|
|
Скачати 2.32 Mb.
|
|
Буржуазна держава та право Японії 18.1. Реставрація Мейдзі У період правління Бакумацу (династії Токугава, 1603-1867 рр.) фактичним правителем Японії був диктатор - сегун. Імператора практично усунено від участі в політичному житті країни. Сегунат 148 разом зі своїми прямими васалами володів четвертою частиною земельних угідь країни. Решта землі перебувала в денному користуванні великих феодалів-князів (дайме) (приблизно 260 князівств у ХУШ-ХІХ століттях). Сегун і дайме, як уособлення феодального ладу, що гальмували розвиток буржуазних відносин, спричинили незадоволення суспільства. Боротьба проти сегунату Токугави та великих феодалів, на яких він спирався, стає тією ідейною платформою, на якій відбувається зближення різноманітних антиурядових сил - широких мас селянства та міської бідноти, торговельно-промислової буржуазії й нижчих верств радикально налаштованого дворянства, придворної аристократії, опозиційне налаштованих великих феодалів та ін. Скориставшись із такої ситуації, група феодалів економічно розвиненого південного заходу країни, що була тісно пов'язана з буржуазією, в 1867 р. розпочала збройний виступ, вимагаючи від сегуна передати владу імператорові. Систему державного управління сегунату було паралізовано, антиурядові сили перемогли. З січня 1868 р. від імені 15-літнього імператора Муцухіто, який вступив на престол у 1867 р., лідери південно-західної коаліції оголосили про повалення уряду сегуна й утворення нового уряду на чолі з імператором. Події 1867-1868 рр. в історії Японії отримали назву ІУІейдзі ісін, або "реставрація Мейдзі" (іноді революція Мейдзі) (від яі ІоІ І. "мейдзі" -1 Іросвіті Іицькс правління) (1867-1912 рр.) - від офіційної назви епохи правління імператора Муцухіто. Реставрація Мейдзі стала початком процесу, що сприяв розвиткові капіталістичних відносин і прискорював становлення буржуазної держави в Японії. 18.2. Реформи 70-80-х рр. XVIII ст. в Японії Перемога революціїМейдзі відкрила шлях до буржуазних соціально-економічних перетворень, які втілилисьуреформах70-80-хрр. XVIII ст. їхня суть полягала в такому: -адміністративна реформа (1871 р.): ліквідовувалися князівства, а натомість запроваджено префектури; на пости губернаторів замість усунутих дайме було призначено урядом чиновників, але колишнім князям надані величезні спадкові пенсії (приблизно 10 % колишнього валового прибутку від їхніх володінь); - аграрна реформа (1872-1873 рр.): законодавче закріпила приватну власність на землю за тими, кому вона фактично належала на момент реформи; було скасовано всі феодальні податки та повинності й запроваджено єдиний щорічний податок у розмірі 3 % від вартості землі, що стягувався центральним урядом у грошовій формі; -військова реформа (1871 р.): вводилася загальна військова повинність, розпускалися самурайські загони; 149 -було розпущено цехові монополії, скасовано феодальну станову систему (1871 р.); -скасовувалися станові привілеї, проголошувалася рівність, свобода вибору професії, місця проживання й інші буржуазні свободи, що полегшували утворення національного ринку (1872 р.); - скасовано внутрішні митниці та запроваджено новий податок (грошовий);
й університети; -фінансово-грошова реформа (1869 р.): були ліквідовані всі 1694 види грошових знаків, які до того перебували в обігу, та запроваджувалась єдина грошова одиниця - ієна; в 1872 р. засновано державний банк. Буржуазні реформи 1868-1873 рр., проведені імператорським урядом, через слабкість тогочасної буржуазії, що не змогла захопити владу та поділила її з феодальною знаттю, були половгінчатими, мали обмежений характер. Однак вони справили значний уплив на економічний розвиток країни (тільки за десять років (1868 1877 рр.) було побудовано понад 500 промислових підприємств), сприяли її централізації та створювали умови для успішного розвитку капіталістичних відносин. 18.3. Реформа державного ладу Імператор Японії Муцухіто, що прийшов до влади в результаті реставрації Мейдзі, у своїй клятві в квітні 1869 р. пообіцяв створити широкі збори й усі державні справи вирішувати беручи до уваги громадську думку. Незабаром були створені дві палати: верхня (з представників феодальної аристократії) та нижня (із самураїв і буржуазних елементів). Та вже в 1873 р. через гальмування реформи самурайську палату було ліквідовано. Наприкінці 70-х рр. XIX ст. опозиційні течії (рух за свободу та народні права) й утворені політичні партії (Ліберальна партія (Дзіюто), Партія конституційних реформ та ін.) вимагають уведення парламентських форм правління, політичних свобод і місцевого самоврядування. У1881 р. імператор видав указ, в якому обіцяв увести парламентське правління в 23-й рік Мейдзі (1890 р.). З огляду на перспективу 150 введення такого правління, в 1885 р. за європейським зразком створюється Кабінет Міністрів (особлива роль в якому відводиться його голові - міністру-президенту). У 1886 р. відновляється дорадчий орган при імператорі - Таємна рада (спеціальним завданням якої було затвердження проекту конституції); запроваджується екзаменаційна система призначення на посади чиновників. У1888 р. здійснено нову адміністративну реформу (в кожній префектурі створено виборні органи управління з функціями та підпорядкованістю міністерству внутрішніх справ). Уведено нові титули знатності (князів, маркізів, графів, баронів, віконтів). З відомих юристів і державних діячів створюється конституційна комісія на чолі з графом Іто, що направляться в Європу для ознайомлення з констиіуційним досвідом провідних європейських держав. Після восьми років роботи комісія подала на затвердження імператорові Конституцію Японії, за основу якої було взято Конституційну хартію Пруссії 1850 р. Та, обговорюючи цей проект, правлячі кола Японії визнали її ліберальною й до проекту конституцій були внесені доповнення, що закріплювали особливий статус імператора та необмеженість його влади. 11 лютого 1889 р. імператор офіційно "подарував" підданим Конституцію, що з 1 квітня 1890р. набувала чинності. 18.4. Конституція Японії 1889 р. Уведена в дію з 1 квітня 1890 р. (обнародувана 11 лютого 1889 р.) Конституція Японії складалася із 7 розділів, які об'єднували 76 статей. Згідно з нею, органами державної влади в Японії були імператор, Кабінет Міністрів, Таємна рада та двопалатний Парламент. Уся повнота влади в країні належала імператорові, особа якого проголошувалася священною та недоторканною, а правляча імператорська династія - вічною. Він був главою держави: здійснював законодавчу владу (разом із Парламентом), затверджував закони, приписував їх виконання; скликав, відкривав і закривав Парламент, а в разі потреби відстрочував його засідання та розпускав Палату депутатів; призначав і звільняв усіх посадовців, був верховним командувачем армії та флоту, оголошував війну, укладав мир, надавав дворянство, чини, ордени тощо. Парламент складався з двох палат: Палати перів (призначені імператором на сім років члени його родини, носії дворянських титулів, інші особи) та Палати депутатів (обиралася народом на чотири роки, віковий ценз — 25 років, майновий ценз — сплата прямих податків у розмірі 15 ієн). Формою роботи Парламенту були щорічні сесії тривалістю в три місяці. 151 |
|
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401... Призначення курсу «Загальна історія держави та права». Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Методологія науки та курсу.... |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни „ Історія держави і права... Робоча навчальна програма з дисципліни „Історія держави і права зарубіжних країн”. / Укладач: проф. Скрипникова Л. В |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ НАПИСАННЯ ТА РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН» |
Історія держави та права зарубіжних країн”(ч. 1) Процес в Стародавньому Римі: досудові стосунки сторін, формалізм. Поділ процесу на дві стадії |
|
Евтушенко С. Г. История государства и права зарубежных стран: Краткий... Самостійна робота з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» охоплює три основні напрямки |
Історія держави і права зарубіжних країн Навчально-методичний посібник Одеса Рекомендовано рішенням ученої ради економіко-правового факультету ОНУ імені І. І. Мечникова |
|
1. Поняття, предмет, джерела і система державного права зарубіжних країн Юридична наука не обмежується рамками національного права якоїсь окремої держави. Правознавство збагачується дослідження зарубіжних... |
1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн... Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення... |
|
Закони царя Хаммурапі видатна пам’ятка права Стародавнього Сходу Підготовка до семінарського заняття є однією з форм самостійної роботи студентів. У ході вивчення курсу „Історія держави і права... |
Дьяконов И. М. Общественный и государственный строй древнего Двуречья. Шумер Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти].... |