|
|
Скачати 1.16 Mb.
|
|
Тема 5. Комунікативна сторона спілкування Міжособистісна комунікація. Міжособистісна комунікація визначається як процес обміну інформацією, який призводить до розвитку і зміни останньої в загальному інформаційному полі, що створюється партнерами зі спілкування. Комунікативний акт завжди складається, як мінімум із двох партнерів, які пов'язані між собою єдиним інформаційним простором. Людина, яка в процесі спілкування передає партнеру інформацію, у соціальній психології іменується "комунікатором". Партнер, який приймає й інтерпретує інформацію - реципієнт. Зворотний зв 'язок - це інформація про те, як реципієнт сприймає комунікатора, як оцінює його поведінку і слова. Міжособистісна комунікація - форма комунікації, у якій у ролях як комунікатора, так і реципієнта виступають окремі індивіди. Для міжособистісної комунікації є характерним безпосередній контакт між суб'єктами спілкування, що зумовлює ряд особливостей цієї форми комунікації: тісний зворотний зв'язок, який регулює хід спілкування; багатство кодів, що використовуються, зокрема й невербальних; двохсторонній обмін інформацією, який відбувається у вигляді діалогу в міжособистісній комунікації, обмін інформацією між суб'єктами; і тісно переплетено з їх психологічною взаємодією, створюючи єдиний процес спілкування. За характером взаємодії можна розглядати особистісну і рольову міжособистісну комунікацію. Перша має більш експресивний характер, пов'язаний з самовираженням "Я". Сама участь у комунікаціях має в особистісній комунікації самоцінність. Як форма, так і зміст особистісної комунікації не пов'язані якимись нормами і мають індивідуалізований і ситуативний неформальний характер. Рольова різновидність міжособистісної комунікації більш формалізована у своїх виявленнях, її зміст і форма визначені рольовими відносинами партнерів, а процес передачі інформації націлено на досягнення певного результату. Тому комунікація має більш стандартний, раціональний й інструментальний характер. Будучи більш давньою формою, міжособистісна комунікація зберігає і в сучасному суспільстві провідну роль у формуванні особистості і її відносин із зовнішнім світом. Рольовий різновид міжо-собистісної комунікації поряд із груповою комунікацією складає основну систему комунікацій в організаціях. Специфіка міжособистісної комунікації визначається активною природою людської особистості, яка складає цей процес. У людській комунікації відбувається не просто "рух інформації", а активний обмін нею. Отже, специфіка міжособистісної комунікації полягає в тому, що цей процес є інтерсуб'єктним . На відміну від простого обміну інформацією між двома пристроями, тут ми маємо справу з відношенням двох індивідів, кожен з яких є активним суб'єктом: взаємне інформування їх передбачає налагодження сумісної діяльності. Кожний учасник комунікативного процесу вбачає у своєму партнері не якийсь об'єкт, а активного діяча, і на цю його активність потрібно орієнтуватися, направляючи йому інформацію, тобто аналізувати його мотиви, цілі, установки. Друга особливість міжособистісної комунікації полягає в тому, що в її процесі кожен з учасників отримує нову інформацію на ту, що ними посилається, яка утворюється від додавання до неї нового смислу, залежно від значимості інформації для учасників спілкування. Третя особливість міжособистісної комунікації визначається самим характером обміну інформацією, який є психологічним впливом один на одного. Комунікативний вплив, що тут виникає, є не що інше, як психологічне діяння одного комунікатора на іншого з метою зміни його поведінки. У загальній теорії інформації є поняття "семантично значуща інформація ", що означає кількість інформації, яка дана не на "вході", а на "виході", тобто та, яка спрацьовує. У людській комунікації "семантично значуща інформація" - це та, що впливає на зміну поведінки, тобто та, що має певний сенс. За характером впливу інформація, що «йде» від комунікатора, може бути спонукальною і констатуючою. Спонукальна інформація виявляється в наказі, проханні, інструкції, пораді. Вона розрахована на те, щоб стимулювати певні дії і виконує такі функції: активізацію поведінки, тобто спонукання до дії в заданому напрямку; інтердикцію, тобто заборону певних дій або небажаних різновидів діяльності; дестабілізацію, або порушення деяких автономних форм поведінки та діяльності. Констатуюча інформація виступає у формі повідомлення і передбачає зміну поведінки не прямо, а опосередковано і поступово. Четверта особливість міжособистісної комунікації полягає в тому, що комунікативний вплив як результат обміну інформацією можливий лише тоді, коли комунікатор і реципієнт володіють єдиною системою кодування і декодування знаків, тобто коли вони говорять однією мовою. Сенс - це той суб'єктивний зміст, якого набуває слово в конкретному контексті, у конкретній ситуації спілкування. Саме у спілкуванні сенс слова збагачується і модифікується, воно набуває нових, невизначених нюансів, виявляючи суб'єктивне ставлення людини до конкретного об'єкта. Тому кількість значень слова обмежена для кожного етапу розвитку мови, а кількість сенсів, практично, є необмеженою. П'ята особливість міжособистісної комунікації, яка теж пов'язана з умовами людського спілкування, - це виникнення специфічних комунікативних бар'єрів. Ці бар'єри не пов'язані з якимись слабкими місцями в каналі передачі або огріхами кодування і декодування. Ці бар'єри є соціально-психологічними за своїм характером. Комунікативний бар'єр - це психологічна перепона різного походження, яку реципієнт встановлює на шляху небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації. Такі бар'єри можуть виникати через відсутність розуміння між учасниками спілкування, яке виникає на ґрунті соціальних, політичних, релігійних, професійних відмінностей, які породжують різне світовідчуття, світорозуміння, світогляд взагалі. Бар'єри у спілкуванні можуть виникати через індивідуальні психологічні особливості тих, хто спілкується (недовіра, образа, підозра та ін.). Найчастіше зустрічаються такі бар'єри міжособистісної комунікації:
Моделі комунікації. Існують дві моделі комунікації - одностороння і двостороння. Одностороння - це така, під час якої той, хто говорить, не отримує зворотного зв'язку. Двостороння - це комунікація, під час якої слухач забезпечує тому, хто говорить, зворотний зв'язок, а потім сам стає тим, хто говорить. У тих випадках, коли у двосторонній комунікації беруть участь більше двох осіб, передачу і прийом інформації потрібно якось упорядкувати. Так виникає комунікативна система, або мережа. Структуру комунікаційної мережі можна задати формально, але частіше вона складається стихійно і функції її учасників не регламентован. Наприклад, чутки. Дослідження виявили не тільки велику швидкість, але й ефективність цього способу розповсюдження інформації: від 75 % до 95 % інформації, яка розповсюджується через чутки, передається без перекручення. У літературі, присвяченій ефективності комунікаційної мережі, розкрито існуючі різновиди мереж, їх переваги й недоліки. Дослідженнями Лівітта встановлено, що фактором задоволеності людини спілкуванням є ступінь участі його в загальній справі. Людям подобається, коли від них щось залежить. Дослідження Лівітта засвідчило, що ступінь «втягнення» людини в процес прийняття рішень «відбивається» як на результатах її роботи, так і на її морально-психологічному стані. Люди, які зобов'язані брати на себе відповідальність, на відміну від своїх колег-виконавців, відчувають більше задоволення від роботи і від стосунків з партнерами. Саме тому керівники підприємств шукають шляхи удосконалення висхідних і нисхідних мереж. Низхідна комунікація - це передача повідомлень від керівників до робітників. Висхідна комунікація - це передача інформації від робітників керівникам. Висхідна комунікація може бути організована по-різному. Робітники можуть зв'язуватися з керівництвом підприємства або через менеджерів, або спілкуватися з ними безпосередньо. Останнє дозволяє кожному з робітників висловлювати свої пропозиції. Різні заходи, на кшталт "відкритих дверей", "ящиків для пропозицій", не дають бажаних результатів, якщо робітникам буде здаватися, що керівники ігнорують їх пропозиції. На жаль, під час цих заходів керівництво виявляє готовність вислуховувати пропозиції менеджерів, а не рядових співробітників. Здійсненню висхідної комунікації іноді заважає проблема масштабу особи, тобто, коли співробітники ніяковіють перед начальником і втрачають дар мови. Ця проблема може стати серйозною перепоною висхідної комунікації. Тому потрібні спеціальні заходи, щоб ці перепони «зняти». Наприклад, великий вплив на спілкування має спосіб розташування учасників комунікації. Якщо професор читає лекцію з кафедри, тим самим він підкреслює, що не схильний вступати в дискусію зі студентами. Навпаки, якщо викладач розсаджує студентів у коло, то цим самим він намагається сприяти дискусії. Непоганим є варіант спілкування «обличчя до обличчя» через стіл. Найбільш несприятливим для комунікації Соммер вважає диспозицію, коли начальник і підлеглий сідають поряд, бік у бік один з одним. Важливим фактором ефективної комунікації є відвертість. Відвертість - це вираження істинних почуттів, правдивість, відкритість. Відвертість - це певний ризик, тому що зі співрозмовником обговорюються такі почуття і вчинки, які можна оцінювати по-різному. Однак відвертість дає унікальний шанс для зближення, тому що співрозмовник має зрозуміти, що йому довіряють, і він може відізватись у відповідь своєю довірою, що й робить спілкування з ним більш глибоким. Правила і техніки спілкування. Психологами розробляються різні техніки, стратегії і правила конструктивного спілкування. Залежно від умов (сфери взаємодіяльності), форм (аксіальна, ретинальна комунікації), типів інформації (констатуюча, спонукальна) та інших факторів можна виділити різні групи технік і правил комунікації, які мають свої певні особливості. Наприклад, група правил впливу інформацією в діадному спілкуванні має відмінності від тих, коли інформація надсилається чисельній аудиторії. У різних сферах взаємодіяльності застосовуються правила етикету, які виконують допоміжну роль у сприйнятті інформації, проте в кожній сфері життєдіяльності існують правила етикету (діловий етикет, правила неформального спілкування тощо). Досліджується також група правил, які стосуються негативних явищ, яких потрібно уникати в процесі спілкування. Не деталізуючи класифікації технік і стратегій спілкування (це - окрема велика тема), наведемо лише деякі з них, які найбільш відомі і поширені. Перше правило спілкування, яке можна визнати як загальне правило комунікації - це правило говорити мовою партнера . Мова повідомлення повинна бути зрозумілою всім суб'єктом спілкування. Приклад можна взяти з практики навчання. На семінарі, слухачами якого є студенти різних факультетів, слухається доповідь, наприклад, із психології. Доповідач використовує психологічну термінологію, яка зрозуміла тільки спеціалістам. Тими, хто недостатньо володіє науковою психологічною термінологією, доповідь сприймається важко, тому що доповідач говорить на мові, що є незнайомою для слухачів. Позиція „рівних". Ця техніка одночасно пов'язана з тим, що в ній підкреслюється значимість партнера і виявляється повага до нього. Її неконструктивна протилежність - позиція підпорядкування. Остання завжди веде до нагнітання напруги. Вищість одного партнера над іншим може підкреслюватись і здійснюватись у різних напрямках: вищість у компетентності, за стажем або досвідом, за професійно-рольовими позиціями тощо. Правило виявлення поваги до партнера має також іншу сторону дії, а саме: виявлення поваги повинно бути двостороннім. Ідеться про те, що спілкування буде ефективнішим, якщо засоби впливу будуть застосовуватись авторитетною особою. У результаті досліджень було встановлено, що існує залежність між авторитетністю керівника групи й активністю її членів, що активність індивіда - члена групи - прямо пропорційна авторитету її організатора. Дослідження умов формування цієї залежності, а також можливих шляхів управління цим процесом є важливим для розробки технік і стратегій спілкування. Наступне правило конструктивного спілкування - це виявлення інтересу до проблем партнера. Його протилежність - відповідно явне нехтування проблемами партнера. У формулюванні цього правила найбільш значимим є слово "виявлення", тобто інтерес до проблем партнера повинен бути розрахованим на його сприймання. Можна бути зацікавленим проблемами партнера, але ця зацікавленість ніяк не виявляється. Тоді це правило не спрацьовуватиме. Більш того, якщо нехтувати цим правилом, то між комунікатором і реципієнтом може порушитися зворотний зв'язок, що таїть у собі небезпеку виникнення бар'єру відчуженості, без подолання якого будь-яке конструктивне спілкування стає неможливим. Важливим правилом конструктивної комунікації є демонстрація спільності. Варіантів тут теж багато. Це можуть бути спільності інтересів, цілей, задач, точок зору. Велику роль у налагоджені контакту відіграє наявність у партнерів загальних особистісних особливостей. Кожна людина співвідносносить себе з певною соціальною групою, ідентифікує своє "Я" з іншими "Я" в загальне "Ми". У членів групи в результаті механізму психологічної ідентифікації виникає почуття солідарності, почуття "Ми", тобто те, що згуртовує групу, створює в її членів схожі мотиви й акти поведінки. Це правило пов'язане з такими феноменами соціальної психології, як внутрішньогруповий фаворитизм і міжгрупова дискримінація. Внутрішньогруповий фаворитизм - це явище, яке характеризується тим, що члени певної групи, визначаючи один до одного як "своїх", здійснюють по відношенню один до одного свого роду психологічну протекцію. Якщо у членів групи є вибір, кому допомогти, то вони обирають "свого". Внутрішньогруповий фаворитизм виявляється також і в інтерпретації вчинків. Міжгрупова дискримінація - це зворотна сторона медалі, яка виражається у відношенні неприязні до "іншого". Якщо людина за якимись ознаками визначається групою як представник "іншої", навіть не обов'язково ворожої групи, то її проступки будуть інтерпретуватися негативно, а успіхи не будуть сприйматися серйозно. Існує група правил конструктивної комунікації, що стосується галузі так званого активного слухання, ефективність якого полягає в тому, що співбесідник постійно виявляє свою зацікавленість у розмові, певним чином вербалізує процес сприймання. Ще одна функція активного слухання - показати, що слова партнера не просто почуті, але й правильно інтерпретовані. Існує декілька рівнів активного слухання. Найбільш простий - це коли увага до партнера підтверджується стверджувальними вигуками ("Так", "Ага"). Більш складний рівень слухання - резюмірування, тобто коли патрнер в процесі спілкування не просто застосовує повтор, але може й підвести деяку риску під тим, про що йшлося. До цього ж рівня можна віднести і прийом уточнюючих понять, а також питань-стверджень, які сукупно спрямовуються на уточнення основної думки співрозмовника. Наступний рівень активного слухання пов'язаний з розвитком ідей, які підтримано у партнера спілкування. Мається на увазі, що почуте буде сприйнято творчо і не просто перефразовано, але й доповнено, змінено. Важливою є група правил спілкування, які стосуються етикету спілкування. Етикет - це встановлений порядок поведінки, обов'язкові форми ввічливості, які функціонують в окремих галузях взаємодіяльності. Особливості етикету в окремих сферах спілкування досліджуються етикою. Важливість засвоєння цих правил можна проілюструвати на такому цікавому прикладі того, до яких казусів може призвести порушення правил ділового етикету, який наводить американський дослідник Джомейс. Одній молодій людині відразу після закінчення аспірантури довелося за своїми службовими обов'язками спілкуватися з елітою американського бізнесу. Його було запрошено на офіційний прийом. За столом його спитали, чи не бажає він покуштувати шатобріан, на що він рішуче відповів: "Ні, дякую, я не п'ю". Як же він був засмучений, коли дізнався, що мова йшла не про дороге червоне вино, яке роками зберігається в підвалах середньовічного замку, а про смажену яловичину. У даному випадку молода людина порушила одне з основних правил ділового етикету. Наведемо деякі поради щодо етикету в діловому спілкуванні.
Порада: відправляючись на службу, одягайтесь так, як одягається начальник вашого начальника, успіх вам буде забезпечено. 5. Який би безлад не був у вас удома, ваше робоче місце повинно бути в ідеальному порядку. Потрібно мати на увазі, що охайна людина завжди сприймається більш приємно. У вітчизняній психології здійснено багато експериментальних досліджень, які підтверджують роль позитивних емоцій у конструктивному спілкуванні. У педагогічній психології, зокрема, проводилися дослідження з метою визначення емоційної насиченості стимулів і мотивів діяльності учнів, перевірялася роль ритуалів з романтичним забарвленням у деяких видах роботи. Було підтверджено, що мотив діяльності формується успішніше під впливом емоційних факторів, серед яких емоції інтересу, радості, здивування, новизни, незвичайності мають особливо важливе значення. Ц соціально-психологічній літературі, зокрема психології пропаганди, розроблена група правил, пов'язаних зі спонукальною інформацією. Найбільше звертається увага на такі з них:
Правило, яке отримало назву "бар'єр пересиченості" полягає в тому, що інформація буде діяти позитивно, якщо кількість її передач здійснюватиметься в певних межах. Існують нижні і верхні межі,у яких інформація "спрацьовує". Нижня межа означає, що інформація повинна передаватися не менше певної кількості разів. Ця межа зумовлена необхідністю закріплення первісного повідомлення, урахуванням того, що воно могло бути не засвоєним з різних причин (неувагою, недооцінкою), у тому числі й сприйманням цього повідомлення крізь призму попередньої інформації. Верхня межа означає, що інформація повинна передаватися не більше певної кількості разів, тобто до певної міри. Якщо ж ця міра порушена, тобто коли відбулося так зване "пересичення" інформації, то її вплив спрацює як "ефект бумеранга", тобто здійсниться протилежний результат. Цю саму інформацію можна передавати, але вже іншими засобами. До спеціальної групи технік комунікації відносяться техніки вирівнювання напруги. Ці техніки дозволяють знизити нервову і психічну напругу, яка може в певній ситуації утворюватись або існувати первісно в спілкуванні. Найбільш поширеними є такі: Вербалізація емоційного стану. У цієї техніки є два види: вер-балізація свого емоційного стану і вербалізація емоційного стану партнера. Ця техніка полягає в тому, що людина не акумулює в собі негативні емоції, а вербалізує їх. Сутність техніки полягає в грамотному способі вербалізації: не як зауваження партнеру з приводу образи, а як тактика, що давала б можливість разом з емоційною розрядкою підказати партнеру, яку дію здійснюють його слова. Коли напруга досягає свого апогею, ефективним прийомом є переведення розмови з абстрактного рівня на конкретні пропозиції, які можна обговорювати. Цей прийом отримав назву пропозиції конкретного виходу із ситуації, що склалася. З цим правилом пов'язаний прийом звернення до фактів, що є поширеним у техніці дискусії. Дуже часто зниженню напруги сприяє вже те, що партнер отримує можливість висловити те, що в нього "наболіло", без обмежень, без того, щоб його перебивали. Цей прийом називається надання партнерові можливості виговоритися. Якщо людину обірвали, перебили або не помітили його висловлювання, то напруга залишається. Деякі менеджери і керівники користуються цим правилом. Правда, інколи ця свобода слова приймає "маніпулятивний" зворот. Це виглядає так. Кожен член колективу отримує можливість висловитися на нараді, у результаті чого всі сперечаються і багато говорять. Далі по закінченні наради, коли напруга співробітників отримує розрядку, керівник спокійно пропонує й реалізує рішення, яке було прийняте їм раніше. Зовнішньо така процедура виглядає дуже демократичною, оскільки з багатьох висловлених на нараді порад завжди найдеться щось, що так або інакше узгоджується з апріорно прийнятим рішенням керівника. Соціальними психологами розробляється спеціальна група технологій, що мають на меті заходи, яких потрібно дотримуватися, щоб уникнути "дефектів" у контактах. До негативного ефекту часто призводить відповідь, яка починається словом "ні". Навіть тоді, коли робиться спроба пояснити свою незгоду, партнер, прореагувавши на першу інформацію, перериває взаємне слухання. Тому будь-яке повідомлення або відповідь партнера необхідно починати зі слів "так". Другий негативний ефект може спричинятися, коли техніка "питання на питання" замінюється технікою випитування. Цей прийом негативної дії можна умовно назвати "тактикою слідчого". Серед технік запобігання негативного ефекту спілкування отримала визнання "Техніка Франкліна ", названа ім'ям одного з перших президентів США, ученого-природознавця Бенжаміна Франкліна. Він писав про те, які прийоми спілкування допомогли йому як дипломату. Зокрема, з відомих нам правил він дотримувався необхідності розпочинати будь-яку відповідь зі слів "так", добре розуміючи, що заперечення відбиває у співбесідника бажання слухати щось далі. Наступний етап відповіді співрозмовнику - це позитивна оцінка ідеї співрозмовника і, більш того, обґрунтування свого ставлення - чим саме ця ідея виявилася привабливою. Далі Б.Франклін наполягає на описанні умов, за яких запропоноване рішення було б найкращим, після чого можна переходити до описання реальних умов (спочатку без відношення до запропонованої ідеї). І, нарешті, пропонується нове, змінене рішення відповідно до конкретних, тільки що описаних умов. У цій багатоаспектній структурі очевидна її висока ефективність у прийнятті рішення, що пов'язана з практичною необхідністю кожного етапу. У ході виконання цієї тактики багаторазово підкреслювалося продуктивність ідей партнера і відповідно його особиста зацікавленість. Нова ідея пропонується у вигляді модернізованого варіанту тої, що була спочатку запропонована співрозмовником. Акцентується на тому, що причини зміни ідеї - це не недоліки самої ідеї, а невигідні реальні умови, що підштовхують до її удосконалення. У конфліктних ситуаціях психологи рекомендують скористатись ассертивністю. Ассертивність - це здатність людини відстоювати свої права, приймаючи до уваги права інших. Ассертивність не потрібно ототожнювати з агресивністю. Американський психолог Дойч, обговорюючи ассертивність (1993), формулює "троїстий принцип", який полягає в наступному: опинившись у конфліктній ситуації, будьте стійкими, чесними і дружелюбними. Ваша твердість не дозволить опонентові маніпулювати вами або залякати вас. Ваша чесність не дозволить вам бути втягнутим в аморальну ситуацію, навіть коли вас будуть провокувати на це. Ваша дружелюбність дасть зрозуміти опонентам, що ви готові до співробітництва. Агресивна, звинувачувальна тактика не призводить до розв'язки конфлікту, а навпаки змушує людей захищатись і наполягати на своїй думці. |
|
ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА : І Загальні положення Діяльність класного керівника професійно-технічного навчального закладу регламентується Положенням про класного керівника навчального... |
Солоп О. В. Мальцева Д. М. ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ ЯКОСТЕЙ ЖІНКИ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У статті проаналізовано особливості комунікативних якостей жінки-керівника закладу освіти |
|
ІННОВАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ОСВІТИ, ЯК СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО... Влінських проблем на основі впровадження сучасних принципів та інноваційних технологій, розглянуто стан і шляхи розвитку навчального... |
Лист №1/9-520 від 14. 08. 2008 Щодо планування роботи класного керівника... Щодо планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти |
|
План роботи керівника навчального закладу План роботи керівника навчального закладу з охорони праці та безпеки життєдіяльності на (серпень-вересень ) 2012—2013н р |
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Освіта України 2004 №5 Формування компетентного вчителя, учня, керівника навчального закладу – приоритетний напрямок модернізації освіти в Україні |
|
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ГУРТКА ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Метою випуску даного Інформаційного Вісника є надання допомоги педагогам-позашкільникам у підготовці та проведенні навчально-виховного... |
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ КЛАСН ОГО КЕРІВНИК А Дана посадова Інструкція розроблена на основі Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти,... |
|
Року на базі Черкаського обласного інституту післядипломної освіти... Черкаської обласної ради відбувся обласний семінар для директорів загальноосвітніх навчальних закладів, які призначені у 2015 році,... |
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України У процесі читацької діяльності на основі прочитаних творів формуються естетичні та моральні почуття, розвиваються уява, літературні... |