Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 жовтня 2013 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В.В., суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,  Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Яреми А.Г., – розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1, ОСОБИ_2, ОСОБИ_3, ОСОБИ_4, ОСОБИ_5, ОСОБИ_6, ОСОБИ_7 до виконавчого комітету Сумської міської ради (далі – Виконком, Міськрада відповідно), Міськради, управління комунального майна та приватизації Міськради, управління архітектури та містобудування Міськради, треті особи: фізична особа-підприємець (далі – ФОП) ОСОБА_8, Сумське відділення публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про визнання протиправними та скасування рішень, в с т а н о в и л а: У грудні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом, у якому просили: визнати протиправними та скасувати рішення Виконкому від 10 жовтня 2008 року № 533 (далі – рішення № 553) у частині надання ФОП ОСОБІ_8 дозволу на реконструкцію під студію краси нежитлового приміщення площею 50,4 кв. метра в будинку № 22/1 по вул. Харківській у м. Сумах (далі – будинок) та від 4 серпня 2009 року № 422 (далі – рішення № 422) в частині внесення змін до пункту 12 додатка до рішення № 533; визнати недійсним дозвіл від 30 грудня 2009 року № 15 на капітальний ремонт та перепланування нежитлового приміщення площею 50,4 кв. метра будинку під студію краси, виданий управлінням архітектури та містобудування Міськради (далі – дозвіл № 15); визнати протиправними та скасувати рішення Міськради від 27 квітня 2005 року № 1204-МР «Про приватизацію нежитлових приміщень» (далі – рішення № 1204-МР) у частині приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення в будинку площею 58,3 кв. метра ФОП ОСОБА_8 та від 28 липня 2010 року № 4146-МР про включення нежитлового приміщення площею 49,5 кв. метра в будинку до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2010 році (далі – рішення № 4146-МР). Позивачі обґрунтували свої вимоги тим, що вищевказаними рішеннями органів місцевої влади порушені їхні права як співвласників допоміжних приміщень у будинку, а відтак вони вважають, що ці рішення підлягають скасуванню. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачам як власникам квартир у будинку при зверненні до прокуратури Зарічного району м. Сум стало відомо, що відповідно до укладеного договору оренди комунального майна від 10 квітня 2008 року № УМКВ-0170 управління майна комунальної власності Міськради передало в оренду ФОП ОСОБІ_8 нежитлове приміщення площею 50,4 кв. метра, розташоване на першому поверсі в будинку. Виконком прийняв рішення № 533, яким надав ФОП ОСОБІ_8 дозвіл на проведення в орендованому приміщенні реконструкції під студію краси. Пізніше на підставі клопотання ОСОБИ_8 рішенням № 422 були внесені зміни до пункту 12 додатка до рішення № 533, відповідно до яких ФОП ОСОБІ_8 було надано дозвіл на капітальний ремонт та перепланування під студію краси приміщення площею 50,4 кв. метра в будинку. На підставі рішень №№ 533, 422 управління архітектури та містобудування Міськради надало ФОП ОСОБІ_8 дозвіл № 15 на перепланування та опорядження внутрішніх приміщень. Рішенням № 1204-МР нежитлове приміщення в будинку площею 58,3 кв. метра було включено до переліку об’єктів, які підлягають приватизації у 2005 році. Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2005 року № 24 управління комунального майна та приватизації Міськради передало у власність ФОП ОСОБІ_8 шляхом викупу нежитлове приміщення площею 58,3 кв. метра в будинку. На підставі звернення ФОП ОСОБА_8 28 липня 2010 року Міськрада прийняла рішення № 4146-МР про включення нежитлового приміщення площею 49,5 кв. метра в будинку, яке орендує ФОП ОСОБА_8, до переліку об’єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу у 2010 році. Із 1978 року і до прийняття оскаржуваних рішень спірні нежитлові приміщення були складовою частиною приміщень служби об’єднаної диспетчерської системи (далі – ОДС) Харківського мікрорайону, яка була створена на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16 листопада 1978 року № 811 і для розміщення якої було виділено шість квартир площею 235,72 кв. метра на першому поверсі житлового будинку. Вказані приміщення використовувалися як диспетчерська з обслуговування ліфтів. Крім того, суди встановили, що рішеннями Міськради від 25 травня 2004 року № 819-МР (далі – рішення № 819-МР) та від 25 серпня 2004 року № 899-МР (далі – рішення № 899-МР) за територіальною громадою міста зареєстровано право власності на нерухоме майно загальною площею 58,3 кв. метра в будинку, про що свідчить свідоцтво про право власності від 22 грудня 2004 року, зареєстроване в бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ) 30 грудня 2004 року за № 495. Відповідно до рішень Міськради від 16 квітня 2008 року № 1385-МР (далі – рішення № 1385-МР) та від 28 липня 2010 року № 4142-МР (далі – рішення № 4142-МР) за територіальною громадою міста зареєстровано право власності на нерухоме майно у будинку загальною площею 49,5 кв. метра, про що свідчить свідоцтво про право власності від 6 вересня 2010 року, зареєстроване в БТІ 7 вересня 2010 року за № 495. Зарічний районний суд м. Сум постановою від 22 грудня 2011 року позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував рішення № 533 у частині надання ФОП ОСОБІ_8 дозволу на реконструкцію під студію краси нежитлового приміщення площею 50,4 кв. метра в будинку, рішення № 422 у частині внесення змін до пункту 12 додатка до рішення № 533, рішення № 1204-МР у частині приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення в будинку площею 58,3 кв. метра ФОП ОСОБА_8, рішення № 4146-МР; а також визнав недійсним дозвіл № 15. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачі порушили порядок їх прийняття, оскільки спірні приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку та належать на праві спільної власності його мешканцям, а відтак відповідно до положень чинного законодавства вони не можуть передаватися у приватну власність. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року, постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову, якою у задоволенні позову відмовив, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБИ_1, ОСОБИ_6, ОСОБА_7 закрив. Апеляційний суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, відмовляючи в позові, послався на те, що спірні приміщення не є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, а відтак на них не поширюється право співвласників щодо розпорядження допоміжними приміщеннями будинку. Крім того, рішеннями Міськради №№ 819-МР, 899-МР, 1385-МР,  4142-МР за територіальною громадою зареєстровано право власності на спірні приміщення. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБИ_1, ОСОБИ_6, ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 подали під час розгляду справи в суді першої інстанції заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі, а ОСОБА_6 померла. Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, представник позивачів ОСОБА_9 в інтересах ОСОБИ_2, ОСОБИ_3, ОСОБИ_4, ОСОБИ_5 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції. На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 8 та 15 грудня 2011 року (справи №№ К-338/09, К-19846/08 відповідно), ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2011 року та 6 червня 2012 року (№№ 6-754св11, 6-8602св12 відповідно), які, на думку заявників, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у доданих до заяви рішеннях судів касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення пунктів 2, 3 статті 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі – Закон № 2482-XII), статті 1 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – Закон № 2866-III). Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що спірні приміщення не є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, а відтак на них не поширюється право співвласників щодо розпорядження допоміжними приміщеннями будинку. Крім того, оскільки рішеннями Міськради №№ 819-МР, 899-МР, 1385-МР, 4142-МР за територіальною громадою міста зареєстровано право власності на спірні приміщення, то, приймаючи оскаржувані рішення, відповідачі діяли в межах та у спосіб, передбачені законом. Натомість в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 8 та 15 грудня 2011 року, наданих на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновків про те, що допоміжне приміщення знаходиться в спільній частковій власності співвласників приватизованих квартир, тому відповідно до цивільного законодавства України розпорядження таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди – спір вирішується судом. Крім того, слід зазначити, що додані до заяви ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2011 року та 6 червня 2012 року колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України не може брати до уваги, оскільки ці рішення не є остаточними у справах і в них відсутній належний висновок щодо віднесення спірних приміщень до нежитлових чи допоміжних. Аналіз судових рішень, на які посилається представник позивачів, обґрунтовуючи заяву, дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не є подібними до спірних відносин у справі, що розглядається, оскільки ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами. Так, у справі, яка розглядається, суди встановили, що спірні приміщення, які були складовою частиною приміщень служби ОДС, є нежитловими, а не допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, а у справах, що надані на порівняння, суди встановили, що спірні приміщення підвалу та горища є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, на які поширюється право співвласників щодо розпорядження ними. Таким чином, обставини у справі, на підставі яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних рішень Виконкому та Міськради, відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається представник позивачів, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року. Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: У задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_9 в інтересах ОСОБИ_2, ОСОБИ_3, ОСОБИ_4, ОСОБИ_5 відмовити. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий В.В. Кривенко Судді: Л.І. Григор’єва П.В. Панталієнко В.І. Гуменюк М.В. Патрюк М.Б. Гусак О.Б. Прокопенко О.А. Коротких Я.М. Романюк О.В. Кривенда О.О. Терлецький Н.П. Лященко Ю.Г. Тітов В.Л. Маринченко А.Г. Ярема Л.І. Охрімчук

Схожі: