|
|
Скачати 477.51 Kb.
|
|
«Патронат сім’ї: теорія і практика деінституалізації» Зміст Вступ…………………………………………………………………………………3 Розділ 1. Теоретико-методологічні засади здійснення патронату сім’ї……...6
1.2.1. Патронат сім’ї - інноваційна соціальна послуга із задоволення потреб дітей……………………………………………………………..........9
Розділ 2. Науково-практичний досвід здійснення патронату сім’ї у процесі деінституалізації……………………………………………………......................12
Розділ 3. Дослідження емпіричного досвіду здійснення патронату сім’ї (на прикладі Миколаївського району Львівської області)………………………19 3.1. Програма, хід та результати дослідження……………………………..19 3.2. Науково-методичні рекомендації для фахівців, які працюють у сфері охорони сім’ї…………………………………………………………………26 Висновки……………………………………………………………………….......27 Список використаної літератури та джерел………………………………………31 Додатки………………………………………………………………………….......37 Вступ Актуальність дослідження обумовлена тим, що сучасна соціокультурна ситуація, яка характеризується дестабілізацією сім’ї, цінностей суспільства і сімейного виховання, дезорієнтацією в різних моделях поведінки, погіршенням стану дитинства в цілому і соціально-психологічного благополуччя дітей та батьків, поширенням шкідливих звичок, станів залежності, різних видів насилля над особистістю, злочинів серед дітей щодо неповнолітніх актуалізує проблему підвищення уваги до сім’ї та середовища її життєдіяльності, в якому відбувається первинна соціалізація дитини [3, с.4-5]. Проблема формування цінностей демократичного правового суспільства в Україні актуалізує привернення уваги громади до соціальних проблем і спільного пошуку та реалізації шляхів їх вирішення, спонукає до розвитку педагогічних властивостей середовища, спеціально-організованої роботи з сім’ями за місцем їх проживання шляхом включення їх у процес допомоги нужденним, самодопомоги, колективні дії, креативну діяльність (педагогічну анімацію), підготовку до відповідального батьківства і визнання його соціального престижу. Однією із сучасних форм допомоги сім’ї в контексті деінституалізації є патронат, який включає в себе низку завдань задля покращення функціонування родини. Проте ця послуга є новою для України, тому необхідно провести низку досліджень, за допомогою яких ми зможемо ще детальніше ознайомитися з особливостями здійснення патронату сім’ї [27]. У ході дослідження ми плануємо розв’язати головну дослідницьку проблему, що полягає у пошуку шляхів задоволення потреб дітей та надання допомоги родині шляхом запровадження нових сімейних форм опіки в процесі деінституалізації, яку формулюємо як дослідницьке запитання: «Наскільки послуга «патронат сім’ї» як одна із форм деінституалізації відповідає потребам дітей та надає підтримку родинам?». Метою роботи є виявлення особливостей підходу «патронат сім’ї» в процесі деінституалізації та отримання відповіді на вищезазначене дослідницьке запитання. Об’єктом дослідження є сімейні форми опіки в контексті деінституалізації. Предметом дослідження є здійснення патронату сім’ї в контексті деінституалізації. Для реалізації поставленої мети визначено завдання дослідження:
В ході дослідження ми зробили припущення, що:
Методи дослідження. Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження використовувалися такі загальнонаукові методи: Теоретичні: а) теоретико-методологічний аналіз соціальної, соціально - психологічної та соціально-педагогічної літератури; б) порівняльний, логіко-теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми дослідження та зіставлення вітчизняного й зарубіжного досвіду здійснення патронату сім’ї; і в) методи узагальнення і систематизації теоретичних і експериментальних даних, написання висновків. Емпіричні: спостереження, аналіз документації, бесіда, експертне опитування. Теоретичну основу дослідження становлять: загальнонаукові праці Н. Несмєянова, С. Чіганової, П. Шахова, І. Назарової, А. Зінченка, В. Козубовського, Т. Алексєєнко та інших. Теоретичне значення роботи полягає у тому, що: вивчено та структуровано інформацію, що стосується деінституалізаційних форм загалом та патронату сім’ї зокрема як інноваційноїпослуги із задоволення потреб дітей. Практичне значення полягає у тому, що: розроблено науково-методичні рекомендації для актуалізації сімейних форм виховання та запровадження інноваційної послуги для допомоги родині, зокрема такої як «патронат сім’ї». Розділ 1. Теоретико-методологічні засади здійснення патронату сім’ї
Деінституціалізація – це процес заміни системи інституційного догляду дітей на систему, яка забезпечує виховання дітей в сім’ї або умовах, максимально наближених до сімейних. Він не обмежується тільки виведенням дітей із закладів, а передбачає розвиток мережі превентивних і підтримуючих послуг на рівні громади, орієнтованих на задоволення потреб дітей і захист їх прав [50, с.29-30]. Деінституалізація має на меті запровадження змін у системі захисту дітей, орієнтованих передусім на збереження та підтримку сім’ї, якнайкраще забезпечення прав та інтересів дитини [36]. З метою виконання завдань та досягнення мети наукової роботи зроблено огляд літературних джерел, які висвітлюють питання, дотичні до теми даного дослідження та безпосередньо стосуються деінституалізаційних форм роботи з сім’єю. Зроблений аналіз літературних джерел свідчить про те, що питання патронату сім’ї в контексті теорії і практики застосування як однієї із форм деінституалізації, спрямованої на надання допомоги родині та задоволення потреб дітей, перебувають у центрі уваги авторів численних публікацій. Існує широкий спектр літературних джерел, в яких висвітлюється досвід поширення у світовій практиці патронату сім’ї, інших форм деінституалізації, спектр концептуальних питань теорії і практики роботи соціального працівника з сім’єю та розвитку нового бачення у галузі охорони дитинства. Розпочато проведення наукових досліджень, спрямованих на з’ясування особливостей практичного застосування цього підходу у різних галузях діяльності та формування сфери професійної освіти з метою підготовки фахівців до його здійснення. Відстоюється думка про те, що деінституалізація як процес є орієнтованою на задоволення потреб дітей та захист їхніх прав, а патронат сім’ї як «швидка допомога» дозволяє попередити потрапляння дитини в інтернатний заклад та передати її на виховання у професійну патронатну сім’ю, поки фахівці допомагатимуть рідній сім’ї дитини долати складні життєві обставини. Переважна більшість публікацій з окреслених питань є україномовними, що ще раз підкреслює важливість запровадження в Україні нових форм та послуг допомоги родині, які ґрунтуються на закордонному досвіді. Питання, підняті у роботах вищеназваних авторів та публікаціях, на які було зроблено посилання, будуть розглянуті у наступних параграфах та розділах цієї бакалаврської кваліфікаційної роботи.
Розвиток сімейних інститутів улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що в останні роки набув загальнодержавного значення, є життєво необхідною умовою виховання дітей, позбавлених можливості виховуватися в біологічній родині. Усиновлення, опіка та піклування над дітьми – перевірені часом форми сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, тоді як альтернативні форми, що набули розвитку останнім часом, - прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу та патронат сім’ї є новацією сімейного законодавства України [5, с.32-33]. Саме патронат сім’ї виступає як найінноваційніша форма допомоги родині, яка впроваджується в дію шляхом деінституалізаційних реформ. Соціально-педагогічний патронат сім’ї – система гуманітарних послуг і соціально-педагогічної роботи з батьками та дітьми, спрямованих на підтримку різних форм сімейного виховання, захист дитинства, пропаганду здорового способу життя і активізацію громади у створенні оптимальних умов для профілактики соціального сирітства, девіантної поведінки, бездоглядності й безпритульності дітей, насилля і злочинності, підвищення функції соціального контролю суспільства та виховного потенціалу сімей групи ризику і середовища їх проживання [49, с.11-12]. Принципами, на яких базується сімейний патронат в Україні, є: гуманізм, компетентність, етичність, відповідальність, міжсекторна і міжвідомча взаємодія; партнерство; позитивізм [45]. Патронат сімей базується на таких функціях: - виховній – передбачає включення батьків і дітей у виховний процес і довкілля, процес їхньої позитивної соціалізації, спрямований на зміцнення інституту сім’ї і добросусідства, розуміння і повагу інших, розвиток конструктивної взаємодії та ініціативи; формування психолого-педагогічної компетентності сім’ї і сприятливого середовища для дітей; виховання молоді на засадах етики і моралі; профілактику девіантної поведінки неповнолітніх, соціального сирітства, бездоглядності й безпритульності; соціальний супровід прийомних сімей і ДБСТ, звільнених з місць позбавлення волі; підготовку кандидатів у прийомні батьки і батьки-вихователі; ресоціалізацію засуджених неповнолітніх, які відбувають покарання у виправно-виховних колоніях, і їх підготовку до життя на волі; соціально-педагогічну підтримку дітей з ризикованою поведінкою; корекцію девіантної поведінки [6]; - соціально-правовій – виявляється у правовому захисті материнства і дитинства; формуванні правової компетентності сім’ї шляхом ознайомлення із чинним законодавством і підвищенням відповідальності за його порушення; вихованні правової культури батьків і дітей; - соціально-реабілітаційній – передбачає виховну, освітню і певну опікунську роботу з неблагополучними сім’ями і сім’ями групи ризику, з постраждалими членами сімей у результаті дії різних травмуючих факторів природних та техногенних катастроф, з постраждалими від різних видів насилля у сім’ї, з сім’ями дітей з інвалідністю та з прийомними дітьми і вихованцями; - креативній – полягає у пропаганді здорового способу життя, організації змістовного дозвілля сімей і дітей за місцем проживання, продуктивній творчості, соціально-педагогічній підтримці сімейних, дитячих і молодіжних ініціатив, здійсненні доброчинних акцій, розвитку волонтерського руху [49, с.65 – 67]. Типами виховного середовища, які потребують особливої психолого-педагогічної турботи є: конфліктне; емоційного відчуження (де про дітей не дбають належним чином; не люблять; не поважають їхню гідність); прихованого насилля і асоціального спрямування (де спостерігаються жорстоке поводження з дитиною, виявляються різні види насилля, прилучення до шкідливих звичок, втягування у кримінальну сферу тощо) [32, с.44 - 45]. Окрім функцій допомоги родині у різноманітних сферах, патронат сім’ї має на меті якомога більше задовольнити потреби дитини, сім’я якої опинилася в складних життєвих обставина. 1.2.1. Патронат сім’ї - інноваційна соціальна послуга із задоволення потреб дітей Сімейний патронат – це професійна комплексна послуга, що передбачає: тимчасовий догляд і виховання дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, потребує захисту та отримує його в сім’ї патронатних вихователів, одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування. Патронат поділяється на: короткостроковий (до 6 місяців), довгостроковий (до 2-х років чи на термін, що визначається інтересами конкретної дитини). Він може бути застосований не лише у випадках, коли дитина з певних причин залишилася без піклування батьків (якщо останні загинули, перебувають у лікарні тощо), а й опинилася в соціально небезпечному оточенні. Зокрема, найпоширенішими ситуаціями, коли виникає потреба в патронатній сім’ї, є внутрішньосімейні конфлікти, тимчасова асоціальна поведінка батьків тощо [43]. Під час перебування дитини в патронатній сім’ї проводиться робота з реабілітації її біологічної родини, аби повернути дитину в належне сімейне середовище. Така форма виховання дає змогу не влаштовувати її в інтернатні заклади, а відразу ж передавати патронатному вихователю до вирішення питання подальшого влаштування. Існують й інші аспекти використання патронатного влаштування дітей [10]. Важливим стимулюючим чинником є те, що патронатному вихователю виплачують заробітну плату та зараховують трудовий стаж [8]. Патронатний вихователь – це працівник відділення сімейного патронату, який на основі договору приймає у свою сім’ю дитину, влаштовану до відділення, здійснює її догляд та виховання в терміни та на умовах, визначених договором [44]. Патронатними вихователями можуть бути громадяни України віком від 35 до 60 років (для жінки) і від 35 до 65 років (для чоловіка), які: перебувають у зареєстрованому шлюбі; проживають на спільній житловій площі; мають позитивний досвід виховання дітей; одна (один) з яких виконання обов’язків патронатного вихователя не поєднує з іншою трудовою діяльністю; пройшли курси спеціальної підготовки; відповідають іншим вимогам, визначеним у чинному законодавстві [34]. У своїй роботі патронатні вихователі тісно співпрацюють з різного роду спеціалістами, які допомагають їм виконувати основні завдання. Одним із таких фахівців є соціальний педагог [13].
Забезпечення добробуту, соціального й морального здоров'я сімей і дітей - фундаментальний обов'язок соціальної держави, якою, згідно з Конституцією, є Україна. Перенос акценту на раннє виявлення соціальних відхилень, тобто на профілактичні заходи, потребує запровадження ефективних інноваційних технологій, що дозволили б реально впливати на виправлення складних життєвих ситуацій у сім'ї і суспільстві загалом. Покращення життєдіяльності родини вимагає максимальної мобілізації сил спеціалістів різних сфер у здійсненні патронату сім’ї [25, с.51-52]. У штат команди, яка здійснює патронат сім’ї, входять фахівці, які допомагають як дитині, так і дорослим. Обов’язково має бути психолог, який з’ясує, чи не почала дитина через занедбаність відставати в розумовому розвитку; вчитель, який перевірить рівень шкільних знань та допоможе надолужити пропущене; дитячий лікар-терапевт, який може визначити, чи не били дитину або які в неї можуть бути хвороби від занедбаності (недоїдання, переохолодження тощо) [29]. Проте ключовою особою в команді є соціальний педагог. Він допомагає батькам подолати кризу, дає другий шанс. І найчастіше з’ясовується, що провина тата й мами полягає лише в тому, що опустили руки та піддалися життєвим негараздам. А поряд не було тих, хто міг би підтримати, допомогти, мотивувати [19]. На основі вивчення теоретичних положень і аналізу результатів наукових досліджень можемо констатувати, що працюючи з родинами, соціальний педагог виступає у відповідних соціальних ролях: 1. Радник – інформує родину про важливість і можливість взаємодії батьків і дітей у родині; розповідає про розвиток дитини; дає педагогічні поради щодо виховання дітей. 2. Консультант – консультує з питань сімейного законодавства; міжособистісної взаємодії в родині; інформує про існуючі методи виховання, орієнтовані на конкретну родину; роз’яснює батькам способи створення умов, необхідних для нормального розвитку і виховання дитини в родині. 3. Захисник – захищає права дитини у випадку, коли доводиться зіштовхуватися з повною деградацією особистості батьків (алкоголізм, наркоманія, жорстоке ставлення до дітей)[24, с.11-12]. Напрями діяльності соціального педагога із сім’єю:
На основі викладеного матеріалу ми дійшли висновку, що соціально-педагогічна робота у родині вимагає від фахівця здатності успішно функціонувати в системі міжособистісних відносин, а патронат сім’ї є однією із сучасних і пріоритетних форм взаємодії з різними типами родин, який впроваджується завдяки деінституалізаційним реформам. Розділ 2. Науково-практичний досвід здійснення патронату сім’ї у процесі деінституалізації 2.1. Зарубіжний досвід здійснення патронату сім’ї Стратегія деінституціалізації дітей-сиріт стала першочерговим завданням у реалізації державної політики соціального захисту дітей-сиріт у більшості країн, починаючи з другої половини XX ст. [31]. Європейські країни, залучившись до механізмів реорганізації форм виховання дітей-сиріт у минулому столітті мають певні проблеми з подоланням дитячого сирітства й на сучасному етапі. Кожна країна намагається адаптувати існуючий досвід до своїх реалій, використовуючи численні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Однією з таких форм допомоги родині виступає патронат сім’ї [14]. У США розроблено спеціальні програми підготовки патронатних вихователів, основною метою яких є «партнерство вихователів з кровною сім'єю дитини». Впроваджена модель патронатного виховання у Великобританії забезпечує повернення двох третин усіх дітей, які побували під патронатом, до своїх родин протягом шести місяців. У Великій Британії інституційні заклади останнім часом втратили популярність, і на зміну інтернатним закладам прийшла ціла система альтернативних форм опіки – екстренного та короткотермінового влаштування дітей, на період подолання кризи в їх біологічних сім’ях (патронат), середній термін перебування дітей в таких сім’ях не перещує 9 тижнів. Тільки 10 відсотків дітей виховуються в прийомних сім’ях до повноліття [23]. |
|
Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. М.: Высш шк., 1980.... Григораш Д. С. Теорія і практика редагування газети. Львів: Вид-во Львів, ун-ту, 1966. С. 11-12, 17-19 |
Зміст Вступ Статева і подружня етика та „знаки часу” Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї |
|
§130. Усиновлення (удочеріння). Патронат Усиновлення це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення... |
«Роль соціального працівника у формуванні здорової сім’ї» ЗМІСТ ВСТУП... Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї |
|
Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції... Збірник наукових праць студентів за матеріалами Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології:... |
ББК 81. 432. 1-7 К68 Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. Вінниця. «Нова Книга», 2001 -448 с |
|
КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5 |
Висновок Список використаних джерел Вступ Які документи підтверджують статус багатодітної сім’ї та її право на отримання пільг, є посвідчення батьків та дитини з багатодітної... |
|
ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»... ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА РОЗВИТКУ АВТОРСЬКОЇ ШКОЛИ В УКРАЇНІ (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) |
Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч посіб. 3-тє вид., перероб. і доп Рекомендовано до друку вченою радою Волинського державного університету імені Лесі Українки (протокол №2 від 27 вересня 2001 р.) |