БЕХРУЗ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ПІДРУЧНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
|
|
Скачати 6.62 Mb.
|
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Одеська національна юридична академія X. БЕХРУЗ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ПІДРУЧНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО УДК 340.15(53) ББК 67.3(5) Б554 ISBN 978-966-438-160-1 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (Лист № 1.4/18-Г-1300 від 06.06.2008 р.) Рецензенти: ОБОРОТОВ Юрій Миколайович, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії; РАБІНОВИЧ Петро Мойсейович, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України України, професор кафедри теорії та філософії права Львівського національного універ-ситета імені І. Франка; СКАКУН Ольга Федорівна, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, професор кафедри теорії та історії права Харківського національного університету внутрішніх справ. У підручнику висвітлюються теоретичні основи порівняльного правознавства як науки та навчальної дисципліни: поняття порівняльного правознавства, його об'єкт та предмет, функції та структура, понятійний апарат, а також місце порівняльного правознавства в системі гуманітарних та юридичних наук. Особлива увага приділяється розробці методології порівняльно-правових досліджень, її компонентам (концептуальним підходам, методологічним принципам, методам та методиці). При освітленні основних правових сімей в межах класифікації правових систем обран цивілізаційно-хронологічний підхід. Виділено такі правові сім'ї: сім'я традиційного права (африканське звичаєве право), сім'я традиційно-етичного права (право далекого сходу), сім'я релігійного права (романо-германське право), сім'я прецедентного права (англійське загальне право та американське загальне право) та сім'я змішаного права (латиноамериканське право та скандинавське право). Окремо розглядаються пострадянські правові системи. Рекомендовано студевд»м, аоім^ййтам, -викладачам, а також всім, хто цікавиться порівняльним правознавством. © Бехруз X., 2009 © ПП «Фенікс», оформлення, 2009 ПЕРЕДМОВА Глобалізаційні процеси, які визначають останнім часом тенденції і напрями розвитку суспільства в політичній, економічній, культурній, екологічній, демографічній, і, звичайно ж, у правовій сферах, зумовлюють необхідність діалогу правових систем. Це, у свою чергу, спричиняє взаємодії правових систем, що, зрештою, призводить до їх зближення. Правові запозичення обмежуються необхідністю збереження самобутності, унікальності й індивідуальності правових систем, без чого правова панорама карти світу була б неповною. Для досягнення цих глобальних цілей необхідно проникнути в суть і зміст правових систем з тим, щоб виявити спільне, відмінне і особливе в цих унікальних правових явищах, на що спрямовані порівняльно-правові дослідження. Порівняльне правознавство в даному контексті є могутнім інструментом у вирішенні не тільки суто правових проблем, але й загальноцивілізаційних проблем. Формування, становлення і розвиток порівняльного правознавства зумовлене самою логікою суспільного розвитку. Його місце в системі гуманітарних і правових наук визначається не тільки необхідністю проведення порівняльно-правових досліджень із метою теоретичного осмислення різних правових явищ, але й необхідністю виконання конкретних практичних завдань, що стоять не тільки перед конкретними національними правовими системами, але і завдань загальнолюдського масштабу. Необхідність, корисність проведення порівняльно-правових досліджень у рамках порівняльного правознавства сприяє розвитку правової науки в цілому. X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО Дослідження феномена правової системи неможливе і непродуктивне без її розгляду в тісному зв'язку із загальноцивілізацій-ними явищами, такими, як традиції, звичаї, релігія, етика, культура, філософія, ідеологія та ін. Цими обставинами пояснюються певні зміни в структурі навчальної дисципліни «порівняльне правознавство», викладені в даному підручнику. Традиційно в компаративістській науковій і навчальній літературі матеріал викладався і викладається виходячи з розділення правових сімей (систем) на основні і другорядні, що пояснюється поширеністю і значущістю деяких із них останнім часом (романо-германське право і загальне право), і відповідно, приділялося і приділяється основна увага висвітленню даних правових сімей. У підручнику обрано інший порядок викладення навчального матеріалу, побудованого на цивілізаційно-хронологічній основі, що відображає логіку розвитку правових систем не тільки в статичному, але й динамічному аспектах. Крім того, це забезпечує об'єктивний розгляд не тільки правових систем у цілому, але й таких їх складових, як правові традиції, правові культури, правовий менталітет, а також різний підхід до праворозуміння, що разом є визначальним у функціонуванні правових систем. Співіснування різних не тільки за формою, але й за змістом правових систем, робить свій внесок до формування загальної правової панорами світу, завдяки чому вона стає багатоликою, різнокольоровою, багатоваріантною. У даній роботі автор також виходить із необхідності, по мірі можливості, пропорційного викладення матеріалу, висвітлюючи різні правові системи, не поділяючи їх на основні і другорядні, що дозволяє представити більш повну правову панораму не тільки сучасного світу, але й ту, що існувала впродовж розвитку суспільства. Втім, запропонована автором концепція викладення навчального матеріалу не виключає іншого порядку його викладення відповідно до різних навчальних програм. Частина І ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО: ПРЕДМЕТ І ГЕНЕЗИС Розділ 1. Порівняльне правознавство як наука і навчальна дисципліна 1. Поняття порівняльного правознавства На сучасному етапі розвитку юридичної науки необхідність осмислення місця і ролі порівняльного правознавства в системі юридичних наук незаперечна. Для успішної реалізації цього завдання важливе значення має розроблення загальнотеоретичних основ порівняльного правознавства, а саме, визначення його статусу, об'єкта, предмета, методології і структури цієї наукової і навчальної дисципліни. Поняття «порівняльне правознавство» має міждисциплінарний комплексний характер, оскільки воно включає все різноманіття права в його геоправовому аспекті. У сучасній юридичній літературі для позначення поняття «порівняльне правознавство» використовуються різні терміни: «порівняльне право», «компаративістика», «юридична компаративістика», «порівняльна юриспруденція» та ін. У Франції і Німеччині дослідники віддають перевагу терміну «порівняння права» або «порівняльне право», у країнах Латинської Америки і ряду інших держав — «порівняльне законодавство», у Росії, Україні і в інших пострадянських державах — «порівняльне правознавство», в США — «порівняльна юриспруденція», «порівняльне правознавство», «порівняльне право». М.М. Марченко відзначає, що терміни «порівняльне право» і «порівняльне правознавство» можна використовувати як рівнозначні, оскільки головне полягає не в самій назві, а в опосередковуваному нею змісті, який вкладається в той чи інший X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО термін, в його безпосередньому призначенні1. При цьому термін «порівняльне» має універсальний характер. Проте, на думку Ю.О. Тихомирова, термін «порівняльне право» не є цілком адекватним змісту наукової дисципліни, оскільки немає такого різновиду права, як порівняльне правознавство2 (як система правових норм, що регулює суспільні відносини, оскільки «порівняльне правознавство» передбачає порівняльне вивчення різноманітних правових систем). Як відомо, визначення єдиної назви для позначення будь-якої наукової дисципліни, тобто термінологічна уніфікація, сприяє зміцненню її самостійного статусу. Основними питаннями, з яких розгортається полеміка, є такі: що слід розуміти під «порівняльним правознавством», яка специфіка його методологічного інструментарію; сфера його застосування; співвідношення порівняльного правознавства з іншими юридичними дисциплінами. У правовій літературі, присвяченій проблемам порівняльного правознавства, існують різні точки зору на його природу, іноді полярні, взаємовиключні. В одних випадках, виходячи з того, як вирішуються схожі правові питання в різних правових системах, порівняльне правознавство розуміється як напрям наукових досліджень, заснованих на порівняльно-правовому методі. В інших випадках воно зводиться до порівняльного вивчення окремих галузей права або правових інститутів. Поширене також уявлення про порівняльне правознавство як про процес порівняння не тільки окремих нормативно-правових актів, інститутів або галузей права (мікропорівняння), але й існуючих правових систем (макропорівняння). Таким чином, існують погляди на природу порівняльного правознавства, що відрізняються один від одного. При існуючому різноманітті поглядів на порівняльне правознавство, важливо звернути увагу на сталі положення, що стосуються порівняльного правознавства. Це сприяє подоланню вузько національного бачення права, має фундаментальне значення при вивченні внутрішньої логіки і динаміки розвитку самої юридичної 1  Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения: Учебник. — М.: Городец,2002. - С. 17. 2 Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М.: НОРМА, 1996. — С. 30. науки, а також дозволяє повніше виявити і вивчити різноманіття правової реальності. Якщо згрупувати численні погляди на природу порівняльного правознавства, то можна вийти на декілька основних точок зору. Згідно з першою точкою зору, порівняльне правознавство розглядається як комплексний науковий метод, тобто сукупність наукових прийомів пізнання закономірностей розвитку правових систем, що не має самостійного предмета (К- Осакве). Друга точка зору зводиться до того, що порівняльне правознавство розглядається як самостійна наука, що має свій предмет і методи (Ю.О. Тихомиров, К. Цвайгерт і X. Кьотц). Для третьої точки зору характерне бачення порівняльного правознавства як допоміжної дисципліни в рамках теорії держави і права і синонімічної загальній теорії права (В.М. Сирих). Згідно із четвертою точкою зору, порівняльне правознавство доцільно розглядати у двох аспектах: як науковий метод дослідження, універсальний для всіх галузей юридичної науки, і як систему наукових знань про сучасні правові системи на основі широкого застосування порівняльного методу (А.А. Телле, М. Ансель). На думку М. Анселя, порівняльне правознавство є наукою. Вона є такою у двох аспектах, у двох, хоча і різних, але доповнюючих одна одну точок зору. Перший аспект передбачає вивчення основних систем права (мова йде про створення юридичної географії), що діють у світі, другий аспект передбачає застосування порівняльного методу. При чому М. Ансель розрізняє його випадкове і систематичне застосування. Він уважає, що систематичне застосування порівняльного методу не може не стати методом певної науки1. На думку В.О. Туманова, розгляд порівняльного правознавства повинен бути заснований не на основі альтернативності — або метод, або наука2, а на розгляді його у двох аспектах: з одного боку — як наукового методу дослідження, який активно застосовується практично в усіх галузях юридичної науки, а з іншого 1 Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права: Сб. ст. — М.: Прогресс, 1981. — С. 43. 2 Туманов В. А. Вступительная статья // Сравнительное правоведение: Сб. статей. — М.: Прогресс, 1978. — С. 12. X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО боку — широке застосування цього методу призвело до формування системи наукових знань про сучасні правові системи, до появи складного саморегулюючого механізму, орієнтованого на досягнення нових, обґрунтованих знань про закономірності виникнення, функціонування і розвитку правових систем. У першому випадку порівняльне правознавство виконує функцію методу порівняння різних правових систем1. Отже, найважливішим моментом у визначенні природи порівняльного правознавства є співвідношення понять «порівняльний метод» і «порівняльне правознавство». На думку К- Осакве, порівняльне правознавство є своєрідним науковим методом — саме порівняльним методом аналітичного вивчення права, що не має самостійного предмета, оскільки він визначається порівнюваною галуззю права. Так, наприклад, предметом порівняльного цивільного права є цивільне право, в той час, як предметом порівняльного конституційного права — конституційне право2. Разом із тим, він дає таке визначення порівняльного правознавства: «Порівняльне правознавство — є аналітичне вивчення шляхом зіставлення окремих аспектів правових систем двох або більше країн з метою виявлення їх спільних або відмітних властивостей»3. Таким чином, якщо в першому випадку К- Осакве розглядає порівняльне правознавство як спосіб мислення, який передбачає існування власного методологічного інструментарію, певних стадій, необхідних для порівняльно-правового аналізу, і певних логічних операцій, необхідних для успішного порівняльно-правового дослідження, то в другому випадку — як систему мислення, що більше тяжіє до визнання порівняльного правознавства як науки, а не наукового методу. Прихильники визнання порівняльного правознавства як методу також уважають, що порівняльний метод у рамках порівняльного правознавства застосовується до об'єктів, що належать до різних 1 Порівняльне правознавство: Підручник / В.Д. Ткаченко, СП. Погребняк,Д.В. Лук'янов; За заг. ред. В.Д. Ткаченко. — X.: Право, 2003. — С 3-4. 2 Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части: Учеб.-практ. пособие. — М.: Дело, 2002. — С. 20. 3 Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части: Учеб.-практ. пособие. — М.: Дело, 2002. — С. 48. галузей права, і це позбавляє його (порівняльне правознавство) власного предмета. У такому разі, якщо дотримуватись вищезгаданій логіці, то застосування соціологічного методу, який активно використовується при розробленні практично всіх галузей юридичної науки, ставить під сумнів існування такої науки, як соціологія права. І. Сабо критично ставився до розгляду порівняльного правознавства як «лише методу», оскільки така позиція — результат прагнення до того, щоб порівняльний метод охопив усі галузі юридичної науки, претензія створити за допомогою цього методу шляхом порівняння правових систем єдине світове право. Він справедливо вважав, що порівняльне правознавство набагато значніше простого методу, це — «цілий рух». Але необхідно відзначити, що І. Сабо, визнаючи відносну автономію порівняльного правознавства, визначає його як «перехідну» або «проміжну науку, висновки якої ніколи не будуть повними: вони — віхи на шляху наукового пізнання»1. На цьому акцентує увагу А.Х. Саїдов, який відзначає, що порівняльне правознавство не можна розуміти тільки як певний метод дослідження, про що свідчить нагромаджений порівняльно-правовий матеріал. В той же час сталого розуміння змісту поняття «порівняльне правознавство» поки що немає2. Таким чином, порівняльне правознавство є досить молодою юридичною наукою. Його поява викликана необхідністю узагальнення й осмислення сукупності знань, зумовлених процесами суспільного розвитку. Одне з основних призначень порівняльного правознавства — це пошук шляхів і можливостей гармонійного співіснування правових систем сучасності зі збереженням національної правової своєрідності. Порівняльне правознавство як самостійний науковий напрям розширює можливості проведення порівняльно-правових досліджень. Водночас, як вивчення зарубіжного права пов'язане з дослідженням тільки однієї правової системи без її порівняння з іншими, то порівняльне правознавство аналізує дві або більше 1 |
Схожі:
|
М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
ІСТОРІЯ, ЗАВДАННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
|
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник... Підручник підготовлений викладачами кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого |
|
Закони,закономірності Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
|
М. П. Кочерган Загальне мовознавство ... |
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством... Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с |
|
Порівняльне правознавство Порівняльне дослідження правових систем з метою визначення спільного і особливого, тенденцій розвитку права у наднаціональних — глобальному... |
КОНДОР 2006 Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua