Загальноюридичних дисциплін затверджено В. М. Сотниченко
|
|
Скачати 0.54 Mb.
|
Д ЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЗАТВЕРДЖУЮ В.о. начальника кафедри загальноюридичних дисциплін затверджено В.М. Сотниченко «27» грудня 2012 року ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО» (методичні рекомендації) Для курсантів Інституту кримінально-виконавчої служби. Обговорено та схвалено на засіданні кафедри «27» _грудня 2012 року, протокол № 6 КИЇВ – 2012 рік плани семінарських занять Семінарські заняття допомагають курсантам та слухачам глибше оволодіти курсом екологічного права у відведений програмою час. Плани семінарських занять складені з урахуванням сучасних нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини в галузі навколишнього природного середовища. На семінарі викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем‚ до яких курсанти готують тези виступів на основі самостійного вивчення та індивідуального виконання завдань. Запропоновані теми рефератів можуть бути висвітлені у формі конкурсних чи наукових робіт. По кожній темі семінарського заняття передбачено вивчення необхідного мінімуму обов’язкової літератури: підручники‚ пам’ятки права‚ нормативні акти‚ а також додаткові джерела (на вибір). Курсанти повинні показати вміння аналізувати‚ реферувати вказану літературу‚ виділяти в ній головне та другорядне‚ готувати доповіді‚ виступи й повідомлення з теми семінару. Контрольні заходи включають поточний, рубіжний модульний та підсумковий контроль. Результати виконаних курсантами робіт оцінюються за кредитно-модульною системою. Загальна кількість можливих балів дорівнює 100. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських та практичних занять і має за мету перевірку засвоєння знань, умінь і навичок курсантом з кожного окремого модуля навчальної дисципліни. В ході семінару викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих курсанти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань та рефератів. Поточне оцінювання, як правило, здійснюється під час семінарських та практичних занять за національною шкалою в ході якого є можливість набрати до 60 балів, доповіді та реферативні повідомлення оцінюються як творча робота до 10 балів. Рубіжний модульний контроль із залікового кредиту проводиться за результатами вивчення залікових модулів протягом навчального семестру та оцінюється в 10 балів. Рубіжний модульний контроль визначає якість виконаної курсантом навчальної роботи з певного залікового модуля та виставляється за сукупними підсумками поточної успішності, уключаючи виконану самостійну роботу та складений модуль-контроль. Підсумковий контроль з сімейного права виставляється за 10-бальною шкалою та додається до набраних курсантом балів під час поточного та модульного контролів. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. ТЕМА 1. ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА. ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН План семінарського заняття Вивчається самостійно Мета заняття: з’ясувати місце екологічного права серед інших юридичних дисциплін, його предмет та методи регулювання, принципи, надати уявлення щодо екологічних прав та обов’язків громадян та навички з розрізнення правових форм захисту екологічних прав. Основна проблема полягає у визначенні екологічного права як самостійної галузі права. Ключові терміни і поняття: екологiя; екологiчне право; джерела екологiчного права; методи правового регулювання екологiчного права; предмет правового регулювання екологiчного права; принципи екологiчного права; система екологiчного права; екологiчнi вiдносини; об’єкти екологiчного права; довкiлля; навколишнє природне середовище; природний ресурс; екологічна мережа; екологiчнi права; гарантiї екологiчних прав; захист екологічних прав; екологiчна iнформацiя; екологiчнi обов’язки. Питання для самостійного вивчення: 1. Поняття екологічного права, його предмет та метод. 2. Джерела екологічного права. 3. Принципи екологічного права. 4. Суб’єкти та об’єкти екологічного права. 5. Екологічні права та обов’язки громадян. 6. Гарантії реалізації та захисту прав громадян. Теми доповідей (повідомлень):
Завдання для самостійної роботи:
Методичні рекомендації: в ході самостійної підготовки насамперед слід звернути увагу на форми взаємодії людини та природи як основи для правового регулювання екологічного права, оскільки без розумінь об’єктивних законів розвитку природи та їх прояву у взаємодії з суспільством правове регулювання відносин з приводу використання, відтворення, охорони навколишнього природного середовища і правозастосовна діяльність у цій сфері будуть або неефективними і навіть шкідливими, або ж недієвими. Також важливим є з’ясування місця та ролі екологічного права як галузі права, для чого необхідно розглянути різноманітні підходи науковців до цієї проблематики (які вважають екологічне право комплексною галуззю права, а які – самостійною), на підставі чого обґрунтувати власну позицію, охарактеризувати предмет та методи в екологічному праві. Крім того, слід зупинитися на джерелах екологічного права, в системі яких особливе місце посідають міжнародно-правові договори. При розгляді питання про систему слід виходити з того, що екологічне право складається з двох частин: загальної та особливої. Вивчаючи питання про предмет екологічного права, яким виступають відносини в галузі взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем, необхідно пам’ятати, що екологічні відносини за своїм змістом є різноманітними, але взаємопов'язаними та єдиними, їх єдність обумовлена зв'язком усіх природних об'єктів між собою, внаслідок чого існує єдина екологічна система. Необхідно коротко зупинитись на ознаках екологічних відносин, що відрізняє їх від інших суспільних відносин. Для екологічного права характерним є змішаний метод правового регулювання, який включає у себе диспозитивні і імперативні способи і прийоми правового регулювання екологічних відносин. Вивчення принципів екологічного права має ґрунтуватися, з одного боку, на аналізі норм екологічного законодавства, насамперед ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», з іншого боку – на наукових підходах. Що стосується екологічних прав та обов’язків громадян, окрему увагу необхідно приділити становленню даних ідей, а також порівняти їх з іншими конституційними правами громадян, на підставі чого визначити їх схожі та відмінні, особливі риси. Екологічні права, як і будь-які інші, не можуть існувати без обов'язків, що кореспондуються з ними. Необхідно розрізняти загальні, тобто такі, що мають здійснюватися будь-якими громадянами незалежно від їх правового статусу, та спеціальні обов'язки громадян, які випливають із умов права власності на природні ресурси, права природокористування та реалізації громадянами екологічно небезпечної діяльності, тобто підтверджують реалізацію особою її спеціального статусу. Рекомендована література: основна [1,10,13,15], додаткова[1,2], нормативно-правові акти [1,3,4,5,8,11,13,14,15, 172]. ТЕМА 2. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. ПРАВО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: розкрити зміст права власності на природні ресурси та права природокористування, з’ясувати особливості здійснення права власності на природні ресурси та права природокористування різними суб’єктами. Основна проблема: визначення змісту, суб’єктів та об’єктів права власності на природні ресурси та права природокористування, їх спільних та відмінних рис, особливостей здійснення. Ключові терміни і поняття: змiст права власностi; форми права власності на природні ресурси (державна, комунальна, привана), об’єкти права власностi; право власностi на атмосферне повiтря; право власностi на води; право власностi на землю; право власностi на лiси; право власностi на надра; право власностi на об’єкти тваринного свiту; право власностi на природнi об’єкти; право власностi на територiї природно-заповiдного фонду; право власностi Українського народу; суб’єкти права власностi; право природокористування; загальне та спеціальне природокористування; принципи права природокористування; обов’язки природокористувачiв; права природокористувачiв; зміст права природокористування. Питання для обговорення: 1. Поняття та форми права власності на природні ресурси. 2. Суб’єкти та об’єкти права власності на природні ресурси. 3. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси. 4. Поняття, види та принципи права природокористування. 5. Права і обов'язки природокористувачів. 6. Підстави виникнення і припинення права природокористування. Теми доповідей (повідомлень):
Завдання для самостійної роботи:
Методичні рекомендації: при вивченні права власності на природні ресурси насамперед слід повторити загальні цивільно-правові положення щодо права власності, а потім відстежити особливості правового регулювання відносин власності на природні ресурси. Право власності на природні ресурси розглядається в об’єктивному (широкому) і суб’єктивному (вузькому) значеннях. Необхідно більш детально зупинитись на сутності і характері права володіння природними ресурсами, права користування та обмежений характер права розпорядження природними ресурсами. Об’єкти права власності на природні ресурси істотно відрізняються від традиційних об’єктів цивільно-правових відносин власності, тому слід урахувати їхні відмінні риси, які значною мірою визначають сутність права власності на природні ресурси. Не всі природні ресурси можуть бути привласнені, а лише ті, які піддаються індивідуалізації. Суб’єктами права власності на природні ресурси виступають держава (державна власність), територіальні громади (комунальна власність), юридичні і фізичні особи. Реформування законодавства про власність на природні ресурси в Україні дало можливість іноземним суб’єктам (іноземним державам, фізичним особам, що не є громадянами України, іноземним юридичним особам) бути власниками окремих природних об’єктів в Україні за умов, визначених в законі. Також необхідно розглянути підстави і порядок виникнення права власності на природні ресурси й припинення цього права. При вивченні цього блоку варто детально вивчити класифікацію підстав виникнення (припинення) права власності на природні ресурси, а також звернути особливу увагу на момент виникнення права власності і характер документів, які це право посвідчують. Щодо права природокористування, то слід звернути увагу на аналіз термінології, що використовується в нормативно-правових актах, які регулюють відносини природокористування. Так, в екологічному законодавстві застосовуються терміни “використання” природних ресурсів і “користування” природними ресурсами. Термін “використання” природних ресурсів за змістом ширший, ніж “користування”, він охоплює випадки експлуатації природних ресурсів як на праві дозвільного природокористування, оренди, обмежених речових прав (емфітевзис, суперфіцій, сервітут), так і на праві власності. Термін “користування” позначає використання природних об’єктів особами, що не є їхніми власниками. Право природокористування виникає з приводу використання різних екологічних об’єктів. Ними можуть бути конкретні природні об’єкти, їх складові частини, які піддаються або не піддаються індивідуалізації, окремі властивості і якості цих об’єктів природи. Надалі при вивченні теми слід зосередитися на правових видах природокористування, розглянувши, зокрема, загальне і спеціальне природокористування, первинне і вторинне (похідне), класифікацію права природокористування залежно від об’єктів природи, залежно від суб’єктного складу та строків природокористування. Окремо виділяються види природокористування, засновані на договорі (оренда природних об’єктів, концесія), на адміністративному дозволі, а також природокористування, що здійснюється на засадах обмежених речових прав (емфітевзис, суперфіцій, сервітут). Важливим блоком питань теми, що розглядається, є коло підстав виникнення і припинення права природокористування, підстав зміни умов природокористування та обмеження прав природокористувачів. Особливу увагу слід звернути на процесуальний аспект виникнення права природокористування та компетенцію суб’єктів, наділених повноваженнями передавати природні об’єкти в користування. Рекомендована література: основна [1,4,10,13,15,17-20,26], додаткова [3-8], нормативно-правові акти [1,3,4,5,8,11,13,14,15]. |
Схожі:
| На уроках природничих дисциплін Застосування пакету OFFIS при викладанні природничих дисциплін |
РефератІВ 89 ТЕМАТИКА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ 90 Курс "Фінанси" відноситься до фундаментальних дисциплін і передбачає послідовне та систематизоване вивчення положень програми, яка... |
| ВІДДІЛ ОСВІТИ РОЖНЯТІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ... «Впровадження нових педагогічних технологій в методику викладання суспільно-гуманітарних та природничих дисциплін. Робота над реалізацією... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Вони відбуватимуться у формі тестування і містять запитання з навчальних дисциплін циклу фундаментальної підготовки та дисциплін... |
| Міністерство освіти і науки України Студенти починаючи навчальний процес за спеціальністю „Менеджмент організацій”, вивчаючи дисциплін фахового спрямування об’єктивно... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Документознавство та інформаційна діяльність” (Галузь знань: 0201 «Культура») проводиться за результатами фахових вступних випробувань.... |
| Комплекс фундаментальних та професійно орієнтованих дисциплін Для студентів, які навчаються за напрямом підготовки «Соціальна робота», викладається комплекс фундаментальних та професійно орієнтованих... |
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Плани обговорені і схвалені на засіданні кафедри філософії та соціальних дисциплін |
| ВИПУСК ТРИДЦЯТИЙ Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо підготовки та проведення І-ІІ етапів... Україні, основними цілями яких є виявлення обдарованих та здібних учнів. Тобто, більше як півстоліття поспіль олімпіади залишаються... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua