37.Загальносоціально попередження злочинності.Комплекс перспективних соц.-екон і культ.-виховних заходів,що спрямовані на подальший розвиток і вдосконалення суспільних відносин з одного боку,а з другого на обмеження,нейтралізацію і за можливістю усунення причин та умов злочинності.Йдеться про поступове зменшення суспільних протиріч,конфліктів інтересів,обмеження дії негативних явищ і процесів обмеження соц..несправедливості,що породжують і сприяють злочинності у суспільстві.Загальносоціальне ПЗ вкл.. всю діяльність держ. орг..-усунення недоліків і протиріч,вибиваючи базу для здійснення злочинності.
|
38.Спеціально-кримінологічне попередження злочинності.Сукупність цілеспрямованих заходів протидії злочинності,змістом яких є різноманітна робота органів владі і громадськості по обмеженню і перешкоджанню вчинення злочинів на реалізацію злочинного умислу. Спеціальна профілактика - здійснюється уповноваженими державними органами і громадськими організаціями, які ведуть боротьбу зі злочинністю, а профілактичний вплив у цьому випадку спрямовується на окремі соціальні групи (за місцем проживання, роботи, навчання і т. д.), які привертають до себе їх увагу.
|
39.Кримінологічна профілактика. Кримінологічна профілактика — це сукупність заходів щодо завчасного виявлення та усунення негативних явищ, які виникли чи можуть виникнути і детермінувати злочинність або її окремі види. Залежно від того, на які явища і процеси спрямовані профілактичні заходи, можна виділити види профілактики, зокрема, профілактику випередження, обмеження, усунення та захисту.Профілактика випередження (наприклад, кримінологічна експертиза нормативно-правових актів), профілактика обмеження (наприклад, наркоманії, алкоголізму, бездоглядності дітей), профілактика усунення (наприклад, випуску чи реалізації недоброякісної продукції), профілактика захисту призвана анулювати незахищеність чи недостатню захищеність і безпеку особи і матеріальних об’єктів; вона створює зовнішні ускладнення щодо посягань на охоронювані суспільством цінності.
|
40.Відвернення і припинення злочинів. Відвернення злочинів — спеціфичний напрям спеціальнокримінологічного запобігання, що складається із сукупності заходів, спрямованих на окремі групи та конкретних осіб, які виношують злочинні наміри, замислюють вчинення злочинів і позитивно сприймають злочинний спосіб життя, з метою дискредитування злочинної поведінки, добровільної відмови від злочинної мотивації та наміру або продовження злочинної діяльності. Відвернення злочинів має місце тоді, коли злочинна поведінка проходить етап від моменту формування злочинного мотиву до початку виконання злочину. Припинення злочинних проявів визначається як сукупність видів діяльності, спрямованих на недопущення завершення розпочатого злочину шляхом розроблення і здійснення спеціальних заходів.
|
41.Організація і управління процесом попередження злочинності. Організація і управління процесом запобігання злочинності передбачають визначення головних стратегій боротьби зі злочинністю та регулювання тактики запобіжної діяльності з метою досягнення поставлених цілей. Цей процес включає: кримінологічне прогнозування, визначення відповідно до кримінологічної політики стратегії боротьби зі злочинністю на певний перебіг часу, конкретизацію методів запобіжного впливу стосовно окремих видів злочинів, додержання вимог щодо заходів запобігання, ресурсне забезпечення, координацію і взаємодію суб’єктів запобігання. Кримінологічне прогнозування полягає у передбаченні кіль кісноякісних показників майбутньої злочинності. Без цього неможливо розробити науково-практично обґрунтовані стратегію і тактику боротьби з нею.
|
42.Державні програми попередження злочинності в Україні(1993-2009). Найбільш значним досвідом планування боротьби зі злочинністю в Україні є, «державна програма боротьби зі злочинністю», затверджена 25 червня 1993 р. Верховною Радою України. Важливе значення у розглянутому аспекті мають програми боротьби зі злочинністю, затверджені Президентом України, «Національна програма боротьби з корупцією», затверджена Указом Президента України від 10 квітня 1997 р. В Україні є «Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки». Метою цієї програми є забезпечення активної наступальної протидії злочинності і послаблення темпів її зростання на основі чітко окресленого пріоритету послідовного нарощування зусиль держави та суспільства, вдосконалення законодавства, організації засобів та методів попередження й розкриття злочинів.
|
43.Поняття та форми координації попереджувальної діяльності правоохоронних органів. Стосовно координації діяльності правоохоронних органів це означає розробку та практичну реалізацію спільних заходів з найбільш актуальних проблем боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями, зміцнення законності та правопорядку. Координація діяльності правоохоронних органів дозволяє усунути різнобій і паралелізм в їх роботі, створити єдиний фронт боротьби з будь-якими злочинами, знайти правильне поєднання методів виховання і переконання з засобами примусу і покарання. Форми взаємодії правоохоронних органів можна поділити на організаційні та процесуальні.
До організаційних форм взаємодії належать:спільне планування дій (організаційних, запобіжних,слідчих і оперативно-розшукових);взаємний обмін інформацією про попередні й очікувані результати; взаємний обмін інформацією про результати та наслідки взаємодії; Процесуальні форми (стосуються лише оперативно-розшукових і слідчих дій):виконання доручень і вказівок слідчого, які обов'язкові для виконання провадження органом дізнання розшукових і слідчих дій.
|
44.Субєкти попередження злочинності,визначення,ознаки,поняття,характеристика. Суб’єкти запобігання злочинності це державні органи, громадські організації, соціальні групи, службові особи чи громадяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов’язаних з випередженням, обмеженням, усуненням криміногенних явищ та процесів, що породжують злочинність і злочини, а також на їх недопущення на різних злочинних стадіях, у зв’язку з чим мають права, обов’язки і несуть відповідальність. Систему суб’єктів запобігання злочинності складають юридичні і фізичні особи, які внаслідок своїх повноважень, соціального статусу або громадянського обов’язку виконують дану роботу. Це законодавчі органи, органи виконавчої і судової влади, органи державного і господарського управління, культурно-виховні, навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, громадські організації і товариства, охоронні та приватні розшукові установи, сім’я, громадяни.
|
45.Методи попереджувального впливу на об’єкт. Залежно від природи об'єкта методи попереджувального впливу можна розбити на три групи. Це методи: а) соціального, б) психічного, в)правового характеру. Методи соціального характеру. За своєю природою ці методи носять соціальний характер, бо спрямовані на явища і процеси, які за своїм походженням обумовлені соціальним життям. Методи психічного характеру. Якщовиходити з припущення, що серед криміногенних об'єктів значне місце посідають властивості особи, то з цього випливає потреба в усуненні явищ соціально-психологічної непристосованості. Методи правового характеру. Ці методи правового регулювання повинні
стимулювати, заохочувати, сприяти впровадженню та розвитковісоціально-позитивної поведінки людей, протидіяти виникненню потенційнихта існуючим криміногенним об'єктам, негативним стереотипам поведінки,деформації особистості тощо.
|
46.Об єкт попередження злочинності.Криміногенність об’єкту. Для об’єкта характерні такі властивості: криміногенність динамічність, що зумовлює постійну мінливість його кількісно-якісних показників; потенційність — нею пояснюється те, що окремі явища можуть швидко досягти високого ступеня криміногенності; латентність криміногенність, яка прихована від спостерігача-дослідника. Головною властивістю будь-якого об’єкта, запобіжного впливу є криміногенність. Криміногенність слід розглядати як таку властивість об’єкта, що здатна формувати антисуспільну спрямованість особи, що перебуває в безпосередньому з ним контакті, а також провокувати вчинення нею протиправних дій. об’єкт попередж злочин. це все те, на що діє система запобігання злочинності, і включає: по-перше, уражені недоліками суспільні відносини в системі формування людини; по-друге, соціальні негативні традиції,по-третє, окремих осіб, групи і контингенти осіб, які виявляють ознаки протиправної поведінки.
|
47.Правоохоронні органи як суб’єкти попередження злочинності. Найсуттєвіший внесок у попередження злочинності роблять правоохоронні органи. Для окремих з них (наприклад, для органів внутрішніх справ) попередження злочинності є одним з основних обов’язків. Профілактичні функції правоохоронних органів реалізуються переважно на спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях. Особливе місце в системі правоохоронних органів посідає суд. Хоча основним обов’язком суду є здійснення правосуддя і в певному розумінні суд не є суб’єктом боротьби зі злочинністю, це не принижує його внеску у процес профілактики злочинів.Основний тягар здійснюваної в Україні спеціально-кримінологічної попереджувальної діяльності покладається на органи внутрішніх справ України.Профілактичну функцію виконують усі підрозділи міліції, які входять в її структуру
|
48.Органи Внутрішніх справ як суб’єкт попередження злочинності. Органи внутрішніх справ - це правоохоронні органи виконавчої влади, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, що складаються з галузевих служб: міліції, слідчого апарату, внутрішніх військ, та забезпечують дотримання законності і правопорядку, боротьбу зі злочинністю, захист прав і свобод людини і громадянина та інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.Основними завданнями ОВС є: гарантування особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття і розслідування злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань.
|
49.Слідча профілактика злочинів.Подання слідчого(ст.23,231) Слідча профілактика — це спеціальна діяльність органів дізнання і попереднього слідства органів внутрішніх справ. Для реалізації слідчої профілактики у нормах кримінально-процесуального законодавства передбачено обов’язок органів дізнання і попереднього слідства при проведенні дізнання і слідства виявляти причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, і вживати заходів щодо їх усунення шляхом внесення у відповідні державні органи, організації, посадовим особам подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.Подання це процесуальний акт, який містить рішення слідчого (органу дізнання), пов'язане з виявленням та застосуванням заходів до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.. Стаття 23-1.Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справіОрган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов.
|
50.Попередження злочинності судом.окрема ухвала суду(ст.23,232 КПК) Особливе місце в системі правоохоронних органів посідає суд. Хоча основним обов’язком суду є здійснення правосуддя і в певному розумінні суд не є суб’єктом боротьби зі злочинністю, це не принижує його внеску у процес профілактики злочинів. Процес розгляду в суді кримінальних справ справляє виховний і загально-попереджувальний вплив на громадян. Виносячи обґрунтований і справедливий вирок у кримінальній чи цивільній справі, суд забезпечує загальну й спеціальну превенцію, у тому числі й попередження рецидиву. Певний профілактичний ефект має проведення виїзних судових засідань.Спеціальна кримінологічна функція суду реалізується шляхом винесення поряд з вироком окремих ухвал з вимогами усунути криміногенні обставини, що сприяли або полегшували вчинення злочину, з метою запобігання вчиненню таких злочинів та інших правопорушень у майбутньому.
|
51.Основні напрями діяльності прокуратури щодо попередження злочинності. Основними напрямками діяльності прокуратури є: 1) кримінологічний аналіз злочинності та участь прокурора на цій підставі в розробці заходів щодо запобігання злочинності; 2) участь у комплексному плануванні та розробці заходів щодо запобігання злочинності, сприяння при складанні планів щодо запобігання злочинності й іншим негативним явищам і процесам, які її породжують; 3) контроль за виконанням правоохоронними органами заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню конкретного злочину; 4) активізація діяльності громадськості із запобігання злочинності; 5) організація роботи з кримінологічної поінформованості населення про злочинність та правової пропаганди і участь прокурора у зазначених заходах; 6) координація запобіжної діяльності правоохоронних органів, що дозволяє надати їй необхідну цілеспрямованість і результативність, вміло поєднувати їх можливості і ресурси.
|
52.Органи місцевого самоврядування як суб’єкти попередження злочинності. Серед суб’єктів запобігання злочинності важливе місце посідають органи місцевого самоврядування, які за своїми повноваженнями здійснюють організаційно-управлінські функції щодо запобігання злочинності, організують і координують роботу відповідних суб’єктів системи запобігання злочинності, здійснюють їх ресурсне забезпечення, контролюють виконання постанов і рішень вищих органів влади і своїх власних питань запобігання злочинам на підвідомчій території. Основні форми цієї роботи такі: а) видання у межах своєї компетенції нормативних актів з питань запобігання злочинним проявам, організація їх виконання та контролю; б) безпосереднє здійснення запобіжної роботи через відділи виконкому, підвідомчі установи, підприємства, організації, постійні комісії тощо.Розроблення комплексних планів запобігання злочинам.
|
53.Органи загального і господарського управління та контролю як суб’єкти попередження злочинності. У запобіганні злочинності активну участь беруть органи державного і господарського управління, культурно-виховні навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, охоронні та приватні розшукові установи, які, діючи у межах єдиної системи запобігання правопорушенням, вирішують важливі питання усунення широкого кола криміногенних об’єктів. Виконання цими органами покладених на них функцій передбачає у правовій державі суворе додержання законності учасниками суспільних відносин, що формує відповідний позитивний соціально-психологічний клімат, підвищує активність людей, їх громадянський обов’язок і відповідальність.
|
54.Індивідуальне попередження злочинної поведінки. Індивідуальне попередження — це перш за все, вплив на осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, на їх соціальне середовище. Цей вид діяльності являє собою цілеспрямовану роботу з конкретною людиною та її найближчим оточенням.Об’єктами такого попередження є поведінка та тип життя яких свідчить про реальні можливості вчинення ними злочинів. Погляди, мотиви, система ціннісних орієнтацій особистості можуть стати підрунтям для здійснення профілактичного впливу на неї лише у випадку, коли ці погляди, мотиви,орієнтації проявились в анти суспільній поведінці.Заходи забезпечення є:постановка на профілактичний облік,роз яснювальна робота.
|
|