25.Умови,що сприяють вчиненню злочинів та досягненню злочинного результату. Умови самі по собі безпосередньо не можуть спричинити злочин.Однак без їх наявності він не відбудеться. Тільки внаслідок їхнього впливу в людини виникає намір вчинити злочинний акт. Умови, що супроводять причини, надають їм певного розвитку, полегшують їх формування і реалізацію.Умови за своїм змістом є не що інше, як певні прояви, факти реальної дійсності, які мають економічний, організаційний, правовий, конкретно-виховний, кадровий характер. Причому кожному конкретному злочину властиві свої певні умови, що йому сприяють. Умови, що сприяють вчиненню злочину складають його навколишню обстановку. В кримінології умови прийнято розподіляти на суб’єктивні і об’єктивні. Суб’єктивні умови – це негативні психологічні і моральні якості людей, що оточують злочинця. Об’єктивними умовами злочинності прийнято вважати соціальні протиріччя, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення.
|
26.Обставини несприятливого морального формування особи,як джерело індивідуальної злочинної поведінки. На процес формування особистості визначальним чином впливає спосіб життя відповідних соціальних прошарків, соціальних груп, суспільства у цілому. Ті, соціальні фактори, які породжують злочинність в цілому, в кожному окремому випадку визначають злочинну поведінку наступним чином: по-перше, вони створюють несприятливі умови для формування особистості в сім'ї, школі, інших учбових, а також трудових колективах, неформальному спілкуванні; по-друге, вони створюють ті зовнішні умови, які можуть сприяти такій поведінці.
|
27.Конкретна життєва ситуація,її види та місце в механізмі окремого злочину. Ситуація звичайно передує злочину, але може і супроводжувати йогоздійснення. Обставини життя людини, з яких складаєтьсяконкретна життєва ситуація є зовсім різними. Це може бутипорівняно тривалий стан (наприклад, важка обстановка в сім'ї)або короткочасна подія (наприклад, конфлікт з хуліганом на вулиці),різні вчинки інших людей або становище, що склалося в суспільстві. Ситуація може охоплювати величезні території або обмежуватисяквартирою (наприклад, під час побутової сварки). Тривалість ситуації тежрізна: від декількох секунд (при дорожньо-транспортній пригоді) докількох років (конфлікти на грунті ревнощів або помсти). У кримінологічному змісті - це подія чи стан, що викликає рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння, що сприяє або перешкоджає йому.Види:проблемні,конфліктні,віктимогенні,безвихідні.
|
28.Взаємозвязок між причинами,умовами і конкретною життєвою ситуацією. Для кримінології найбільший інтерес становить поняття конкретної життєвої ситуації як певного збігу обставин життя людини, що безпосередньо впливають на її поведінку. У кримінологічному змісті - це подія чи стан, що викликає рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння, що сприяє або перешкоджає йому. Кожний новий вплив, яким би він не був, накладається на попередній, який вплинув на формування особи, зовсім не обов'язково змінюючи його або діючи в тому самому напрямі.
|
29.Поняття особи злочинця та співвідношення з суміжними поняттями(підозрюваний). Вчинення злочинного діяння передбачає наявність суб’єкта діяльності (суб’єкта його вчинення).Для позначення його поняття в юридичній літературі вживаються різні терміни: «особа злочинця», «злочинна (чи криміногенна) особа», «особа винного», «особа, яка вчинила злочин». Незважаючи на певні відмінності, ці терміни використовуються як тотожні.Особа злочинця-це сукупність негативних рис і властивостей,переважно соціального походження притаманних людям,які обирають протиправний спосіб задоволення потреб та інтересів життєдіяльності.
|
30.Структура особи злочинця.Структура особи злочинця-внутрішня будова,сукупність елементів та зв’язки між ними.Традиційно в кримінології структуризація особи злочинця проводиться за:1)соц.демографічними,2)соц.рольовими 3)соц.психологічними,4)крим-правовими ознаками. 1) Соціально-демографічні ознаки: стать, вік, освіта, місце народження та проживання, громадянство, рід занять, стаж роботи, сімейний стан, належність до певної соціальної групи й інші відомості демографічного характеру;2) Кримінально–правові ознаки: склад вчиненого злочину, спрямованість і мотивація злочинної поведінки, одноосібний чи груповий характер злочинної діяльності, форма співучасті, інтенсивність кримінальної діяльності, наявність судимостей;3) Соціально-рольові ознаки: належність до певної соціальної групи, посадове становище, сімейний стан, працездатність та ін;4) Соціально-психологічні ознаки: інтелектуальні, емоційні, вольові характеристики.
|
31.Співвідношення соціального і біологічного в структурі особи злочинця. Із погляду представників соціологічного напряму, відмінність злочинної поведінки від правомірної полягає в її спрямованості, цілях і системі мотивів. Злочинцям притаманні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, погляди зовсім іншого характеру, ніж законослухняним громадянам. Від біологічних особливостей, насамперед, залежить те, що візьме особа від навколишнього середовища, які громадські відносини ввійдуть до її структури. Інакше кажучи, природа наділяє людей ніби своєрідним фільтром, через який не кожний соціальний фактор може пройти. Біологічне постає як обставина, під впливом якої формується система суспільних відносин, які складають сутність особистості. Соціальне - це не що інше, як особливо організоване біологічне, а особа людини формується під впливом двох потоків інформації - соціальної та генетичної, - що діють одночасно.
|
32.Типологія злочинців.Типологія особи злочинців-це прийом наукового мислення і емпіричного пізнання.Підставами побудови типології ОЗ є:1)Характер анти суспільної спрямованості ОЗ.2)Ступінь глибини анти суспільної спрямованості.Виділяють 4 типи:1)Насильницький-характер.зневажливе ставлення до ін.осіб та їхнього життя,здоровя.2)Корисливий-найбільш представницький тип(корисливий насильницький,ненасильницький)3)Легковажно безвідповідальний-притаманне індивідуально зневажливе ставлення до соціальних норм.4)Анархічно-свавільний-агресивно налаштовані особи,які демонструють порушують права і свободи,громадський порядок і безп. усіх членів суспільства.
|
33.Віктимологія.Вчення про жертву. Віктимологія вивчає жертву щодо її морально-психологічних і соціальних характеристик, що впливають на її уразливість, і ситуації, що передують злочину, а також ситуації безпосереднього вчинення злочину. Це дає змогу отримати відповіді на запитання, як у цих ситуаціях, у взаємодії з поведінкою злочинця криміногенно-провокуюче виявляється поведінка жертви. Зарубіжні вчені розрізняють віктимологію в широкому та вузькому її значеннях. У широкому значенні віктимологія - це окрема наука, що вивчає як жертв злочинів, так і жертв певних соціальних і природних явищ (війн, стихійних лих тощо). Віктимологія ж у вузькому значенні (кримінальна віктимологія) - частина кримінології, тобто галузь знань про жертву злочину та її роль у генезі злочинної поведінки.
|
34.Поняття віктимності,роль віктимної поведінки при вчиненні злочину. За змістом віктимну поведінку потерпілого можна класифікувати на:необачливу,легковажну,провакаційну,неправомірну і ризиковану.Віктимність-підвищений ступінь схильності особи стати жертвою злочину,внаслідок притаманних їй особистих властивостей в умовах коли протиправного посягання можно було реально уникнути.Ступінь віктимності особи залежить від статі,віку,освіти,професії,психологічного стану.
|
35.Поняття,визначення,цілі попередження злочинності. Головна мета попередження злочинності - утримання злочинності її на соціально толерантному рівні за допомогою усунення або нейтралізації породжують її причин. Заходи попередження злочинності можуть бути спрямовані на населення в цілому, групи ризику і тих, хто вже здійснював правопорушення. Діяльність з попередження злочинності здійснюється шляхом впливу на: Причини та умови злочинів, пов'язані з суспільством в цілому і конкретними громадянами, які не є злочинцями. Процеси самодетермінації та самовідтворення злочинності і окремих злочинців. Необхідно спеціальне попереджувальний вплив, орієнтований на найбільш небезпечні види злочинності, такі як організована злочинність.
|
36.Класифікація попереджувальних заходів. Залежно від підстав і цілей дослідження, заходи попередження можуть бути класифіковані наступним (але не вичерпним) чином: за рівнем: загальносоціальні, спеціально-кримінологічні, індивідуальні; за масштабом: загальнодержавні, регіональні (на окремому об'єкті)районні, відносно групи осіб: за змістом: політичні, економічні, соціальні, культурно-виховні, організаційно-управлінські, технічні, правові.за механізмом впливу: заходи стимулювання, міри покарання, заходи з відновлення та заходи захисту (безпеки); за суб'єктами впливу: заходи, здійснювані органами всіх галузей влади; заходи, реалізовані окремими органами, організаціями, установами; заходи, здійснювані окремими громадянами; по об'єкту: заходи попередження корисливої, насильницької, економічної, професійної, організованої злочинності, злочинності неповнолітніх, жінок і т.д.;
|
|