1. Поняття, предмет, джерела і система державного права зарубіжних країн

Тема 4: Форми держави в зарубіжних країнах

1. 
   Форми правління в зарубіжних країнах А) монархія
   

• 
  при цій формі правління одночасно існують два центри політичної влади -монархія і парламент
  

• 
  - об'єднання повноважень глави держави і глави уряду в руках президента;
  
• 
  позапарламентський метод обрання президента;
  
• 
  позапарламентський метод формування органів;
  
• 
  відсутність парламентської відповідальності уряду;
  
• 
  відсутність у президента права розпуску парламенту.
  

• 
  уряд формується тільки парламентським шляхом з числа лідерів партії, яка має більшість в нижній палаті парламенту;
  
• 
  участь глави держави - президента в формуванні уряду має чисто машинальний характер, уряд залишається при владі до тих пір , коли він має підтримку парламентської більшості. В парламентській республіці, при дотриманні режиму конституційної законності правління завжди носить партійний характер, що зовсім не є правилом для президентської республіки.
  
• 
  глава держави - президент в парламентській республіці, як правило вибирається парламентським шляхом, або парламентом, або особливою колегією створеною на основі парламенту. Президент формально наділяється значними повноваженнями, але на практиці не впливає на здійснення державної влади. Хіба дія президента, в тому числі розпуск парламенту та вето, може бути здійснене зі згоди уряду. Президентські нормативні акти набувають юридичної сили тільки після контрастування їх відповідним міністром, який і несе за них відповідальність.
  
• 
  для парламентської республіки в значно більшому ступені характерний розрив між юридичним і фактичним становищем всіх вищих органів державної влади: проголошується верховенство парламенту, але фактично він працює під жорстким контролем уряду, встановлюється відповідальність уряду за свою діяльність перед парламентом, але фактично парламент може завжди може бути розпущений урядом, який втратив свою довіру, президент має значні повноваження, але здійснюється вона не ним, а урядом.
  

• 
  обрання президента загальним голосуванням виборців;
  
• 
  наділення глави держави власними прерогативами;
  
• 
  незалежність президента від уряду;
  
• 
  наявність відповідального перед парламентом уряду на чолі з президентом.
  

• 
  єдина конституція, норми якої застосовуються без будь яких обмежень на території країни
  
• 
  єдина система вищих органів державної влади (глава держави, уряд, парламент) юрисдикція яких породжується також на території всієї країни. Конституція цих органів та підпорядкований ним центральні адміністрації ні юридичне ні фактично не обмежені повноваженнями будь яких регіональних органів
  
• 
  єдиним громадянством, адміністративно-територіальні одиниці власного громадянства не мають
  
• 
  єдина система права, місцеві органи управління зобов'язані застосовувати у визначених адміністративно-територіальних одиницях акти центральної влади, їх власна нормо творча діяльність носить виключно підпорядкований характер
  
• 
  єдина судова система, яка здійснює правосуддя по всій території країни, керуючись єдиними нормами, матеріального та процесуального права.
  

• 
  територія унітарної держави поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, які не мають будь якої політичне самостійності.
  

• 
  територія федеративної держави в політичному відношенні не являє собою одного цілого. Вона складається з територій суб'єктів федерації. В деяких федераціях поряд з державними утвореннями є територіальною одиницею, які не являються суб'єктами федерації (федеративний округ Колумбія -США; в Індії існує 26 штатів та 6 союзних територій тощо).
  

• 
  суб'єкти федерації, як правило наділяються установчою владою. Йому надається право прийняття власної конституції, але є і виключення. З 26 штатів Індії лише штат Джаму і Кашмір має власну конституцію. Провінції Канади та штати Венесуели своєї конституції не мають. При наявності конституції в суб'єктах федерації федеративні конституції встановлюють принципи субординації, згідно із яким конституції суб'єктів повинні відповідати союзній конституції.
  
• 
  суб'єкти федерації поділяються в межах встановленої для них компетенції, права видання законодавчих актів. Ці акти діють тільки на території суб'єктів федерації і повинні відповідати союзному законодавству. Принцип пріоритету власного федеративного закону. Слід мати на увазі, що в межах суб'єкта федерації діють загальносоюзні закони, крім того федеративні законодавчі органи мають право приймати закони для певних членів федерації.
  
• 
  суб'єкт федерації може мати свою власну правову та судову систему. Як правило судова система базується на єдиному зразку (США).
  
• 
  однією з формальних ознак федерації є наявність подвійного громадянства. Кожний громадянин вважається одночасно громадянином союзу і відповідного державного утворення (США, ФРН, Швейцарія, Австрія тощо). Однак в конституціях деяких федерацій виникають лише союзне громадянство (Індія, Малайзія тощо).
  

• 
  двопалатна структура союзного парламенту (бікамералізм). Нижня палата є органом загальносоюзного представництва і вибирається по територіальним виборчим округам. Верхня палата представляє інтереси суб'єктів федерації, застосовуються два принципи представництва суб'єктів федерації в верхній палаті, рівного та нерівного представництва. Рівне представництво Сенат США (2 сенатори від штату), керівне представництво норма представництва встановлюється в залежності від численності населення (ФРН, Австралія, Канада, Індія).
  

• 
  Принцип "дуалістичного федералізму". Конституція встановлює сферу виключної компетенції союзу, даючи перелік питань, по яким тільки союз може видавати нормативні акти. Всі інші питання, які не входять до конституційного переліку ( т. зв. “залишкова компетенція”) являє собою предмети ведення нормовстановлюючих органів суб'єктів федерації (США).
  
• 
  Принцип двох виключних сфер компетенції. В країнах, в яких реалізується цей принцип, конституції встановлюють перелік предметів ведення як законодавчого органу союзу, так і законодавчих органів суб'єктів федерації. Однек перелік питань, які відносяться до виключної компетенції членів федерації вважається остаточною, а виключна компетенція союзу може доповнюватись і розширюватись за рахунок включення у відповідний перелік нових пунктів. Це робить федерацію значно більше централізованою, ніж американський "дуалістичний федералізм"(Канада, ФРН, Австрія).
  
• 
  Трьохчленна система розмежування компетенції між союзом і суб'єктами федерації ( Індія, Малайзія).розглянемо на прикладі Індії. Конституція Індії встановлює три сфер повноважень, чітко встановлюючи межі кожної з них. В першу сферу повноважень входять питання, віднесені до виключної компетенції повноважень союзу. Другу сферу повноважень складають питання, віднесені до компетенції штатів. Однак, ця сфера не носить виключного характеру, бо в умовах надзвичайного стану союзний парламент може прийняти закони по будь-якому питанню. У випадку видання Президентом Індії прокламації про введення надзвичайного стану будь-яке розмежування компетенції між союзом і штатом ліквідується і країна перетворюється на унітарну державу. Третю сферу повноважень складають питання, віднесені до спільної компетенції Союзу та штатів. По всім цим питанням закони може видавати як союзний парламент, так і легіслатури штатів. Однак при колізії законів пріоритет завжди залишається за законами Союзу. Щодо тих штатів, які не передбачені жодним із трьох переліків, то всі вони відносяться до компетенції Союзу. Таким чином, така система розмежування компетенції між федерацією і штатами, незважаючи на свою зовнішню визначеність, фактично носить досить відносний характер і ставить суб'єкти федерації в залежність від союзу.
  

• 
  Суб'єкти федерації позбавлені фінансової самостійності, їх власні прибутки вкрай обмежені і вони можуть існувати лише за рахунок субсидій і дотацій, які надаються союзним урядом. Фінансова залежність є істотним доповненням до того конституційного механізму, за допомогою якого центральна влада підпорядковує та контролює суб'єкти федерації.
  
• 
  Загальною закономірністю є те, що організація органів влади та управління суб'єктів федерації майже завжди копіює федеральну форму правління. Про форму правління та державного устрою суб'єктів федерації можна говорити досить умовно, оскільки вони, як про це вже говорили, фактично не є державними.
  
• 
  Органи управління суб'єктів федерації створюються у відповідності з тими стандартами, які притаманні президентським та парламентським формам правління. Відповідно, в деяких країнах в федераціях є орган, який займає становище, відповідне становищу глави держави (губернатори, лейтенант-губернатори, правителі монархічних держав федерації (Малайзія).
  
• 
  Суб’єкти деяких федерацій (США, ФРН, Індія) мають власні органи конституційного нагляду, які здійснюють контроль за відповідністю регіонального законодавства Конституції.