|
Скачати 6.62 Mb.
|
Осакве К. Размышление о природе сравнительного правоведения: некоторые теоретические вопросы // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. — 2006. — № 3. — С. 61. 2 Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения: Учебник. — М.: Зерцало, 2002. - С. 45. 62 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 63 освіту, основним завданням якої є самозбереження і самовідтворювання в різночасовому аспекті існування системи. Функціоналізм розуміється К. Цвайгертом і X. Кьотцем як фундаментальна невід'ємна якість систем права, тобто порівнюється в праві лише те, що виконує одну і ту ж функцію1. Правова система є функціональною системою, а щодо свого конкретного середовища, щодо суспільства — підсистемою, основним завданням якої є досягнення внутрішньої стабільності суспільства. Дотримання принципу функціоналізму дозволяє пояснити ті чи інші тенденції в розвитку правових систем різних типів і припустити можливі напрями їх еволюції. Серед методологічних принципів також виділяється принцип порівнянності даних явищ і інститутів, який випливає з попереднього методологічного принципу, суть якого зводиться до того, що в процесі підготовки і проведення порівняльно-правових досліджень необхідно дотримувати вимоги, згідно з якою об'єкти порівняння повинні бути «порівнянними», інакше між ними в обов'язковому порядку повинен існувати прямий зв'язок2. Даний принцип прередбачає наявність у різних явищ, інститутів і установ спільних рис, ознак належності їх до одного і того ж роду або виду, наявність у них схожих структур, функцій, спільної сфери застосування, схожих завдань і цільових установок. Як відзначав О.В. Сурілов, відносини, в яких об'єкти перебувають у процесі порівняння, називаються компаративними, а властивість (або властивості), за якими ці об'єкти утворюють компаративні відносини один з одним, називаються підставою порівняння. Головна функція порівняння полягає в зведенні порівнюваних державно-правових інститутів до певної єдності, завдяки чому вони стають якісно порівнянними і кількісно вимірними3. Таким чином, використання методологічних принципів, разом із концептуальними підходами, дозволяє об'єктивно і всебічно досліджувати предмет порівняльного правознавства. 1 Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере част ного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 50. 2 Тилле А.А., Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах. — М.: Высш. шк., 1973. — С. 13. 3 Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособ. — К.; О.: Вищ. шк., 1989. — С. 93. 5. Методи порівняльно-правових досліджень Як відомо, методи пізнання служать засобами розкриття його предмета, відповідно, методи, що входять у структуру методології порівняльно-правових досліджень, дозволяють розкрити і вивчити його предмет. Конкретні методи, використовувані в рамках методології порівняльно-правових досліджень, є результатом інтерпретації і конкретизації вищезгаданих концептуальних підходів і методологічних принципі». Основна функція методу — внутрішня організація і регулювання процесу пізнання або практичного перетворення того чи іншого об'єкта. Тому метод (у тій чи іншій своїй формі) зводиться до сукупності певних правил, прийомів, способів, норм пізнання і дії. Він є система розпоряджень, принципів, вимог, які повинні орієнтувати у виконанні конкретних завдань, досягненні певного результату в тій чи іншій сфері діяльності, Він дисциплінує пошук істини, дозволяє (якщо правильний економити сили і час, рухатися до мети найкоротшим шляхом. Істинний метод служить своєрідним компасом, за яким суб'єкт пізнання і дії прокладає свій шлях, дозволяє уникати помилок1. 5.1. Порівняльно-правовий метод — основний метод порівняльно-правових досліджень Порівняльно-правовий метод є основним методом у системі методології порівняльно-правових досліджень, який виступає як сукупність способів і прийомів виявлення, на основі порівняльного вивчення загальних і специфічних закономірностей, виникнення, розвитку, функціонування різних правових систем. На думку О.Ф. Скакун, порівняльно-правовий метод — це зіставлення однопорядкових юридичних понять, явищ, процесів і з'ясування між ними схожості і відмінності. Залежно від об'єктів, 1Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник. — Ростов н/Д.: Феникс, 1999. — С. 167-168. 64 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 65 цей метод застосовується вибірково за обов'язкової умови їх зіставлення1. Порівняльно-правовий метод є способом пізнання державно-правових явищ, що відіграє виключно важливу роль у системі методів юридичної науки, і в рамках методології порівняльно-правових досліджень має особливий статус, що дозволяє йому повністю розкритися. Порівняння, яке має місце всередині однієї правової системи, називається внутрішнім або внутрішньо-типовим порівнянням однотипних об'єктів усередині правових систем, а порівняння різних об'єктів, що належать різним правовим системам, називається зовнішнім або міжтиповим порівнянням. Порівняльно-правове дослідження може проводитися за принципом одночасності, тобто синхронно, або за принципом часової послідовності, тобто діахронно. При використанні діахронного методу предметом дослідження виступає не сам об'єкт, а процес його розвитку, тобто вивчається послідовність станів. Наприклад, за допомогою діахронного методу можна з'ясувати процеси формування й основні етапи розвитку різних правових систем. Порівняння може також здійснюватися або у формі зіставлення, або у формі протиставлення. При зіставному порівнянні кожен із порівнюваних об'єктів може бути одночасно і тим, що порівнюється, і тим, з чим порівнюється. Зіставлення, яке називають ще контрастним, передбачає виділення одного об'єкта в статусі головного, який потім протиставляється решті всіх порівнюваних об'єктів. Якщо метод зіставлення ефективний при проведенні внутрішньо-типового порівняння, то метод протиставлення найбільш ефективний при проведенні міжтипового порівняння державно-правових явищ. Порівняння різних державно-правових систем може проводитися на мікрорівні, тобто на рівні правових норм і інститутів, і на макрорівні — на рівні правових систем. 'Скакун О.Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юридических наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна; Упоряд. О.В. Кресін, О.М. Редкін. — К-, 2006. — С 7. На думку К. Цвайгерта і X. Кьотца, при проведенні порівняльних досліджень на макрорівні акцент робиться не на конкретних проблемах та їх вирішенні, а на дослідженні методів поводження з правовим матеріалом, процедурах вирішення суперечок або ролі окремих елементів права1. Наприклад, на макрорівні можна порівнювати різну законодавчу техніку, стиль кодифікації, способи тлумачення різних законодавчих актів, а також обговорювати правову роль прецедентів, значення методології для розвитку права, методику підготовки судових рішень. На цьому ж рівні увага може бути сконцентрована на загальних питаннях судочинства в різних країнах, на питаннях правотворчості, на проблемах законності й конституційності, на питаннях правозастосування. На відміну від макрорівня, порівняльне правознавство на мікрорівні має справу не із загальними проблемами, а зі спеціальними, тобто з правилами, використовуваними для вирішення конкретних проблем (наприклад порівняння конкретних правил, направлених на регулювання аналогічних ситуацій, у рамках різних правових систем). Серед інших способів порівняння виділяються такі:
При цьому активно використовуються юридичні терміни, поняття і категорії, що визначають специфіку правових систем;
1 Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 2000. — С. 12. 2 Саидов А.Х. Сравнительное правоведение: Краткий учебный курс. — М: Норма, 2006. — С. 9. 66 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 67
Таким чином, порівняльно-правовий метод є основним методом при розкритті предмета порівняльного правознавства. У рамках методології порівняльно-правових досліджень даний метод розкривається повністю мірою. Разом із тим, він не вичерпує всю методологію порівняльно-правових досліджень. 5.2. Інші методи порівняльно-правових досліджень Порівняльне правознавство, окрім основного його методу (порівняльно-правового), використовує широкий спектр методів. Вони запозичені в інших гуманітарних наук (юридичних і неюридичних), адаптованих до предмета порівняльного правознавства, внаслідок чого вони набувають додаткове змістовне навантаження. Серед вищезгаданих методів виділяються: системно-функціональний, конкретно-історичний, конкретно-соціологічний, формально-логічний, метод правового моделювання та ін. Системно-функціональний метод у рамках методології порівняльно-правових досліджень є універсальним інструментом пізнавальної діяльності, що дозволяє об'єктивно досліджувати еволюцію правових систем і правових традицій. Даний метод в юридичній науці взагалі і в порівняльному правознавстві зокрема зумовлений системно-функціональною суттю державно-правових явищ. Його необхідність пояснюється також тим, що дослідження правових систем неможливе без їх розгляду в системно-функціональному аспекті. Будь-який елемент правової системи повною мірою розкривається саме за допомогою цього методу. Завдяки системно-функціональному методу можна встановити, з одного боку, місце і роль правової системи в структурі суспільства, а з іншого — її внутрішню будову. Саме за допомогою системно-функціонального методу можна розкрити елементний склад правової системи, виявити характер взаємодії цих елементів, що сприяє визначенню ступеня її стійкості. При дослідженні об'єкта і предмета порівняльного правознавства важко переоцінити роль конкретно-історичного методу. Його застосування дозволяє простежити за еволюцією правових систем в цілому і їх компонентів окремо. Даний метод, всупереч існуючій думці, дозволяє на основі історичного аналізу оцінити не тільки минуле, але й сучасний стан цих явищ, а також прогнозувати їх майбутнє. Конкретно-історичний метод дозволяє дослідникові звертатися до тих конкретних історичних фактів, дат, подій і хронік, які дозволяють побудувати загальну панораму їх еволюції. Конкретно-соціологічний метод дозволяє створити найбільш об'єктивну картину соціальної суті і, відповідно, ефективності, як державно-правих явищ взагалі, так і правових систем зокрема. Завдяки цьому методу можна визначити соціальну обумовленість, механізм функціонування і, нарешті, ефективність правових систем та їх складових компонентів. У рамках цього методу проводяться різні соціологічні дослідження, опитування з метою подальшого вдосконалення механізму функціонування правових Систем. Також конкретно-соціологічний метод дозволяє вийти на різні аспекти гармонізації правової політики і правової практики в рамках діалогу правових систем. Серед методів, залучених до вивчення об'єкта і предмета порівняльного правознавства, виділяється і формально-логічний метод, завдяки якому при порівняльно-правовому дослідженні дотримуються правил мислення. Його суть полягає в тому, що дослідник, не зважаючи на конкретний зміст думки, концентрує увагу на формі мислення, і це, у свою чергу, забезпечує послідовність, точність і переконливість думки. Застосування даного методу сприяє достовірності збору, узагальнення і оцінки інформації, що формують систему знань, у результаті вивчення предмета порівняльного правознавства. У рамках цього методу звертається увага на юридичну мову, яка відображає правовий стиль, властивий різним правовим системам. Конкретною формою застосування цього методу є текстуальне порівняння, ефективність якого повністю залежить від точного дотримання правив, розроблених у рамках формально-логічного методу. 68 Застосування формально-логічного методу має важливе значення і при класифікації правових систем, оскільки він виводить на систему критеріїв, які дозволяють об'єктивно проводити їх класифікацію. Також цей метод відіграє важливу роль при вивченні структури права і правових джерел у рамках різних правових систем. Ще одним важливим методом, що використовується в рамках методології порівняльно-правових досліджень, є метод правового моделювання, який дозволяє на основі порівняльно-правового аналізу визначити спільні риси, властиві різним правовим явищам, і перетворює їх на модель, завдяки якій можна розмірковувати про інші схожі явища. Цей метод застосовується також при класифікації правових систем, що проводиться на основі схожості історичного шляху їх розвитку, структури права, концепції правових джерел, правового мислення та ін. 6. Методика порівняльно-правових досліджень Під порівнянням у філософії розуміється пізнавальна операція, за допомогою якої встановлюється тотожність або відмінність об'єктів. У пізнавальному аспекті порівняння виступає як процес віддзеркалення у свідомості людини реальних відносин тотожності, схожість різних державно-правових явищ. Проведення порівняльно-правових досліджень передбачає певні стадії і правила, що відображають методику його проведення, зокрема: вивчення кожного з порівнюваних об'єктів окремо; виявлення і дослідження ознак аналогічних об'єктів на основі встановлення загальних ознак; виділення ознак, що розрізняють їх; оцінка цих ознак. Методика порівняльно-правових досліджень є сукупністю взаємопов'язаних етапів (стадій) і правил найбільш відповідного застосування порівняльно-правового та інших наукових методів і способів пізнання правових явищ з метою виявлення подібних і відмітних ознак, групування, класифікації цих явищ1. Порівняння може і повинне стати науковим і результативним, якщо за основу беруться не випадкові факти, а типові й достовірні факти. Тому встановлення фактів є найважливішим методологічним питанням, що визначає і забезпечує успіх та результативність проведення порівняльно-правових досліджень. Найважливішою умовою проведення ефективного й результативного порівняння є однорідність, однопорядковість і односистемність порівнюваних об'єктів. На думку К- Осакве, порівняння права є багатостепеневим процесом, і грамотний порівняльний аналіз правових систем складається з таких восьми поетапних і послідовних стадій:
Як відзначає Ю.О. Тихомиров, при проведенні порівняльно-правового аналізу необхідно дотримуватися шести методологічних правил: 1) правовий вибір об'єктів порівняльного аналізу і коректна постановка цілей; 2) проведення правового порівняння на різних рівнях із використанням методів системно-історичного, логічного аналізу; 3) правильне визначення ознак порівнюваних правових явищ, норм, інститутів і т.ін.; 4) виявлення ступеня схожості і відмінностей юридичних понять і термінів, використовуваних |
М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
ІСТОРІЯ, ЗАВДАННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник... Підручник підготовлений викладачами кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого |
Закони,закономірності Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
М. П. Кочерган Загальне мовознавство ... |
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством... Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с |
Порівняльне правознавство Порівняльне дослідження правових систем з метою визначення спільного і особливого, тенденцій розвитку права у наднаціональних — глобальному... |
КОНДОР 2006 Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів |