|
|
Скачати 1.16 Mb.
|
|
Тема 7. Соціальний аспект освітнього менеджменту В основі мотивів діяльності педагога або учня завжди лежать певні потреби. Потреба – це фізіологічна або психологічна недостатність чого-небудь. У той же час, потреби певним чином пов’язані із внутрішніми та зовнішніми спонуканнями. Спонукання – це відчуття недостатності в чому-небудь, що має визначений напрямок. Це поведінковий прояв потреби. Розумне використання спонукання свідчить про те, що керівництво в установі освіти засноване не на насильстві, а на створенні умов, які стимулюють появу позитивних мотивів. Розглянемо найбільш важливі для педагога потреби. Моральні потреби – це потреби спілкування з іншими людьми, за встановленими (прийнятними) правилами поведінки. Естетичні потреби – необхідність знаходити, сприймати і насолоджуватися прекрасним. Інтелектуальні потреби – бажання пізнати нове. Розвиток цих потреб викликає в людині прагнення до наукових знань, розвиває логічне мислення. Потреби в нових знаннях виникають лише при усвідомленні їх значимості для життя та діяльності людини, вони відображають її уміння знаходити відповіді на життєво важливі питання, на все те, що хвилює, цікавить, насторожує. Розглянемо деякі соціалізовані ціннісні характеристики особистості, які необхідно знати вчителю та керівнику. Чуйність – моральна якість, яка виявляється в бажанні та готовності прийти на допомогу людині, котра потрапила в біду. Вирішальним фактором становлення чуйності є спільна діяльність та співробітництво. Гуманність – особистісна якість, система установок особистості на соціальні об’єкти, представлена у свідомості індивіда усвідомленими переживаннями співчуття та реалізована в актах сприйняття, співучасті, надання допомоги. Гуманність є більш узагальнена якість, ніж чуйність, тому, що проявляється не тільки в переживаннях особистості, але й у практичних діях. Відповідальність – особистісна якість, яка володіє максимально високим рівнем усвідомленості та узагальненості, що характеризується морально-правовим змістом, і виступає як єдність духовно-морального та раціонально-практичного аспекту ставлення особистості до суспільства. Виявляється в почутті боргу, у діях, вчинках та ставленні особистості, що відповідає не тільки моральним принципам, але й правовим нормам. Найважливішою рисою особистості є характер. Характер – це цілісне утворення особистості, що визначає особливості діяльності та поведінки людини і характеризується стійким ставленням до різноманітних сфер діяльності. У ньому поєднується результат взаємодії як природних факторів, так і обставин життя. Вольові якості людини містять у собі:
Портрет менеджера освіти.
Звичайно, це той ідеал, до якого треба прагнути. У практиці ми зустрічаємося з менеджрами освіти, які не схожі один на одного. В основі управлінської поведінки кожного директора, педагога лежить визначений стереотип, що називається стилем. За поведінковими проявами серед менеджерів освіти виділяють:
Ці характеристики ще не визначають стиль управління людьми. Стиль – це внутрішня парадигма людини, управлінця, яка залежить, в основному, від таких факторів:
Демократичний стиль. Характеризується значною децентралізацією влади, керівник з основних правлінських питань радиться з підлеглими; рішення приймаються колективно; засіб впливу на підлеглих – заохочення за будь-який прояв ініціативи. Вимоги подаються в консультативній формі (поради, консультації). Контроль неупереджений, заохочується самоконтроль та взаємоконтроль. Стосунки довірливі. Впроваджуються позитивні стимули та перспективи. Керівник-демократ підтримує з педагогами та учнями довірливі стосунки, поводиться просто, відкритий, доступний. Піклується про згуртованість колективу. У своїй діяльності спрямовується «від людини – до роботи». Авторитарний стиль. Цей стиль характеризується великою централізацією влади в руках керівника, коли він одноосібно приймає управлінські рішення та наязує їх колективу. Основний засіб впливу на підлеглих – покарання за будь-яке невиконання наказів та розпоряджень, за прояв ініціативи. Керівик виражає свої вимоги в директивній формі (накази, розпорядження, вказівки). Намагається контролювати все особисто. Часто звертається до негативних стимулів-покарань, погроз і застережень, що викликають у вчителя почуття стурбованості, тривоги та старху. Уся його експресія – зовнішній вигляд, мова, пози, рухи, інтонація – підкреслює особливе, панівне положення, нерівність з педагогом, і є засобом посилення особистого впливу на колектив. Такий керівник не зацікавлений у згуртованості колективу. Усіх педагогів сприймає «як одну особу». Любить відвідувати уроки, постійно контролювати та своєю присутністю домагатися високої педагогічної продуктивності. Ліберальний стиль. Харатреризується відсутністю втручання керівника в роботу колективу. Діяльність практично кинута на самоплив. Щоб не опинитися в складній ситуації, керівник-ліберал ухиляється від прийняття рішень, а виробничі питання змушений вирішувати для зміцнення власного положення. Схильний до відкладання прийняття рішень. Ми визначили три основних типи (стилі) управління, які найбільш контрасно виявляються в освітніх закладах. Але, звичайно, у практиці їх існує набагато більше. Вважаємо за необхідне зупинитися на характеристиці ще такого стилю управління, як харизматичний стиль. Цей стиль достатньо феноменальний за своєю сутністю та пов'язаний з приписуванням особистості керівника властивостей, які викликають до нього глибоку повагу і безмежну віру в його можливості. Ці якості особистості відносяться до такого, що важко визначити (зачарування, притяжіння, навіть магнетизм). Дослідження американських вчених У.Бенніса і Б.Наннуса дозволили виділити 5 основних рис поведінки, характерних для керівників із харизматичними якостями:
Феномен лідерства в колективі. Лідерство називають вирішальною та унікальною управлінською якістю, що визначає ефективність роботи керівника. Головні дослідники менеджменту визначають лідерство як здатність керівника максимально використовувати людські та інші ресурси для досягнення конкретного результату. За рахунок лідерства підвищується сила управлінського впливу на підлеглих, що виражається в більш повному та точнму виконанні директивних вказівок. Авторитет керівника (лідера) – важливий фактор надійності управління; його прикметами є довіра, згода та повага з боку підлеглих. Лідерство в системі міжособистісних комунікацій являє собою стосунки домінування та підпорядкованості, причому за лідером люди йдуть добровільно. Феномен лідерства полягає в тому, що лідер – це необов’язково керівник установи або закладу, але лідером може стати й формальний керівник. За результатами соціологічних досліджень, поєднання в одній особі офіціного керівника та неофіційного лідера підвищує продуктивність праці колективу до 30 %. Серед факторів, що впливають на висування лідера, ми визначаємо такі:
Тема 8. Управління педагогічним колективом як соціальною групою Основні характеристики групи. До елементарних параметрів групи належать: композиція групи (або її склад); структура групи, групові процеси, групові норми і цінності, система санкцій. Ці параметри можна класифікувати за двома ознаками: тими, що характеризують групу як ціле, і тими, що стосуються характеристик людини як члена групи. До першої групи параметрів відносяться: композиція (склад) групи, групові структури і групові процеси. У зв’язку з різноманітністю груп композицію (склад) групи можна описувати за багатьма показниками в залежно від їх значимості. У кожному конкретному випадку потрібно починати з визначення того, яка реальна група мається на увазі: педагогічний колектив, спортивна команда, виробнича бригада. Залежно від цього будуть визначатися значимі характеристики: вікові, професійні або соціальні чи моральні. Всі особливості конфігурації, функціонування і розвитку групи будуть залежати від того, якими властивостями характеризується діяльність групи: який спосіб діяльності передбачає, на які цінності взаємовідносин орієнтує учасників тощо. Через різні концепції і теоретичні підходи до цього питання проходить думка про те, що сумісна цілеспрямована групова діяльність членів групи розгортається як мінімум у двох напрямах: реалізація основної цілі групи і підтримка внутрішньої групової цілісності. Наявність двох видів діяльності багато що визначає у психології групи, особливостях групової взаємодії, суттєво визначаючи також і композицію групи. Ознаки, що входять до композиції групи, визначаються з урахуванням специфіки самої групи, типу і змісту її діяльності. Те ж саме можна сказати відносно структури групи. Групові структури виникають як наслідок стійких функціональних і міжособистісних відносин членів групи між собою. Виділивши певну ознаку, на основі якої утворюються ті чи інші стійкі відносини, можна побудувати деяку структуру, у якій кожен член групи займатиме певну позицію. Прийнято виділяти і вивчати вертикальні і горизонтальні групові структури. До вертикальних структур відносяться структури, які утворюються сукупністю позицій членів групи в системі офіційних відносин, що розвиваються для досягнення цілей групи. В організованій групі, що утворена для досягнення певної цілі, можна виділити три рівні вертикальної структури:
Горизонтальні структури визначають позицію членів групи в системі відносин, які побудовані за різними критеріями. Так як діяльність групи є багатомірною і виникає на цій основі багато різних відносин, то, відповідно, утворюється багато структур: структура комунікацій, лідерська структура, структура статусів, структура за захопленнями і под. Групові процеси характеризують групу в її динаміці. Групові процеси – це міжособистісні відносини з точки зору їх становлення, змін, удосконалення і порушень. До них відносяться процеси розвитку, згуртованості і нормативного тиску. Окрім того, ряд групових явищ може існувати тільки в динаміці. До них відноситься процес прийняття групового рішення. До другої групи параметрів, якими характеризуються групи, відносяться ті, що стосуються місця індивіда в групі в якості її члена. Входячи у свою групу, людина розкривається для інших учасників взаємодії, для самої себе з певної сторони. Її поведінка, орієнтована на досягнення особистих цілей, набуває деяких типових для даної групи рис. Для описання людини як члена групи в соціальній психології використовуються поняття: групові очікування, норми, санкції, статус, позиція, роль. Класифікація груп. Існують різні класифікації соціальних груп залежно від принципів, на основі яких вони побудовані, від кількості членів групи (поділяються на великі і малі). За мірою безпосереднього впливу на особистість виділяються первинні і вторинні групи. За мірою зв’язку з іншими групами − закриті і відкриті групи. Залежно від сили впливу на особистість розрізняють групи членства і референтні групи. За мірою організації − неорганізовані, випадкові групи і цільові організовані. В залежності від тривалості існування виділяються короткочасні і довготривалі (сталі) групи. За мірою міцності і стійкості внутрішніх зв’язків − згуртовані, малозгуртовані, і роз’єднані групи. Умовні (номінальні) групи – це групи, які виокремлені за певною формальною ознакою (освіта, вік, стать, професія, етнічна, політична чи релігійна належність). Члени такої групи можуть не перебувати в безпосередньому контакті. Такі групи часто називають статистичними. Реальні групи – це об’єднання людей, що взаємодіють між собою. Такі групи утворюються для досягнення спільних цілей, які об’єднують людей на основі їх потреб та інтересів. Групи можуть бути великими і малими. Критерієм такого розподілу є безпосередність та опосередкованість спілкування. Ще однією суттєвою ознакою цих груп є їхня чисельність. Кількісний склад групи – важлива її характеристика. Її нижня та верхня межі – важливий чинник взаємодії, прийняття рішення, керівництва, а також її динамічних процесів. Вважається, що група може мати двох осіб, деякі дослідники висловлюють думку, що нижньою межею малої групи є три особи. Існують також різні думки щодо верхньої межі малої групи (від 7-10 до 45 і більше її членів). У малій групі спілкування відбувається як безпосереднє, велика група характеризується опосередкованим, здебільшого антонімічним характером спілкування, що зумовлено неможливістю прямого контакту членів групи через чисельність її членів. До великих груп належать нації та етнічні спільності, класи, соціальні рухи, вікові групи. Психологічний вплив групи на особистість може бути різним (позитивним та негативним) залежно від кількості членів цієї групи. |
|
ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА : І Загальні положення Діяльність класного керівника професійно-технічного навчального закладу регламентується Положенням про класного керівника навчального... |
Солоп О. В. Мальцева Д. М. ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ ЯКОСТЕЙ ЖІНКИ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У статті проаналізовано особливості комунікативних якостей жінки-керівника закладу освіти |
|
ІННОВАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ОСВІТИ, ЯК СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО... Влінських проблем на основі впровадження сучасних принципів та інноваційних технологій, розглянуто стан і шляхи розвитку навчального... |
Лист №1/9-520 від 14. 08. 2008 Щодо планування роботи класного керівника... Щодо планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти |
|
План роботи керівника навчального закладу План роботи керівника навчального закладу з охорони праці та безпеки життєдіяльності на (серпень-вересень ) 2012—2013н р |
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Освіта України 2004 №5 Формування компетентного вчителя, учня, керівника навчального закладу – приоритетний напрямок модернізації освіти в Україні |
|
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ГУРТКА ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Метою випуску даного Інформаційного Вісника є надання допомоги педагогам-позашкільникам у підготовці та проведенні навчально-виховного... |
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ КЛАСН ОГО КЕРІВНИК А Дана посадова Інструкція розроблена на основі Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти,... |
|
Року на базі Черкаського обласного інституту післядипломної освіти... Черкаської обласної ради відбувся обласний семінар для директорів загальноосвітніх навчальних закладів, які призначені у 2015 році,... |
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України У процесі читацької діяльності на основі прочитаних творів формуються естетичні та моральні почуття, розвиваються уява, літературні... |