БЕХРУЗ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ПІДРУЧНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО


Скачати 6.62 Mb.
Назва БЕХРУЗ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ПІДРУЧНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
Сторінка 9/46
Дата 19.03.2013
Розмір 6.62 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   46
Осакве К. Размышление о природе сравнительного правоведения: некоторые
теоретические вопросы // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного
правоведения. — 2006. — № 3. — С. 61.

2 Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения: Учебник. — М.: Зерцало, 2002. - С. 45.

62

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

63


освіту, основним завданням якої є самозбереження і самовідтворювання в різночасовому аспекті існування системи.

Функціоналізм розуміється К. Цвайгертом і X. Кьотцем як фун­даментальна невід'ємна якість систем права, тобто порівнюється в праві лише те, що виконує одну і ту ж функцію1.

Правова система є функціональною системою, а щодо свого конкретного середовища, щодо суспільства — підсистемою, ос­новним завданням якої є досягнення внутрішньої стабільності суспільства. Дотримання принципу функціоналізму дозволяє по­яснити ті чи інші тенденції в розвитку правових систем різних типів і припустити можливі напрями їх еволюції.

Серед методологічних принципів також виділяється принцип порівнянності даних явищ і інститутів, який випливає з попе­реднього методологічного принципу, суть якого зводиться до того, що в процесі підготовки і проведення порівняльно-пра­вових досліджень необхідно дотримувати вимоги, згідно з якою об'єкти порівняння повинні бути «порівнянними», інакше між ними в обов'язковому порядку повинен існувати прямий зв'язок2. Даний принцип прередбачає наявність у різних явищ, інститутів і установ спільних рис, ознак належності їх до одного і того ж роду або виду, наявність у них схожих структур, функцій, спільної сфери застосування, схожих завдань і цільових установок.

Як відзначав О.В. Сурілов, відносини, в яких об'єкти пере­бувають у процесі порівняння, називаються компаративними, а властивість (або властивості), за якими ці об'єкти утворюють компаративні відносини один з одним, називаються підставою порівняння. Головна функція порівняння полягає в зведенні порів­нюваних державно-правових інститутів до певної єдності, завдяки чому вони стають якісно порівнянними і кількісно вимірними3.

Таким чином, використання методологічних принципів, разом із концептуальними підходами, дозволяє об'єктивно і всебічно досліджувати предмет порівняльного правознавства.

1 Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере част­
ного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 50.

2 Тилле А.А., Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах.
— М.: Высш. шк., 1973. — С. 13.

3 Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособ. — К.; О.: Вищ. шк., 1989. — С. 93.

5. Методи порівняльно-правових досліджень

Як відомо, методи пізнання служать засобами розкриття його предмета, відповідно, методи, що входять у структуру методології порівняльно-правових досліджень, дозволяють розкрити і вивчити його предмет.

Конкретні методи, використовувані в рамках методології порів­няльно-правових досліджень, є результатом інтерпретації і конкретизації вищезгаданих концептуальних підходів і методологічних принципі».

Основна функція методу — внутрішня організація і регу­лювання процесу пізнання або практичного перетворення того чи іншого об'єкта. Тому метод (у тій чи іншій своїй формі) зводиться до сукупності певних правил, прийомів, способів, норм пізнання і дії. Він є система розпоряджень, принципів, вимог, які повинні орієнтувати у виконанні конкретних завдань, досягненні певного результату в тій чи іншій сфері діяльності, Він дисциплінує пошук істини, дозволяє (якщо правильний економити сили і час, рухатися до мети найкоротшим шляхом. Істинний метод служить своєрідним компасом, за яким суб'єкт пізнання і дії прокладає свій шлях, дозволяє уникати помилок1.

5.1. Порівняльно-правовий метод — основний метод порівняльно-правових досліджень

Порівняльно-правовий метод є основним методом у системі методології порівняльно-правових досліджень, який виступає як сукупність способів і прийомів виявлення, на основі порівняль­ного вивчення загальних і специфічних закономірностей, виник­нення, розвитку, функціонування різних правових систем.

На думку О.Ф. Скакун, порівняльно-правовий метод — це зіставлення однопорядкових юридичних понять, явищ, процесів і з'ясування між ними схожості і відмінності. Залежно від об'єктів,

1Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник. — Ростов н/Д.: Феникс, 1999. — С. 167-168.

64

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

65


цей метод застосовується вибірково за обов'язкової умови їх зіставлення1.

Порівняльно-правовий метод є способом пізнання державно-правових явищ, що відіграє виключно важливу роль у системі методів юридичної науки, і в рамках методології порівняльно-правових досліджень має особливий статус, що дозволяє йому повністю розкритися.

Порівняння, яке має місце всередині однієї правової системи, називається внутрішнім або внутрішньо-типовим порівнянням од­нотипних об'єктів усередині правових систем, а порівняння різних об'єктів, що належать різним правовим системам, називається зовнішнім або міжтиповим порівнянням.

Порівняльно-правове дослідження може проводитися за прин­ципом одночасності, тобто синхронно, або за принципом часової послідовності, тобто діахронно.

При використанні діахронного методу предметом дослідження виступає не сам об'єкт, а процес його розвитку, тобто вивчається послідовність станів. Наприклад, за допомогою діахронного ме­тоду можна з'ясувати процеси формування й основні етапи роз­витку різних правових систем.

Порівняння може також здійснюватися або у формі зістав­лення, або у формі протиставлення. При зіставному порівнянні кожен із порівнюваних об'єктів може бути одночасно і тим, що порівнюється, і тим, з чим порівнюється. Зіставлення, яке нази­вають ще контрастним, передбачає виділення одного об'єкта в статусі головного, який потім протиставляється решті всіх порів­нюваних об'єктів.

Якщо метод зіставлення ефективний при проведенні внут­рішньо-типового порівняння, то метод протиставлення найбільш ефективний при проведенні міжтипового порівняння державно-правових явищ.

Порівняння різних державно-правових систем може проводи­тися на мікрорівні, тобто на рівні правових норм і інститутів, і на макрорівні — на рівні правових систем.

'Скакун О.Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юри­дических наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна; Упоряд. О.В. Кресін, О.М. Редкін. — К-, 2006. — С 7.

На думку К. Цвайгерта і X. Кьотца, при проведенні порівняльних досліджень на макрорівні акцент робиться не на конкретних проб­лемах та їх вирішенні, а на дослідженні методів поводження з правовим матеріалом, процедурах вирішення суперечок або ролі окремих елементів права1. Наприклад, на макрорівні можна порів­нювати різну законодавчу техніку, стиль кодифікації, способи тлумачення різних законодавчих актів, а також обговорювати пра­вову роль прецедентів, значення методології для розвитку права, методику підготовки судових рішень. На цьому ж рівні увага може бути сконцентрована на загальних питаннях судочинства в різних країнах, на питаннях правотворчості, на проблемах законності й конституційності, на питаннях правозастосування. На відміну від макрорівня, порівняльне правознавство на мікрорівні має справу не із загальними проблемами, а зі спеціальними, тобто з пра­вилами, використовуваними для вирішення конкретних проблем (наприклад порівняння конкретних правил, направлених на регулювання аналогічних ситуацій, у рамках різних правових систем).

Серед інших способів порівняння виділяються такі:

  • функціональне порівняння, так визначається А.Х. Саїдовим як дослідження правових засобів і способів вирішення схожих або однакових соціальних і правових проблем різними правовими системами2. Функціональне порівняння передбачає порівняння функцій, що виконуються різними державно-правовими інститутами;

  • нормативне порівняння, що передбачає суто юридичний аналіз і зіставлення схожих правових норм і законодавчих актів.

При цьому активно використовуються юридичні терміни, поняття і категорії, що визначають специфіку правових систем;

  • проблемне порівняння, при якому порівнюються лише шляхи вирішення проблем у різних правових системах і можливість застосування цього рішення для даної національної правової системи;

  • текстуальне порівняння, направлене на з'ясування того, який текст найбільш прийнятний для імплементації в національне законодавство;

1 Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 2000. — С. 12.

2 Саидов А.Х. Сравнительное правоведение: Краткий учебный курс. — М: Норма, 2006. — С. 9.

66

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

67


  • концептуальне порівняння, направлене на виявлення і
    вивчення основних концепцій і положень порівнюваних об'єктів,
    що визначають напрям їх розвитку;

  • бінарне порівняння, суть якого полягає в тому, що порівняльно-правовому дослідженню часто піддається не безліч співіснуючих політичних і правових систем, а тільки дві паралельно існуючі системи, що розвиваються. Наприклад, порівняння правових систем релігійного і світського типу та ін.

Таким чином, порівняльно-правовий метод є основним методом при розкритті предмета порівняльного правознавства. У рамках методології порівняльно-правових досліджень даний метод роз­кривається повністю мірою. Разом із тим, він не вичерпує всю методологію порівняльно-правових досліджень.

5.2. Інші методи порівняльно-правових досліджень

Порівняльне правознавство, окрім основного його методу (порівняльно-правового), використовує широкий спектр методів. Вони запозичені в інших гуманітарних наук (юридичних і неюридичних), адаптованих до предмета порівняльного правознавства, внаслідок чого вони набувають додаткове змістовне наванта­ження. Серед вищезгаданих методів виділяються: системно-функ­ціональний, конкретно-історичний, конкретно-соціологічний, фор­мально-логічний, метод правового моделювання та ін.

Системно-функціональний метод у рамках методології порів­няльно-правових досліджень є універсальним інструментом пізна­вальної діяльності, що дозволяє об'єктивно досліджувати еволюцію правових систем і правових традицій. Даний метод в юридичній науці взагалі і в порівняльному правознавстві зокрема зумовлений системно-функціональною суттю державно-правових явищ. Його необхідність пояснюється також тим, що дослідження правових систем неможливе без їх розгляду в системно-функціональному аспекті. Будь-який елемент правової системи повною мірою роз­кривається саме за допомогою цього методу.

Завдяки системно-функціональному методу можна встановити, з одного боку, місце і роль правової системи в структурі су­спільства, а з іншого — її внутрішню будову. Саме за допомогою

системно-функціонального методу можна розкрити елементний склад правової системи, виявити характер взаємодії цих еле­ментів, що сприяє визначенню ступеня її стійкості.

При дослідженні об'єкта і предмета порівняльного право­знавства важко переоцінити роль конкретно-історичного методу. Його застосування дозволяє простежити за еволюцією правових систем в цілому і їх компонентів окремо. Даний метод, всупереч існуючій думці, дозволяє на основі історичного аналізу оцінити не тільки минуле, але й сучасний стан цих явищ, а також прогнозу­вати їх майбутнє. Конкретно-історичний метод дозволяє дослідни­кові звертатися до тих конкретних історичних фактів, дат, подій і хронік, які дозволяють побудувати загальну панораму їх еволюції.

Конкретно-соціологічний метод дозволяє створити найбільш об'єктивну картину соціальної суті і, відповідно, ефективності, як державно-правих явищ взагалі, так і правових систем зок­рема. Завдяки цьому методу можна визначити соціальну обумов­леність, механізм функціонування і, нарешті, ефективність правових систем та їх складових компонентів. У рамках цього методу проводяться різні соціологічні дослідження, опитування з метою подальшого вдосконалення механізму функціонування правових Систем. Також конкретно-соціологічний метод дозволяє вийти на різні аспекти гармонізації правової політики і правової практики в рамках діалогу правових систем.

Серед методів, залучених до вивчення об'єкта і предмета порівняльного правознавства, виділяється і формально-логічний метод, завдяки якому при порівняльно-правовому дослідженні дотримуються правил мислення. Його суть полягає в тому, що дослідник, не зважаючи на конкретний зміст думки, концентрує увагу на формі мислення, і це, у свою чергу, забезпечує послі­довність, точність і переконливість думки. Застосування даного методу сприяє достовірності збору, узагальнення і оцінки інфор­мації, що формують систему знань, у результаті вивчення пред­мета порівняльного правознавства.

У рамках цього методу звертається увага на юридичну мову, яка відображає правовий стиль, властивий різним правовим системам. Конкретною формою застосування цього методу є текстуальне порів­няння, ефективність якого повністю залежить від точного дотри­мання правив, розроблених у рамках формально-логічного методу.

68


Застосування формально-логічного методу має важливе значення і при класифікації правових систем, оскільки він виводить на сис­тему критеріїв, які дозволяють об'єктивно проводити їх класифі­кацію. Також цей метод відіграє важливу роль при вивченні струк­тури права і правових джерел у рамках різних правових систем.

Ще одним важливим методом, що використовується в рамках методології порівняльно-правових досліджень, є метод правового моделювання, який дозволяє на основі порівняльно-правового аналізу визначити спільні риси, властиві різним правовим явищам, і перетворює їх на модель, завдяки якій можна розмірковувати про інші схожі явища. Цей метод застосовується також при кла­сифікації правових систем, що проводиться на основі схожості історичного шляху їх розвитку, структури права, концепції пра­вових джерел, правового мислення та ін.

6. Методика порівняльно-правових досліджень

Під порівнянням у філософії розуміється пізнавальна опе­рація, за допомогою якої встановлюється тотожність або відмін­ність об'єктів. У пізнавальному аспекті порівняння виступає як процес віддзеркалення у свідомості людини реальних відносин тотожності, схожість різних державно-правових явищ.

Проведення порівняльно-правових досліджень передбачає певні стадії і правила, що відображають методику його проведення, зокрема: вивчення кожного з порівнюваних об'єктів окремо; ви­явлення і дослідження ознак аналогічних об'єктів на основі вста­новлення загальних ознак; виділення ознак, що розрізняють їх; оцінка цих ознак.

Методика порівняльно-правових досліджень є сукупністю взаємопов'язаних етапів (стадій) і правил найбільш відповідного застосування порівняльно-правового та інших наукових методів і способів пізнання правових явищ з метою виявлення подібних і відмітних ознак, групування, класифікації цих явищ1.

Порівняння може і повинне стати науковим і результативним, якщо за основу беруться не випадкові факти, а типові й достовірні факти. Тому встановлення фактів є найважливішим методологічним питанням, що визначає і забезпечує успіх та ре­зультативність проведення порівняльно-правових досліджень.

Найважливішою умовою проведення ефективного й результа­тивного порівняння є однорідність, однопорядковість і односистемність порівнюваних об'єктів.

На думку К- Осакве, порівняння права є багатостепеневим процесом, і грамотний порівняльний аналіз правових систем складається з таких восьми поетапних і послідовних стадій:

  1. виявлення існуючих правил або підходів у системах «А» і «Б»;

  2. зіставлення встановлених правил із метою пізнання їх спільних
    та (або) відмітних властивостей; 3) визначення історичних причин Існування даного правила в кожній системі; 4) з'ясування життєдатності, ефективності даного правила у відповідному національному законодавстві; б) установлення необхідності (доцільності) внесення змін в Існуюче правило або заповнення прогалин у законі системи «А» шляхом запозичення певних ідей із системи «Б»;
    6) вивчення сумісності ідей, запозичених із системи «Б», з природою правоної системи «А»; 7) адаптація запозиченого правила до національних умов правової системи «А»; 8) вирішення завершуючого кардинального питання законодавчої політики, тобто питання про те, чи дозріло, з погляду своєї правосвідомості і ріння правової культури, суспільство, що приймає, для прийняття пересаджуваного інституту1.

Як відзначає Ю.О. Тихомиров, при проведенні порівняльно-пра­вового аналізу необхідно дотримуватися шести методологічних правил: 1) правовий вибір об'єктів порівняльного аналізу і ко­ректна постановка цілей; 2) проведення правового порівняння на різних рівнях із використанням методів системно-історичного, ло­гічного аналізу; 3) правильне визначення ознак порівнюваних пра­вових явищ, норм, інститутів і т.ін.; 4) виявлення ступеня схожості і відмінностей юридичних понять і термінів, використовуваних


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   46

Схожі:

М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського...
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
ІСТОРІЯ, ЗАВДАННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і...
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник...
Підручник підготовлений викладачами кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Закони,закономірності
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано...
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
М. П. Кочерган Загальне мовознавство
...
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством...
Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Кру­ша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с
Порівняльне правознавство
Порівняльне дослідження правових систем з метою визначення спільного і особливого, тенденцій розвитку права у наднаціональних — глобальному...
КОНДОР 2006
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка