, м. Макіївка), Україна (Incoterms 2000). Кількість товару має відповідати кількості, зазначеній у транспортній накладній. Приймання за якістю здійснюється згідно із сертифікатами якості виробника та умовами, передбаченими Контрактом, на складі покупця в м. Макіївці, Україна. 20 грудня 2005 року між закритим акціонерним товариством «Укрсервіс» (Брокер) і Товариством (Клієнт) був укладений договір доручення № 1740-04.3 на надання митних брокерських послуг. Відповідно до змісту вказаного договору Клієнт доручає, а Брокер зобов’язується здійснювати від імені та за рахунок Клієнта на підставі зазначеного договору дії, направлені на виникнення, припинення та зміну прав та обов’язків Клієнта у сфері митного оформлення товарів, у тому числі декларування товарів. Додатковою угодою від 29 грудня 2009 року до договору на надання митних брокерських послуг від 20 грудня 2005 року № 1740-04.3 строк дії угоди на надання митних брокерських послуг був продовжений до 31 серпня 2010 року. 23 лютого 2010 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами Контракту, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі декларацію митної вартості № 700000012/2010/002147, Контракт, комерційний інвойс від 14 січня 2010 року № 20100114/ТР/95, сертифікат про походження товару від 14 січня 2010 року № ЕЕ 145284; висновок державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 22 лютого 2010 року № 360 щодо вартості товару. Митну вартість позивач визначив на рівні 577 538 грн 88 коп. (за курсом Національного банку України 7,9903 грн за 1 долар США) за першим методом визначення митної вартості. Виходячи із визначеної позивачем митної вартості сума митних платежів становила 115 503 грн 44 коп. 23 лютого 2010 року в декларації митної вартості № 700000012/2010/002147 митний орган зробив відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів для визначення митної вартості товару: договору з третіми особами; рахунків про здійснення платежів на користь третіх осіб; калькуляції фірми-виробника товару; прайс-листів фірми-виробника товару; копії вантажно-митної декларації (далі – ВМД) країни-відправника; інформації зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару та сировини. 23 лютого 2010 року декларант позивача був ознайомлений із необхідністю надання додаткових документів, про що свідчить його підпис на зворотному боці декларації митної вартості. Проте надати додаткові документи декларант позивача відмовився та зазначив, що вважає надання таких документів недоцільним. Позивач надав Митниці лист від 23 лютого 2010 року № 678/11/246, в якому з посиланням на норми чинного законодавства України викладені підстави, які підтверджують правильність та доведеність заявленої митної вартості товару «какао-масло «PPP Non-deo Blocks» для кондитерської промисловості. Зазначеним листом позивач наголошував на тому, що надані декларантом документи є повними, та пропонував першому відповідачу виконати обов’язок з прийняття декларації митної вартості. У зв’язку з відмовою позивача надати додаткові документи на підтвердження правильності визначення ним митної вартості перший відповідач 24 лютого 2010 року прийняв картку відмови № 700000006/0/000140, якою позивачу було відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон. 24 лютого 2010 року відповідач прийняв рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000160/1, яким перший відповідач самостійно визначив митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, із застосуванням третього методу, внаслідок чого визначена позивачем митна вартість товару збільшилася до 83 100 доларів США за 10 000 кг. 25 лютого 2010 року позивач здійснив митне оформлення ввезеного ним товару «какао-масло «PPP Non-deo Blocks» 10 000 кг», митна вартість якого була визначена позивачем із врахуванням прийнятого Митницею рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000160/1. Суму митних платежів позивач сплатив у розмірі 132 793 грн 80 коп., що підтверджується штампом «Сплачено» від 25 лютого 2010 року, наявним на ВМД № 700000012/2010/002246 Донецький окружний адміністративний суд постановою від 28 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, позов задовольнив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 березня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін. Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, Митниця звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі – Порядок декларування), статей 266–273 МК. На обґрунтування заяви вона додала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 15 лютого, 3 березня, 31 травня, 2 червня 2011 року, 22 березня, 9 жовтня 2012 року, 4 квітня 2013 року, які, на її думку, підтверджують неоднакове правозастосування. В ухвалах, наданих на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд дійшов висновку про правомірність дій митниці щодо визначення митної вартості товару, у зв’язку з тим, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару, в тому числі й на підставі інформації спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України (далі – ЄАС), а позивачами не було надано витребуваних митницею додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість товару. У справі, що розглядається, касаційний суд виходив із того, що позивач надав усі документи, необхідні для митного оформлення товарів, а інформація в ЄАС не може бути підставою для виникнення у митного органу сумніву, оскільки відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів, що ця інформація була отримана за результатами саме першого методу визначення митної вартості товарів. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого. Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Згідно з пунктом 11 Порядку декларування для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи за наведеним у цьому пункті переліком. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, аналіз статті 266 МК, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (далі – Порядок здійснення контролю) та Порядку декларування дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. Порядком здійснення контролю передбачено, що послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів визначається Держмитслужбою. Відповідно до пункту 3 наказу Держмитслужби від 24 червня 2009 року № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 року за № 669/16685, яким затверджено порядок роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, передбачено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень як джерело інформації використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАС. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. За таких обставин, відмовляючи позивачу у митному оформленні товарів за першим методом, Митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і мала підстави для обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару декларантом. У зв’язку з тим, що декларант не надав митниці документів, визначених у ВМД, що є його обов’язком, Митниця правильно застосувала третій метод визначення митної вартості, мотивувавши неможливість застосування попередніх. Оскільки при вирішення справи касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, то його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву Східної митниці Державної митної служби України задовольнити. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
|
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі |
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі |
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі |
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової... Суддів: Балюка М.І., Барбари В. П., Берднік І. С., Гуля В. С., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких... |
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі |
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВ А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі |
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової... Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В.,... |
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової... Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка... |
| Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі Суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова... |
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової... Барбари В. П., Балюка М.І., Берднік І. С., Гуля В. С., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О. А.,... |