55.Правове,інформаційне,фінансове,кадрове забезпечення попередж. злочинності. Засоби масової інформації. Цим органам надано право на збирання, аналіз і поширення інформації, яка привертає увагу до тих чи інших суспільних криміногенних явищ і процесів, недоліків у діяльності державних і недержавних органів і організацій, а також їх посадових осіб. Закріплений нормативними актами обов’язок правоохоронних органів відповідним чином реагувати на це, можливість створювати громадську думку — все це робить засоби масової інформації важливим суб’єктом запобігання злочинності. Органи адвокатури у межах своїх професійних завдань і компетенції здійснюють процесуальну і позапроцесуальну діяльність щодо запобігання злочинності. Профілактична робота адвокатів по кримінальних і цивільних справах полягає у виявленні при розгляді справ тих криміногенних обставин, які створили причини і умови для вчинення протиправних дій або зможуть знову їм сприяти.
|
56.Вимоги,які предявляються до засобів попередження злочинності. Організація і управління процесом запобігання злочинності, а також запобіжні заходи повинні відповідати певним принципам, вимогам. Вимога — поняття, яким визначаються основні положення, наказ, категоричне веління щодо будь-якої діяльності. Запобігання злочинності має відповідати єдиній загальній вимозі — бути достатньо ефективним, інакше може виявитися, що воно чи то не потрібне, чи то його заходи є шкідливими. Основні вимоги, яким має відповідати система запобігання злочинності, — це демократизм, гуманність, законність, обґрунтованість, економічна доцільність, радикальність, науковість і прогресивність, комплексність і диференціація, реальність і конкретність.Для результативного функціонування системи запобігання злочинності необхідним є належне інформаційне, правове, матеріальнотехнічне, кадрове та інше забезпечення діяльності відповідних суб’єктів.
|
57.Методологія і методика кримінологічної науки. Методика будь-якої науки має важливе значення, оскільки вона завжди прив'язуються до предмету дослідження і визначає надійність і достовірність його результатів.Під методикою у кримінології розуміється сукупність технічних прийомів, способів збирання й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи боротьби зі злочинністю. Методологія розглядається як сукупність положень і вимог теорії пізнання, певних філософсько-діалектичних законів та категорій і логічних принципів, способів, якими наука користується при описі, вивченні й аналізі різних сторін об’єктивної дійсності, а також при пошуку нових уявлень про них.
|
58.Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень. Методика кримінологічних досліджень - сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її причини, особу злочинців, а також боротьбу з нею. У кримінологічній літературі пропонуються різноманітні класифікації методів кримінологічних досліджень.за обсягом;джерелами отримання інформації;способами обробки й аналізу кримінологічної інформації;дисциплінарною приналежністю. За джерелами отримання інформації розрізняють опитування, спостереження, вивчення документів, експеримент, експертні оцінки, а також окремі психологічні та економічні методи збирання інформації. За дисциплінарною приналежністю методи кримінології можуть бути статистичні, соціологічні, психологічні, математичні, кібернетичні та економічні.
|
59.Загальні і спеціальні методи кримінологічних досліджень. Методи кримінологічних досліджень поділяють на:загальнонаукові;спеціальні.Загальнонаукові:
формально-логічний; абстрагування; аналізу і синтезу; аналогії моделювання узагальнення; історичний; системного аналізу; порівняльно-правовий.Спеціальні:
статистичні; анкетування; інтерв'ювання; тестування; соціометрії; вивчення документів; спостереження; експерименту; експертних оцінок; кримінологічна експертиза.Методи збору первинної кримінологічної інформації:Документальний.Опитування,Інтерв'ювання та Анкетування.Спостереження.Експеримент.
|
60.Статистичні методи збору і аналізу кримінологічної інформації. Статистичні методи. Злочинність являє собою масове соціальне явище. У зв’язку з цим її закономірності не можуть бути розкриті на прикладі одиничного факту, окремого злочину. Тут потрібна значна кількість спостережень, слід розглядати масу злочинів або велику їх сукупність.Статистичне спостереження може бути суцільним і вибірковим.При суцільному спостереженні береться вся маса фактів, які належать до явища, що вивчається. При вибірковому спостереженні дослідник вивчає тільки частину таких фактів, тобто генеральної сукупності фактів.
|
61.Суцільне та вибіркове кримінологічне дослідження. При суцільному спостереженні береться вся маса фактів, які належать до явища, що вивчається. При вибірковому спостереженні дослідник вивчає тільки частину таких фактів, тобто генеральної сукупності фактів. До вибіркового методу вдаються у разі, якщо організація суцільного спостереження є надто складною, потребує дуже великих коштів, залучення значної кількості досвідчених дослідників, а також тривалого часу на його проведення.Результати суцільного і вибіркового спостереження деякою мірою є близькими. Однак тут відзначається лише приблизний збіг. Між ними завжди має місце певна різниця, яку в теорії ймовірності називають похибкою репрезентативності. Похибка репрезентативності буде меншою, якщо у більшому обсязі буде відібрана вибіркова сукупність.
|
62.Конкретно-соціологічні методи збору кримінологічної інформації. У кримінології використовуються такі конкретно-соціологічні методи: масові опитування; спостереження; вивчення документів; експертні оцінки. Усе різноманіття методів опитування можна звести до двох видів: інтерв’ю і анкетування. Інтерв’ю являє собою звичайну бесіду, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв’юером) і опитуваним (респондентом). Анкетування являє собою збір кримінологічної інформації шляхом письмового заповнення заздалегідь розроблених анкет. Анкета — це документ, упорядкований за формою і змістом запитань у вигляді опитного листа.
|
63.Анкетний метод збору інформації. Анкетування являє собою збір кримінологічної інформації шляхом письмового заповнення заздалегідь розроблених анкет. Анкета — це документ, упорядкований за формою і змістом запитань у вигляді опитного листа. Чим складніше явище, що вивчається, та глибше дослідження, тим більше в анкеті запитань і ширше їх обсяг. Питання в анкеті розбиваються на окремі групи (змістові блоки). При цьому забезпечуються послідовність і логічність їх розміщення, а також враховується характер явищ, що підлягають вивченню.
|
64.Види анкет для збору кримінологічної інформації. Загалом анкетування має кілька різновидів: очне та заочне,суцільне й вибіркове,відкрите та анонімне. При розробці анкет необхідно дотримуватися таких правил:зміст запитань повинен відповідати темі та завданням дослідження;форма запитань має відповідати портретові передбачуваного респондента;запитання повинні бути короткими, зрозумілими, доступними для опитуваних;анкета має бути охайно оформленою;бажано її складати так, щоб вона надалі була придатною для комп'ютерного опрацювання. За структурою запитання анкети класифікують на:відкриті - це запитання, на які опитуваний може дати самостійну відповідь у вільній формі; напівзакриті - дають можливість респондентові чи обрати відповідь запропонованого набору варіантів відповідей, чи доповнити своїм варіантом відповіді;
закриті - дають повний перелік варіантів відповідей.
|
65.Інтервю як метод кримін.дослідження. Інтерв’ю являє собою звичайну бесіду, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв’юером) і опитуваним (респондентом). Особливість цього методу полягає в тому, що опитуваний і той, хто опитує, стикаються віч-на-віч. Від характеру їх спілкування, міцності контактів і ступеня взаєморозуміння багато в чому залежать успіх інтерв’ю, повнота і якість отриманої інформації.За ступенем формалізації виділяють вільне (неформалізоване) і стандартизоване (формалізоване) інтерв’ю. При вільному інтерв’ю допускається довільна зміна кількості, змісту питань і порядку їх постановки залежно від ходу бесіди. При проведенні такого інтерв’ю задається лише одна його тема. Однак інтерв’юер зобов’язаний чітко уявляти собі, яку інформацію йому необхідно одержати. Стандартизоване інтерв’ю проводиться за детально розробленим запитальником.Він обмежений однаковою кількістю питань одного і того ж змісту, які ставляться всім опитуваним в однаковій послідовності. Мета такого інтерв’ю – одержати найбільш порівняні відомості.
|
66.Криміналогічне спостереження як метод кримінологічних досліджень. Спостереження — метод емпіричного дослідження, який полягає у безпосередньому сприйнятті дослідником соціальної дійсності, у прямій реєстрації певних подій і ситуацій. Він є очевидцем цих подій, тому інформацію про ті або інші факти і обставини черпає не з чужих джерел, а з особистих спостережень за цими фактами і обставинами. Розрізняють два види спостереження — просте, коли події та факти фіксуються немов би поза середовищем, де відбуваються ці факти, події і досліджувані процеси, і так зване включне, коли дослідник пізнає певні явища, факти, події, перебуваючи серед діючих осіб. Дослідник змішується з певною групою і немов би стає одним з її членів. За допомогою простого спостереження досліджують особу злочинця, потерпілого, криміногенні фактори й іншу проблематику. Спостереження часто застосовують разом з експериментом.
|
67.Вивчення документів як метод одержання кримінологічної інформації. Вивчення документів — є у багатьох випадках одним із джерел отримання необхідної кримінологічної інформації. Досліднику-кримінологу доводиться стикатися з різного роду офіційними і не офіційними документами. Найчастіше — це матеріали кримінальних справ або окремі процесуальні документи, узагальнення слідчо-судової практики, висновки різного роду експертиз, матеріали контролюючих органів, листи і скарги громадян з приводу вчинених злочинів, повідомлення засобів масової інформації, виступи народних депутатів тощо. Вивчення та аналіз перелічених документів дає змогу одержувати корисну інформацію. Залежно від теми дослідження вивчають особові справи засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, статистичні картки та інші облікові документи, що зберігаються в управліннях внутрішніх справ та управліннях (відділах) юстиції.
|
68.Узагальнення та аналіз кримінологічної інформації. Статистичний аналіз і узагальнення отриманих даних є заключним і найвідповідальнішим етапом статистичного вивчення злочинності. Зібраний і згрупований статистичний матеріал у результаті цього аналізу стає основою для докладної та багатоаспектної характеристики досліджуваного явища. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, встановленні впливу одного явища на інше, констатуванні взаємозв’язку певних явищ.
Статистичний аналіз — це процес вивчення і порівняння отриманих цифрових як між собою, так і з іншими даними, а також їх узагальнення. Виходячи з основних функцій статистики виокремлюють чотири завдання статистичного аналізу: описати, порівняти і виявити закономірності, здійснити прогноз і зробити висновки.
|
69.Психологічні методи збору кримінологічної інформації. Найбільш поширеним психологічним методом є тестування, тобто вимірювання сукупності властивостей і психічних станів осіб, які входять до складу малих соціальних груп. При тестуванні використовуються стандартизовані питання, що мають певну шкалу значень.Застосування тестологічних процедур обумовлюється необхідністю зіставлення (порівняння, ранжирування) індивідів за рівнем їх розвитку або ступенем виразності різних психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.).Враховуючи складність і неабияку важливість психологічних методів, юристи-кримінологи при їх застосуванні повинні тісно співпрацювувати зі спеціалістами-психологами.
|
70.Експеримент як метод кримінологічних досліджень. Експеримент кримінологічний — це метод перевірки гіпотез та отримання таким чином певної інформації про злочинність, формування особи злочинця, запобігання злочинності та окремих її проявів шляхом штучного створення відповідних умов, при яких зазначені явища відбуваються або можуть відбутися. Він дозволяє виявити нові або уточнити раніше відомі факти, перевірити ту чи іншу гіпотезу або 20 Загальна частина нововведення. Проведення експерименту в кримінології застережене двома умовами. По-перше, він може застосовуватися тільки у позитивному напрямку. По-друге, його проведення допустиме в межах закону і моралі, що виключає порушення прав, свобод і законних інтересів громадян.
|
71.Поняття,види та методи кримінологічного прогнозування. Кримінологічне прогнозування це наукове передбачення основних змін розвитку злочинності, окремих її форм, груп чи видів злочинів або вірогідності вчинення злочину окремою особою. Кримінологічне прогнозування не зводиться до безперечних тверджень, а ставить за мету заздалегідь поінформувати державу і суспільство, правоохоронні органи і окремих громадян про можливий ризик злочинної поведінки і необхідність застосування заходів запобігання. Традиційно проводяться такі види кримінологічного прогнозування: 1) прогнозування злочинності; 2) прогнозування окремих форм злочинності, груп чи видів злочинів; 3) прогнозування індивідуальної злочинної поведінки; 4) прогнозування можливого розвитку деяких видів людської поведінки в суспільно небезпечні форми, що потребують своєчасної криміналізації. Методи: а) екстраполяції; б) експертних оцінок; в) математичного моделювання, що, як правило, застосовуються комплексно.
|
72.Поняття та види кримінологічного планування. Кримінологічне планування охоплює процес підготовки, складання і затвердження планів попередження злочинів. План — це окреслена система заходів, що передбачає їх певний порядок, послідовність і строки виконання, а також відповідальних виконавців.
Планування є однією з форм координації попереджувальної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом. Розрізняють територіальне (регіональне) і відомче (галузеве) планування профілактики злочинів. Відомчі плани, як правило, мають функціональний характер, що відповідає профілю відомства. Ці плани називають ще функціонально-відомчими.Територіальне кримінологічне планування може здійснюватись у масштабі адміністративного району, міст, областей, Автономної республіки Крим, України загалом.За строком дії (виконання) розрізняють плани короткострокові (на один-два роки), середньострокові (до 5 років) і перспективні (на 10-15 років).
|
|