|
|
Скачати 3.31 Mb.
|
Асанова Д.Э.Роль педагогической практики в профессиональной подготовке будущих инженеров-педагогов швейного профиля Становление и развитие украинской государственности, интеграция в европейское и мировое сообщество предусматривают ориентацию на человека, нацию, приоритеты национальной культуры, определяют главные направления реформирования обучения и воспитания.Социально-экономические преобразования нашего общества поставили задачи формирования инициативной, творческой, прогрессивно мыслящей личности, имеющей политехнический кругозор, профессиональную мобильность, знакомой с приемами решения нестандартных задач в реальных жизненных ситуациях [1, 3].Высшее образование претерпевает в настоящее время серьезные изменения. Усиление роли образования и создание единого образовательного пространства явились основой для программы ЮНЕСКО «Освіта XXI століття» и подписания Лиссабонской Конвенции, Сорбоннской и Болонской деклараций, суть которых – коренное улучшение психолого-педагогической подготовки в вузах, совершенствование содержания и обучения, а также повышение эффективности подготовки кадров для профессиональной школы. В 1991 году в Украине была разработана Концепция развития профессионального образования, утвержденная НАН Украины, Министерством народного образования и Министерством труда. Идеи, положенные в ее основу, были использованы во время разработки Государственной программы «Освіта» (Україна XXI століття), Национальной доктрины развития образования и законов Украины «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту». Особое внимание уделено системе профессионального образования и обучения, в которой произошли заметные изменения. Эффективность современного реформирования образования в Украине определяется качеством работы педагога. Поэтому изменения современной системы профессионально-технического образования должны сопровождаться существенными изменениями в профессиональной подготовке инженеров-педагогов. В современных условиях система инженерно-педагогической подготовки должна существенно отражать актуальные требования общества, особенно по отношению к качеству инженерно-педагогических кадров. Сегодня важно изменить акценты в подготовке специалистов. Необходимо сориентировать вузы на удовлетворение потребности современных профессионально-технических учебных заведений в творческих педагогах, которые были бы способны раскрыть потенциальные возможности своих воспитанников, обеспечить интеллектуальное и личностное развитие учащихся, формирование у них общечеловеческих ценностей. Инженерно-педагогический вуз готовит студентов к педагогической работе в системе профессионального обучения. Следовательно, его выпускник должен быть подготовлен к решению задач, которые поставлены перед этими учебными заведениями. Они сформулированы в Законах Украины «Про освіту» (1996 г.), «Про професійно-технічну освіту» (1998 г.), Государственной национальной программе «Освіта» («Україна ХХΙ століття») (2000 г.), Государственной целевой комплексной программе «Учитель» (2002 г.), Концепции государственного стандарта профессионально-технического образования (1999 г.) и других нормативно-правовых актах, предусматривающих ступенчатую подготовку специалистов, обеспечение преемственности содержания форм организации учебно-воспитательного процесса в учебных заведениях разных типов. В системе профессиональной подготовки инженерно-педагогических кадров важная роль принадлежит педагогической практике. Именно на практике, студент может определить, насколько правильно он выбрал для себя сферу деятельности, выявить степень соотнесенности личностных качеств с профессией педагога. В ходе педагогической практики студенты систематизируют и развивают организационно-педагогические умения осуществлять педагогический процесс в его комплексном виде. Педагогическая практика дает возможность максимально приблизить будущего инженера-педагога к реальным условиям. Студенты «пробуют» себя в роли инженерно-педагогических работников и накапливают собственный опыт, подбирая и изучая необходимый материал для уроков, составляя планы уроков, планы-конспекты, проводя занятия и посещая уроки преподавателей со стажем работы. Анализ современной психолого-педагогической литературы показывает, что важная роль педагогической практики в процессе подготовки педагога обусловливает внимание исследователей к вопросам ее содержания и организации. В научных работах О.А.Абдуллиной, Е.В.Бондаревской, З.И.Васильевой, Ф.Н.Гоноболина, Н.В.Кузьминой, У.Новацкого, О.Н.Подгорской, В.К.Розова, В.А Сластенина, Т.А.Таскаевой, А.И. Щербакова и других исследователей раскрываются общие теоретические вопросы педагогической практики, содержание, методы организации, проведен ряд исследований по выявлению ее роли и места в учебном процессе и самостоятельной работе студентов, совершенствованию подготовки учителя-педагога. В соответствии с учебными планами, студенты специальности «Профессиональное обучение» профиля подготовки «Моделирование, конструирование и технология швейных изделий» Крымского инженерно-педагогического университета проходят две педагогические практики:
Базами практик являются профессионально-технические учебные заведения, а именно: ВПУ сервиса и дизайна, ПТУ №15, г. Симферополь; ПТУ №5, г. Керчь. Целью педагогических практик является формирование профессионально-технических, методических знаний, умений и навыков, углубление и закрепление их, подготовка студентов к выполнению функций мастера производственного обучения в ходе I педагогической практики и выполнению функций преподавателя специальных дисциплин – в ходе II педагогической практики. Программа I педагогической практики включает 4 раздела:
Продолжительность практики – четыре недели. Основными задачами практики являются:
Первые две недели I педагогической практики студенты знакомятся со структурой и с основной учебно-методической документацией по планированию и организации производственного обучения в ПТУЗ. Особое внимание уделяется изучению: квалификационной характеристики, учебного плана, рабочего учебного плана, рабочей учебной программы по производственному обучению, перечня учебно-производственных работ, поурочно-тематического плана по производственному обучению. Студенты также изучают учетную документацию мастера: журнал производственного обучения, его дневник; дневники учащихся по производственному обучению. В течение этого времени студенты посещают не менее восьми уроков с последующим их анализом с целью повышения профессионально-практического уровня. В последующие две недели студенты подготавливаются и проводят не менее двух уроков производственного обучения различных типов. Подготовка к проведению уроков производственного обучения должна заключаться в выборе темы урока, определении целей урока, подборе учебного материала, выборе форм и методов обучения, материально-технического и дидактического оснащения, определении типа урока, его структуры и составлении плана-конспекта (или конспекта) урока. В течение всей педагогической практики студент работает с закрепленной группой: изучает контингент группы, наблюдая за ее участниками, дает психолого-педагогическую характеристику учащихся, проводит с ними внеклассные мероприятия [3]. Программа II педагогической практики включает три раздела:
Продолжительность практики – четыре недели. Основными задачами практики являются:
За период II педагогической практики студент посещает не менее восьми уроков теоретического обучения и проводит не менее четырех уроков различных типов, а также не менее двух мероприятий по воспитательной работе, участвует в подготовке и проведении работы методической комиссии учебного заведения. Студенты изучают основную учебно-методическую документацию по планированию и организации преподавателем специальных дисциплин в ПТУЗ [2]. Педагогическая практика занимает важное место в учебно-воспитательном процессе инженерно-педагогического вуза, а также в профессиональной подготовке будущих инженеров-педагогов, так как она позволяет в полной мере развить коммуникативные умения будущего инженера-педагога в системе педагогических умений и личностных качеств, являющихся основой профессионального мастерства. Развить способности к творческому, исследовательскому подходу в инженерно-педагогической деятельности, приобретению навыков анализа своего труда, формированию потребностей в самообразовании. Литература:
Бевзенко В.В. Виховання здорового способу життя у дошкільнят Україна – найбільша за територією (після Росії) країна Європи і п’ята за кількістю населення. Протягом останнього часу в ній спостерігається зниження народжуваності та середньої тривалості життя. Навіть важко припустити думку, що Україну можна назвати... вимираючою державою. Така ситуація, на жаль, є закономірним наслідком падіння життєвого рівня населення, забруднення регіонів України внаслідок аварії на ЧАЕС. На жаль, факти свідчать про те, що смертність людей в Україні перевищує їх народжуваність. Приводу для оптимізму немає зовсім [1]. Із 9,9 млн. дітей віком до 14 років – 26,6 тис. хворі на церебральний параліч, 284 тис. мають хвороби ендокринної системи, 345 тис. – хвороби крові та кровотворних органів, до 1 млн. – хвороби органів травлення, 16-18 тис. дітей щороку стають інвалідами. Найвища захворюваність реєструється у дітей першого року життя – її рівень порівняно з 1991 р. зріс на 21% на 10% – показник смертності немовлят. Всі ці показники свідчать про соціально-економічний стан нашої держави [6]. Якщо в більшості країн витрати на охорону здоров’я зростають, то в Україні вони зменшуються. Державні медичні заклади не забезпечуються повністю ліками, не оснащуються необхідним медичним діагностичним обладнанням. Все це, звичайно, є в комерційних лікарнях, але вартість медичних послуг там не по кишені звичайній українській сім’ї. Як наслідок – переростання дитячих хвороб у хронічні. А коли зважити, що за нинішніх екологічних умов імунітет малят інколи наближається до нуля, його ослаблений організм стає легкою наживою для хвороботворних вірусів. Попри масові щеплення триває епідемія дифтерії, вірусного гепатиту, туберкульозу. За даними ВООЗ, здоров’я населення тільки на 7-8% залежить від медицини, на 50% від суспільства та екології, але на 20 % воно залежить від самої людини, способу її життя [6]. Існувати в гармонії з природою, розуміти мову свого організму, уміти використовувати природні цілющі засоби, раціонально організовувати своє харчування, дотримуватися правил особистої гігієни, долати шкідливі звички – цього можна і необхідно навчитися самим і навчати дітей. На жаль, в Україні, незважаючи на тривожний стан здоров’я населення, украй низький рівень валеологічної свідомості. Щоб людина відчула відповідальність за своє здоров’я, у неї треба з дитинства формувати систему пріоритетів, в якій здоров’я посідає високий щабель. Що може бути ціннішим, ніж здоров’я? Починати формувати здоровий спосіб життя треба з дошкільного віку. Ця аксіома закладена в концепції безперервної валеологічної освіти в Україні. Згідно з її положеннями, інтегрований курс «Валеологія» у дитячих садках має забезпечити реалізацію таких основних завдань, як виховання у дітей усвідомлення того, що людина є частиною природи і членом суспільства; встановлення гармонійних відносин з живою та неживою природою; формування особистості дитини; дбайливого і бережливого ставлення до свого здоров’я; формування навичок особистої гігієни; загартування дитини та підвищення її духовної активності; профілактика та усунення шкідливих звичок; здійснення валеологічного моніторингу. Здоров’я є найголовнішим у житті кожної людини, але їй потрібен саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення. Тим то й важливий інтегрований курс «Валеологія», що вчить здоровому спосібу життя, допомагає усвідомити єдність людини з природою, діалектику земного буття. Гуманізація освіти, соціалізація дитини мають стати основною метою роботи дошкільного закладу, стержнем співпраці з сім’ями. Батькам треба знати, що дитині з перших місяців життя необхідні фізичні вправи. Найкраще поєднувати їх з повітряними або водними процедурами. Наш дитячий садок працює за авторською програмою кандидата педагогічних наук М.М.Єфименка «Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільнят». Фізкультурні заняття проводяться 2 рази на тиждень у спортивному залі. Усі заняття будуються у вигляді гри на будь-яку тему, а обіграти з дітьми можна практично все. Кожне заняття цієї системи – це спектакль, театр фізичного виховання. Природно, що за такого підходу виключається традиційний початок у вигляді шикувань, перешикувань та маршів. Головне те, що в системі провідною є заповідь «Йти за логікою природи». Будь-яку форму активності дітей починаємо з лежачих горизонтальних поз з поступовим нарощування навантаження в переході до більш вертикальних положень: ходіння, повзання, біг, стрибки, підскоки. За такого підходу дитячий організм поступово розкриває свої фізіологічні можливості, втягується в режим роботи і досягає максимальної працездатності. Мистецтво справжнього педагога полягає в умінні гармонійно поєднувати в одному занятті три його найголовніші характеристики: 1. Заняття повинно мати високу функціональну вартість, тобто створювати умови для повноцінного навантаження всіх основних м’язів серцево-судинної та дихальної системи. Функціонально високими вважаються режими при пульсові 140 і навіть 160-180 уд./хв. 2. Уміння заряджати позитивною світовою енергією задоволення. 3. Саме дитячі усмішки, радісні вигуки та нетерпляче бажання почати вправи, характеризують по-справжньому повноцінне заняття. На початку кожного навчального року проводиться ігрове тестування (вхідне) та у травні – підсумкове обстеження рухового статусу дітей дошкільного віку. Саме ці дані визначають подальшу програму фізичного виховання, а також ефективність роботи фізкерівника. Тести розділяють на ручні, ножні та центральні. Ручні тести: «Лимончики», «Зірви яблучко», «Сонечко зійшло», «Руки вгору», «Висить груша». Ножні тести: «Кенгуру», «Нахил у глибину», «Журавлик», «Футбол». Центральні тести: «Сліпа хода», «Веселі обручі» [2]. Щоквартально проводиться медико-педагогічний контроль. Отже, після впровадження у практику роботи авторської програми, захворюваність дітей знизилась. У 2000 – 2001 рр. на одну дитину – 1,6, а у 2002 – 2004 рр. залишається стабільною 1,3 випадки на дитину. Кожного року вихованці нашого садка заряджаються енергією задоволення під час веселих фізкультуринок, а після сну – під час гімнастики пробудження. Великий педагог В. Сухомлинський писав: «Я не боюсь ще, й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили...» [5]. Вивчення валеологічної ситуації в Україні дає підстави стверджувати, що проблема збереження та зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку на сьогодні має бути однією з пріоритетних. Аналіз практичного педагогічного досвіду, який склався на сьогодні, показує, що поряд з окремими цікавими знахідками в цій роботі є й істотні недоліки. Зокрема, дітям пропонують досить складну інформацію з анатомії, а саме: ознайомитися з мозком, нирками, печінкою, серцем та їхніми недоліками. Уявлення про ці органи сформувати у дошкільнят можна, але навчити дбати про них дітям ще не під силу. Валеологічне виховання в дошкільних закладах обмежується окремими заняттями, святами. Мало використовуються проблемно-пошукові методи, практично-дослідницька робота. Робота вихователів ускладнюється відсутністю наочного та лабораторного матеріалу. То ж які особливості валеологічного виховання дошкільнят? Моральні норми дошкільнята засвоюють під впливом зразків та правил поведінки авторитетних дорослих – батьків та вихователів. У розумінні дітей раннього віку добре все те, що схвалено дорослими. От тому так важливо привертати увагу малюків до власного організму, називати окремі органи, привчати до найпростіших правил турботи про них. У традиційно-побутовій культурі українців склався комплекс етичних норм ставлення до здоров’я дитини. Відбиток цього знаходимо у прислів’ях, приказках, притчах, колисанках. З найменшого віку діти повинні ставитися дбайливо до власного здоров’я, а з часом вони усвідомлять необхідність такого ставлення. Старші діти прагнуть усвідомити правила поведінки, зрозуміти їх значення. Аргументація дорослими цих правил завжди переконлива для дітей. Потрібні знання, бо дбати можна тільки про те, що знаєш. Будова людського організму дуже складна. Сучасна медична література містить про нього інформацію, але користуватися нею можуть лише спеціалісти. Методичної літератури для вихователів з цієї проблеми дуже мало. Тому й виходить, що, прагнучи дати дітям доступні для них знання, вихователі іноді порівнюють голову людини з горщиком із сімома дірочками. Щоб запобігти помилкам, слід додержуватися таких критеріїв добору валеологічних знань для дошкільнят:
Неможливо дати людині всі знання, накопичені людством. Необхідно зробити так, щоб людина могла розв’язувати задачі, оперуючи тими знаннями, які в неї є. Найдоступнішими і найдоцільнішими є знання дітей про шкіру, органи дихання, травлення, зір, слух, м’язи. При цьому ефективність виховного процесу залежить від характеру навчально-виховної діяльності, технології, методів і форм роботи. Найефективнішим є індивідуальний шлях пізнавальної діяльності дітей. Дорослий керує процесом пізнання вихованців, організовуючи участь дітей у нескладних дослідах, доповнює здобуту інформацію розповідями. Діти самі вчаться здобувати знання, роблять відкриття, які вихователь уточнює та узагальнює. Щоденні життєві ситуації потребують нестандартного погляду, самостійності та творчого підходу до їх розв’язання. Формуванню в дітей прогностичного та варіативного мислення, уміння творчо застосовувати знання в незвичних ситуаціях сприяють методи і прийоми проблемного навчання, пошукові та пізнавальні завдання. Лише перевірені досвідом знання стають переконаннями. |
|
Таврійський вісник освіти Засновник: Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТАВРІЙСЬКИЙ... Конференцiя відбудеться 15 березня 2012 року в м. Севастополі на базі Севастопольського економiко-гуманiтарного інституту. До участі... |
|
І. В. Тараненко // Економічний вісник національного гірничого університету.... Тараненко І. В. Удосконалення товарної структури експорту як фактор підвищення конкурентоспроможності країн / І. В. Тараненко //... |
А. С. Гарбадин // Гілея: науковий вісник. К., 2011. т. Вип. 46. С. 583-591 Гарбадин А. С. Політична форма вияву інакшості в екзистенціалізмі Жана-Поля Сартра та Альбера Камю через співвідношення свободи,... |
|
Н. В. Ворошилова Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського У ценопопуляціях рослинних серійних ( як і будь яких) угруповань екоелементи є елементарними одиницями їхньої екологічної диференційованості... |
ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ З РЕЛІГІЙНИМ КОМПОНЕНТОМ ЯК ФРАЗЕОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ Оніщенко Юлія Олександрівна, Таврійський державний університет, аспірант, тел.: 0501848658, м. Херсон, вул. Ушакова 91, кв. 1 yılan7708@rambler... |
|
«Діяльність волонтерських центрів психологічної служби як інноваційна... Ихологи загальноосвітніх навчальних закладів, НВК, навчальних закладів інтернатного типу та професійно-технічних навчальних закладів,... |
Наукових праць Циверенко Ганни Павлівни Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2013. №2. С. (подано до друку) |
|
Г.І. Богославець // Педагогічний вісник. 2006. №2. С. 7-10 КАТАЛОГ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ ВИДАНЬ ВИКЛАДАЧІВ КАФЕДРИ ОСВІТНЬОГО МЕНЕДЖМЕНТУ І ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ |
МАРКЕТИНГОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Маркетинговий менеджмент. Методичні вказівки до практичних занять для студентів економічних спеціальностей. – Таврійський державний... |