|
|
Скачати 1.83 Mb.
|
|
Тема 8. Виконавча влада в зарубіжних країнах: голова держави, уряд. План
1. Поняття виконавчої влади. Виконавча влада - одна з трьох гілок влади, на яку покладається обов'язок по безпосередньому управлінню справами держави. На першому етапі введення поняття виконавчої влади було направлене на обмеження абсолютної монархії. Виконавча влада повинна була існувати на рівні з законодавчою, якій надано право приймати закони. Виконавчій владі віддавалося місце простої виконавиці волі парламенту. ВУ середині 20 ст. відбувся докорінний перегляд статусу виконавчої влади, це було викликано зростаючою роллю держави в усіх сферах суспільного життя, збільшенням завдань, які стояли перед державою. Відбулося не лише чисельне збільшення складу органів виконавчої влади, але й збільшення її якісного значення. Виконавча влада стає центром всієї державної влади. Відбувся перерозподіл компетенції між виконавчою владою та парламентом. Основним джерелом законодавчої ініціативи стала виконавча влада, в багатьох країнах було введено інститут делегованого законодавства, зросли повноваження виконавчої влади в сфері зовнішньої політики тощо. Виконавча влада існує на різних щаблях державної організації. Найбільш чітко вона виражена на центральному рівні де її репрезентують глави держав та уряди. Виконавча влада діє і на більш низьких рівнях - в суб'єктах федерації та в територіальних одиницях унітарних держав -областях, провінціях тощо. На відміну від представницьких та судових органів система органів виконавчої влади складає єдину вертикаль -нижчестоящі посадові особи та органи підпорядковані вищестоящим, зобов'язані виконувати не лише закони, але й вказівки вищестоящих органів чи посадових осіб. Акти нижчестоящих органів можуть бути відмінені вищестоящими. В зарубіжних країнах прийнято розділяти центральну виконавчу владу на моністичну, дуалістичну та колегіальну. Моністична центральна виконавча влада - існує в президентських республіках (США) в яких президент поєднує функції глави держави та уряду. Дуалістична — в парламентарних республіках (Італія, ФРН, Греція, Португалія, Ірландія тощо) та конституційних монархіях та змішаних республіках (Франція). В цих країнах глава держави та глава уряду існують відокремлено. Колегіальна форма - Швейцарія, ця форма не отримала широкого розповсюдження. Так в Швейцарії центральна виконавча влада здійснюється Федеральною владою до складу якої входить 7 міністрів. 2. Глава держави. Глава держави - це конституційний орган та одночасно вища посадова особа держави, яка представляє державу у середині та поза її межами, символ державності народу. Глава держави може бути одноосібним чи колегіальним. В першому випадку це монарх або президент. Колегіальний глава держави досить рідке явище (Швейцарія). Правове становище глави держави залежить від форми правління в країні. Монарх - глава держави в країнах з монархічною формою правління, правове становище монарха характеризується двома особливостями, по-перше влада монарха юридичне вважається необхідною. Монарх володарює (обмежено чи абсолютно) по власному праву та вважається джерелом всієї державної влади. Навіть в парламентських монархіях все державне управління здійснюється від імені монарха, хоча фактично він істотно обмежений в сфері здійснення політики. Але навіть безправний монарх є потрібним та корисним для правлячої еліти. По-друге, влада монарха спадкова, вона переходить від одного представника правлячої династії до іншого у встановленому законом порядку. Порядок престолонаслідування встановлюється або конституцією, або конституційними законами які в значній мірі доповнюються звичаями. Існує декілька систем престолонаслідування:
Особи, які претендують на участь в спадкуванні реєструються в документі (книзі), яка відображає склад династії серед них виділяєься найближчий претендент. Він має звання та привілеї спадкового принца та як правило, виконує функції регента у випадку недієздатності монарха, право участі в діяльності парламенту на правах сенатора. Умови спадкування;
Вступ на престол супроводжує процедура коронації. В останній час процедура коронації включає в себе принесення клятви монархом, в дотриманні конституції, прав, свобод, привілеїв та вольностей народу. При коронації первосвя'щенник держави благословляє монарха на коронування, надіває на нього корону та вручає інші знаки монаршого достоїнства -державу, скіпетер, мантію тощо. У випадку малолітства, а також його хвороби чи довгої відсутності монарха встановлюється регенство - правління за монарха. Регенство буває одноосібне або колегіальне. Правове становище монарха Монарх - особа недоторканна - це означає загальну заборону посягати на його життя та достоїнство, ця заборона розповсюджується і на інших членів династії, особливо спадкових принців, чоловіка та дружину монарха. Безвідповідальність - найбільш характерне право монарха. Воно має два аспекти: політичний та загальноправовий. Монарх не відповідає за ті рішення, які він приймає як голова держави, король завжди правий, винуваті лише міністри. Монарх не несе відповідальності за політичні невдачі та правопорушення. Безвідповідальність монарха не лише універсальна, але й екстериторіальна. Вона визнана міжнародно-правовою практикою. Монарха можна взяти в полон, але не можна покарати - король Італії не поніс покарання як глава держави гітлерівської коаліції. Взагалі немає та не може бути юридичне прийнятої норми в якій можна було б притягнути монарха до відповідальності, чиїм іменем виноситься вирок короля. Абсурдно судити короля іменем короля навіть по релігійним міркування це гріх, бо над монархом немає нікого окрім Бога. Вироки, які виносилися королям були не актами правосуддя, а судилища, тому деградація правопорядку — звичайний наслідок розправ з монархами. Право на особливе утримання - зміст цього права утворюють дві складові: право на оплату витрат правлячої династії з державного бюджету та право на майно династії (королівський домен, наділ тощо). Цивільний лист — приймає парламент (витрати на династію) 1998о. - 324 млн.дол. в Японії. Право на власний двір - особливий набір чиновників. Фактична роль монарха в різних країнах різна. В дуалістичній чи абсолютній монархії він має реальну владу. В парламентській царствує але не править. В останньому випадку його вплив на політичне життя та сфера його повноважень мінімальні. Президент - є головою держави в країнах з республіканською формою правління. Існує дві основних форми президентури — одноосібна та колегіальна. (Президентська Рада існувала раніше в Йемені, Судані, Алжирі, Кубі тощо). Президент може займати різне положення в системі державної влади: бути лише главою держави (Німеччина); одночасно главою держави та виконавчої влади (Бразилія, США); главою держави та фактичним керівником уряду при наявності особливої посади прем'єр-міністра (Єгипет, Франція). Президент обирається на певний термін (3 роки в Латвії, 7 років у Франції). Може бути переобраний на другий термін (США), переобрання взагалі не передбачається (Мексика), може бути переобраний необмежену кількість раз (Франція). Буває пожиттєва президентура. Для обрання президента існують різні цензи: громадянство, вік, освіта, термін проживання в країні. Президент як посадова особа республіки завжди обирається. Способи обрання президента Голосування в парламенті (Чехія, Словаччина, Угорщина, Туреччина тощо). Для першого туру кваліфікована або абсолютна більшість. В наступних турах вимоги знижуються. В такому випадку голова держави отримує владу від парламенту, його влада похідна і він не може самостійно представляти себе загальнонаціональному представницькому органу. Вибраний таким чином президент, як правило має номінальні повноваження та не відіграє істотної ролі в державному житті країни. Голосування виборців. Виборці голосують за виборщиків, а останні не збираючись разом вибирають президента з числа кандидатів, яких висунули партії (Аргентина, США, Фінляндія) Обрання президента спеціальною виборчою колегією. Федеральні збори в Німеччині, які складаються з членів нижньої палати та такої ж кількості представників земель. Близька до цього система існує в Італії та Індії. Обрання президента безпосередньо виборцями - Франція, Мексика. Загалом існує закономірність, чим далі знаходиться парламент від обрання президента, тим більша роль президента в здійсненні державного керівництва суспільством. Повноваження президента припиняються у разі: закінчення терміну перебування на посаді в результаті добровільної відставки (Ніксон в 1974 році) "імпічменту" — усунення з посади парламентом затяжкі злочини усунення в результаті стійкої недієздатності оголосити дострокові вибори Правове положення Президент користується недоторканістю - його неможливо притягнути до відповідальності. Кримінальна відповідальність можлива після усунення президента з посади. Цивільний позов до президента допускається. Президент має певні привілеї — резиденцію, особливий транспорт, охорону, штандарт (прапор який є символом президентської влади), грошове утримання. Повноваження президента Часто вони сформульовані однаково в президентській, парламентській та напівпрезидентській республіці. Однак на практиці їх здійснення існує величезна різниця, яка пов'язана з особливостями форми правління в тій чи іншій країні:
Тема 9. Судова влада та її органи План
Судова влада - це одна з трьох гілок державної влади, необхідний елемент кожної демократичної держави. В порівняння з виконавчою і законодавчою владами, судова влада виглядає більш слабкою. Вона не являється виразником народного суверенітету, оскільки судді частіше за все призначаються (хоча є країни, в яких суддів обирають). Лише виборним представникам, які засідають в парламенті, надані повноваження виражати народний суверенітет. Крім того, завданням судової влади не є прийняття загальнообов'язкових норм поведінки, яке є завданням законодавчої влади, а розгляд конкретних справ на основі правових норм, які приймає парламент. Судова влада не порівнюватись по характеру та обсягу діяльності з виконавчою владою, вона не має силових механізмів. Той виконавчий апарат, який є судової влади (судові виконавці, пристави) лише слідкує за виконанням судових рішень. З другого боку, це дуже сильна влада, бо лише вона може здійснити такі заходи, які не вправі вчиняти ні законодавча, ні виконавча влада - позбавити людину майна, свободи, навіть життя, відібрати дитину у недостойних батьків. Крім того, сила цієї влади полягає в неухильному виконанні закону, в повазі до суду та судового рішення. Закони багатьох країн передбачають особливий склад злочину — неповага до суду, яка підлягає суворому покаранню В країнах з англосаксонською системою права роль судової влади більш значна, оскільки вона формує прецедентне право, яке є джерелом конституційного права. Основна функція судової влади — різні конфлікти в суспільстві в різних сферах (кримінально-правовій, цивільно-правовій, в сфері трудових відносин тощо) на основі права. Ціль судової влади — забезпечення застосування норм права. Судова влада здійснюється через судові органи, які утворюють судову систему. Основні задачі судової влади - забезпечення прав і своббд людини та громадянина; вирішення спорів різного характеру; контроль за законністю актів органів виконавчої влади тощо. Особливості судової влади:
Склад судових органів. Судові органи можуть включати різних державних службовців: прокурорів (при судах), судових слідчих, працівників канцелярії судів , судових слідчих, секретарів судових засідань тощо. Судді. Прокурори, судові слідчі узагальнено в багатьох країнах узагальнено називаються магістратами ( вони можуть приймати участь в судовому засіданні). Але основна роль належить судді: Як правило, до суддів пред'являються певні вимоги: - вища юридична освіта; - певний стаж роботи на інших юридичних посадах; - високі моральні якості та незаплямована репутація; - мати певний життєвий досвід - підвищений вік (Франція - не прийнято призначати суддями осіб, молодших 40 років, Україна -25). Суди формуються різними способами. В багатьох штатах США судді вибираються громадянами. В більшості країн судді призначаються, але у вищих судах це відбувається, як правило, за участю різних гілок влади. В США федеральні суди призначаються Президентом зі згоди Сенату. Японія — члени Верховного Суду призначаються імператором за поданням Кабінету Міністрів. В Італії та Франції - судді призначаються по конкурсу органами суддівського самоврядування - верховними Радами Магістратури. В Великобританії -Лордом-Канцлером ( Міністром юстиції) без конкурсу, але за порадою комісії, яка знаходиться при ньому. Зазвичай суддів призначають пожиттєво. але фактично вони займають свої посади до досягнення певного віку (Великобританія - 72 роки; Японія - 65 років) або на певний термін (в перший раз на 5-10 років, в другий раз - пожиттєво). Ассізи. шеффени. присяжні засідателі ( в ряді країн не старіше 70 років) добираються муніципальними радами із достойних громадян. Складається їх загальний список (цей список може бути складений за поданням політичних партій або шляхом "сліпого вибору" з картотеки виборців), а потім згідно з жеребкуванням ці особи приймають участь в судовому засіданні. Статус суддів
В судових закладах виключаються родинні зв'язки. Види судових органів.
|
|
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401... Призначення курсу «Загальна історія держави та права». Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Методологія науки та курсу.... |
1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн... Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення... |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни „ Історія держави і права... Робоча навчальна програма з дисципліни „Історія держави і права зарубіжних країн”. / Укладач: проф. Скрипникова Л. В |
|
Законодавства, їх система Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин |
Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація ... |
|
Конспект з курсу «Цивільне право України» Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система |
№ ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин |
|
«Предмет, метод, принципи і система земельного права України» Поняття і основні ознаки земельного права України як галузі права, галузі науки і навчальної дисципліни |
Евтушенко С. Г. История государства и права зарубежных стран: Краткий... Самостійна робота з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» охоплює три основні напрямки |