|
|
Скачати 477.51 Kb.
|
|
У Польщі була розроблена й упроваджена нова модель установ для дітей-сиріт, які з різних причин не можуть бути повернуті в біологічні родини чи влаштовані в сімейні форми виховання. У такому будинку одночасно проживають не більше 12-14 дітей, з якими працюють 4-5 вихователів [4]. Німеччина практикує поєднання у виховній системі функціонування оновлених інтернатних закладів та стимулювання розвитку прийомних сімей. Державна політика практикує довгострокове утримання дитини в подібних закладах задля повернення її в біологічну родину, і лише не маючи реальних можливостей для здійснення цього приймаються інші рішення. Пріоритетність форм у цій державі виглядає наступним чином: біологічна родина – усиновлення. Усі інші форми визначаються як проміжні й тимчасові. Німецька держава намагається розглядати державні структури утримання дітей як останній механізм у вирішенні проблем сирітства [9]. У Канаді діє модель, так званого диференційованого реагування або підсилення дієздатності сімей, яка сформувалася для надання додаткових послуг з підтримання дуже вразливих родин [14]. Отже, зарубіжний досвід передбачає різні механізми подолання сирітства в своїх національних державах. Більшість держав мають схожу практику впровадження послуги патронату сім’ї, проте майже кожна країна, залучаючи зарубіжний досвід, адаптує його до своїх реалій. Саме впровадження зарубіжного досвіду допоможе Україні швидше вийти на один рівень з іншими європейськими державами в питаннях здійснення патронату сім’ї.
Ще недавно наше суспільство було впевнене, що в інтернаті дитині багато не треба: нагодований, одягнений, взутий, і цього достатньо... Але дитина - це особистість. І неважливо, скільки йому років чи місяців. Для нього важливо не те, у що він одягнений, для нього важливо внутрішній стан упевненості, що він комусь небайдужий і потрібен [20, с.6-7]. Сьогодні наше суспільство вперше за довгий час, нарешті, повернулося обличчям до проблем випускників інтернатів та дітей-сиріт, і робить дуже важливі кроки в напрямку захисту прав дитини на сім'ю. Ми, нарешті, заговорили про реформування інтернатної системи України і почали розвивати сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування [21]. Безсумнівно, закрити в один день всі дитячі будинки та інтернати - це не вирішення проблеми. Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в наших інтернатах залишається ще величезним, однак рішенням проблеми може стати поступове реформування всієї інтернатної системи України [49]. Реформування - вже давно назріла необхідність, яка допоможе кожній дитині, позбавленій батьківського піклування, придбати сім'ю, а інтернатам припинити своє існування [41, с.32-34]. Саме тому 11 травня 2006 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію Державної цільової програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Основна її мета – створити умови для реалізації державних гарантій і конституційних прав кожної дитини, зокрема: реалізація права на розвиток у сім’ї, виховання дітей за місцем їх походження, створення умов для фізичного, розумового і духовного розвитку кожної дитини. Одне з основних завдань – забезпечити соціальний захист дітей, здобуття ними належної освіти та опанування навичок до самостійного життя, розвиток здібностей кожної дитини [39]. Одними з ключових пунктів Концепції програми є сприяння поширенню сімейних форм виховання, зокрема, утворення закладів нового типу з такими формами виховання. А також, запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності, поширенню сирітства, жорсткому поводженню з дітьми та насильству над ними [35]. Впродовж останніх десяти років Україна здійснила низку прогресивних кроків на шляху реформування державної системи опіки над дітьми. Міжнародною спільнотою високо оцінені її досягнення з розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема: усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу (83 % дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, виховуюся в сімейному середовищі) [40, с.87-88]. Впровадження нової для України соціальної послуги вирішили розпочати традиційно зі столичного регіону. У 2009 році в рамках соціального експерименту спільно з органами місцевого самоврядування в м. Бровари Київської області було створено першу в Україні патронатну сім’ю. Її метою стало забезпечення права дитини, що опинилась у складних життєвих обставинах, на сімейне виховання під час подолання кризи її рідною сім’єю, або ж підготовка малюка до переходу в інші сімейні форми. У 2010 році до експерименту долучилась Біла Церква, а з 6 листопада 2012 року за розпорядженням Голови Київської міської державної адміністрації було розпочато надання послуг сімейного патронату в Києві. Перші результати сімейного патронату в Україні, що реалізовується Партнерством «Кожній дитині», засвідчили нагальну потребу та ефективність послуги. За три роки існування програми – з 2010 по 2013 рік – до патронатних сімей було влаштовано 32 дитини. З них сім повернулися в рідні сім’ї, всі інші – знайшли собі нову родину: дванадцять було усиновлено, вісім передано в прийомні сім’ї, ще п’ятеро продовжують отримувати послуги. Жодна дитина не потрапила до інтернату – і це вже неабияка перемога! В організації роботи принципово важливим є розуміння того, що ефективність виховання дітей у сім’ї значною мірою забезпечується рівнем вихованості самих батьків, їх готовністю до виховання дітей; забезпеченням умов повноцінного функціонування сім’ї, їх педагогічною доцільністю[51]. 2.2.1. Модель здійснення патронату сім’ї в Україні Послугу «патронат сім’ї» в Україні розроблено з метою удосконалення системи забезпечення прав дітей, зокрема права на виховання у сім'ї, шляхом розвитку надання допомоги з підтримки сімей з дітьми на рівні громади, механізмів прийняття рішень в найкращих інтересах дитини та державної підтримки сімей з дітьми, які потрапили в складні життєві обставини. Модель здійснення патронату сім’ї в Україні включає в себе три основні етапи: підготовчий, практичний та узагальнюючий. Підготовчий етап включає вивчення сімей мікрорайону, умов для життя, навчання і розвитку дитини, стилю виховання дитини в сім’ї. Завдання підготовчого етапу полягає в: аналізі умов проживання дитини, визначенні потреб сім’ї, створення умов, які б сприяли ефективній комунікації батьків між собою та з дитиною, наданні батькам професійної консультації, за необхідності організації зустрічі з іншими спеціалістами. Вивчення включає основні сфери функціонування сім'ї, які спрямовані на забезпечення навчання та розвитку дитини, емоційного комфорту, задоволення потреб здоров’я, соціального та фізичного функціонування, дозвілля, спілкування, інтеграції [42, с.122-123]. Практичний етап включає діагностику умов проживання і виховання дитини в сім’ї, рівня сформованості соціальної компетентності дітей; організації розвивальних занять з метою формування соціальної компетентності; надання консультативної допомоги батькам та (або) опікунам. На цьому етапі відбувається консультування батьків, опікунів, працівників органів і служб у справах дітей, організація мультидисциплінарних заходів із захисту і забезпечення прав дитини, створення оптимальних умов для її проживання і розвитку [28, с.205-206]. Узагальнюючий етап полягає у проведенні роботи з виявлення рівня соціального розвитку, педагогічної грамотності батьків, розробки рекомендацій для батьків. Етап передбачає підготовку висновків, рекомендацій, звітів щодо організації соціально-педагогічного супроводу та оцінки його ефективності [33]. На основних етапах діяльності передбачається робота з батьками, з дітьми, з усією сім’єю. Практичні заходи у рамках окреслених етапів взаємопов’язані і доповнюють один одного.
Патронатна форма виховання дітей визначається главою 20 Сімейного кодексу України як система передачі дітей-сиріт на утримання та виховання в сім’ю патронатного вихователя на підставі договору за обумовлену з органом опіки та піклування плату. Нині така форма влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, належно не реалізується, хоча й може реально пом’якшити вплив несприятливих чинників на цю категорію дітей. Стримує розвиток патронатної форми невизначеність відповідної нормативно-правової бази та недостатнє розуміння природи патронату й доцільності його застосування в Україні [47]. Патронатне виховання визначається як форма влаштування дитини на виховання в сім’ю патронатного вихователя, з обов’язковим розмежуванням прав і обов’язків щодо захисту законних інтересів цієї дитини між батьками, уповноваженою службою та патронатним вихователем [19]. Під час перебування дитини в патронатній сім’ї проводиться робота з реабілітації її біологічної родини, аби повернути дитину в належне сімейне середовище. Така форма виховання дає змогу не влаштовувати її в інтернатні заклади, а відразу ж передавати патронатному вихователю до вирішення питання подальшого влаштування. Існують й інші аспекти використання патронатного влаштування дітей [17]. Важливим стимулюючим чинником є те, що патронатному вихователю виплачують заробітну плату та зараховують трудовий стаж. Отже, за нинішніх умов розвитку сімейних форм виховання дітей використання в Україні патронатної сім’ї як тимчасової форми їхнього влаштування насамперед є можливим у разі відмови від новонароджених у пологових будинках. На практиці таких дітей всиновлюють лише після досягнення ними двомісячного віку за згодою їхніх батьків, засвідченою нотаріусом. Це передбачено статтею 217 Сімейного кодексу України. Слід зазначити, що реалізація норм цієї статті викликає чимало нарікань і постійно перебуває в центрі уваги суб’єктів законодавчої ініціативи [2]. Патронатне утримання та виховання дітей, що не мають належного батьківського піклування, на нашу думку, є гнучкішою формою їхнього влаштування. Її можна застосувати до дитини будь-якого віку, незалежно від юридичного статусу, стану здоров’я й на термін, зумовлений обставинами, в яких вона опинилася. Патронат дає змогу допомогти дитині в будь-якій ситуації. Крім того, його можна використовувати як проміжну форму для влаштування дитини в сім’ю. Отже, аби забезпечити передбачене Конвенцією ООН право кожної дитини на сімейне виховання потрібно розширювати форми сімейного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, враховуючи світовий досвід з поправкою на можливості країни. Для розвитку патронатної форми влаштування дітей певні передумови в Україні вже є. Вона передбачена Сімейним кодексом України. Залишилося створити відповідну нормативно-правову базу для практичного запровадження патронату, розробити заходи соціальної підтримки патронатної сім’ї на державному рівні. У цьому сенсі доцільно внести зміни до глави 20 Сімейного кодексу України щодо патронату та прийняти відповідний закон, яким визначити статус патронатних вихователів, функції уповноважених органів і служб зі супроводження патронатних сімей та роботи з батьками дитини, заходи державної підтримки як дітей у патронатних сім’ях, так і патронатних вихователів, що підвищить престижність діяльності з патронатного виховання та зменшить ризики виникнення складних життєвих обставин через відсутність належного батьківського піклування. Розділ 3. Дослідження емпіричного досвіду здійснення патротану сім’ї та його значення для соціальної роботи (на прикладі Миколаївського району Львівської області) 3.1. Програма, хід дослідження та його результати Актуальність проблеми Сьогодні сім’я стає центром соціальної педагогіки. Оскільки через вирішення сімейних проблем, зміцнення сім’ї як головного соціального інституту можна вийти на вирішення багатьох проблем сьогодення. Сучасна сім’я потребує як матеріальної так і педагогічної та культурної допомоги. Певною мірою таку допомогу вона отримує від держави і виробничих організацій, закладів освіти і культури. Але так, як ці інститути не в змозі надавати соціально-педагогічну-психологічну допомогу одночасно, то держава посприяла впровадженню інноваційної послуги «патронат сім’ї», яка є однією з форм допомоги родині, попереджує потрапляння дитини в інтернат [30]. На даний час ми можемо впевнено сказати: у суспільній свідомості, на рівні громади, органів влади, громадських організацій сформувалась незаперечна позиція, що дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах, насамперед слід улаштовувати в сім’ї тих людей, які могли б підтримати її, зайнятись вихованням, допомогти подолати життєві перепони, а не в державну установу. Такою сім’єю і є патроната родина [18]. Визначення мети, завдань та гіпотез дослідження Мета дослідження: виявлення емпіричного досвіду здійснення патронату сім’ї та його значення для допомоги родині і задоволення потреб дітей (на прикладі Миколаївського району). Завдання:
Гіпотези дослідження:
Визначення об’єкта та предмета дослідження Об’єктом дослідження є патронат сім’ї як одна із форм надання практичної допомоги родині та забезпечення потреб дітей. Предметом дослідження виступають особливості емпіричного досвіду здійснення патронату сім’ї в контексті деінституалізації. Хід дослідження Респондентами нашого дослідження виступають 14 експертів. У ролі експертів ми обрали працівників відділу опіки, піклування та усиновлення та відділу профілактики негативних явищ серед дітей Миколаївської райдержадміністрації, а також працівників Миколаївського районного центру для сім’ї, дітей та молоді. Для всіх експертів розроблені спеціальні запитання (Дод. Б). Ми обрали саме цих спеціалістів, адже саме вони найтісніше та найшвидше працюють з сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах. Вибір та обґрунтування методу дослідження Своє дослідження плануємо провести на основі експертного опитування. Експертне опитування – це дослідження, що проводиться з метою вирішення проблем, які потребують оцінок експертів чи компетентних осіб або висококваліфікованих фахівців у певній сфері. Інтерв’юер проводить експертне опитування за складеним сценарієм обговорення досліджуваної теми. Мета експертного опитування полягає в отриманні необхідної інформації, відображеної в знаннях, думках і оцінках респондентів, які є компетентними особами, що мають глибокі знання про предмет та об’єкт дослідження, а також мають цінний практичний досвід у певній сфері. Саме такими особами виступають відібрані нами експерти. Додатковими методами емпіричного дослідження ми визначили метод аналізу документів, за допомогою якого ми зможемо здійснити аналіз особових справ дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах, зокрема психолого-педагогічної характеристики, яка надається на дитину кожні 6 місяців, та визначити ступінь психологічного та педагогічного розвитку дітей, які перебувають у інтернатному закладі та які виховуються опікунами, піклувальниками. Також у своїй роботі ми плануємо використовувати метод спостереження та метод бесіди. За допомогою яких, ми зможемо детальніше ознайомитися з роботою соціальних працівників, що працюють у сфері охорони дитинства, займаються процесами позбавлення батьківських прав батьків відносно дітей, процесами усиновлення, встановлення опіки, взяття дитини у прийомну сім’ю чи ДБСТ, прослухати їхні пропозиції щодо зміни законодавчої бази (якщо є така потреба) та застосування нових послуг у роботі з сім’єю, зокрема таких як патронат сім’ї. |
|
Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. М.: Высш шк., 1980.... Григораш Д. С. Теорія і практика редагування газети. Львів: Вид-во Львів, ун-ту, 1966. С. 11-12, 17-19 |
Зміст Вступ Статева і подружня етика та „знаки часу” Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї |
|
§130. Усиновлення (удочеріння). Патронат Усиновлення це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення... |
«Роль соціального працівника у формуванні здорової сім’ї» ЗМІСТ ВСТУП... Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї |
|
Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції... Збірник наукових праць студентів за матеріалами Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології:... |
ББК 81. 432. 1-7 К68 Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. Вінниця. «Нова Книга», 2001 -448 с |
|
КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5 |
Висновок Список використаних джерел Вступ Які документи підтверджують статус багатодітної сім’ї та її право на отримання пільг, є посвідчення батьків та дитини з багатодітної... |
|
ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»... ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА РОЗВИТКУ АВТОРСЬКОЇ ШКОЛИ В УКРАЇНІ (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) |
Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч посіб. 3-тє вид., перероб. і доп Рекомендовано до друку вченою радою Волинського державного університету імені Лесі Українки (протокол №2 від 27 вересня 2001 р.) |