7.Основні етапи розвитку кримінології як науки.
На становлення кримінології як самостійної науки найбільш виразно вплинули наступні чотири види досліджень: 1) антропологічні; 2) статистичні; 3) соціально-економічні, соціологічні та інші, в процесі яких аналізувалися чинники злочинності і механізм їх впливу; 4) соціально-правові. Основоположником антропологічних досліджень був френолог Галль. Він розділив людей, що здійснюють злочини, на три категорії і поклав початок біологічної класифікації злочинців. До першої категорії він відносив тих злочинців, чиї вроджені якості дозволяють їм в самих собі знаходити опору в боротьбі з спокусами й поганими потягами. Друга категорія складається, на думку Галля, з людей, знедолених від природи. В силу своїх вроджених якостей ці люди легко стають жертвою злочинних потягів. Третя категорія займає між цими двома проміжне положення. Пізніше ідею наявності вродженого злочинця яскраво обгрунтував колишній тюремний лікар, італійський професор судової медицини Чезаре Ломброзо. Під класичною школою кримінології слід розуміти систему ідей про злочини й боротьбу з ними, що сформувались у межах так званої класичної школи кримінального права, яку заснував дворянин Ч. Беккаріа з Мілана.
|
8.Розвиток кримінології в Україні за радянських часів. За радянських часів було підсилено позиції соціологічної кримінології. Вийшло друком багато праць з аналізу моральної статистики, особи злочинця тощо як представників старої професури так і їх учнів. Для кримінологічних досліджень тієї пори були характерні відносна незалежність від ідеологічних догм і прагнення розібратися не тільки в зовнішніх криміногенних факторах, а й у властивостях особи правопорушника. Широко використовувалися досягнення біології, психіатрії, психології, теорія рефлексів Бехтєрєва і Павлова. Усе це суперечило диктаторському сталінському режиму й не вписувалося в офіційно визнані ленінські ствердження про корінну причину злочинності. Починаючи з 1929 р. і до середини 30-х років ХХ ст. українська радянська кримінологія зазнала нищівного розгрому. Приводом стало обвинувачення кримінологів у пропаганді класово ворожої теорії Ч. Ломброзо про природженого злочинця.
|
9.Сучасний стан кримінології в Україні.
Серед важливих напрямів кримінологічних досліджень в Україні останніми роками виокремлюються проблеми організованої та професійної злочинності, економічної злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, питання попередження злочинності, попередження та прогнозування рецидивної злочинності, кримінальної психології. Потреби практики висувають кримінологічну науку на відповідне місце в системі правоохоронних органів. У 1998 р. було створено Кримінологічну асоціацію України, завдання якої полягає в об'єднанні й координації зусиль вчених і практичних працівників щодо розвитку кримінології.
|
10.Система попередження злочинності в зарубіжних країнах.Міжн.крим.організації.У країнах-членах Європейського Союзу виділяють два рівні попередження злочинів: соціальне і ситуаційне.Соціальне попередження спрямовано на зміну несприятливих умов формування особистості людини, особливо мікросередовища і мікросоціального ситуації. Ситуаційне виходить з того, що окремі категорії злочинних діянь відбуваються при певних обставинах, в певний час і певних місцях. Сама ситуація стимулює і провокує певні види злочинів. У деяких країнах, наприклад у ФРН, виділяють первинну, вторинну і третинну превенції. Первинна превенція спрямована на подолання дефіциту соціальності і позитивного правосвідомості як головної причини злочинів. Вторинна превенція здійснюється поліцейськими органами і пов'язана з правовими засобами утримання від злочинів. Третинна превенція передбачає ті профілактичні заходи та засоби, які застосовуються в процесі покарання та ресоціалізації злочинців. Однією з найвпливовіших міжнародних організацій, що займається питаннями забезпечення міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю є Міжнародна кримінологічна спілка.Інтерпол.
|
11.Злочинність:поняття,ознаки.
Злочинність-це соціально зумовлене,істрочино мінливе,відносно масове,антисоціальне явище,що проявляється в сукупності вчинених злочинів і осіб які їх вчинили на певній території за конкретний проміжок часу.Ознаки:1)Соціальність2)Історично мінливе3)Відносно масова і значною мірою стихійне явище4)Територіальна поширеність і часова періодизація.
|
12.Кількісні показники злочинності.
Кількісні показники стану злочинності визначаються кількістю злочинів, зареєстрованих на певній території за певний час, і кількістю виявлених осіб, які вчинили злочини на певній території за певний час. Ці показники характеризують два основних аспекти злочинності — правопорушення їх "авторів", тобто осіб, які їх вчинили. Кількісне вираження цих показників не збігається, оскільки не всі злочини розкриваються і відповідно не всі особи, які їх вчинили, виявляються. Ці кількісні показники є абсолютними й іноді їх ще називають показниками рівня злочинності.
|
13.Якісні показники злочинності. Ні рівень, ні коефіцієнт злочинності як її головні показникине можуть відбити якісну різноманітність вчинених злочинів і датиякісну характеристику злочинності та її змін за часом. Якісніпоказники злочинності це її структура й характер. Характерзлочинності визначається тим, яка кількість найбільш небезпечнихзлочинів у структурі злочинності, а також тим, яка характеристикаособистості тих, хто робить злочини.
|
14.Рівень злочинності і рівень судимості їх співвідношення. Рівень злочинності — це загальна кількість злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні.Цей показник характеризує злочинність із кількісного боку. Він виражається в абсолютних цифрах.При визначенні рівня злочинності беруться два об’єкти обліку:а саме кількість злочинів і кількість осіб, які вчинили ці злочини. Будьякий з названих об’єктів, узятий окремо, відображає рівень злочинності однобічно, а звідси і неповно, тому що один злочин може бути вчинений і однією людиною, і декількома особами.Рівень злочинності не можна ототожнювати з рівнем судимості, оскільки до даних про судимості не включаються відомості про осіб, які вчинили злочин, але кримінальні справи про яких припинені на законних підставах до суду або щодо них ухвалено виправдувальний вирок. За межами судимості за звітний період залишаються, природно, нерозкриті кримінальні справи.
|
15.Коефіціент злочинності,порядок визначення і значення. Коефіцієнти обчислюються шляхом зіставлення відомостей про злочинність із даними про населення. Коефіцієнт злочинності розраховується або на все населення, або на населення у віці кримінальної відповідальності. Формула розрахунку коефіцієнта злочинності на 10 тисяч осіб: Число фактів злочинів х 10 000
К = Чисельність населення Коли розрахунок робиться на все населення, коефіцієнт фактично відображає лише те, як населення страждає від злочинності, адже потерпілим може бути і малолітня дитина. Саме за коефіцієнтами відбувається порівняння злочинності в різних державах, регіонах держави, також а різних часових періодів, представників різних соціальних груп.
|
16.Структура злочинності.Ознаки будови.Структура злочинності - це внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в загальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на визначеній території. Від того, яка структура злочинності, залежить і "напрямок головного удару" в боротьбі з нею. Основним показником структури злочинності є питома вага. Питома вага - це співвідношення частини злочинності до її загальної кількості. Структура злочинності оцінюється:а) за об'єктами посягання,б) за об'єктивною стороною злочину в) за ознаками суб'єктивної сторони, г) за особою злочинця, д) за мірою покарання.
|
17.Ціна.географія,характер та ін.показники злочинності. Характеристика злочинності як негативного соціально-правового явища була б неповною без розгляду її наслідків, основним критерієм яких є "ціна"злочинності, що складається з:кримінально-правових наслідків злочинів, які є в багатьох випадках обов'язковим елементом їхнього складу.Характер злочинності зумовлюється кількістю найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності, а також тим, якою є характеристика осіб, які їх скоїли. Географія злочинності це поширеність злочинності на певній території, що характеризується кількісними та якісними показниками злочинності в різних регіонах. Географія злочинності може зумовлюватись економічними, історичними, етнічними особливостями регіонів, концентрацією міського населення й іншими особливостями.
|
18.Динаміка злочинності.Методи обчислення.Динаміка злочинності - показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом того чи того тимчасового періоду (рік, три роки та ін.).На динаміку злочинності як соціально-правове явище впливають дві групи факторів. Перша - це причини та умови злочинності, демографічна структура населення й інші соціальні процеси та явища, що впливають на злочинність. Друга - зміни кримінального законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинних діянь. Знаючи дані про динаміку злочинності, можна оцінити тенденції її розвиткута поширення, її зростання або зниження. Динаміка злочинності можеобчислюватися в абсолютних (конкретні цифри) і відносних (відсотки)показниках.
|
19.Поняття латентної злочинності і її різновиди.Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були взяті до уваги органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки та судом.;Розрізняють латентність трьох видів: природну, штучну та пограничну.Природна латентність- це сукупність тих випадків, коли факт злочину був, але він не став відомим правоохоронним органам.Штучна латентність - факт злочину відомий, але з різних причин правоохоронні органи не ставлять його на облік, щоби створити враження успішності боротьби зі злочинністю.Погранична латентність факт злочину стався, але потерпілий не усвідомлює цього.
|
20.Негативні наслідки латентної злочинності.Суспільна небезпека латентної злочинності полягає в тому, що:питання боротьби з латентною злочинністю не беруться до уваги і не плануються, а тому не можуть бути ефективними;вона зменшує ступінь достовірності прогнозів злочинності, утруднює визначення напрямків боротьби з нею;;почуття безкарності заохочує осіб, які скоїли тяжкі злочини, продовжувати свою злочинну діяльність, тобто сприяє зростанню злочинності, зокрема, рецидивної.підриває авторитет правоохоронних органів держави;знижує активність громадян у боротьбі зі злочинністю; сприяє зростанню соціальної напруги в суспільстві;сприяє процесам самодетермінації злочинності.
|
21.Засоби виявлення латентної злочинності.Існує ряд методів, що дозволяють отримати непрямі дані про ступінь поширеності видів злочинності з підвищеною латентністю. Одним з них є опитування передбачуваних потерпілих у спеціальній анкеті. На основі даних цього опитування можна, наприклад, визначити співвідношення між виявленою і латентною злочинністю в досліджуваному регіоні, встановити мотиви приховування злочинів від правоохоронних органів, виявити обставини, які б високу латентність досліджуваного виду злочинності. Одним з методів виявлення латентної злочинності є аналіз заяв, скарг, повідомлень про злочини, що надійшли до правоохоронних органів, в засоби масової інформації, інші державні органи, і зіставлення отриманих результатів з даними кримінальної статистики.Добре зарекомендували себе на практиці локальні методи вивчення латентності. Наприклад, відомості про кількість фактів заподіяння шкоди здоров'ю, отримані в поліклініках, лікарнях, можна зіставити з даними органів міліції, прокуратури, суду.
|
22.Загальна характеристика сучасної злочинності в Україні. Аналіз та облік сучасної злочинності надзвичайно важливі для виявлення її
тенденцій, розробки, а також здійснення науково обґрунтованої стратегії й тактики боротьби зі злочинністю не тільки засобами загальносоціальної й
спеціально-криміналогічної профілактики, але й шляхом використання кримінально-правових засобів.
Рівень злочинності в Україні виглядає більш благополучно порівняно з розвинутими країнами світу і навіть із сусідами - країнами СНГ. Наприклад, за станом на 1 січня 1994 р. індекс злочинності на 100 тисяч
населення України становив 1033 злочини, тоді як, наприклад, у Росії -1856,5.
|
23.Основні причини та умови сучасної злочинності. Корені злочинності укладені в психофізіологічні особливості людини. Тут мається на увазі жадоба наживи, користь, бажання задовольнити низинні потреби за допомогою застосування насильства та ін.) Причому окремі елементи все ж постійно видозмінюються, висловлюючись в дійсності у вигляді нових видів злочинів і способів їх здійснення. Разом з тим, злочинність має і соціальний характер, як результат виникають і існуючих у суспільстві протиріч між людьми в процесі виробничих відносин, включаючи розподільні. Як справедливо відзначають багато кримінологи, причиною підвищення рівня злочинності також є нерівномірність розподілу доходів, як різних його секторів, так і людей зайнятих у сфері виробництва і споживання. При цьому держава не бачить іншого виходу як підняття цін. У населення це викликає природне почуття протесту, виливається у злочинні дії, причому такі, що завдають істотної шкоди економічному стану держави.
|
24.Поняття безпосередньої причини конкретного злочину. Причини індивідуального злочину визначаються як неузгодженість поведінки особистості з соціальним середовищем, в основі якої лежать негативні якості, що сформувалися у конкретної людини під впливом певних факторів. При цьому підкреслюється можливість переорієнтації і виправлення такого суб’єкта. Поведінка кожної особи, в тому числі і протиправна, є наслідком взаємодії зовнішних факторів та внутрішніх, особистих якостей і властивостей людини, які у свою чергу детерміновані минулим впливом соціального середовища. До зовнішніх факторів, що зумовлюють вчинення злочину, відносяться несприятливі умови морального формування особи злочинця, а також ті особливості ситуації, які сприяють виникненню злочинного наміру, і мають в собі об’єктивні можливості для вчинення злочину. Внутрішні фактори являють собою соціально негативні погляди, інтереси, стосунки, орієнтації.
|
|